Рішення

від 19.04.2023 по справі 922/2349/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2023м. ХарківСправа № 922/2349/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- торгівельна компанія "Гемопласт", м.Білгород-Дністровський Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет", м.Харків про стягнення 186 955,91грн. за участю представників:

від позивача: Кобба Д.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" (надалі - відповідач) про стягнення 186955,91грн., з яких: 120633,20грн. основного боргу, 36548,94грн. пені, 26953,62грн. інфляційних збитків, 2820,15грн. 3% річних.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, отриманого за договором №1 від 17.01.2022.

Ухвалою від 05.12.2022 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В подальшому судом постановлено ухвалу від 03.02.2023 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 03.03.2022.

Ухвалою від 03.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 24.03.2023.

У підготовчому засіданні 24.03.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 19.04.2023.

18 квітня 2023 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що позивач ґрунтує свої позовні вимоги на договорі поставки №1 від 17.01.2022. Однак всі видаткові накладні які були надані позивачем містять посилання на договір поставки №б/н від 17.01.2022. Тобто позивачем надано видаткові накладні які стосуються зовсім іншого договору поставки. Відповідно, позивач надав до суду документи, а саме договір та видаткові накладні які не стосуються один одного та відповідно не можуть доводити той факт, що відповідач не виконав якісь зобов`язання.

У призначеному на 19.04.2023 судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

17 січня 2022 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено Договір №1 (надалі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця вироби медичного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та сплатити вартість переданого продавцем товару.

Оплата переданого Товару мала здійснюватися на умовах 100% попередньої оплати або на умовах відстрочки платежу не більше тридцяти календарних днів з моменту поставки товару, термін оплати вказується у кожній видатковій накладній (п. 3.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 120633,20грн., що підтверджується видатковою накладною №230 від 24.01.2022 на суму 18720,00 грн. (строк сплати 23.02.2022), видатковою накладною №354 від 14.02.2022 на суму 64473,20грн. (строк сплати 14.02.2022), видатковою накладною №414 від 21.02.2022 на суму 37440,00грн. (строк сплати 18.02.2022).

Матеріали справи не містять доказів оплати вищевказаного товару відповідачем.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 120633,20грн. основного боргу, 36548,94грн. пені, 26953,62грн. інфляційних збитків, 2820,15грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 120633,20грн., який мав бути оплачений у строки, що зазначені у відповідних видаткових накладних.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати отриманого за Договором товару.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача про те, що позивачем надано видаткові накладні, які не стосуються Договору поставки №1 від 17.01.2022.

Так, статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У даному випадку відповідач, посилаючись у своїх додаткових поясненнях на те, що у наданих позивачем видаткових накладних вказано Договір поставки №б/н від 17.01.2022, не надав суду будь-якого іншого договору поставки, який би укладався сторонами 17.01.2022.

Тому, суд, виходячи з принципу вірогідності, а також враховуючи те, що номенклатура товару та умови поставки відповідають умовам наявного у справі Договору поставки №1 від 17.01.2022, приходить до висновку, що видаткові накладні №230 від 24.01.2022, №354 від 14.02.2022 та №414 від 21.02.2022 були складені на виконання умов Договору поставки №1 від 17.01.2022.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 120633,20грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується і стягується за весь строк заборгованості. Сторони домовились встановити строк позовної давності три роки для звернення із вимогою про стягнення пені.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу 36548,94грн. пені, 26953,62грн. інфляційних збитків, 2820,15грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00грн.

Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00грн. підтверджується Договору про надання правової допомоги №7-ЮО від 15.11.2022, ордером серії ВН №1207561 від 28.11.2022, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №004026 від 18.12.2019.

Так, відповідно Договору про надання правової допомоги №7-ЮО від 15.11.2022 позивач (як Клієнт) та Адвокатське бюро "Кобба та партнери" (як Адвокат) погодили, що предметом Договору є надання Адвокатом професійної правової допомоги Клієнту з приводу звернення до відповідного суду та ведення справи стягнення на користь Клієнта заборгованості з ТОВ "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" (код ЄДРПОУ 43316779), яка виникла на підставі Договору №1 від 17.01.2022 року та видаткових накладних (первинних документів) № 230 від 24.01.2022 р., № 354 від 14.02.2022 р., № 414 від 21.02.2022 р. (п. 1.2.). Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору від 15.11.2022 року вартість послуг (гонорар) Адвоката за професійну правничу допомогу є фіксованою (не залежить від кількості здійснених адвокатом дій, судових засідань, обсягу наданих послуг, витраченого часу тощо) та становить: у суді першої інстанції - 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень; у суді апеляційної інстанції - 30000 (тридцять тисяч) гривень; у суді касаційної інстанції - 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень. Сторони також узгодили, що Клієнт протягом трьох місяців після набрання законної сили рішенням суду по суті.

Таким чином, у позивача за умовами Договору про надання правової допомоги №7-ЮО від 15.11.2022 існує зобов`язання щодо сплати на користь адвоката гонорару за представництво інтересів у Господарському суді Харківської області у фіксованому розмірі 25000,00грн.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Втім, відповідач будь-яких доказів такої неспівмірності не надав, обмежившись вказівкою на те, що вартість правничої допомоги значно завищена. При цьому, відповідач лише зазначив, що згідно рішень які приймає Господарський суд Харківської області по даному питанню варіюється від 4000 до 7000 грн. по аналогічних справах. Між тим, відповідні рішення Господарського суду відповідачем також не надані.

За таких обставин, суд вважає, що на відповідача слід покласти понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00грн.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" (61033, м.Харків, Вологодський 2-й в`їзд, буд.2, код 43316779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Маяковського, буд.57, офіс 1, код 40068132) 120633,20грн. основного боргу, 36548,94грн. пені, 26953,62грн. інфляційних збитків, 2820,15грн. 3% річних, 2804,34грн. судового збору, 25000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "01" травня 2023 р.

СуддяМ.В. Калантай