Постанова

від 27.04.2023 по справі 372/863/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 372/863/16-ц

провадження № 61-20777св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дідківська Юлія Володимирівна, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі судді Оніщук М. І. та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_35 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дідківська Ю. В., ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позову посилався на таке.

Розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року передано у приватну власність 22-ом громадянам земельні ділянки площею 2,3900 га для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження громадяни у 2014 році отримали свідоцтва про право власності на земельні ділянки, загальною площею 2,3900 га. Надалі на підставі договорів купівлі-продажу земельні ділянки були відчужені.

Проте у результаті перевірки прокуратурою встановлено, що спірні земельні ділянки було відведено за рахунок земель водного фонду, а саме водної поверхні та 25 метрової прибережної смуги р. Стугна, що є порушенням норм чинного законодавства при наданні у власність земельних ділянок водного фонду.

У зв`язку з викладеним, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив визнати недійсним розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488, визнати недійсними і скасувати свідоцтва про право власності на земельні ділянки відповідачів, видані реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, скасувати державну реєстрацію права власності відповідачів на земельні ділянки та витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння відповідачів земельні ділянки, загальною вартістю 23 434,13 грн, які розташовані у межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність земельних ділянок ОСОБА_25 , ОСОБА_43 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Визнано недійсними і скасовано такі свідоцтва про право власності, видані реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області:

на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:004:0017, видане на ім`я ОСОБА_9 від 24 березня 2014 року номер: 19456190;

на земельну ділянку площею 0,0477 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського-району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0020, видане на ім`я ОСОБА_36 від 24 березня 2014 року номер: 19433497;

на земельну ділянку площею 0,0473 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0019, видане на ім`я ОСОБА_11 від 13 червня 2014 року номер: 22941349;

на земельну ділянку площею 0,0874 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0018, видане на ім`я ОСОБА_10 від 17 березня 2014 року номер: 19129972;

на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим, номером 3223151000:01:002:0017, видане на ім`я ОСОБА_7 від 24 березня 2014 року номер: 19448409;

на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0014, видане на ім`я ОСОБА_6 від 17 березня 2014 року номер: 19126393;

на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0013, видане на ім`я ОСОБА_5 від 17 березня 2014 року номер: 19128344;

на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0012, видане на ім`я ОСОБА_4 від 18 березня 2014 року номер: 19172448.

Скасовано державну реєстрацію права власності:

ОСОБА_14 , ОСОБА_48 та ОСОБА_49 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0015 (по 1/3 частини кожній), рішення від 20 жовтня 2014 року, індексні номери: 16611914, 16611642, 16610579;

ОСОБА_17 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0010, рішення від 14 липня 2015 року, індексний номер: 22830495;

ОСОБА_18 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0016, рішення від 31 липня 2014 року, індексний номер: 14825627;

ОСОБА_50 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0015, рішення від 10 жовтня 2015 року, індексний номер: 25190629;

ОСОБА_20 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0018, рішення від 03 червня 2015 року, індексний номер: 21768289;

ОСОБА_21 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, кадастровим номером 3223151000:01:004:0019, рішення від 23 травня 2015 року, індексний номер 21530183;

ОСОБА_21 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0020 рішення від 30 вересня 2014 року, індексний номер: 16137472;

ОСОБА_22 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0021, рішення від 31 жовтня 2014 року, індексний номер 16891221;

ОСОБА_23 на земельну ділянку, площею 0,0966 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0022, рішення від 30 вересня 2014 року, індексний номер: 16142533;

ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,1196 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0011, рішення від 02 грудня 2016 року індексний номер: 32699604;

ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016, рішення від 22 лютого 2017 року, індексний номер: 33975564.

Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння: ОСОБА_14 , ОСОБА_48 та ОСОБА_49 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0015 (по 1/3 частини у кожної); ОСОБА_17 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0010; ОСОБА_18 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0016; ОСОБА_19 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0015; ОСОБА_20 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0018; ОСОБА_21 земельні ділянки, площами по 0,1200 га кожна, з кадастровими номерами: 3223151000:01:004:0019 та 3223151000:01:004:0020; ОСОБА_22 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0021; ОСОБА_23 земельну ділянку, площею 0,0966 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0022; ОСОБА_9 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0017; ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151.000:01:004:0016; ОСОБА_36 земельну ділянку, площею 0,0477 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0020; ОСОБА_11 земельну ділянку, площею 0,0473 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0019; ОСОБА_10 земельну ділянку, площею 0,0874 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0018; ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0017; ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером З223151000:01:002:0014; ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0013; ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0012; ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,1196 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0011, загальною вартістю 23 434,13 грн, які розташовані у межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні земельні ділянки розташовані у межах прибережної захисної смуги р. Стугна, а надання у приватну власність земельних ділянок прибережної захисної смуги не передбачено законодавством України.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся до суду з цим позовом у межах позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_12 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_12 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_12 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_12 , скасування свідоцтва про право власності, держаної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_12 відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції у повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду про те, що спірні земельні ділянки знаходиться у межах прибережної захисної смуги р. Стугна і передача їх у власність не передбачена земельним законодавством України обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Подальше набуття права власності на такі земельні ділянки за договорами купівлі-продажу є незаконним, а тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню з володіння відповідачів та поверненню у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Проте суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_12 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_12 , скасування свідоцтва про право власності, держаної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_12 та вважав, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки його земельна ділянка розташована на відстані більше 30 метрів від урізу води р. Стугна, тобто перебуває поза межами прибережної захисної смуги р. Стугна.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_12 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року в іншій частині залишено без змін.

Поновлено виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016, яка розташована у межах Української міської ради Обухівського району Київської області, та стягнено з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судовий збір у розмірі 250,54 грн.

Поновлено дію рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року в частині визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року № 2488 щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_45 (особа, що продала земельну ділянку ОСОБА_1 ) та в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано вважав, що передача спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_25 , ОСОБА_43 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_46 ОСОБА_47 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відбулась з порушенням норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Водного кодексу України (далі - ВК України), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та дійшов правильного висновку, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність спірних земельних ділянок зазначеним особам та отримані на його підставі свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є недійсним, оскільки оскаржуване рішення не враховує розміру та меж прибережної захисної смуги р. Стугна.

Крім того, враховуючи здійснену судами попередніх інстанцій оцінку дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірними земельними ділянками, зокрема легітимну мету такого втручання та пропорційність цій меті повернення ділянок законному володільцеві, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що спірні земельні ділянки мають бути повернуті на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_12 , на порушення вимог статей 89, 263-265, 367, 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) на зазначені норми матеріального та процесуального права уваги не звернув, не перевірив доводів сторін, не дослідив та не надав належної правової оцінки зазначеним у справі доказам у сукупності із дотриманням принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою, зокрема легітимну мету такого втручання та пропорційність цій меті повернення ділянки законному володільцеві.

Крім того, не перевірив доводів та не дав їм належної оцінки про те, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_51 з порушенням вимог статей 14, 19 Конституції України, статей 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 50, 58-61, 84, 122 ЗК України, статей 1, 3-4, 86, 88-89 ВК України, статей 1, 20, 50-54 Закону України «Про землеустрій», статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» від 11 квітня 2002 року № 502 за рахунок земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги р. Стугна.

Отже, з урахуванням зазначених обставин, передчасними є висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_12 , які ним не було перевірено по суті.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_18 строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року було ухвалено за відсутності ОСОБА_18 . Повний текст рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року направлено судом учасникам справи 13 червня 2017 року, що підтверджується супровідними листами. Проте матеріали справи не містять даних про одержання ОСОБА_18 повного тексту рішення суду першої інстанції, в матеріалах справи є заява представника ОСОБА_18 - адвоката Гаврюшенка Д. В. про ознайомлення з матеріалами справи від 12 жовтня 2020 року.

28 жовтня 2020 року ОСОБА_18 через свого представника подав апеляційну скаргу через суд першої інстанції.

Отже, ОСОБА_18 апеляційну скаргу подав в межах строку на апеляційне оскарження з дня ознайомлення з повним текстом рішення суду, тому є правові підстави для поновлення строку на апеляційне скарження.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_36 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_18 , в інтересах якого діє адвокат Гаврюшенко Д. В., задоволено.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_36 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_12 , скасування свідоцтва про право власності, держаної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_12 залишено без змін.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_18 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_26 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_18 на земельну ділянку та витребування земельної ділянки на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_18 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_26 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_18 на земельну ділянку та витребування земельної ділянки на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_18 , суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:002:0016, яка належить ОСОБА_18 , розташована у межах прибережної захисної смуги р. Стугна, а надання у приватну власність земельних ділянок прибереженої захисної смуги не передбачено. Проте згідно з висновком судового експерта Свериди О. М. від 30 березня 2021 року № 22/20, складеного на замовлення ОСОБА_18 , земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:00260016 не накладається повністю або частково на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню та/або 25 метрову прибережну захисну смугу р. Стугна.

Тому ухвалене судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_18 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_26 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_18 на земельну ділянку та витребування земельної ділянки на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у цій частині про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопад 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року в частині скасування рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_18 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 щодо земельної ділянки, наданої ОСОБА_26 , скасування державної реєстрації права ОСОБА_18 та витребування в останнього земельної ділянки, ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, скасувати, справу направити в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що апеляційну скаргу ОСОБА_18 подано на рішення суду першої інстанції, що не підлягає апеляційному оскарженню, а під час постановлення ухвали від 16 листопада 2020 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, судом допущено порушення вимог пункту 13 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, не досліджено належним чином докази поважності причин пропуску ОСОБА_18 строку апеляційного оскарження.

До спірних правовідносин в частині строку та порядку апеляційного оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року, а також щодо набрання останнім законної сили підлягали застосуванню положення статей 223, 292, 294 ЦПК України у системному аналізі з положеннями статей 303, 307, 319, 324 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року.

Отже, на час прийняття та набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, цивільне процесуальне законодавство не містило положень, які б передбачали можливість апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції після його апеляційного перегляду, а також повноважень суду апеляційної інстанції на скасування прийнятого раніше рішення чи ухвали суду апеляційної інстанції за результатами попереднього апеляційного перегляду.

Крім того, в оскаржуваній частині позовних вимог на цей час чинною є постанова Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року. Проте суд апеляційної інстанції в постанові від 03 листопада 2021 року рішення щодо її скасування не приймав, а з огляду на положення пункту 13 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України не мав повноважень приймати, як і ОСОБА_18 не міг її оскаржити до суду апеляційної інстанції.

Судові рішення оскаржуються з підстав:

неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/23142/14, від 02 квітня 2019 року у справі № 922/756/15, від 17 вересня 2019 року у справі № 20/5007/101/11, від 05 лютого 2021 року у справі № 42/254, від 28 жовтня 2019 року у справі № 12/116-12/21, від 16 березня 2020 року у справі № 911/3061/15, від 29 березня 2021 року у справі № 921/1359/14-г/5, від 08 квітня 2021 року у справі № 5015/2286/12, від 08 квітня 2021 року у справі № 57/173-10;

відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у сукупності з вимогами редакції цього Кодексу, яка була чинною до 15 грудня 2017 року, у випадку подання апеляційних скарг на судові рішення, які набрали законної сили до 15 грудня 2017 року, у тому числі після їх перегляду в апеляційному порядку;

недослідження поважності причин пропуску ОСОБА_18 строку апеляційного оскарження.

У червні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_18 , в інтересах якого діє адвокат Гаврюшенко Д. В., у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що судові повістки та листи на його ім`я повертались без вручення до суду, а за адресою, яка в них зазначена він ніколи не проживав, не перебував та не був зареєстрований, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної державної адміністрації.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Проте він не знав про існування вказаної цивільної справи та відповідно не брав участь у справі, а тому при поданні апеляційної скарги перед судом доводилось питання поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Судова практика, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, не є релевантною та не застосовується в межах цивільної юрисдикції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 передано у власність земельні ділянки, загальною площею 2,3892 га, ОСОБА_52 , ОСОБА_5 , ОСОБА_46 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_53 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_47 , ОСОБА_26 , ОСОБА_45 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_44 , ОСОБА_10 , ОСОБА_28 , ОСОБА_43 , ОСОБА_24 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_27 (т. 1, а. с. 23-24).

На підставі зазначеного розпорядження громадяни у 2014 році отримали свідоцтва про право власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області загальною площею 2,3900 га, зокрема: площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0010, видане на ім`я ОСОБА_25 ; площею 0,1196 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0011, видане на ім`я ОСОБА_54 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0012, видане на ім`я ОСОБА_4 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0013, видане на ім`я ОСОБА_5 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером: 223151000:01:002:0014, видане на ім`я ОСОБА_6 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером: 3223151000:01:002:0015, видане на ім`я ОСОБА_24 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером: 3223151000:01:002:0016, видане на ім`я ОСОБА_26 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0017, видане на ім`я ОСОБА_7 ; площею 0,1105 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0013, видане на ім`я ОСОБА_55 ; площею 0,1105 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0014, видане на ім`я ОСОБА_56 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0015, видане на ім`я ОСОБА_35 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016, видане на ім`я ОСОБА_57 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0017, видане на ім`я ОСОБА_9 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0018, видане на ім`я ОСОБА_27 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0019, видане на ім`я ОСОБА_28 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0020, видане на ім`я ОСОБА_29 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0021, видане на ім`я ОСОБА_58 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0022, видане на ім`я ОСОБА_59 ; площею 0,0874 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0018, видане на ім`я ОСОБА_10 ; площею 0,0473 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0019, видане на ім`я ОСОБА_11 ; площею 0,0477 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0020, видане на ім`я ОСОБА_36 ; площею 0,0896 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0021, видане на ім`я ОСОБА_13 .

Згідно з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 січня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2014 року № 1424 ОСОБА_24 відчужив на користь ОСОБА_14 , ОСОБА_48 та ОСОБА_49 по 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:002:0015; договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року № 720 ОСОБА_25 відчужив на користь ОСОБА_17 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:002:0010; договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року № 1080 ОСОБА_26 відчужив на користь ОСОБА_18 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:002:0016; договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2015 року № 1106 ОСОБА_41 відчужив на користь ОСОБА_19 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0015; договору купівлі-продажу від 03 червня 2015 року № 507 ОСОБА_27 відчужив на користь ОСОБА_20 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0018; договору купівлі-продажу від 23 травня 2015 року № 505 ОСОБА_28 відчужив на користь ОСОБА_21 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0019; договору купівлі-продажу від 30 вересня 2014 року № 1304 ОСОБА_29 відчужив на користь ОСОБА_21 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0020; договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2014 року № 1501 ОСОБА_38 відчужив на користь ОСОБА_22 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0021; договору купівлі-продажу від 30 вересня 2014 року № 1305 ОСОБА_39 відчужив на користь ОСОБА_23 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0022 (т. 1, а. с. 81-91).

Відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 25 грудня 2015 року № 01-01/1068, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223151000:01:002:0010; 3223151000:01:002:0011; 3223151000:01:002:0012; 3223151000:01:002:0013; 3223151000:01:002:0014; 3223151000:01:002:0015; 3223151000:01:002:0016; 3223151000:01:002:0017; 3223151000:01:002:0018; 3223151000:01:002:0019; 3223151000:01:002:0020; 3223151000:01:002:0021; 3223151000:01:004:0014; 3223151000:01:004:0015; 3223151000:01:004:0017; 3223151000:01:004:0019; 3223151000:01:004:0020; 3223151000:01:004:0021; 3223151000:01:004:0022; 3223151000:01:004:0013; 3223151000:01:004:0016; 3223151000:01:004:0018 повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню та 25 метрову прибережну захисну смугу р. Стугна, крім земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:01:002:0021, 3223151000:01:004:0013 та 3223151000:01:004:0014 (т. 1, а. с. 79).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвала Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року оскаржується з підстав необґрунтованого поновлення строку ОСОБА_18 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Позивач у касаційній скарзі заперечує обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У пункті 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_18 була подана 04 листопада 2020 року, то апеляційний суд при вирішенні питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження у справі повинен був керуватися нормами ЦПК України у редакції, що була чинною на час подання апеляційної скарги.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суд апеляційної інстанції, постановляючи 16 листопада 2020 року ухвалу про поновлення ОСОБА_18 строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, вказав про обґрунтованість підстав для поновлення цього строку, оскільки рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року було ухвалено за відсутності ОСОБА_18 .

Відповідно до супровідного листа Обухівського районного суду Київської області повний текст рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року направлений ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 141-143).

Матеріали справи не містять даних про одержання ОСОБА_18 повного тексту рішення суду першої інстанції.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 31 березня 2020 року № 11975240 ОСОБА_18 зареєстрований з 07 лютого 2006 року до теперішнього часу за адресою: АДРЕСА_2 (т. 6, а. с. 54).

Надіслання копії судового рішення на іншу адресу не є належним виконанням судом відповідно до частини дев`ятої статті 6 ЦПК України у редакції, чинній на час вчинення зазначеної процесуальної дії, обов`язку щодо повідомлення сторони про результати розгляду справи.

Встановлено, що ОСОБА_18 про рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року стало відомо лише 09 жовтня 2020 року.

Крім того, в матеріалах справи є заява представника ОСОБА_18 - адвоката Гаврюшенка Д. В. про ознайомлення з матеріалами справи від 12 жовтня 2020 року.

Тому Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 16 листопада 2020 року дійшов обґрунтованого висновку про поновлення ОСОБА_18 строку на апеляційне оскарження.

У зв`язку з наведеним, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що апеляційну скаргу ОСОБА_18 подано на рішення суду першої інстанції, що не підлягає апеляційному оскарженню, а під час постановлення ухвали від 16 листопада 2020 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження судом допущено порушення вимог пункту 13 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, не досліджено належним чином докази поважності причин пропуску ОСОБА_18 строку апеляційного оскарження, Верховний Суд відхиляє.

Аргументи касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин в частині строку та порядку апеляційного оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року, а також щодо набрання останнім законної сили підлягали застосуванню положення статей 223, 292, 294 ЦПК України у системному аналізі з положеннями статей 303, 307, 319, 324 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, Верховний Суд відхиляє, оскільки загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження

№ 61-37352сво18).

Відповідно також не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у сукупності з вимогами редакції цього Кодексу, яка діяла до 15 грудня 2017 року, у випадку подання апеляційних скарг на судові рішення, які набрали законної сили до 15 грудня 2017 року.

Доводи касаційної скарги про те, що в оскаржуваній частині позовних вимог на цей час чинною є постанова Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року, проте суд апеляційної інстанції в постанові від 03 листопада 2021 року рішення щодо її скасування не приймав, а з огляду на положення пункту 13 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України не мав повноважень приймати, як і ОСОБА_18 не міг її оскаржити до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд відхиляє, оскільки рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_18 переглядалось тільки в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_18 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_26 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_18 на земельну ділянку та витребування земельної ділянки на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Аргументи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/23142/14, від 02 квітня 2019 року у справі № 922/756/15, від 17 вересня 2019 року у справі № 20/5007/101/11, від 05 лютого 2021 року у справі № 42/254, від 28 жовтня 2019 року у справі № 12/116-12/21, від 16 березня 2020 року у справі № 911/3061/15, від 29 березня 2021 року у справі № 921/1359/14-г/5, від 08 квітня 2021 року у справі № 5015/2286/12, від 08 квітня 2021 року у справі № 57/173-10, Верховний Суд відхиляє, оскільки зазначені постанови прийняті за результатами вирішення справ, розглянутих за правилами господарської юрисдикції, щодо додержання норм Господарського процесуального кодексу України, а отже, є нерелевантними.

У касаційній скарзі не зазначено підстав та обґрунтування оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, тому відсутні підстави для її перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак