Постанова

від 24.06.2020 по справі 1.380.2019.004123

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004123 пров. № А/857/843/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, прийняте суддею Мартинюк В.Я. в м.Львові о 11 годині 59 хвилині, повний текст складено 04 грудня 2019 року, у справі № 1.380.2019.004123 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області від 17.04.2019 року за №5 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки» ; зобов`язати повторно розглянути заяву від 21.02.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Запартема» на території Зав`язанцівської сільської ради (с.Кропильники) Мостиського району Львівської області.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено жодної з підстав, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, за яких позивачу слід відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що вважає протиправним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, не повного та всебічного з`ясування всіх істотних обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з наданих відповідачем доказів, вбачається підтасовка фактичних даних з боку сільської ради з метою ненадання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність безоплатно позивачу, шляхом представлення недостовірної інформації, видачі довідок щодо користування померлими особами земельною ділянкою, невідповідність викладеним у відзиві на позов твердженням, висловленими у судовому засіданні представником ради (зокрема, представником вказано, що всі особи у довідці користувались земельною ділянкою раніше, в той час як у довідці № 989 від 24.09.2018 зазначено про користування ними ділянкою на дату видачі довідки).

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою позов задоволити в повному обсязі.

Відповідачем та третіми особами відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

24.06.2020 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, поза межами терміну дії карантину.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року статтю 195 КАС України після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту: "4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України"."

На виконання вимог приведеного закону Восьмим апеляційним адміністративним судом (на період вжитих Урядом України карантинних заходів) забезпечено доступ сторін та учасників справи до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції (згідно ч.4 ст. 195 КАС України) зі всіма учасниками справи, які виявили таке бажання та повідомили про нього суд. Окрім того, судом забезпечено можливість надіслання на адресу суду процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами як поштового так і електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції у період дії карантинних заходів забезпечено процесуальну можливість для сторін та учасників справи доступу до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому колегією суддів враховано, що діяльність органу Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області на період проведення карантинних заходів припинена не була, а, відтак, у відповідача була процесуальна можливість прийняти участь у розгляді даної справи шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та висловлення своєї позиції, як в усній так і у письмовій формі, шляхом надіслання на поштову чи електронну адресу суду.

Проте, відповідач не зважаючи на широкий обсяг прав, наданих щодо забезпечення процесуальні можливості доступу до суду таким правом не скористався без поважних причин.

З огляду на приведені обставини справи, колегія суддів вважає, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до свідомого затягування сторонами розгляду справи, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено.

В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Відтак, розгляд апеляційної скарги здійснюється судом з урахуванням наявних матеріалів справи, пояснень представників сторін, як усних так і письмових та додаткових доказів наявних у матеріалах справи та таких, що надійшли на адресу суду від сторін та учасників засобами як засобами поштового так і електронного зв`язку.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та її представника, які просять задоволити апеляційну скаргу в повному обсязі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 21.02.2018 року звернулася до Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівській області із заявою про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області в межах населеного пункту с.Кропильники.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року у справі №813/2031/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 року, зобов`язано Зав`язанцівську сільську раду Мостиського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Зав`язанцівської сільської ради (с. Кропильники) Мостиського району Львівської області, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.

Рішенням Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області від 17.04.2019 року за №5 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в урочищі «Запартема» у с.Кропильники.

Позивач не погодившись з такою відмовою звернулася до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в урочищі «Запартема» у с.Кропильники, оскільки така ділянка знаходиться у межах земельних ділянок, які знаходяться у користуванні третіх осіб.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий статус сільських, селищних, міських рад визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР із змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 10 Закону № 280/97-ВР визначено, що ради є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, земля що є у комунальній власності територіальної громади села. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 3 та 5 статті 16 Закону № 280/97-ВР).

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства зобов`язаний був прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою або надати позивачу вмотивовану (із зазначенням конкретних причин) відмову у його наданні.

Відповідно до статті 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, з 1985 року знаходиться у користування інших громадян, які проживають на території Зав`язанцівську сільську раду Мостиського району Львівської області, що стверджується Актом обстеження земельних ділянок в урочищі «Запартема» в с.Кропильнитки, на яку претендує ОСОБА_1 від 24.10.2018 року, довідкою від 24.09.2018 року за №989, рішенням від 10.10.2019 року за №17 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_14 , гр.. ОСОБА_15 , гр. ОСОБА_16 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства в с.Кропильники, Зав`язанцівської сільської ради» , рішенням від 10.10.2019 року за №16 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_14 , гр. ОСОБА_15 , гр. ОСОБА_16 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства в с.Кропильники, Зав`язанцівської сільської ради» , витягами з погосподарської книги за 1983-1985 роки по с.Кропильники Мостиського району Львівської області щодо земельних, які надавались у користування громадянам у 1983-1985 роках в урочищі «Запартема» с.Кропильники.

Заперечення позивача щодо зазначеного, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі вважає, що спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що на момент звернення до відповідача у позивача було відсутнє погодження землекористувачів земельної ділянки, на яку вона претендує, що не відповідає вимогам ч.6 ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29)

Відтак, апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ч. 6 ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004123, - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 30.06.20