Постанова

від 26.01.2021 по справі 640/5372/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5372/19 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МК БУДІНВЕСТСЕРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МК БУДІНВЕСТСЕРВІС (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018р. №0016131401. № 0016141401 та № 0016151401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 12.11.2018р. №16175, направлення на перевірку від 14.11.2018р. № 1862/26-15-14-01-01 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ АСТІКС (код ЄДРПОУ 40211089) за період лютий 2016 року, ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41147764) за період червень, липень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016, 2017 роки.

За результатами перевірки складено акт від 27.11.2018р. №727/26-15-14-01-01/34477796 (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступні порушення: п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України; п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248; п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні за № 996-ХІV від 16.07.1999 року зі змінами та доповненнями; п.1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995р.; п.3 Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. за № 73 в результаті чого занижено суми податку на прибуток на загальну суму 92 681,00 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 20 020,00 грн., за 2017 ріку сумі 72 661,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 22 244,00 грн., в тому числі по періодам: за лютий 2016р. на суму 22 244,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 80 734,00 грн., в т.ч. по періодам за червень 2017р. на суму 21 340,00 грн., за липень 2017р. на суму 59 394,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкове повідомлення-рішення:

- № 0016131401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 115 851,00 грн. (у т.ч. 92 681,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 23 170,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0016141401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 121 101,00 грн. (у т.ч. 80 734,00,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 40 367,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

- № 0016151401, яким зменшено від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 22 244,00 грн. за березень 2016 року.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 9021/6/99-99-11-04-01-25 від 25.02.2019р. податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018р. № 0016131401. № 0016141401 та № 0016151401 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за НП(С)БО чи МСФЗ, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 10.02.2016 між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС , як Замовником, та ТОВ АСТІКС , як Виконавцем, укладено Договір №МК-0204.

Відповідно до п.1.1 - п.1.2 Договору №МК-0204 Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з виконання монтажних робіт: підключення зенітних ліхтарів системи димовидалення; встановлення сповіщувачів магнітно-контактних; влаштування та налаштування коробок синхронізуючих; проведення кабельно-провідникової продукції до пожежного посту; встановлення шафи автоматики. Роботи виконуються на об`єкті замовника :торгово-офісний центр Silver Breeze, що знаходиться в Дніпровському районі на проспекті Павла Тичини, 1В, в строки і за вартістю, узгодженими сторонами в даному договорі.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду наступні документи: акт здачі-прийняття робіт №58 від 22.02.2016, податкову накладну №58 від 22.02.2016 р., квитанцію про реєстрацію податкової накладної №58 від 04.03.2016р. за №9028978044, платіжне доручення №2333 від 29.03.2016 року на суму 71880,00 грн., банківські виписки.

10.02.2016 між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС , як Замовником, та ТОВ АСТІКС , як Виконавцем, укладено Договір № МК-0203 про створення за замовленням та використання об`єкта права інтелектуальної власності - аудіовізуального твору (відеоролика), відповідно до п.1.1 якого Замовник замовляє та оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов`язання створити за замовленням Замовника об`єкт права інтелектуальної власності, а саме відеоролик (надалі - об`єкт) та передати Замовнику виключні майнові права на об`єкт на умовах, визначених цим договором.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду наступні документи: акти надання послуг №87 від 26.02.2016р та №57 від 29.02.2016р., податкові накладні №87 від 26.02.2016р. та №57 від 29.02.2016р., квитанції № 9030909148 та №9028977963 про реєстрацію, платіжне доручення №2333 від 29.03.2016 року (частково оплачено).

Також між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС та ТОВ АСТІКС було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.04.2016р

Залишок оплати в розмірі 61 584,00 грн., згідно платіжного доручення № 2344 від 06.04.2016 було перераховано TOB Агромат-Інвест , як новому кредитору, на підставі Договору про відступлення права вимоги №2016-01 від 06.04.2016р.

Усі розрахунки між Позивачем та зазначеним контрагентом відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631, згідно якої по контрагенту ТОВ АСТІКС кредиторська та дебіторська заборгованість на момент проведення перевірки була відсутня.

24.04.2017 р. між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС , як замовником, та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , як виконавцем, укладено Договір № 2017/20, відповідно до п.1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги із адаптації роликів Ceresit та відеоролика Робота консультантів TM Rowenta .

Виконання робіт згідно вищезазначеного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 302 від 09.06.2017р., № 300 від 12.06.2017р., № 301 від 12.06.2017р.

Так, TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД були виписані податкові накладні:

- № 302 від 06.06.2017р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України;

- № 300 від 12.06.2017p., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України;

- № 301 від 12.06.2017p., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України.

Оплата виконаних робіт за Договором № 2017/20 підтверджується платіжним дорученням № 2665 від 23.06.2017р. на суму 128 040,00 грн.

03.05.2017р. між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС як замовником, та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , як виконавцем, укладено Договір № 2017/21, відповідно до п.1.1 якого Виконавець бере на себе зобов`язання технічного супроводу засобів обчислювальної техніки.

Виконання вказаних робіт відповідно до умов договору № 2017/21 завершилось 31.07.2017р.,на підтвердження чого позивачем надано акти здачі-прийняття робіт № 742, 745, 744, 526.

TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД були виписані податкові накладні:

№ 745 від 31.07.2017 р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України.

№ 742 від 31.07.2017 р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України

№ 526 від 31.07.2017 р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України.

№ 744 від 31.07.2017 р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України.

На виконання вимог договору, позивачем було оплачено надані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №2665 від 23.06.2017р., №2692 від 28.07.2017р., №2690 від 10.08.2017р., №2702 від 16.08.2017р., №2703 від 17.08.2017р., №2704 від 17.08.2017р.

17.07.2017 між позивачем, як замовником, та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , як виконавцем, укладено Договір № 372, відповідно до п.1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання встановлення системи охоронної сигналізації та модернізації системи відеоспостереження.

Виконання робіт за Договором № 372 підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 21.07.2017р. № 372.

TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД було виписано податкову накладну № 372 від 21.07.2017р., яка була зареєстрована контролючим органом.

Усі розрахунки між Позивачем та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631, згідно до якої по контрагенту TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД кредиторська та дебіторська заборгованість на момент проведення перевірки була відсутня.

Залишок оплати в розмірі 164 004,00 грн. було перераховано 02.10.2017р. TOB Вукс , як новому кредитору, на підставі Договору про відступлення права вимоги № 1 від 02.10.2017р.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Проте, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Висновки податкового органу про допущені позивачем порушення ґрунтуються на доводах про порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, відсутності у контрагентів позивача трудових та інших ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами.

Разом з тим, відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність їх дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі, наголошує, що позивач міг самостійно виконати відповідні монтажні роботи, враховуючи його вид діяльності, а послуги зі створення відеоролика замовити у підприємств, які спеціалізуються на даних послугах. У той час, коли основним видом діяльності ТОВ АСТІКС є неспеціалізована оптова торгівля; додаткові: вирощування зернових та технічних культур, виробництво інших виробів з паперу та картону, формування та обробка листового скла. Основним видом діяльності у ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Таким чином, апелянт ставить під сумнів економічну та ділову доцільність придбання ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС монтажних робіт, послуг в сфері ІТ, забезпечення програмною продукцією, встановлення системи охоронної сигналізації та модернізації системи відео спостереження у вказаних контрагентів.

Так, згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, види діяльності ТОВ АСТІКС : неспеціалізована оптова торгівля (основний); додаткові: серед інших, в тому числі 43.21 електромонтажні роботи; 43.22. монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.39 інші роботи із завершення будівництва; 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у; 63.12 веб-портали; 63.99 надання інших інформаційних послуг , н.в.і.у.

Види діяльності ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД згідно інформації з ЄДРПОУ основний - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; додаткові: серед інших, в тому числі 43.21 електромонтажні роботи; 43.22. монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

Таким чином, ТОВ АСТІКС та ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД з огляду на види діяльності підприємств, мали можливість виконати роботи, відповідно до умов договорів.

Доводи контролюючого органу про відсутність інформації щодо наявних основних фондів та виробничих потужностей, як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувалися та не з`ясовувалося, які ресурси потрібні були б підприємствам-контрагентам.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагентів трудових ресурсів, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Згідно постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Щодо посилання апелянта на пояснення свідків, то колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням не реальності спірної операції, натомість факт виконання зобов`язань з боку позивача та зазначеного вище контрагента за укладеним договором, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають зміст відповідної господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, факт наявності кримінального провадження, або отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів, враховує, що з моменту допиту свідків (жовтня 2017 року), інформація про прийняття процесуальних документів, які б підтверджували наявність кримінально-карного діяння в діях допитаних осіб станом по сьогоднішній день в матеріалах справи відсутня і відповідачем не надана.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, а договори, укладені між позивачем з вказаними контрагентами недійсними не визнавались.

Тобто, покази свідків, відібрані під час досудового розслідування, якщо вони не були безпосереднім предметом дослідження суду не можуть бути визнані доказами. В такому випадку тільки показання свідків, отримані в судовому засіданні можуть вважатися належними та допустимими доказами в рамках кримінального провадження.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

За певних обставин докази, отримані в межах кримінального судочинства, в т.ч. під час досудового розслідування, мають враховуватися адміністративними судами, однак такі докази в жодному разі не мають наперед встановленої сили для суду та мають оцінюватися з урахуванням вимог належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі. Крім того, має бути забезпечено право особи, що є стороною адміністративного спору та проти якої може свідчити даний доказ, на надання пояснень та заперечень стосовно нього.

Більше того, сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 826/24815/15, від 26.03.2020 року у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 року у справі № 810/847/16.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявність кримінального провадження та показання свідків не можуть бути належним та достатнім доказом нереальності господарських операцій.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, а наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Колегія суддів вважає, що саме лише посилання відповідача на наявну у контролюючого органу податкову інформацію є необґрунтованим, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не базуються на первинних господарських документах. Окрім того, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв`язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування податковим органом за зазначені вище порушення сум грошового зобов`язання є протиправним, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 28.01.2021 року.