Постанова

від 01.05.2023 по справі 1.380.2019.004123

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.004123

адміністративне провадження № К/9901/18885/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Мороз Л.Л., Стеценко С.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №1.380.2019.004123

за позовом ОСОБА_1 до Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року (суд у складі головуючого судді Мартинюка В.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004123 (колегія суддів у складі головуючого судді - Кушнерика М.П., суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17 квітня 2019 року за №5 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки»;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 21 лютого 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Запартема» на території Зав`язанцівської сільської ради (с. Кропильники) Мостиського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не зазначено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу належало відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що вказує про протиправність прийнятого рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в урочищі «Запартема» у с. Кропильники, оскільки така ділянка знаходиться у межах земельних ділянок, які перебувають у користуванні третіх осіб. На момент звернення до відповідача у ОСОБА_1 було відсутнє погодження землекористувачів земельної ділянки, на яку вона претендує, що не відповідає вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №263/16220/17, від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17, від 29 серпня 2019 року у справі №540/2441/18.

Касатор зазначає, що жодного належного правовстановлюючого документа в підтвердження користування земельною ділянкою на площі урочища «Запартема» у с. Кропильники площею 2,00 га іншою особою з урахуванням вимог чинного законодавства відповідач до суду не надав.

4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2020 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004123.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

5. Верховний Суд ухвалою від 01 травня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 01 травня 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

21 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівській області із заявою про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території на території Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області в межах населеного пункту с. Кропильники.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі №813/2031/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, зобов`язано Зав`язанцівську сільську раду Мостиського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 травня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Зав`язанцівської сільської ради (с. Кропильники) Мостиського району Львівської області, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.

Рішенням Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області від 17 квітня 2019 року №5 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в урочищі «Запартема» у с. Кропильники.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами першою-третьою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, регламентований статтею 118 Земельного кодексу України, згідно із частиною першою якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

9. Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

10. У справі яка розглядається підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки відповідачем вказано відсутність вільної земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, яку бажає отримати позивач знаходиться у межах земельних ділянок, які перебувають у користуванні третіх осіб.

Згідно із частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 , з 1985 року знаходиться у користуванні інших громадян, які проживають на території Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області.

Вказані обставини підтверджуються такими документами: актом обстеження земельних ділянок в урочищі «Запартема» в с. Кропильники від 24 жовтня 2018 року, довідкою від 24 вересня 2018 року за №989, рішенням від 10 жовтня 2019 року за №17 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_14 , гр. ОСОБА_15 , гр. ОСОБА_16 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства в с. Кропильники, Зав`язанцівської сільської ради», рішенням від 10 жовтня 2019 року за №16 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_14 , гр. ОСОБА_15 , гр. ОСОБА_16 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства в с. Кропильники, Зав`язанцівської сільської ради», витягами з погосподарської книги за 1983-1985 роки по с. Кропильники Мостиського району Львівської області щодо земельних ділянок, які надавались у користування громадянам у 1983-1985 роках в урочищі «Запартема» с. Кропильники.

Факт користування спірною земельною ділянкою підтвердили також залучені до участі у справі треті особи у письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи та в судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції.

12. Таким чином, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_1 не є вільною та перебуває в користуванні третіх осіб.

Як встановлено судами, позивачка, звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства, не надала погодження землекористувачів цієї земельної ділянки.

Ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Правову позицію аналогічного змісту викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №120/3661/19-а.

У постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/765/17 Верховний Суд зазначив, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 Земельного кодексу України може бути наданий лише на вільну земельну ділянку, тому відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною.

13. На підставі викладеного, колегія суддів КАС ВС вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Покликання відповідача на неврахування судами висновків, викладених у правових позиціях Верховного Суду у справах №263/16220/17, №263/16221/17, №540/2441/18 є необґрунтованими, з огляду на те, що такі висновки не є релевантними до даної справи, оскільки підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відрізняються від тих, що були предметом дослідження у межах спірних правовідносин.

Так у справі що розглядається, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вказано відсутність вільної земельної ділянки, а у наведених справах, відмова мотивована невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004123, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Мороз Л.Л.

Стеценко С.Г.