ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3639/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Рясний В.О.
розглянувши справу №916/3639/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МІКОТЕПЛОСЕРВІС (52173, Дніпропетровська область, Кам`янський район, село Саксагань, Саксаганська ТГ, вул. Центральна, буд. 136, код ЄДРПОУ 42250644)
про стягнення 1 620 854,97 грн., -
Представники:
від позивача - Воробйов І.В. директор;
від відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю МІКОТЕПЛОСЕРВІС звернулось до господарського суду із позовною заявою до Державної установи Голопристанська виправна колонія (№7) про стягнення 1 620 854,97 грн.
Ухвалою від 28.12.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю МІКОТЕПЛОСЕРВІС було залишено без руху.
02.01.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №2/23) від Товариства з обмеженою відповідальністю МІКОТЕПЛОСЕРВІС про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023р. провадження по справі №916/3639/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 03.04.2023р. підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим 31.03.2023р. за вх. №10543/23 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.
Крім того, 31.03.2023р. за вз. №10557/23 до суду від відповідача надійшла довідка щодо справи в який відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, як підставу для звільнення від відповідальності.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
19.01.2022р. між Державною установою «Голопристанська виправна колонія (№7)» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІКОТЕПЛОСЕРВІС (Учасник) було укладено Договір №К-1 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. розділу І Договору Учасник зобов`язується надати протягом 2022 року Замовнику Теплопостачання (теплову енергію) (код ДК 012:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода га пов`язана продукція), а Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати поставлену теплову енергію за тарифами діючими на день оплати у строк і на умовах, передбачених договором.
Найменування Товару - Теплопостачання - пара, гаряча вода та пов`язана продукція; постачання пари і гарячої води, а саме теплопостачання (виробництво та постачання теплової енергії) для опалення приміщень ( далі за текстом - теплова енергія). Кількість теплової енергії, що може бути отримана Замовником за цим Договором становить: 1233,117588852661 Гкал, за взаємною згодою округлено до 1233, 118 Гкал.
Згідно пункту 3.1 Договору Ціна цього договору становить 3 800 900,00 (три мільйона вісімсот тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок) гри без ПДВ., в тому числі сума відшкодування 375 000,00 (триста сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
Пункт 5.1. Договору передбачено, що Поставка теплової енергії здійснюється з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Згідно пунктів 4.1. та 4.2. Договору розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Учасника. Оплата за теплову енергію здійснюється Замовником в впродовж 10 (десяти) банківських днів після пред`явлення Учасником рахунку на оплату спожитої теплової енергії або підписання акту приймання передачі. Оплата здійснюється до 15 числа та до 30 числа поточного міс ця, за який було надано послуги.
Відповідно до п.п. 6.1.1. пункту 6 Договору Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати всю поставлену теплову енергію.
Як вказує позивач, в період з « 01» січня 2022 року по « 31» березня 2022 року, для Відповідача ним були надані послуги з теплопостачання (теплова енергія) в кількості 1141 Гкал., на загальну суму 2 935 699,00 грн.
При цьому, як зазначає позивач, вказані послуги надавались належним чином, вчасно та якісно, без будь-яких претензій чи зауважень з боку Відповідача, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт, які підписані представником замовника та скріплені печаткою підприємства.
Проте як вказує позивач, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг, так за відповідачем рахується заборгованість згідно актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) №16 від 01.03.22 року на суму 403787,85 грн., № 17 від 15.03.22 року на суму 585646,50 грн., та №18 від 01.04.22 року на суму 462352,50 грн.
При цьому, позивач звертає увагу суду що відповідачем 07.03.2022 року, за актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №16 від 01.03.22 р. частково було сплачено кошти в сумі 295 157,64 грн. (403787.85 - 295 157 64 = 108 630,21) в зв`язку з чим сума заборгованості за цим актом становить: 108 630,21 грн.
Отже, за розрахунком позивача, загальна сума заборгованості за зазначеними актами (враховуючи частково сплачений акт № 16 від 01.03.22) становить: 1 156 629,21грн.
Як вказує позивач, згідно листа-підтвердження від 01 квітня 2022 року № 1256, від Державна установа «Голопристанська виправна колонія (№7)» підтвердила факт того, що станом на 01 квітня 2022 року у нього існує перед ТОВ МІКОТЕПЛОСЕРВІС заборгованість за надані послуги згідно Договору № К-1 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти 19.01.2022 в сумі 1 156 629,21грн.
Крім того в зв`язку з неналежним виконання своїх зобов`язань за договором Договору № К-1 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти 19.01.2022, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 244 951,88грн., 3% річних в розмірі 195 412,46грн. та інфляційних витрат в сумі 23 861,42грн.
Невиконання Державної установи Голопристанська виправна колонія (№7) умов Договору, позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом та просить стягнути на свою користь наявну заборгованість та нараховані штрафні санкції .
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судом, 19.01.2022р. між Державною установою «Голопристанська виправна колонія (№7)» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІКОТЕПЛОСЕРВІС (Учасник) було укладено Договір №К-1 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. розділу І Договору Учасник зобов`язується надати протягом 2022 року Замовнику Теплопостачання (теплову енергію) (код ДК 012:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода га пов`язана продукція), а Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати поставлену теплову енергію за тарифами діючими на день оплати у строк і на умовах, передбачених договором.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем прийняті на себе зобов`язання з надання послуг, передбачених умовами Договір №К-1 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 19.01.2022р. протягом 01.01.2022р. по 31.03.2022р. були виконанні у повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами по справі актами наданих. Проте, відповідач в порушення своїх грошових зобов`язань за договором вартість наданих послуг в повному обсязі не сплатив в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 1 156 629,21грн.
При цьому факт наявності заборгованості відповідачем підтверджено в листі від 01.04.2022р. за №1256.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані по Договір №К-1 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 19.01.2022р. в сумі 1 156 629,21грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
При цьому, під час розгляду справи в суді відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування факту наявності заборгованості за Договір №К-1 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 19.01.2022р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано Державної установи Голопристанська виправна колонія (№7) до сплати інфляційні витрати в розмірі 195 412,46 грн. та 3% річних у розмірі 23 861,42 грн.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ МІКОТЕПЛОСЕРВІС до Державної установи Голопристанська виправна колонія (№7) шляхом присудження до стягнення на користь позивача інфляційних витрат в розмірі 195 412,46 грн. та 3% річних у розмірі 23861,42 грн.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за Договір №К-1 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 19.01.2022р. що зумовило нарахування останнім пені в сумі 244 951,88грн.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно пункту 7.1 згаданого Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Пункт 7.3 Договору передбачає, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг за бюджетні кошти Замовник сплачує Учаснику штрафні санкції, а саме пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виконання зобов`язань.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про його помилковість, скільки нарахування пені було здійснено на загальну суму заборгованості, без врахування моменту виникнення зобов`язання по оплаті актів відповідно до п. 4.2 договору, а отже настання прострочення по кожному рахунку окремо.
Так здійснивши за допомогою прогарами «Ліга Закон» перерахунок пені з урахуванням положень п.4.2 договору, по кожному акту окремо, судом встановлено що загальний розмір пені що підлягає задоволенню становить 232 897,37грн.
Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії Російської Федерації та введення з 24.02.2022р. в Україні воєнного стану, як підставу для звільнення від відповідальності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч 2.ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Касаційний господарський суд в постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Відтак, керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому суди звертають увагу на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, безвідносно до змісту Листа ТПП.
Згідно п. 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Разом з тим відповідачем окрім зазначення про наявність форс-мажорні обстави жодними доказами не довела що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МІКОТЕПЛОСЕРВІС є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю МІКОТЕПЛОСЕРВІС (52173, Дніпропетровська область, Кам`янський район, село Саксагань, Саксаганська ТГ, вул. Центральна, буд. 136, код ЄДРПОУ 42250644) до Державної установи Голопристанська виправна колонія (№7) (75630, Херсонська область, Голопристанський район, с. Стара Збур`ївка, вул. Набережна, буд. 1Б, код 08564663) задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної установи Голопристанська виправна колонія (№7) (75630, Херсонська область, Голопристанський район, с. Стара Збур`ївка, вул. Набережна, буд. 1Б, код 08564663) на Товариства з обмеженою відповідальністю МІКОТЕПЛОСЕРВІС (52173, Дніпропетровська область, Кам`янський район, село Саксагань, Саксаганська ТГ, вул. Центральна, буд. 136, код ЄДРПОУ 42250644) основний борг у сумі 1 156 629 (один мільйон сто п`ятдесят шість тисяч шістсот двадцять дев`ять)грн. 21коп., пеню у сумі 232 897 (двісті тридцять дві тисячі вісімсот дев`яносто сім)грн. 37коп., 3% річних у сумі 23 861 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят одна)грн. 42коп., інфляційні втрати у сумі 195 412 (сто дев`яносто п`ять тисяч чотириста дванадцять)грн. 46грн. та судових збір 24 132 (двадцять чотири тисячі сто тридцять дві)грн. 01коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01 травня 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 19.04.2023 |
Оприлюднено | 04.05.2023 |
Номер документу | 110568092 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Погребна К.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні