Рішення

від 19.04.2023 по справі 910/2267/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2023Справа № 910/2267/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх

Україна ГмбХ»

до Дочірнім підприємством «Рейлін»

про стягнення 782.569,44 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

14.02.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» надійшла позовна заява до Господарського суду міста Києва із вимогами до Дочірнього підприємства «Рейлін» про стягнення 782.569,44 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортно-експедиторського обслуговування № 340/14 від 03.03.2014 позивачем у період травень - серпень 2022 року було здійснено для відповідача організацію перевезення вантажу на загальну суму 915.983,10 грн, що підтверджується рахунками-фактури та актами виконаних робіт від 17.06.2022 та від 28.07.2022. За умовами п. 5.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування № 340/14 від 03.03.2014, сторони дійшли згоди, що оплата послуги замовником на поточний рахунок експедитора здійснюється протягом 14-ти календарних днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення згідно з заявкою та отримання замовником від експедитора належно оформлених оригіналів документів. Після затримки оплати позивач отримав від відповідача лист № 01/09 від 01.09.2022, яким відповідач визнав наявність боргового зобов`язання на суму 667.921,40 грн за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 340/14 від 03.03.2014. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не було виконано своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 782.569,44 грн, з яких 667.925,40 грн основного боргу, 66.792,54 грн штрафу, 39.507,01 грн інфляційних втрат та 8.344,49 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/2267/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.02.2023 було 17.02.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493674133 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03143, м. Київ, вул. Івана Сірка, 15, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 17.02.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.02.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом із офіційного сайту АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що поштове відправлення за № 0105493674133 вручено 23.02.2023, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 10.03.2023 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 17.02.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

27.03.2023 від позивача до суду надійшов уточнений розрахунок суми судових витрат.

27.03.2023 та 18.04.2023 від позивача до суду надійшли пояснення, з яких вбачається, що останній не має можливості скористатися правом на надання відповіді на відзив, оскільки станом на 20.03.2023 позивачем не отримано відзив на позовну заяву від відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (експедитор, позивач) та Дочірнім підприємством «Рейлін» (клієнт, відповідач) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 340/14 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор зобов`язується за дорученням, за винагороду та за рахунок клієнта надавати транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) з організації та забезпечення міжнародних перевезень та перевезень на території України експортно-імпортних, транзитних та інших вантажів автомобільним, залізничним. авіаційним та морським транспортом.

Під ТЕО розуміються послуги, пов`язані з організацією перевезень у міжнародному та внутрішньодержавному сполученні, зберігання, складування, обробці та доставці вантажів за призначенням, а також послуги з оформлення документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів клієнта, консультативні та інші послуги, пов`язані з дорученням клієнта.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих транспортно-експедиційних послуг, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 667.925,40 грн. Також за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані штраф в розмірі 66.792,54 грн, 39.507,01 грн інфляційних втрат та 8.344,49 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.5 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року. У випадку якщо за 30 днів до завершення дії договору жодна зі сторін в письмовій формі не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, цей договір автоматично продовжується на умовах даного договору.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

Відповідно до п. 1.2 договору обсяг послуг, строки виконання та їх вартість узгоджуються сторонами у заявках клієнта, які узгоджуються щодо конкретного вантажу та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 6.10 договору після виконання заявки експедитор передає клієнту оригінали наступних документів: рахунок; акт надання транспортно-експедиторських послуг; податкова накладна; екземпляр узгодженої експедитором заявки; за вимогою клієнта, довідку про вартість перевезення в Україні та за її межами.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що клієнт здійснює оплату експедитору за виконані роботи (послуги) відповідно до виставленим рахункам протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту виставлення рахунку, переданого електронною поштою або факсом.. 6.10 договору ору,цнй договір автоматично продовжується на умоваху про намір пощовну заяву від відповідача.ом на надання в

Матеріали справи містять рахунки-фактури на загальну суму 915.983,10 грн, згідно з якими постачальником є Товариство з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ», а одержувачем є Дочірнє підприємство «Рейлін», а саме:

- рахунок-фактура № 811-F-220170 від 17.06.2022, Ref: № 11942, на загальну суму 403.106,10 грн, з яких: компенсація вартості міжнародного перевезення за межами митної території України (New Deal-п/п Шегені) у розмірі 380.151,10 грн без ПДВ; міжнародне перевезення по території України (п/п Шегені-Обухів) у розмірі 20.000,00 грн без ПДВ; транспортно-експедиторське обслуговування на території України у розмірі 2.462,50 грн без ПДВ.

