Постанова

від 20.01.2021 по справі 826/1418/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1418/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євросервіс-С до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євросервіс-С (далі - позивач, ТОВ Євросервіс-С ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, апелянт, замінений надалі правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2017 р. №0010091401, №0010081401, №0063661401, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 21.11.2017 р. №493/26-15-14-01/35812187 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та прибуток приватних підприємств та застосовані штрафні санкції .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.12.2017 р. №0010091401, №0010081401, № 0063661401.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не досліджено у повній мірі та не надано оцінки обставинам відсутності реальності господарських операцій, не підтвердження по ланцюгу постачання операцій, здійснених позивачем з ТОВ Компанія Алегробуд , ТОВ Сімер Ленд , ТОВ Інтер Мульті Солюшн , ТОВ ТК Грандбуд , ТОВ Укр Буд Консалт . При цьому апелянт стверджує, що наслідки податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і зазначена обставина є вирішальною для дослідження судом під час вирішення справи.

Окрім того, апелянт надає інформацію щодо встановлених порушень реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄЄРПН та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних, при цьому зазначає, що перевіркою встановлено, що в порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (у редакції до 01.01.2017 року) зареєстровано податкові накладні в ЄРПН з порушенням граничних строків реєстрації на загальну суму ПДВ 2 199,02 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, відкрито апеляційне провадження у справі №826/1418/18, встановлено строк до 16 грудня 2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 25 листопада 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 16 грудня 2020 року.

Також, відповідачем подано клопотання про заміну відповідача правонаступником, у якій зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р оголошено про початок роботи Державної податкової служби України.

Отже, правонаступником ГУ ДФС у м. Києві є ГУ ДПС у м. Києві, яке є належним відповідачем у даній справі, тому колегія суддів вважає за необхідне провести відповідну заміну та продовжувати розгляд апеляційної скарги з урахуванням заміни відповідача його правонаступником з належною назвою - ГУ ДПС у м. Києві.

Від ТОВ Євросервіс-С надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому підтримано позицію, викладену в адміністративному позові, зазначено також, що твердження апелянта про відсутність фактів реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами спростовуються наявними у справі матеріалами, а саме: первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства. Також позивачем в частині податкового повідомлення-рішення №0063661401 від 08.12.2017 року зазначено, що відповідачем 24.05.2015 року вже виносилося податкове повідомлення-рішення №0013171201 з встановленими вище порушеннями по тих самих накладних. Накладений штраф був сплачений позивачем 17.06.2016 року, що підтверджено випискою з системи клієнт-банк від 17.05.2016 року. При цьому повторне притягнення до відповідальності за одне і те саме порушення не передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Євросервіс-С з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. ті іншого законодавства за відповідний період.

Перевіркою встановлені такі порушення з боку ТОВ Євросервіс-С :

пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 96 792,00 грн.;

п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 189.1 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 718 052,00 грн.;

п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 189.1 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 521 431,00 грн.;

п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

За результатами перевірки складено Акт від 21.11.2017 р. № 493/26-15-14-01/35812187 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 08.12.2017 р. № 0010091401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 651 790 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 521 432,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 130 358,00 грн.;

від 08.12.2017 р. №0010081401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 120 990,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 96 792,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 198,00 грн.;

від 08.12.2017 р. № 0063661401, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% на суму 219,90 грн.

Такі обставини та незгода Товариства з висновками контролюючого органу зумовили звернення позивача до адміністративного суду, за результатами розгляду його позову судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення від 08 квітня 2020 року.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 08 квітня 2020 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується матеріалами справи, між позивачем як Замовником, та ТОВ Компанія Алергобуд , як Виконавцем, укладено наступні договори:

- на виконання робіт від 02.06.2014 р. №01/06-2014, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

- на виконання робіт від 02.06.2014 р. №02/06-2014, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи, визначені в п.1.2 Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.1.2 Договору, виконавець зобов`язується виконувати роботи по профілактичному обслуговуванню та ремонту виробничого обладнання. Основним документом для розрахунків є акти виконаних робіт;

- на виконання робіт від 02.06.2014 р. №03/06-2014, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги-прибирання виробничих, офісних, побутових приміщень, прибирання відповідної території заводу та прилеглої території, наданої Замовником. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

- на виконання робіт від 02.06.2014 р. №04/06-2014, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати різновидні некваліфіковані роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано копії Договорів від 02.06.2014 р. № 01/06-2014, від 02.06.2014 р., від № 02/06-2014, від 02.06.2014 р. № 03/06-2014, від 02.06.2014 р. № 04/06-2014, Додаткові угоди № 1 до Договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Окрім того, 01.08.2014 р. між позивачем, як Замовником та ТОВ Сімер Ленд , як Постачальником, укладено договір купівлі-продажу № 01/08-2014, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність замовника виробничі матеріали, а Замовник зобов`язується приймати виробничі матеріали та оплачувати їх на умовах, визначених цим Договором.

Поставка матеріалів здійснюється автотранспортом постачальника за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, 1 (п. 3.2 Договору).

Замовник оплачує вартість матеріалів, що поставляється за цінами, погодженими сторонами попередньо та зазначеними у рахунках-фактурах, накладних, податкових накладних, що виписуються на кожне окреме замовлення.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договору від купівлі-продажу № 01/08-2014, видаткові накладні, податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Також, судом встановлено, що між позивачем, як Замовником та ТОВ Інтер Мульті Солюшн , як Виконавцем, укладались наступні договори:

- на виконання робіт від 14.01.2015 р. № 16/01-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

- на виконання робіт від 17.01.2015 р. № 17/01-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги-прибирання виробничих, офісних, побутових приміщень, прибирання відповідної території заводу та прилеглої території, наданої Замовником. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

- на виконання робіт від 14.01.2015 р. № 15/01-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи, визначені в п.1.2 Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.1.2 Договору, виконавець зобов`язується виконувати роботи по профілактичному обслуговуванню та ремонту виробничого обладнання. Основним документом для розрахунків є акти виконаних робіт;

- на виконання робіт від 14.01.2015 р. № 18/01-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати різновидні некваліфіковані роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано копії Договорів від 14.01.2015 р. № 16/01-2015, від 17.01.2015 р. № 17/01-2015, від 14.01.2015 р. №15/01-2015, від 14.01.2015 р. № 18/01-2015, Додаткові угоди № 1,2 до Договорів, Додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Також, 14.01.2015 р. між позивачем, як Замовником та ТОВ Сімер Ленд , як Постачальником, укладено договір купівлі-продажу № 14/01-2015, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність замовника виробничі матеріали, а замовник зобов`язується приймати виробничі матеріали та оплачувати їх на умовах, визначених цим Договором.

Поставка матеріалів здійснюється автотранспортом постачальника за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, 1 (п. 3.2 Договору).

Замовник оплачує вартість матеріалів, що поставляється за цінами, погодженими сторонами попередньо та зазначеними у рахунках-фактурах, накладних, податкових накладних, що виписуються на кожне окреме замовлення.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договору від купівлі-продажу № 14/01-2015, видаткові накладні, податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Типові договори на виконання робіт від 02.02.2015 р. №№ 03/02-2015, 04/02-2015, 05/02-2015, 06/02-2015 та договір купівлі-продажу від 02.02.2015 р. № 02/02-2015 укладались з ТОВ Аліенс , на підтвердження чого позивачем надано позивачем надано копії Договорів, Додаткові угоди № 1,2 до Договорів, Додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

При взаємовідносинах позивача (замовник) та ТОВ ТК Грандбуд (виконавець) укладались наступні договори:

- на виконання робіт від 02.11.2015 р. №02/11-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

- на виконання робіт від 02.11.2015 р. №03/11-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги-прибирання виробничих, офісних, побутових приміщень, прибирання відповідної території заводу та прилеглої території, наданої Замовником. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги;

- на виконання робіт від 02.11.2015 р. №02/11-2015, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконувати різновидні некваліфіковані роботи (надати послуги), що вказані в Додаткових угодах до цього Договору протягом визначеного в Договорі строку. Результат виконання виконавцем послуг оформлюється актом здачі-прийняття робіт, згідно якого замовник зобов`язується оплатити за надані виконавцем послуги.

- купівлі-продажу від 01.11.2015 р. №01/11/2015, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність замовника виробничі матеріали, а замовник зобов`язується приймати виробничі матеріали та оплачувати їх на умовах, визначених цим Договором. Поставка матеріалів здійснюється автотранспортом постачальника за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, 1 (п. 3.2 Договору). Замовник оплачує вартість матеріалів, що поставляється за цінами, погодженими сторонами попередньо та зазначеними у рахунках-фактурах, накладних, податкових накладних, що виписуються на кожне окреме замовлення.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано копії Договорів від 02.11.2015 р. №02/11-2015, від 02.11.2015 р. №03/11-2015, від 02.11.2015 р. №02/11-2015, від 01.11.2015 р. №01/11/2015Додаткові угоди № 1,2 до Договорів, Додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Типові договори на виконання робіт від 01.12.2015 р. №№ 02/12/2015, 03/12/2015, 04/12/2015 та договір купівлі-продажу від 01.12.2015 р. №01/12/2015 укладались з ТОВ Укр Буд Консалт, на підтвердження чого позивачем надано копії Договорів, Додаткові угоди № 1,2 до Договорів, Додатки до договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Аналізуючи питання відповідності та пов`язаності отриманих позивачем послуг із його господарською діяльністю, при цьому положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п.п. 200.1 і 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Отже, зміст викладених законодавчих норм вказує на те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Основний видом діяльності позивача за КВЕД (17.21) є виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари. З наданих позивачем первинних документів вбачається, що контрагентами позивача поставлялись послуги з технічного обслуговування виробничого обладнання, прибирання виробничих приміщень, знімання, виставлення продукції з ліній, вантажно-розвантажувальні послуги, поставлявся товар, а саме форми для ролевого преса, вали з резиновим покриттям, ножі висячий, стрічки транспортерна, степлери, а відтак, отримані позивачем послуги/товари відповідають та пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Більше того, позивачем підтверджено, що отримані послуги проводились виключно на території майнового комплексу за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, 1, що орендуються позивачем, згідно договорів оренди виробничого приміщення від 02.01.2013 р. № 08/13, 02.01.2013 р. № 07/13, від 02.01.2015 р. № 08/15, від 01.04.2015 р. № 09/15.

Стосовно висновків Акту перевірки щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із контрагентами, колегія суддів виходить з положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі матеріалів судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного суду встановлено, що придбання позивачем у контрагентів послуг безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписами пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доводів контролюючого органу про неможливість прослідкувати по ланцюгу постачання придбаний товар у контрагентів, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

При цьому твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача контрагентами спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості.

Іншого відповідачем колегії суддів не доведено, не підтверджено належними та достатніми доказами.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.12.2017 р. № 0063661401, то судом першої інстанції у рішенні від 08 квітня 2020 року зазначено, що з розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення - рішення від 08.12.2017 р. № 0063661401, контролюючим органом встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних від 05.11.2015 р. № 5, від 06.11.2015 р. № 6, від 04.11.2015 р. № 3 та від 05.11.2015 р. № 4, з кількість днів затримки - 3,2,4,3 відповідно.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідачем 24.05.2016 р. виносилось податкове повідомлення-рішення № 0013171201 з встановленими вище порушеннями по тим же податковим накладним.

Штраф, накладений на позивача, згідно вказаного рішення № 0013171201 сплачений останнім 17.06.2016 р., що підтверджується випискою з системи Клієнт-Банк від 17.05.2016 р.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 р. № 0063661401 позивача фактично вдруге притягнуто до відповідальності за порушення п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, яке полягає у порушенні граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у зв`язку з чим наявні правові підстави для його скасування.

В апеляційній скарзі стосовно на спростування висновків суду першої інстанції в цій частині будь-яких доводів не наведено.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року у справі №826/1418/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко