Постанова

від 28.09.2023 по справі 922/2349/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/2349/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М. , суддя Терещенко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" (вх.№982Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 (повний текст складено 01.05.2023) у справі №922/2349/22 (суддя Калантай М.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгівельна компанія "Гемопласт", м.Білгород-Дністровський Одеської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет", м.Харків,

про стягнення 186955,91грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" про стягнення 186955,91грн, з яких: 120633,20грн - основного боргу, 36548,94грн - пені, 26953,62грн - інфляційних збитків, 2820,15грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2349/22 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 120633,20грн - основного боргу, 36548,94грн - пені, 26953,62грн - інфляційних збитків, 2820,15грн - 3% річних, 2804,34грн - судового збору, 25000,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, 20.05.2023 ТОВ "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2349/22 та увалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем до суду було надано договір поставки № 1 від 17.01.2022 року, а надані позивачем видаткові накладні стосуються зовсім іншого договору поставки. Відповідно позивач, на думку апелянта, надав до суду документи, а саме договір та видаткові накладні які не стосуються один одного та відповідно не можуть доводити той факт, що відповідач не виконав якісь зобов`язання.

Апелянт вважає, що позивачем порушено порядок досудового врегулювання спору.

Крім того, апелянт вважає, що оскільки він не погоджується з рішенням суду першої інстанції, то і не має підстав для задоволення вимог стосовно витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №922/2349/22 апеляційну скаргу ТОВ "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" залишено без руху. Встановлено ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у сумі 3365,21 грн.; докази направлення апеляційної скарги з додатками позивачу у справі - ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт".

05.06.2023 від ТОВ "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" надійшло клопотання про усунення недоліків (вх.№6346) на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2023. До вказаного клопотання апелянт додав квитанцію №5KC7-C2BB-4299-EK2M від 31.05.2023 на суму 3365,21 грн. та докази направлення апеляційної скарги з додатками позивачу у справі - ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023, у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 у справі №922/2349/22 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2349/22. Витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2349/22.

Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги ТОВ "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2349/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

07.08.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2349/22.

ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" надіслало відзив на апеляційну скаргу (вх.№9605 від 15.08.2023), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2022 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено Договір №1 (надалі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця вироби медичного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та сплатити вартість переданого продавцем товару.

Оплата переданого Товару мала здійснюватися на умовах 100% попередньої оплати або на умовах відстрочки платежу не більше тридцяти календарних днів з моменту поставки товару, термін оплати вказується у кожній видатковій накладній (п. 3.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 120633,20грн., що підтверджується видатковою накладною №230 від 24.01.2022 на суму 18720,00 грн. (строк сплати 23.02.2022), видатковою накладною №354 від 14.02.2022 на суму 64473,20грн. (строк сплати 14.02.2022), видатковою накладною №414 від 21.02.2022 на суму 37440,00грн. (строк сплати 18.02.2022).

Матеріали справи не містять доказів оплати вищевказаного товару відповідачем.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з даним позовом про стягнення з відповідача 120633,20грн. основного боргу, 36548,94грн. пені, 26953,62грн. інфляційних збитків, 2820,15грн. 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 120633,20грн. основного боргу є доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, суд першої інстанції визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних.

Разом з тим, суд першої інстанції також визнав, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Судами встановлено, що договір №1 від 17.01.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 120633,20 грн., який мав бути оплачений у строки, що зазначені у відповідних видаткових накладних.

Доказів оплати отриманого за Договором товару матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що позивачем надано видаткові накладні, які не стосуються Договору поставки №1 від 17.01.2022.

Так, статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зазначає, апелянтом ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не спростовується факт отримання ним товару за вказаними видатковими накладними, не спростовується факт не проведення розрахунку за поставлений товар, в терміни, які вказані у видаткових накладних та не надано будь-якого іншого правочину, який би укладався між сторонами.

До того ж, зазначення у видаткових накладних такої підстави як Договір поставки б/н від 17.01.2022 є неістотним недоліком, який в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є підставою для невизнання господарської операції, так як не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Відтак, суди, виходячи з принципу вірогідності, а також враховуючи те, що номенклатура товару та умови поставки відповідають умовам наявного у справі Договору поставки №1 від 17.01.2022, приходить до висновку, що видаткові накладні №230 від 24.01.2022, №354 від 14.02.2022 та №414 від 21.02.2022 були складені на виконання умов Договору поставки №1 від 17.01.2022.

За таких обставин, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 120633,20грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується і стягується за весь строк заборгованості. Сторони домовились встановити строк позовної давності три роки для звернення із вимогою про стягнення пені.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу 36548,94грн. пені, 26953,62грн. інфляційних збитків, 2820,15грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суди визнають їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі зокрема в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. Проте, жодного аргументу щодо того в чому полягає незаконність рішення суду першої інстанції в цій частині апелянтом взагалі не наведено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що відповідач не довів належними доказами свої заперечення, не спростував обставин, на які посилається позивач, як на підставу позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення 120633,20грн. основного боргу, 36548,94грн. пені, 26953,62грн. інфляційних збитків, 2820,15грн. 3% річних та судових витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що відповідно ч. 1 ст. 19 ГПК України позивач мав обов`язок направити відповідачу претензію відповідачу про порушення умов договору є безпідставними, оскільки однак, жодним нормативним актом не передбачено обов`язкове вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку порушення умов договору поставки.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2349/22 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Разом з тим, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 30000,00 грн. Крім того, представником позивача надано до суду апеляційної інстанції ордер серії ВН №1274945 від 15.08.2023.

Розглянувши заяву ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення з огляду на таке.

Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 30000,00грн. підтверджується Договором про надання правової допомоги №7-ЮО від 15.11.2022, ордером серії ВН №1274945 від 15.08.2023, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №004026 від 18.12.2019.

Так, відповідно Договору про надання правової допомоги №7-ЮО від 15.11.2022 позивач (як Клієнт) та Адвокатське бюро "Кобба та партнери" (як Адвокат) погодили, що предметом Договору є надання Адвокатом професійної правової допомоги Клієнту з приводу звернення до відповідного суду та ведення справи стягнення на користь Клієнта заборгованості з ТОВ "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" (код ЄДРПОУ 43316779), яка виникла на підставі Договору №1 від 17.01.2022 року та видаткових накладних (первинних документів) № 230 від 24.01.2022 р., № 354 від 14.02.2022 р., № 414 від 21.02.2022 р. (п. 1.2.). Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору від 15.11.2022 року вартість послуг (гонорар) Адвоката за професійну правничу допомогу є фіксованою (не залежить від кількості здійснених адвокатом дій, судових засідань, обсягу наданих послуг, витраченого часу тощо) та становить: у суді першої інстанції - 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень; у суді апеляційної інстанції - 30000 (тридцять тисяч) гривень; у суді касаційної інстанції - 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень. Сторони також узгодили, що Клієнт протягом трьох місяців після набрання законної сили рішенням суду по суті у справі за позовом Клієнта до ТОВ «МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАРІТЕТ» (код ЄДРПОУ 43316779), яка виникла на підставі Договору № 1 від 17.01.2022 року та видаткових накладних (первинних документів) № 230 від 24.01.2022 р., № 354 від 14.02.2022 р., № 414 від 21.02.2022 р. зобов`язаний шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвоката (Адвокатського бюро) або внесення готівкою в касу Адвоката (Адвокатського бюро) у повному обсязі сплатити вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання, встановлену у п. 4.1. Договору, та скласти акт приймання- передачі.

Таким чином, у позивача за умовами Договору про надання правової допомоги №7-ЮО від 15.11.2022 існує зобов`язання щодо сплати на користь адвоката гонорару за представництво інтересів у Східному апеляційному господарському суді у фіксованому розмірі 30000,00грн.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині 2 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись ЦК України;

- договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, ціна наданих адвокатом послуг узгоджена сторонами в розділі 4 Договору про надання правової допомоги № 7-ЮО від 15 листопада 2022 року у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, судова колегія враховує, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу. Судова колегія зауважує, що відповідачем не було подано ні заперечення проти стягнення з нього судових витрат ні клопотання про їх зменшення.

Ураховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в заявленій сумі.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2349/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгівельна компанія "Парітет" (61033, м.Харків, Вологодський 2-й в`їзд, буд.2, код 43316779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт" (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Маяковського, буд.57, офіс 1, код 40068132) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 30000,00 грн.

Видати наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Терещенко