- рахунок-фактура № 811-G-220232 від 28.07.2022, Ref: № 12229, на загальну суму 512.877,00 грн, з яких: міжнародне перевезення до митної території України (New Deal-п/п Ягодин) у розмірі 464.122,00 грн без ПДВ; міжнародне перевезення по території України (п/п Ягодин-Обухів) у розмірі 45.000,00 грн без ПДВ; транспортно-експедиторське обслуговування на території України у розмірі 3.129,17 грн без ПДВ.

З наявного в матеріалах справи акту виконаних робіт від 17.06.2022 (згідно договору транспортного експедирування № 340/14 від 03.03.2014) вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (експедитором) були виконані в повному обсязі та у встановлений термін такі послуги: міжнародне перевезення за межами митної території України (New Deal-п/п Шегені) на суму 380.151,10 грн без ПДВ; міжнародне перевезення по території України (п/п Шегені-Обухів) на суму 20.000,00 грн; транспортно-експедиторське обслуговування на території України на суду 2.462,50 грн без ПДВ; загальна вартість виконаних робіт 403.106,10 грн без ПДВ. В даному акті зазначено, що він є підставою для оплати отриманих замовником рахунку № 811-F-220170 від 17.06.2022.

Акт виконаних робіт від 17.06.2022 (згідно договору транспортного експедирування № 340/14 від 03.03.2014) на загальну суму 403.106,10 грн підписаний та скріплений печаткою зі сторони ТОВ «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» директором - Алєксєєвим О.В. та зі сторони ДП «Рейлін» також підписаний президентом - Барбарук В.Т., та скріплений печаткою ДП «Рейлін».

З наявного в матеріалах справи акту виконаних робіт від 28.06.2022 (згідно договору транспортного експедирування № 340/14 від 03.03.2014) вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (експедитором) були виконані в повному обсязі та у встановлений термін такі послуги: міжнародне перевезення до митної території України (New Deal-п/п Ягодин) у розмірі 464.122,00 грн без ПДВ; міжнародне перевезення по території України (п/п Ягодин-Обухів) у розмірі 45.000,00 грн без ПДВ; транспортно-експедиторське обслуговування на території України у розмірі 3.129,17 грн; загальна вартість виконаних робіт 512.877,00 грн без ПДВ. В даному акті зазначено, що він є підставою для оплати отриманих замовником рахунків № 811-G-220232 від 28.07.2022.

Акт виконаних робіт від 28.06.2022 (згідно договору транспортного експедирування № 340/14 від 03.03.2014) на загальну суму 512.877,00 грн підписаний та скріплений печаткою зі сторони ТОВ «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» директором - Алєксєєвим О.В. та зі сторони ДП «Рейлін» також підписаний президентом - Барбарук В.Т., та скріплений печаткою ДП «Рейлін».

Відповідачем заперечень щодо отримання та підписання актів виконаних робіт від 17.06.2022 та від 28.07.2022 не надано.

Суд відзначає, що у рахунках-фактурах № 811-F-220170 від 17.06.2022 та № 811-G-220232 від 28.07.2022 зазначено посилання на інший договір, а саме № 320/13 від 24.04.2013. Разом з цим, оскільки інформація у рахунках-фактурах щодо найменування послуг та їх вартості відповідає інформації що зазначена в актах виконаних робіт, суд приходить до висновку, що в рахунках помилково зазначено невірний договір.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача акти виконаних робіт на загальну суму 915.983,10 грн, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано умови договору щодо перевезення вантажу та надання транспортно-експедиційного обслуговування, а також щодо передачі відповідачу оригіналів документів передбачених п. 6.10 договору.

Матеріали справи містять лист ДП «Рейлін» № 01/09 від 01.09.2022 за підписом президента - Барбарук В.Т., адресований ОФ ТОВ «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» CAJO, Inc, наступного змісту: «Станом на 01.09.2022 наше підприємство має заборгованість за міжнародне перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування в сумі 667.924,40 грн. З початком військових дій і оголошення в Україні військового стану виникли обставини непереборної сили, передбачені п. 9.1 договору № 340/14 від 03.03.2014, які завадили і заважають нашому підприємству виконувати свої обов`язки належним чином, внаслідок чого й виникла вищезазначена заборгованість. Припинення дії обставини непереборної сили дасть можливість нашому підприємству відновити господарську діяльність та погасити заборгованість».

Щодо посилання відповідача на настання обставин непереборної сили, суд відзначає наступне

Відповідно до п. 9.1 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за даним договором, якщо воно спричинене дією обставин непереборної сили: пожар, повінь, інші стихійні лиха, страйк, військові дії, ембарго та іншими діями державних органів, мораторієм, змінами законодавства, які призвели до неможливості належного виконання зобов`язань.

Однак пунктом 9.2 договору сторони узгодили, що сторона, для якої склалися умови дії непереборної сили, повинна проінформувати в письмовій формі другу сторону не пізніше 72-х годин від моменту настання таких обставин. Пропуск даного строку позбавляє сторону права на форс-мажор.

Враховуючи умови п. 9.2 договору та те, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), посилання відповідача на п. 9.1 договору є безпідставним.

Згідно з п. 9.4 договору достатнім доказом виникнення або продовження дії форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торговою палатою України або країни на території якої виникли форс-мажорні обставини.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № 340/14 від 03.03.2014, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг.

Позивач у своєму позові підтверджує, що відповідачем було здійснено часткову оплату за договором в розмірі 248.057,70 грн.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, вартість наданих послуг перевезення у повному обсязі не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 667.925,40 грн.

В матеріалах справи наявні претензія № 21/11 від 21.11.2022 та претензія № 26/12 від 26.12.2022, адресовані відповідачу, в яких позивач не погоджуючись з повідомленням відповідача про сплату заборгованості після закінчення дії обставин непереборної сили (закінчення дії військового стану на території України) просив погасити у найкоротший термін борг у розмірі 667.925,40 грн.

В якості доказів надіслання цих претензій відповідачу позивачем подано експрес-накладні «Нова пошта» № 59000893250817 від 23.11.2022 та № 59000908903230 від 26.12.2022, які не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджують зміст відправлення та одержувачем за якими не є саме відповідач - «Рейлін», а вказано приватну особу - ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що належним доказом в підтвердження змісту відправлення згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, є опис вкладення у цінний лист.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що позивачем на виконання умов договору № 340/14 від 03.03.2014 надано послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт (згідно договору транспортного експедирування № 340/14 від 03.03.2014) від 17.06.2022 та від 28.07.2022.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються факт належного надання позивачем транспортно-експедиторських послуг та прийняття відповідачем наданих позивачем послуг, що є підставою для здійснення відповідачем оплати відповідних послуг у загальному розмірі 667.925,40 грн.

Зі змісту статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що обов`язковою підставою для здійснення відправником свого обов`язку щодо оплати послуг перевезення є надання цих послуг.

Відповідно до п. 4.2.8 договору клієнт зобов`язаний оплатити ТЕО у відповідності з заявкою, компенсувати експедитору документально підтверджені додаткові витрати, які були узгоджені або виконані експедитором в інтересах клієнта з метою виконання цього договору.

Суд приходить до висновку, що послуги перевезення вантажу та транспортно-експедиторського обслуговування були надані відповідачу, а отже у останнього виник обов`язок по їх сплаті.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих транспортно-експедиційних послуг за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 667.925,40 грн (915.983,10 грн - 248.057,70 грн).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача 66.792,54 грн штрафу.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати наданих послуг у повному обсязі не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.2 договору передбачено, що за прострочення або необґрунтовану відмову від сплати рахунків експедитора, передбачених даним договором, клієнт сплачує штраф у розмірі 10% від розміру простроченого платежу.

Оскільки мало місце прострочення з оплати наданих транспортно-експедиторських послуг, а також судом встановлено необґрунтованість відмови відповідача від сплати рахунків експедитора, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 66.792,54 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача: 10% від суми боргу 667.925,40 грн).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 39.507,01 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 667.925,40 грн за вересень - грудень 2022 року) та 8.344,49 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 667.925,40 грн за період з 01.09.2022 по 30.01.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 39.507,01 грн інфляційних втрат та 8.344,49 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 13.500,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що позивач очікує понести витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16.000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданому позивачем уточненому розрахунку суми судових витрат позивач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 13.500,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

05.01.2023 між позивачем (клієнт) та Адвокатом Мішустіним Микитою Костянтиновичем (адвокат) укладено договір № 317/2023 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується за взаємною домовленістю з клієнтом на умовах та в порядку передбаченому цим договором, надавати клієнту правову допомогу, зміст якої полягає в ефективному правовому супроводжені клієнта.

Відповідно до п. 8.1 договору за надання адвокатом правової допомоги, передбаченої в п. 1.1 даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) в розмірі та порядку, передбаченими додатковим угодами до цього договору та/або актами виконаних робіт.

Підтвердженням того, що Мішустін Микита Костянтинович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000379 від 17.12.2018.

16.03.2023 між клієнтом та адвокатом складено акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 317/2023 про надання правової допомоги від 05.01.2023, відповідно до якого адвокатом надано послуги з представництва інтересів клієнта у судовому процесі в першій інстанції за наступними параметрами: Господарський суд міста Києва, справа № 910/2267/23, суть справи: ТОВ «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» подало позовну заяву до Господарського суду міста Києва із вимогами до ДП «Рейлін» про стягнення 782.569,44 грн.

Зі вказаного акту вбачається, що адвокатом надано послуги на загальну суму 14.500,00 грн, а саме

1. Усна консультація з вивчення документів та правовий аналіз ситуації - 2.000,00 грн.

2. Вивчення останніх рішень/судової практики в аналогічних спорах - 3 год. * 1.000,00 грн = 3.000,00 грн.

3. Складання позовної заяви, підготовка матеріалів, подача позовної заяви із додатками, отримання ухвали про відкриття провадження у справі - 8.000,00 грн.

4. Подання додаткових пояснень по справі - 1.500,00 грн.

Доказів сплати позивачем адвокату гонорару в сумі 14.500,00 грн не подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно дог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не подано та жодними засобами доказування неспівмірність розміру витрат не підтверджено.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

З огляду на те, що в поданому до суду уточненому розрахунку судових витрат позивачем вказано, що витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 13.500,00 грн та в акті приймання-передачі наданих послуг від 16.03.2023 зазначено, що загальна сума наданих послуг становить 13.500,00 грн, тоді як з розшифрування наданих послуг, яке міститься в згаданому акті від 16.03.2023, адвокатом надано послуги на загальну суму 14.500,00 грн, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума у заявленому розмірі 13.500,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю, тобто в сумі 13.500,00 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Рейлін» (03143, м. Київ, вул. Івана Сірка, 15, код ЄДРПОУ 20818872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, код ЄДРПОУ 14359271) 667.925 (шістсот шістдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 40 коп. боргу, 66.792 (шістдесят шість тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 54 коп. штрафу, 39.507 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сім) грн 01 коп. інфляційних втрат, 8.344 (вісім тисяч триста сорок чотири) грн 49 коп. 3% річних, 11.738 (одинадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 54 коп. витрат по сплаті судового збору та 13.500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова