Постанова

від 13.02.2024 по справі 910/16463/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16463/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Кулібаби О. О. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи-1 - Безпалюк Н. В.(адвокат),

третьої особи-2 - Безпалюк Н. В.(адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 (суддя Ломака В. С.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 (головуючий - Шапран В. В., судді Буравльов С. І., Корсак В. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса"

до: 1) Приватного підприємства "Ковераж";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Новітні технології",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроцентр", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго",

про визнання правочинів недійсними.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" (далі - ТОВ "Будинок Краусса", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (далі - ТОВ "Соларенерго"), Приватного підприємства "Ковераж" (далі - ПП "Ковераж", відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Новітні-технології" (далі - ТОВ НВП "Новітні технології", відповідач-2) про: 1) визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 18.06.2018 № 18/06-2018 (далі - договір відступлення від 18.06.2018, договір № 18/06-2018, оспорюваний договір відступлення), укладеного між ТОВ "Будинок Краусса", ТОВ "Соларенерго" та ПП "Ковераж"; 2) визнання недійсним з моменту укладення договору про переведення боргу від 18.06.2018 № 06/07-2018 (далі - договір переведення боргу від 18.06.2018, договір № 06/07-2018, оспорюваний договір переведення боргу), укладеного між ТОВ "Будинок Краусса", ТОВ "Соларенерго" та ТОВ НВП "Новітні технології", з посиланням на положення статей 13, 92, 203, 215, 216, 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній з 17.06.2018), статей 29, 33, 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 34, 41, 45 Закону України "Про нотаріат".

Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорювані договори позивачем не підписувалися, зміст таких договорів та документів не відповідає волевиявленню Товариства, зазначені договори порушують його законні права та інтереси, в зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 (суддя Ломака В. С.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 (головуючий - Гаврилюк О. М., судді Майданевич А. Г., Ткаченко Б. О.) та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2022 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.), на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "Будинок Краусса" до ТОВ "Соларенерго" про визнання недійсними з моменту укладення договору відступлення від 18.06.2018 та договору переведення боргу від 18.06.2018. Позовну заяву ТОВ "Будинок Краусса" до ПП "Ковераж" і ТОВ НВП "Новітні технології" про визнання недійсними з моменту укладення оспорюваних договорів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16463/21. Залучено до участі в справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроцентр" (далі - ТОВ "ТД "Агроцентр").

Ухвала мотивована тим, що фактично позов ТОВ "Будинок Краусса" до ТОВ "Соларенерго" подано за наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення у справі № 911/624/21 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як і в справі № 910/16463/21, що є підставою для відмови у відкритті провадження в справі № 910/16463/21 в частині вимог до ТОВ "Соларенерго". Вирішення судом спору між позивачем і ТОВ "Соларенерго" у справі № 910/16463/21 фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду у справі № 911/624/21. Подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення у справі № 911/624/21, яке набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 (суддя Ломака В. С.) залучено до участі в справі ТОВ "Соларенерго" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Будинок Краусса" про витребування доказів (оригіналів семи документів) від ТОВ "Соларенерго" та ТОВ "ТД "Агроцентр".

Ухвала аргументована тим, що: 1) ТОВ "Соларенерго" було стороною оспорюваних договорів, проте не може бути відповідачем у цій справі, але рішення в цій справі може безпосередньо вплинути на його права або обов`язки; 2) заявник у встановленому законом порядку не вказав конкретних заходів, яких він вживав для отримання витребуваних доказів самостійно, а також не надав належних доказів на підтвердження вжиття ним таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цих документів.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

5. Зазначені рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 15, 16, 203, 215 ЦК України, статей 13, 45, 50, 74, 76, 77, 79, 86, 119, 237, 269 ГПК України, застосовуючи які суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що:

1) рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі № 911/624/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Будинок Краусса" повністю, в тому числі в частині вимог про визнання недійсними договору відступлення від 18.06.2018 та договору переведення боргу від 18.06.2018, при цьому позивач в обох справах посилається на одні й ті самі обставини: відсутність відповідних повноважень у Шпачука Ю. І. на момент прийняття рішень та укладення правочинів від імені Товариства; вчинення Шпачуком Ю. І. 18.06.2018 трьох правочинів у різних містах України; недобросовісність дій ТОВ "Соларенерго". Також позивач доповнює позовну заяву нормами матеріального права, які, на його думку, має застосовувати суд. У зв`язку з цим визначені позивачем підстави для визнання недійсними договорів № 18/06-2018 і № 06/07-2018 в справі № 910/16463/21, яка розглядається, є тими самими, що були зазначені позивачем на обґрунтування вимог про визнання недійсними договорів, пов`язаних з предметом спору в справі № 911/624/21, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у цій справі (№ 910/16463/21);

2) позивач у позовній заяві не змінював первісних підстав позову, а лише зазначив фактичні обставини, які були відомі заявнику під час подання ним у межах справи № 911/624/21 заяви в порядку частини 3 статті 237 ГПК України, доповнивши їх новим нормативно-правовим обґрунтуванням при одночасному збереженні первісних обставин, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, не є зміною підстав позову, пред`явленого в справі № 911/624/21. Таким чином, подання Товариством нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких ухвалено судове рішення в справі № 911/624/21, яке набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та до нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції (схожий правовий висновок викладено в пункті 5.2.13 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 914/111/19);

3) наявне часткове неспівпадіння складу відповідачів у обох зазначених вище справах не свідчить про відмінність предмета та підстав позову в цих справах, оскільки самостійне визначення позивачем відповідачів як учасників господарського процесу не може використовуватися Товариством з метою домогтися нового слухання справи та нового її вирішення з одних лише процесуальних мотивів (формальної відмінності суб`єктного складу учасників). Адже в разі зменшення або збільшення кількості відповідачів суд не вправі переглядати ті висновки, які зроблені судами в попередніх справах щодо тих осіб, які приймали участь в таких справах. За таких умов зменшення складу відповідачів у справі не свідчить як про подання нового позову, так і про виникнення в суду права заново розглянути обставини, які вже встановлені попередніми судовими рішеннями (схожий за змістом висновок викладено в пункті 5.2.8 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 914/111/19)

4) звернення ТОВ "Будинок Краусса" до іншого суду (Господарського суду міста Києва) з окремим позовом (у справі № 910/16463/21) з аналогічними вимогами немайнового характеру (про визнання недійсними тих самих договорів із тих же самих підстав) не спроможне ефективно відновити порушені, на думку позивача, його майнові права (грошових вимог) до ТОВ "Соларенерго" за договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015, адже майнові вимоги позивача в комплексі з вимогами про визнання недійсними оспорюваних договорів вже були розглянуті судом у справі № 911/624/21 саме з метою повного захисту прав позивача та забезпечення відсутності необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, а за результатом вирішення вказаного спору позивачу було відмовлено в стягненні з визначених ним боржників заявлених сум грошових коштів;

5) в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 в справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 в справі № 552/3469/18 викладено висновок про те, що в справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору належними відповідачами мають залучатися всі сторони оспорюваного правочину, а не одна з них, однак зважаючи на те, що оформлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 відмова у відкритті провадження в справі № 910/16463/21 в частині позовних вимог ТОВ "Будинок Краусса" до ТОВ "Соларенерго" процесуально унеможливлює залучення сторони оспорюваних правочинів - ТОВ "Соларенерго" як співвідповідача, а факт залучення ТОВ "Соларенерго" до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (ухвала Господарського суду міста Києва від 25.01.2023) не нівелює обставин розгляду спору про права та обов`язки вказаної особи за відсутності в неї необхідного процесуального статусу відповідача, то наразі відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Будинок Краусса" про визнання недійсними оспорюваних договорів через неналежний склад відповідачів у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Будинок Краусса" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 2, 86, 175, 176, 236- 238 ГПК України (в контексті того, чи зобов`язаний суд першої інстанції розглядати спір по суті, зокрема, здійснювати оцінку доказів, на які посилається позивач, якщо в частині вимог до одного із відповідачів було відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України); 2) суди не дослідили зібрані в справі докази; 3) суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання ТОВ "Будинок Краусса" про витребування від ТОВ "Соларенерго" та ТОВ "ТД "Агроцентр" оригіналів письмових доказів, які уповноваженими представниками позивача не підписувалися.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Суд касаційної інстанції не бере до уваги поданий 23.01.2024 представником третіх осіб (ТОВ "Соларенерго" та ТОВ "ТД "Агроцентр") Безпалюк Н. В. відзив від 22.01.2024 на касаційну скаргу з таких підстав.

Пунктом 2 частини 2 статті 295 ГПК України передбачено, що відзив на касаційну скаргу має містити ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Частиною 5 статті 295 ГПК України визначено, що до відзиву застосовуються правила, встановлені частиною 10 статті 165 цього Кодексу.

Згідно частинами 9, 10 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

За змістом абзацу 2 частини 4 статті 170 ГПК України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи зазначені вимоги процесуального закону та зважаючи на те, що зі змісту відзиву третіх осіб від 22.01.2024, які ТОВ "Соларенерго" та ТОВ "ТД "Агроцентр" у силу вимогу закону зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, вбачається, що вказані відзив і клопотання хоча й містять відомості про відсутність реєстрації електронного кабінету безпосередньо третіми особами, проте їх представником не наведено жодних поважних причин невиконання ними (саме третіми особами) такого обов`язку, тобто не вбачається дотримання зазначеними учасниками справи імперативної вимоги процесуального законодавства щодо реєстрації свого електронного кабінету, Верховний Суд, користуючись своїм правом, передбаченим частиною 10 статті 165 та частиною 4 статті 170 ГПК України, доводи, наведені третіми особами у відзиві на касаційну скаргу, наразі не розглядає (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у cправі № 916/2498/22, від 22.11.2023 у cправі № 917/233/19, від 12.12.2023 у справі № 914/305/22).

Водночас колегія суддів не бере до уваги доводи клопотання представника третіх осіб про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу та залишає без задоволення зазначене клопотання, позаяк у розумінні частини 2 статті 119 та частини 4 статті 294 ГПК України строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

Таким чином, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим.

Оскільки ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2023 надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.01.2024, який (строк) міг бути лише продовжений судом за заявою третіх осіб, поданою до 04.01.2024, але не може бути поновлений, а ТОВ "Соларенерго" та ТОВ "ТД "Агроцентр" не подали відповідну заяву до закінчення вказаного строку, то Верховний Суд залишає без розгляду поданий третіми особами відзив на касаційну скаргу та не надає оцінку викладеним у ньому доводам.

Схожі правові висновки викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 911/3342/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/3140/23, від 11.01.2024 у справі № 911/84/22, від 06.12.2023 у справі № 916/3399/22, від 05.12.2023 у справі № 912/977/22, від 02.11.2023 у справі № 904/8715/21.

Колегія суддів також відхиляє подані 12.02.2024 представником третіх осіб (ТОВ "Соларенерго" та ТОВ "ТД "Агроцентр") Безпалюк Н. В. клопотання про письмове викладення промови в судових дебатах, оскільки зміст вказаних клопотань фактично свідчить про завуальоване повторне подання зазначеним представником третіх осіб відзиву на касаційну скаргу в стислому вигляді, мотиви залишення якого без розгляду детально наведено вище.

В свою чергу, відповідачі не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Будинок Краусса" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 910/16463/21 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 30.01.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Будинок Краусса" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 910/16463/21 до 13.02.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 12.02.2015 між ТОВ "Будинок Краусса" (первісний кредитор), ТОВ "Соларенерго" (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Основний договір), за умовами пунктів 1.1, 2.1, 2.3, 2.4 якого первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває всіх прав до боржника згідно з договорами банківського рахунку, в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав до первісного кредитора згідно з договорами цесії, а також всіх прав, які первісний кредитор отримав по відношенню до банку після набуття чинності договорами цесії. За відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредиторові в термін до 01.04.2018 компенсацію вартості прав вимоги в національній валюті України - гривнях у загальному розмірі, еквівалентному 5 803 677,96 доларів США. Розстрочення оплати за наступним графіком: з 01.02.2018 по 01.03.2018 - 2 901 838,98 доларів США, з 01.03.2018 по 01.04.2018 - 2 901 838,98 доларів США. За розстрочення оплати вартості відступлених прав новий кредитор сплачує проценти за користування грошовими коштами з розрахунку 3 % річних за кожний день (з розрахунку 365 днів у році) від несплаченої частини компенсації вартості відступлених прав. Виконання зобов`язань нового кредитора перед первісним має забезпечуватися:

- іпотекою земельної ділянки, кадастровий номер 6524755500:02:001:0050, належної ТОВ "Соларенерго";

- іпотекою сонячної електростанції "Лазурне" та споруд із системами кріплень, належної ТОВ "Соларенерго";

- заставою майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ "Соларенерго" в розмірі 29,5 %, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічному підприємству "Галпласт+" (далі - ТОВ ВТП "Галпласт+");

- заставою майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ "Соларенерго" в розмірі 70,5 %, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємству "Укренерго-Сервіс" (далі - ТОВ НВП "Укренерго-Сервіс");

- порукою фізичної особи ОСОБА_1 .

11. 22.04.2015 між ТОВ "Будинок Краусса" (кредитор-1), Національним університетом "Львівська політехніка" (кредитор-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сошників Плюс" (далі - ТОВ "Агрофірма Сошників Плюс") (кредитор-3) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) і ТОВ "Соларенерго" (боржник) було укладено договір поруки № 1-СЕ, за змістом якого поручитель поручився перед кредиторами за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань, зокрема, за основним договором, а також додатковими договорами, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

22.04.2015 між ТОВ "Будинок Краусса" (заставодержатель-1), Національним університетом "Львівська політехніка" (заставодержатель-2), ТОВ "Агрофірма Сошників Плюс" (заставодержатель-3), ТОВ ВТП "Галпласт+" (заставодавець) і ТОВ "Соларенерго" (боржник) було укладено договір застави корпоративних прав № 2-СЕ, за умовами якого заставодавець як майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань боржника, що випливають, зокрема, з основного договору, передає в заставу, а заставодержателі приймають в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: корпоративні права - частку у статутному капіталі ТОВ "Соларенерго", що є боржником, у розмірі 206 500 грн, що становить 29,5 % статутного капіталу ТОВ "Соларенерго".

22.04.2015 між ТОВ "Будинок Краусса" (заставодержатель-1), Національним університетом "Львівська політехніка" (заставодержатель-2), ТОВ "Агрофірма Сошників Плюс" (заставодержатель-3) та ТОВ НВП "Укренерго-Сервіс" (заставодавець) і ТОВ "Соларенерго" (боржник) було укладено договір застави корпоративних прав № 3-СЕ, за змістом якого заставодавець як майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань боржника, що випливають, зокрема, з Основного договору, передає в заставу, а заставодержателі приймають в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: корпоративні права - частку у статутному капіталі ТОВ "Соларенерго", що є боржником, у розмірі 493 500 грн, що становить 70,5 % статутного капіталу ТОВ "Соларенерго".

22.04.2015 між ТОВ "Будинок Краусса" (іпотекодержатель-1), Національним університетом "Львівська політехніка" (іпотекодержатель-2), ТОВ "Агрофірма Сошників Плюс" (іпотекодержатель-3) та ТОВ "Соларенерго" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки нерухомого майна № 4-СЕ, посвідчений 22.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В. та зареєстрований і реєстрі за № 160.

За умовами вказаного договору іпотеки нерухомого майна іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливають, зокрема, з Основного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержателі приймають в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 34 га, кадастровий номер 6524755500:02:001:0073, цільове призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, для розміщення та обслуговування об`єкта альтернативної енергетики (фотоелектричної станції), розташованої за адресою: Херсонська область, Скадовський район, Лазурненська селищна рада (за межами населеного пункту);

- нерухоме майно: сонячна електростанція "Лазурне" загальною площею 64 869,2 м2, що складається з будівель та споруд: літера "Б" - інверторна станція, літера "В" - інверторна станція, літера "Г" - інверторна станція, літера "Д" - інверторна станція, літера "Ж" - інверторна станція, літера "З" - інверторна станція, літера "Е" - інверторна станція, літера "І" - інверторна станція, літера "Л" - інверторна станція, літера "М" - КТП, літера "Н" - КТП, літера "О" - пристанційний вузол КРПЗ, літера "П" - артезіанська скважина, літера "Р" - вигрібна яма, №№ 1-107 - система кріплень сонячних модулів, огорожа, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

12. 20.09.2017 між ТОВ "Будинок Краусса" (кредитор), ТОВ "Соларенерго" (боржник) і ТОВ "ТД "Агроцентр" (поручитель) було укладено договір поруки № 3/2017, за умовами якого поручитель прийняв на себе зобов`язання в часткове виконання боржником свого обов`язку перед кредитором за договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015 (Основним договором) сплатити 124 000 000 грн кредитору до 31.12.2017. Виплати поручителя за договором поруки № 3/2017 підлягають зарахуванню в розрахунок за Основним договором.

15.11.2017 на виконання умов договору поруки № 3/2017 ТОВ "ТД "Агроцентр" перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в сумі 24 000 000 грн, а також 14.05.2018 сплатило на користь ТОВ "Будинок Краусса" 10 000 000 грн.

13. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Будинок Краусса" від 18.06.2018, оформленим протоколом № 18/06, погоджено надання згоди на відступлення права вимоги в сумі 90 000 000 грн, яке належить зазначеному товариству, на користь ПП "Ковераж", а також уповноважено генерального директора ТОВ "Будинок Краусса" Шпачука Ю. І. на укладення та підписання від імені позивача відповідного договору про відступлення права вимоги.

18.06.2018 між ТОВ "Будинок Краусса" (первісний кредитор) в особі генерального директора Шпачука Ю. І. , ТОВ "Соларенерго" (боржник) та ПП "Ковераж" (новий кредитор) згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України укладено договір № 18/06-2018, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги у боржника компенсації вартості прав вимоги в національній валюті України - гривнях в загальному розмірі, еквівалентному 90 000 000 грн. Вказане право вимоги належить первісному кредитору на підставі Основного договору.

14. В подальшому, 18.06.2018 між ПП "Ковераж" (первісний кредитор), ТОВ "Соларенерго" (боржник) і ТОВ "ТД "Агроцентр" (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 2018/06, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги у боржника компенсації вартості прав вимоги в національній валюті України - гривнях в загальному розмірі, еквівалентному 90 000 000 грн. Вказане право вимоги належить первісному кредитору на підставі Основного договору.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "ТД "Агроцентр" оплатило вартість відступлення права вимоги та перерахувало на рахунок ПП "Ковераж" грошові кошти на загальну суму 90 000 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 20.06.2018 № 4 на суму 27 000 000 грн; від 21.06.2018 № 5 на суму 25 000 000 грн, від 21.06.2018 № 6 на суму 25 000 000 грн; від 22.06.2018 № 7 на суму 13 000 000 грн.

15. 18.06.2018 між ТОВ "ТД "Агроцентр" (новий боржник), ТОВ "Соларенерго" (первісний боржник) та ПП "Ковераж" (новий кредитор) згідно з положеннями статті 520 ЦК України укладено договір про переведення боргу (б/н), за умовами якого первісний боржник переводить борг за Основним договором, договором відступлення від 18.06.2018, а новий боржник приймає на себе зобов`язання сплатити новому кредитору компенсацію вартості прав вимоги, відступлених за Основним договором, в національній валюті України - гривнях в загальному розмірі, еквівалентному 90 000 000 грн.

16. 18.06.2018 між ТОВ НВП "Новітні технології" (новий боржник), ТОВ "Соларенерго" (первісний боржник) і ТОВ "Будинок Краусса" в особі генерального директора Шпачука Ю. І. (кредитор) згідно з положеннями статті 520 ЦК України укладено договір № 06/07-2018, за умовами якого первісний боржник переводить борг за Основним договором, а новий боржник приймає на себе зобов`язання сплатити кредитору компенсацію вартості прав вимоги за основним договором в національній валюті України - гривнях з розрахунку за курсом Міжбанку в загальному розмірі, еквівалентному 29 308 772 грн, а також виконати всі інші зобов`язання первісного боржника, передбачені Основним договором та вимогами законодавства. Внаслідок укладення цього договору новий боржник набуває прав та обов`язків нового кредитора за Основним договором.

17. У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/624/21 за позовом ТОВ "Будинок Краусса" до ТОВ "Соларенерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотон Про-плюс", ТОВ "ТД "Агроцентр" і ОСОБА_1 про стягнення 272 122 017,48 грн заборгованості за договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015.

Під час розгляду справи № 911/624/21 Господарським судом Київської області ТОВ "Будинок Краусса" в порядку частини 3 статті 237 ГПК України подало заяву про визнання недійсними правочинів, пов`язаних з предметом спору, а саме: договору відступлення від 18.06.2018; договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.06.2018 № 2018/06; договору про переведення боргу від 18.06.2018 (б/н) та договору переведення боргу від 18.06.2018.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі № 911/624/21, яке набрало законної сили 25.10.2021, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Будинок Краусса", в тому числі вимог про визнання недійсними договору відступлення від 18.06.2018, договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.06.2018 № 2018/06, договору про переведення боргу від 18.06.2018 (б/н) та договору переведення боргу від 18.06.2018.

Як убачається зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі № 911/624/21 та долученої відповідачем-1 до матеріалів справи копії заяви позивача в порядку частини 3 статті 237 ГПК України, на обґрунтування наявності підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, ТОВ "Будинок Краусса" також посилалося на відсутність у Шпачука Ю. І. повноважень приймати будь-які рішення та укладати будь-які правочини від імені позивача, відсутність волевиявлення ТОВ "Будинок Краусса" на укладення таких договорів. Окрім того, позивач зазначав, що між одними і тими ж особам укладено три різні правочини в різних містах України, а саме: Шпачук Ю. І. 18.06.2018 склав протокол у місті Слов`янську та в цей день підписав договір № 18/06-2018 та договір № 06/07-2018 у місті Рогатині, що з огляду на значну відстань між містами виключає можливість перебування Шпачука Ю. І. в таких містах для укладення договорів. Також ТОВ "Будинок Краусса" зазначало про недобросовісність ТОВ "Соларенерго", яке було ознайомлене зі змістом статуту позивача та все таки підписало оспорювані договори.

Так, у рішенні Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі № 911/624/21 зазначено про те, що у вказаній справі позивачем не було доведено недобросовісності та нерозумності відповідачів під час вчинення оспорюваних позивачем правочинів. При цьому суд виходив з того, що доводи позивача про те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 ТОВ "Соларенерго" було ознайомлено зі змістом чинного статуту позивача, протоколу позивача, яким надано згоду на його укладення, йому було достеменно відомо перелік засновників позивача, серед яких є компанія-нерезидент та, відповідно, було ознайомлено із порядком укладення позивачем тих чи інших угод, формою протоколів, що оформлювалися позивачем, а тому в нього мали би виникнути сумніви щодо наявності в Шпачука Ю. І. повноважень на вчинення такого роду правочинів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки на час їх укладення (18.06.2018) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містилися інші відомості, відповідачу було надано для ознайомлення іншу редакцію статуту позивача, підстав сумніватися в законності та добропорядності директора ТОВ "Будинок Краусса" у відповідачів не було, оскільки всі правочини вчинялися та всі дії скеровувалися саме засновниками Товариства.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що: 1) позивач у справах № 911/624/21 і № 910/16463/21 посилається на одні й ті самі обставини: відсутність відповідних повноважень у Шпачука Ю. І. на момент прийняття рішень та укладення правочинів від імені Товариства; вчинення Шпачуком Ю. І. 18.06.2018 трьох правочинів у різних містах України; недобросовісність дій ТОВ "Соларенерго". Також позивач доповнює позовну заяву нормами матеріального права, які, на його думку, має застосовувати суд. У зв`язку з цим визначені Товариством підстави для визнання недійсними договорів № 18/06-2018 і № 06/07-2018 в справі № 910/16463/21, яка розглядається, є тими самими, що були зазначені позивачем на обґрунтування вимог про визнання недійсними договорів, пов`язаних з предметом спору в справі № 911/624/21, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у цій справі (№ 910/16463/21); 2) позивач у позовній заяві не змінював первісних підстав позову, а лише зазначив фактичні обставини, які були відомі заявнику під час подання ним у межах справи № 911/624/21 заяви в порядку частини 3 статті 237 ГПК України, доповнивши їх новим нормативно-правовим обґрунтуванням при одночасному збереженні первісних обставин, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у пункті 7.43 постанови від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, не є зміною підстав позову, пред`явленого в справі № 911/624/21. Таким чином, подання Товариством нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких ухвалено судове рішення в справі № 911/624/21, яке набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та до нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції (схожий за змістом правовий висновок викладено в пункті 5.2.13 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 914/111/19); 3) в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 в справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 в справі № 552/3469/18 викладено висновок про те, що в справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору належними відповідачами мають залучатися всі сторони оспорюваного правочину, а не одна з них, однак зважаючи на те, що оформлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 відмова у відкритті провадження в справі № 910/16463/21 в частині позовних вимог ТОВ "Будинок Краусса" до ТОВ "Соларенерго" процесуально унеможливлює залучення сторони оспорюваних правочинів - ТОВ "Соларенерго" як співвідповідача, а факт залучення ТОВ "Соларенерго" до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (ухвала Господарського суду міста Києва від 25.01.2023) не нівелює обставин розгляду спору про права та обов`язки вказаної особи за відсутності в неї необхідного процесуального статусу відповідача, то наразі відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Будинок Краусса" про визнання недійсними оспорюваних договорів через неналежний склад відповідачів у справі.

20. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

21. Згідно з частинами 1, 4 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

22. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

В рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

23. У пунктах 7.42, 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 сформульовано такі висновки: 1) під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача; 2) разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

24. Касаційна інстанція враховує, що згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини рішенням ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

25. Суди попередніх інстанцій, достовірно встановивши ті неспростовні скаржником обставини, що: 1) рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі № 911/642/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Будинок Краусса" повністю, в тому числі в частині вимог про визнання недійсними договору відступлення від 18.06.2018 та договору переведення боргу від 18.06.2018, при цьому позивач в обох справах посилається на ті ж самі фактичні обставини: відсутність відповідних повноважень у Шпачука Ю. І. на момент прийняття рішень та укладення правочинів від імені Товариства, вчинення Шпачуком Ю. І. 18.06.2018 трьох правочинів у різних містах України, недобросовісність дій ТОВ "Соларенерго"; 2) позивач у позовній заяві не змінював первісних підстав позову, а лише зазначив фактичні обставини, які були відомі заявнику під час подання ним у межах справи № 911/624/21 заяви в порядку частини 3 статті 237 ГПК України, доповнивши їх новим нормативно-правовим обґрунтуванням при одночасному збереженні первісних обставин, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у пункті 7.43 постанови від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, не є зміною підстав позову, пред`явленого в справі № 911/624/21.

Як наслідок, із урахуванням встановлених обставин суди дійшли правильного висновку про те, що визначені позивачем підстави для визнання недійсними договорів № 18/06-2018 і № 06/07-2018 в справі № 910/16463/21, яка наразі розглядається, є тими самими, що були зазначені позивачем на обґрунтування вимог про визнання недійсними договорів, пов`язаних з предметом спору в справі № 911/624/21, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у цій справі (№ 910/16463/21), а тому подання Товариством нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких ухвалено судове рішення в справі № 911/624/21, яке набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та до нового її вирішення, що, в свою чергу, не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в пункті 5.2.13 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 914/111/19, від якого колегія суддів не вбачає підстав відступати.

26. При цьому апеляційний суд цілком обґрунтовано зауважив, що сама по собі часткова невідповідність складу відповідачів у обох зазначених вище справах жодним чином не свідчить про відмінність предмета та підстав позову в цих справах, оскільки самостійне визначення позивачем відповідачів як учасників господарського процесу не може використовуватися Товариством з метою домогтися нового слухання справи та нового її вирішення з одних лише процесуальних мотивів (формальної різниці в суб`єктному складі сторін справи). Адже в разі зменшення або збільшення кількості відповідачів суд не вправі переглядати ті висновки, які зроблені судами в попередніх справах щодо тих осіб, які приймали участь в таких справах. За таких умов наявне кількісне зменшення складу відповідачів у цій справі (в порівнянні зі справою № 911/624/21) не свідчить як про подання нового позову, так і про виникнення в суду права заново встановлювати обставини, які вже було встановлено попередніми судовими рішеннями (схожий за змістом висновок викладено в пункті 5.2.8 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 914/111/19).

27. Водночас Верховний Суд не може не погодитися з висновком місцевого господарського суду про те, що звернення ТОВ "Будинок Краусса" до іншого суду (Господарського суду міста Києва) з окремим позовом (у справі № 910/16463/21), тобто з аналогічними (як і в справі № 911/624/21) вимогами немайнового характеру (про визнання недійсними тих самих договорів із тих же самих підстав) не спроможне ефективно відновити порушені, на думку позивача, його майнові права (грошові вимоги) до ТОВ "Соларенерго" за договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015, адже майнові вимоги Товариства в комплексі з вимогами про визнання недійсними оспорюваних договорів вже були розглянуті судом у справі № 911/624/21 саме з метою повного захисту прав позивача та забезпечення відсутності необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, а за результатами вирішення вказаного спору позивачу було відмовлено в стягненні сум грошових коштів з таких боржників, як ТОВ "Соларенерго" і ТОВ "ТД "Агроцентр" (є учасниками цієї справи).

28. Як убачається з матеріалів справи, при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови суди попередніх інстанцій цілком правомірно керувалися принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків.

Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі та непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив і не обґрунтував.

29. Колегія суддів вважає, що зміст позовної заяви та касаційної скарги переконливо свідчить про те, що шляхом подання нового позову до декількох інших відповідачів (ПП "Ковераж" і ТОВ НВП "Новітні технології") з тими самими предметом і підставами позову скаржник фактично намагається ініціювати апеляційний перегляд рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 в справі № 911/624/21, яке (рішення) в зв`язку з поверненням апеляційної скарги Товариства 25.10.2021 набрало законної сили та 01.12.2021 набуло статусу остаточного, що є порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлене під сумнів, а відтак здійснення перегляду цього рішення в частині вимог ТОВ "Будинок Краусса" про визнання недійсними договору відступлення від 18.06.2018 та договору переведення боргу від 18.06.2018 не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність судового рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

30. Водночас колегія суддів звертає увагу на таке.

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

31. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

33. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

34. Вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсними договору відступлення від 18.06.2018 та договору переведення боргу від 18.06.2018, пред`явленого не до всіх сторін оспорюваних правочинів (відповідачем наразі не є ТОВ "Соларенерго"), не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

35. Схожі за змістом висновки (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину) викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, на які також послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

36. Враховуючи зазначений правовий висновок Верховного Суду та зважаючи на те, що оформлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 відмова у відкритті провадження в справі № 910/16463/21 в частині позовних вимог ТОВ "Будинок Краусса" до ТОВ "Соларенерго" процесуально унеможливлює залучення сторони оспорюваних правочинів - ТОВ "Соларенерго" як співвідповідача, а факт залучення ТОВ "Соларенерго" до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (ухвала Господарського суду міста Києва від 25.01.2023) не нівелює обставин розгляду спору про права та обов`язки вказаної особи за відсутності в неї необхідного процесуального статусу відповідача, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Будинок Краусса" про визнання недійсними оспорюваних договорів у зв`язку з неналежним складом відповідачів у цій справі.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

37. З мотивів, наведених у пунктах 22- 36 цієї постанови, касаційна інстанція не вбачає підстав для формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм статей 2, 86, 175, 176, 236- 238 ГПК України (в контексті того, чи зобов`язаний суд першої інстанції розглядати спір по суті, зокрема, здійснювати оцінку доказів, на які посилається позивач, якщо в частині вимог до одного із відповідачів було відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України), оскільки наявність такого, що набрало законної сили, рішення суду в справі № 911/624/21 про той самий предмет і з тих самих підстав позову виключає повторну оцінку доказів, здійснення якої (оцінки доказів) не відповідатиме принципу юридичної визначеності та суперечитиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

38. Крім того, пред`явлення позовної вимоги не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність Верховного Суду надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Адже зазначені вище мотиви відмови в задоволенні позову про визнання недійсними оспорюваних договорів (з підстав неналежного складу відповідачів у справі) виключають необхідність їх передчасного дослідження на предмет відповідності чинному законодавству.

39. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 07.11.2023 у справі № 910/3733/23).

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

40. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 і пунктів 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставами касаційного оскарження є: якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

41. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність дослідження судами зібраних у справі доказів, помилково не конкретизуючи при цьому, які ж саме докази не дослідили суди.

42. Дійсно, в розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

43. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

44. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

45. За таких обставин, а саме за умови відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.

46. Водночас Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України, на необґрунтоване відхилення судами першої та апеляційної інстанцій клопотань ТОВ "Будинок Краусса" про витребування від ТОВ "Соларенерго" та ТОВ "ТД "Агроцентр" оригіналів письмових доказів, які (докази) нібито уповноваженими представниками позивача не підписувалися, оскільки, по-перше, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 в задоволенні клопотання ТОВ "Будинок Краусса" про витребування доказів (оригіналів семи документів) від ТОВ "Соларенерго" та ТОВ "ТД "Агроцентр" було відмовлено обґрунтовано, а саме з тих мотивів, що заявник у встановленому законом порядку не вказав конкретних заходів, яких він вживав для отримання витребуваних доказів самостійно, а також не надав належних доказів на підтвердження вжиття ним таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цих документів.

По-друге, відхиляючи відповідне клопотання Товариства, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами частини 2 статті 80, частини 1 статті 81 і частини 3 статті 269 ГПК України, правомірно зазначив про недоведеність заявником причин, що об`єктивно не залежали від позивача, та позбавили його можливості дотриматися строків, передбачених процесуальним законодавством.

Крім того апеляційний суд також виходив з того, що в судовому засіданні 19.09.2023 представник третіх осіб заперечував проти поданого клопотання з тих підстав що оригінали документів, які просить витребувати позивач, відсутні в третіх осіб як такі, що були вилучені слідчим в рамках кримінального провадження.

47. Таким чином, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови.

48. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову.

51. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з неналежним складом відповідачів у цій справі, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

52. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови.

Розподіл судових витрат

55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 910/16463/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай