Рішення

від 08.04.2020 по справі 826/1418/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року м. Київ № 826/1418/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Євросервіс-С ДоГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євросервіс-С (далі-позивач/ТОВ Євросервіс-С ) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2017 р. № 0010091401, №0010081401, № 0063661401.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2018 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 28.05.2019 р. справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко І.П.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 21.11.2017 р. № 493/26-15-14-01/35812187 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржуване податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та прибуток приватних підприємств та застосовані штрафні санкції.

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Євросервіс-С (код ЄДРПОУ 35812187) податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. ті іншого законодавства за відповідний період.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Євросервіс-С :

пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 96 792,00 грн.;

п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 189.1 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 718 052,00 грн.;

п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 189.1 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 521 431,00 грн.;

п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

За результатами перевірки складено акт від 21.11.2017 р. № 493/26-15-14-01/35812187 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 08.12.2017 р. № 0010091401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 651 790 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 521 432,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 130 358,00 грн.;

від 08.12.2017 р. №0010081401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 120 990,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 96 792,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 198,00 грн.;

від 08.12.2017 р. № 0063661401, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% на суму 219,90 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п.п. 200.1 і 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Також виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 р. №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 р. №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 р. №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14), 04.04.2018 р. № К/9901/27694/18 (у справі №808/2519/15).

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами; мету придбання та обставини використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ТОВ Компанія Алергобуд (виконавець) укладено наступні договори:

-договір на виконання робіт від 02.06.2014 р. № 01/06-2014, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

-договір на виконання робіт від 02.06.2014 р. № 02/06-2014, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи, визначені в п.1.2 Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.1.2 Договору, виконавець зобов`язується виконувати роботи по профілактичному обслуговуванню та ремонту виробничого обладнання. Основним документом для розрахунків є акти виконаних робіт;

-договір на виконання робіт від 02.06.2014 р. № 03/06-2014, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги-прибирання виробничих, офісних, побутових приміщень, прибирання відповідної території заводу та прилеглої території, наданої Замовником. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

-договір на виконання робіт від 02.06.2014 р. № 04/06-2014, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати різновидні некваліфіковані роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано копії Договорів від 02.06.2014 р. № 01/06-2014, від 02.06.2014 р., від № 02/06-2014, від 02.06.2014 р. № 03/06-2014, від 02.06.2014 р. № 04/06-2014, Додаткові угоди № 1 до Договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Крім того, 01.08.2014 р. між позивачем (замовник) та ТОВ Сімер Ленд (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 01/08-2014, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність замовника виробничі матеріали, а замовник зобов`язується приймати виробничі матеріали та оплачувати їх на умовах, визначених цим Договором.

Поставка матеріалів здійснюється автотранспортом постачальника за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, 1 (п. 3.2 Договору).

Замовник оплачує вартість матеріалів, що поставляється за цінами, погодженими сторонами попередньо та зазначеними у рахунках-фактурах, накладних, податкових накладних, що виписуються на кожне окреме замовлення.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договору від купівлі-продажу № 01/08-2014, видаткові накладні, податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Також, судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ Інтер мульті солюшн (виконавець) укладались наступні договори:

-договір на виконання робіт від 14.01.2015 р. № 16/01-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

-договір на виконання робіт від 17.01.2015 р. № 17/01-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги-прибирання виробничих, офісних, побутових приміщень, прибирання відповідної території заводу та прилеглої території, наданої Замовником. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

-договір на виконання робіт від 14.01.2015 р. № 15/01-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи, визначені в п.1.2 Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.1.2 Договору, виконавець зобов`язується виконувати роботи по профілактичному обслуговуванню та ремонту виробничого обладнання. Основним документом для розрахунків є акти виконаних робіт;

-договір на виконання робіт від 14.01.2015 р. № 18/01-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати різновидні некваліфіковані роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано копії Договорів від 14.01.2015 р. № 16/01-2015, від 17.01.2015 р. № 17/01-2015, від 14.01.2015 р. № 15/01-2015, від 14.01.2015 р. № 18/01-2015, Додаткові угоди № 1,2 до Договорів, Додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Крім того, 14.01.2015 р. між позивачем (замовник) та ТОВ Сімер Ленд (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 14/01-2015, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність замовника виробничі матеріали, а замовник зобов`язується приймати виробничі матеріали та оплачувати їх на умовах, визначених цим Договором.

Поставка матеріалів здійснюється автотранспортом постачальника за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, 1 (п. 3.2 Договору).

Замовник оплачує вартість матеріалів, що поставляється за цінами, погодженими сторонами попередньо та зазначеними у рахунках-фактурах, накладних, податкових накладних, що виписуються на кожне окреме замовлення.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договору від купівлі-продажу № 14/01-2015, видаткові накладні, податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Типові договори на виконання робіт від 02.02.2015 р. №№ 03/02-2015, 04/02-2015, 05/02-2015, 06/02-2015 та договір купівлі - продажу від 02.02.2015 р. № 02/02-2015 укладались з ТОВ Аліенс , на підтвердження чого позивачем надано позивачем надано копії Договорів, Додаткові угоди № 1,2 до Договорів, Додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

При взаємовідносинах позивача (замовник) та ТОВ ТК Грандбуд (виконавець) укладались наступні договори:

-договір на виконання робіт від 02.11.2015 р. № 02/11-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

-договір на виконання робіт від 02.11.2015 р. № 03/11-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги-прибирання виробничих, офісних, побутових приміщень, прибирання відповідної території заводу та прилеглої території, наданої Замовником. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

-договір на виконання робіт від 02.11.2015 р. № 02/11-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати різновидні некваліфіковані роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги.

- договір купівлі - продажу від 01.11.2015 р. № 01/11/2015, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність замовника виробничі матеріали, а замовник зобов`язується приймати виробничі матеріали та оплачувати їх на умовах, визначених цим Договором. Поставка матеріалів здійснюється автотранспортом постачальника за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, 1 (п. 3.2 Договору).Замовник оплачує вартість матеріалів, що поставляється за цінами, погодженими сторонами попередньо та зазначеними у рахунках-фактурах, накладних, податкових накладних, що виписуються на кожне окреме замовлення.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано копії Договорів від 02.11.2015 р. № 02/11-2015, від 02.11.2015 р. № 03/11-2015, від 02.11.2015 р. № 02/11-2015, від 01.11.2015 р. № 01/11/2015Додаткові угоди № 1,2 до Договорів, Додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Типові договори на виконання робіт від 01.12.2015 р. №№ 02/12/2015, 03/12/2015, 04/12/2015 та договір купівлі - продажу від 01.12.2015 р. № 01/12/2015 укладались з ТОВ УКР БУД КОНСАЛТ , на підтвердження чого позивачем надано позивачем надано копії Договорів, Додаткові угоди № 1,2 до Договорів, Додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Досліджуючи питання пов`язаності отриманих позивачем послуг із його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основний видом діяльності позивача за КВЕД (17.21) є виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що контрагентами позивача поставлялись послуги з технічного обслуговування виробничого обладнання, прибирання виробничих приміщень, знімання, виставлення продукції з ліній, вантажно-розвантажувальні послуги, поставлявся товар, а саме форми для ролевого преса, вали з резиновим покриттям, ножі висячий, стрічки транспортерна, степлери, а відтак, отримані позивачем послуги/товари відповідають та пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Більше того, позивачем підтверджено, що отримані послуги проводились виключно на території майнового комплексу за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, 1, що орендуються позивачем, згідно договорів оренди виробничого приміщення від 02.01.2013 р. № 08/13, 02.01.2013 р. № 07/13, від 02.01.2015 р. № 08/15, від 01.04.2015 р. № 09/15.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також отримання послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із контрагентами, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд доходить висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у контрагентів послуг безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Необґрунтованими є посилання контролюючого органу на неможливість прослідкувати по ланцюгу постачання придбаний товар у контрагентів, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача контрагентами були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.12.2017 р. № 0010091401, №0010081401 є протиправним та підлягаює скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.12.2017 р. № 0063661401, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Податкового кодексу України розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Статтею 208 Податкового кодексу України встановлюються правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі-резиденту.

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період (п. 208.3. ст. 208 Податкового кодексу України).

Таким чином, пунктом 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України на позивача покладено обов`язок скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, податкові накладні, які були предметом камеральної перевірки та порушення строків реєстрації якої, зафіксовано в акті перевірки.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Таким чином, порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу.

Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення - рішення від 08.12.2017 р. № 0063661401, контролюючим органом встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних від 05.11.2015 р. № 5, від 06.11.2015 р. № 6, від 04.11.2015 р. № 3 та від 05.11.2015 р. № 4, з кількість днів затримки - 3,2,4,3 відповідно.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідачем 24.05.2016 р. виносилось податкове повідомлення-рішення № 0013171201 з встановленими вище порушеннями по тим же податковим накладним.

Штраф, накладений на позивача, згідно вказаного рішення № 0013171201 сплачений останнім 17.06.2016 р., що підтверджується випискою з системи Клієнт-Банк від 17.05.2016 р.

Відповідно до ст 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 р. № 0063661401 позивача вдруге притягнуто до відповідальності за порушення п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, яке полягає у порушенні граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд доходить висновку про протиправність такого рішення та наявності правових підстав для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Євросервіс-С (01103, м.Київ, вул. Драгомирова, 10/10, оф. 61, код ЄДРПОУ 35812187) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 08.12.2017 р. № 0010091401, №0010081401, № 0063661401.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євросервіс-С (01103, м.Київ, вул. Драгомирова, 10/10, оф. 61, код ЄДРПОУ 35812187) судові витрати в сумі 11 595,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко