Постанова

від 28.04.2023 по справі 826/1418/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 826/1418/18

касаційне провадження № К/9901/6075/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року (головуючий суддя - Васильченко І.П.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузьмишина О.М.; судді - Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)

у справі № 826/1418/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-С»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-С» (далі - позивач, платник, ТОВ «Євросервіс-С») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2017 року № 0010091401, від 08 грудня 2017 року № 0010081401, від 08 грудня 2017 року № 0063661401.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 08 квітня 2020 року позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те що, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 826/5743/14, від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1389/16, від 24 березня 2020 року у справі № 260/410/19, від 03 березня 2020 року у справі № 140/2715/18, від 25 січня 2019 року у справі № 825/1733/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 826/14331/13-а, від 23 січня 2018 року у справі № 826/7047/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 2а-1670/5096/12, від 30 січня 2018 року у справі № 2а-0870/6083/11, від 18 березня 2020 року у справі № 804/708/16. Зазначає, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і зазначена обставина є вирішальною для дослідження під час вирішення справи, чого судовими інстанціями здійснено не було.

Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

14 липня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Євросервіс-С» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, результати якої оформлено актом від 21 листопада 2017 року № 493/26-15-14-01/35812187.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з підстави неправомірного формування даних податкового обліку за наслідками придбання робіт та товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Алегробуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімер Ленд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Мульті Солюшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліенс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Грандбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Буд Консалт» з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника, непідтвердження факту придбання цими особами по ланцюгу постачання робіт і товарів, реалізованих у подальшому ТОВ «Євросервіс-С», а також відсутність у них у достатній кількості трудових ресурсів, основних, виробничих та транспортних засобів, необхідних для здійснення оспорюваних поставок.

Крім того, відповідач дійшов висновку про недотримання ТОВ «Євросервіс-С» положень пункту 201.1 статті 201 ПК України у зв`язку з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних від 05 листопада 2015 року № 5, від 06 листопада 2015 року № 6, від 04 листопада 2015 року № 3, від 05 листопада 2015 року № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних, з кількістю днів затримки - 3, 2, 4, 3 відповідно.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві 08 грудня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0010091401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 96792,00 грн за основним платежем та 24198,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0010081401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 521432,00 грн за основним платежем та 130358,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0063661401, згідно з яким нараховано штраф у розмірі 219,90 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «Євросервіс-С» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних; платіжних доручень; фотоматеріалів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ «Євросервіс-С» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження ГУ ДПС у м. Києві про те, що поставлені контрагентами роботи та товари на адресу платника в постачальників не придбавалися обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження відповідних первинних документів.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень також об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте ГУ ДПС у м. Києві, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Доводи контролюючого органу про те, що постачальники ТОВ «Євросервіс-С» не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, також обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

За таких обставин доводи судових інстанцій про безпідставність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2017 року № 0063661401, то судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 травня 2016 року контролюючим органом вже приймалося податкове повідомлення-рішення № 0013171201, згідно з яким застосовано штраф за аналогічне порушення за тими ж податковими накладними.

Вказаний штраф сплачено ТОВ «Євросервіс-С» 17 червня 2016 року, що підтверджується випискою із системи «Клієнт-Банк».

Тобто, за податковим повідомленням-рішенням від 08 грудня 2017 року № 0063661401 позивача повторно притягнуто до одного виду юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення, яке полягало у несвоєчасній реєстрації податкових накладних від 05 листопада 2015 року № 5, від 06 листопада 2015 року № 6, від 04 листопада 2015 року № 3, від 05 листопада 2015 року № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Натомість відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник