Постанова
від 28.04.2023 по справі 640/5372/19
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/5372/19

касаційне провадження № К/9901/7378/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Патратій О.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Федотов І.В.; судді - Єгорова Н.М., Чаку Є.В.)

у справі № 640/5372/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК БУДІНВЕСТСЕРВІС»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МК БУДІНВЕСТСЕРВІС» (далі - ТОВ «МК БУДІНВЕСТСЕРВІС»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2018 року № 0016131401, від 18 грудня 2018 року № 0016141401 та від 18 грудня 2018 року № 0016151401.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 12 жовтня 2020 року позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТІКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД».

Верховний Суд ухвалою від 26 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

31 травня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МК БУДІНВЕСТСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТІКС» за період лютий 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» за період червень, липень 2017 року, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016, 2017 роки, за результатами якої складено акт від 27 листопада 2018 року № 727/26-15-14-01-01/34477796.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з підстави неправомірного формування даних податкового обліку за наслідками придбання монтажних робіт і робіт зі створення відеоролику в Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІКС», а також послуг з адаптації роликів Ceresit та відеоролика «Робота консультантів TM Rowenta», послуг з технічного супроводу засобів обчислювальної техніки, послуг зі встановлення системи охоронної сигналізації та модернізації системи відеоспостереження в Товариства з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на: пояснення посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІКС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» щодо їхньої непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб; відсутність у постачальників позивача в достатній кількості трудових ресурсів, основних, виробничих та транспортних засобів, необхідних для здійснення оспорюваних поставок; відсутність у ТОВ «МК БУДІНВЕСТСЕРВІС» економічної та ділової доцільності в придбанні оспорюваних робіт і послуг.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 18 грудня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0016131401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 92681,00 грн за основним платежем та 23170,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0016141401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 80734,00 грн за основним платежем та 40367,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0016151401, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 22244,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а доводи контролюючого органу про удаваний характер поставок ґрунтуються лише на припущеннях.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні роботи та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІКС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати), а також наявності кваліфікованого персоналу в достатній кількості, враховуючи специфіку розглядуваних робіт і послуг.

При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувалися відповідні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання робіт тощо.

Залишено поза увагою судами й обставини щодо ділової доцільності в придбанні ТОВ «МК БУДІНВЕСТСЕРВІС» оспорюваних робіт і послуг, не з`ясовано намір платника на отримання економічного ефекту від розглядуваних господарських операцій за наслідками аналізу умов та обставин їх здійснення.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій не забезпечили повного і всебічного розгляду адміністративної справи, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону № 2825-IX, розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення28.04.2023
Оприлюднено03.05.2023
Номер документу110569037
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Судовий реєстр по справі —640/5372/19

Рішення від 21.05.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Рішення від 21.05.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Ухвала від 19.10.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Ухвала від 21.08.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Постанова від 28.04.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 27.04.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 26.04.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 18.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Постанова від 26.01.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Постанова від 26.01.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні