Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 372/863/16-ц
провадження № 61-1753св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів : Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі:Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області,
треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дідківська Юлія Володимирівна, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року у складі судді Болобана В. Г. та рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Таргоній Д. О., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, який діяв в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_35 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ,
ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дідківська Ю. В., ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,
ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року передано у приватну власність 22-ом громадянам земельні ділянки площею 2,3900 га для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
На підставі вищевказаного розпорядження громадяни у 2014 році отримали свідоцтва про право власності на земельні ділянки, загальною площею 2,3900 га. У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу земельні ділянки були відчужені.
Проте, у результаті перевірки прокуратурою встановлено, що спірні земельні ділянки було відведено за рахунок земель водного фонду, а саме водної поверхні та 25 метрової прибережної смуги р. Стугна, що є порушенням норм чинного законодавства при наданні у власність земельних ділянок водного фонду.
З урахуванням викладеного з урахуванням уточнень позовних вимог, перший заступник прокурора Київської області, який діяв в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, просив суд: визнати недійсним розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488; визнати недійсними
і скасувати свідоцтва про право власності на земельні ділянки відповідачів, видані реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області; скасувати державну реєстрацію права власності відповідачів на земельні ділянки та витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння відповідачів земельні ділянки, загальною вартістю 23 434,13 грн, які розташовані у межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 червня
2017 року позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області
в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації задоволено частково.
Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 у частині надання у власність земельних ділянок ОСОБА_25 , ОСОБА_32 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_35 , ОСОБА_33 , ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Визнано недійсними і скасовано наступні свідоцтва про право власності, видані реєстраційною службою Обухівськото міськрайонного управління юстиції Київської області:
свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівськото району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:004:0017, видане на ім`я ОСОБА_9 від 24 березня
2014 року номер: 19456190;
свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,0477 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського-району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0020, видане на ім`я ОСОБА_38 від 24 березня
2014 року номер: 19433497;
свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,0473 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0019, видане на ім`я ОСОБА_11 від 13 червня
2014 року номер: 22941349;
свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,0874 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0018, видане на ім`я ОСОБА_10 від 17 березня
2014 року номер: 19129972;
свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим, номером 3223151000:01:002:0017, видане на ім`я ОСОБА_7 від 24 березня
2014 року номер: 19448409;
свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0014, видане на ім`я ОСОБА_6 від 17 березня
2014 року, номер: 19126393;
свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0013, видане на ім`я ОСОБА_5 від 17 березня
2014 року номер: 19128344;
свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223151000:01:002:0012, видане на ім`я ОСОБА_4 від 18 березня
2014 номер: 19172448.
Скасовано державну реєстрацію права власності:
ОСОБА_14 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0015 (по 1/3 частини кожній), рішення від 20 жовтня 2014 року, індексні номери: 16611914; 16611642; 16610579;
ОСОБА_17 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0010, рішення від 14 липня 2015 року, індексний номер: 22830495;
ОСОБА_18 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0016, рішення від 31 липня 2014 року, індексний номер: 14825627;
ОСОБА_41 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0015, рішення від 10 жовтня 2015 року, індексний номер: 25190629;
ОСОБА_20 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0018, рішення від 03 червня 2015 року, індексний номер: 21768289;
ОСОБА_21 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, кадастровим номером 3223151000:01:004:0019, рішення від 23 травня 2015 року, індексний номер 21530183;
ОСОБА_21 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0020 рішення від 30 вересня 2014 року, індексний номер: 16137472;
ОСОБА_22 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0021, рішення від 31 жовтня 2014 року, індексний номер 16891221;
ОСОБА_23 на земельну ділянку, площею 0,0966 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0022, рішення від 30 вересня 2014 року, індексний номер: 16142533;
ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,1196 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0011, рішення від 02 грудня 2016 року індексний номер: 32699604;
ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016, рішення від 22 лютого 2017 року, індексний номер: 33975564.
Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння: ОСОБА_14 , ОСОБА_39
та ОСОБА_40 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0015 (по 1/3 частини у кожної); ОСОБА_17 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0010; ОСОБА_18 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0016; ОСОБА_19 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0015; ОСОБА_20 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0018; ОСОБА_21 земельні ділянки, площами
по 0,1200 га кожна, з кадастровими номерами: 3223151000:01:004:0019
та 3223151000:01:004:0020; ОСОБА_22 земельну ділянку, площею
0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0021; ОСОБА_23 земельну ділянку, площею 0,0966 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0022; ОСОБА_9 земельну ділянку,
площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:004:0017;
ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151.000:01:004:0016; ОСОБА_38 земельну ділянку,
площею 0,0477 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0020; ОСОБА_11 земельну ділянку, площею 0,0473 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0019; ОСОБА_10 земельну ділянку,
площею 0,0874 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0018;
ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0017; ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,1200 га,
з кадастровим номером З223151000:01:002:0014; ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0013; ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0012; ОСОБА_3 земельну ділянку,
площею 0,1196 га, з кадастровим номером 3223151000:01:002:0011, загальною вартістю 23 434,13 грн, які розташовані у межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні земельні ділянки розташована у межах прибережної захисної смуги р. Стугна, а надання
у приватну власність земельних ділянок прибережної захисної смуги
не передбачено законодавством України.
Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся до суду з цим позовом у межах позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_12 та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня
2017 року скасовано у частині задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_12 та ухвалено
у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_12 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 у частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_12 , скасування свідоцтва про право власності, держаної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_12 відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції у повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду про те, що спірні земельні ділянки знаходиться у межах прибережної захисної смуги р. Стугна і передача
їх у власність не передбачена земельним законодавством України обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи
та поясненнями учасників процесу. Подальше набуття права власності
на такі земельні ділянки, за договорами купівлі-продажу є незаконним,
а тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню з володіння відповідачів та поверненню у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.
При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_12 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 у частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_12 , скасування свідоцтва про право власності, держаної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_12 та вважав, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки його земельна ділянка розташована на відстані більше 30 метрів від урізу води р. Стугна, тобто перебуває поза межами прибережної захисної смуги р. Стугна.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні його позову до ОСОБА_42 та в цій частині залишити
в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що спірні земельні ділянки розташовані у прибережній захисній смузі р. Стугна.
Вважав, що відповідно до норм діючого законодавства України, земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016, яку він придбав на підставі відплатного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бацай В. Ю., не може бути витребувана у нього, оскільки він є добросовісним набувачем.
Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам про пропуск позивачем позовної давності.
Зазначав, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме щодо не повідомлення ОСОБА_1 належним чином про дату
та час розгляду справи.
Касаційна скарга першого заступника прокурора Київської області мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині його вимог до ОСОБА_12 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 у частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_12 , скасування свідоцтва про право власності, держаної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_12 , судом апеляційної інстанції
та помилкового скасування рішення суду першої інстанції у цій частині.
Зазначав, що надання у приватну власність земельних ділянок прибережної захисної смуги не передбачено законодавством України, а тому оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги
р. Стугна, як він вважав, вона не може бути у приватній власності відповідача.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року поновлено першому заступнику прокурора Київської області строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Обухівського районного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року. Зупинено виконання рішення Обухівського районного суду Київської області
від 12 червня 2017 року у частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016, яка розташована у межах Української міської ради Обухівського району Київської області, та стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судового збору у розмірі 250,54 грн.
Зупинено дію рішення Обухівського районного суду Київської області
від 12 червня 2017 року у частині визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року № 2488 щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_33 (особа,
що продала земельну ділянку ОСОБА_1 ) та в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016.
У червні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_35 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дідківська Ю. В., ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,
ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ,
ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації
та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_38
на касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 передано у власність земельні ділянки, загальною площею 2,3892 га, ОСОБА_43 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_34 ,
ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_31 ,
ОСОБА_26 , ОСОБА_33 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_35 , ОСОБА_10 , ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_24 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_27 (а. с. 23-24 т. 1).
На підставі зазначеного розпорядження громадяни у 2014 році отримали свідоцтва про право власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області загальною площею 2,3900 га, зокрема: площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0010, видане
на ім`я ОСОБА_25 ; площею 0,1196 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0011, видане на ім`я ОСОБА_32 ; площею 0,1200 га
з кадастровим номером 3223151000:01:002:0012, видане на ім`я
ОСОБА_4 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0013, видане на ім`я ОСОБА_5 ; площею 0,1200 га
з кадастровим номером: 223151000:01:002:0014, видане на ім`я ОСОБА_6 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером: 3223151000:01:002:0015, видане на ім`я ОСОБА_24 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером: 3223151000:01:002:0016, видане на ім`я ОСОБА_26 ; площею 0,1200 га
з кадастровим номером 3223151000:01:002:0017, видане на ім`я
ОСОБА_7 ; площею 0,1105 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0013, видане на ім`я ОСОБА_34 ; площею 0,1105 га
з кадастровим номером 3223151000:01:004:0014, видане на ім`я
ОСОБА_43 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0015, видане на ім`я ОСОБА_35 ; площею 0,1200 га
з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016, видане на ім`я
ОСОБА_33 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0017, видане на ім`я ОСОБА_9 ; площею 0,1200 га
з кадастровим номером 3223151000:01:004:0018, видане на ім`я
ОСОБА_27 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0019, видане на ім`я ОСОБА_28 ; площею 0,1200 га
з кадастровим номером 3223151000:01:004:0020, видане на ім`я
ОСОБА_29 ; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0021, видане на ім`я ОСОБА_30 ; площею 0,1200 га
з кадастровим номером 3223151000:01:004:0022, видане на ім`я
ОСОБА_31 ; площею 0,0874 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0018, видане на ім`я ОСОБА_10 ; площею 0,0473 га
з кадастровим номером 3223151000:01:002:0019, видане на ім`я
ОСОБА_11 ; площею 0,0477 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0020, видане на ім`я ОСОБА_38 ; площею 0,0896 га
з кадастровим номером 3223151000:01:002:0021, видане на ім`я
ОСОБА_13 .
Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 січня 2016 року
на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2014 року № 1424
ОСОБА_24 відчужив на користь ОСОБА_14 , ОСОБА_39
та ОСОБА_40 по 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:002:0015; договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року
№ 720 ОСОБА_25 відчужив на користь ОСОБА_17 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:002:0010; договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року № 1080 ОСОБА_26 відчужив на користь ОСОБА_18 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:002:0016; договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2015 року
№ 1106 ОСОБА_33 відчужив на користь ОСОБА_19 земельну ділянку
з кадастровим номером 3223151000:01:004:0015; договору купівлі-продажу від 03 червня 2015 року № 507 ОСОБА_27 відчужив на користь
ОСОБА_20 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0018; договору купівлі-продажу від 23 травня 2015 року
№ 505 ОСОБА_28 відчужив на користь ОСОБА_21 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0019; договору купівлі-продажу від 30 вересня 2014 року № 1304 ОСОБА_29 відчужив на користь
ОСОБА_21 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0020; договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2014 року
№ 1501 ОСОБА_30 відчужив на користь ОСОБА_22 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0021; договору купівлі-продажу від 30 вересня 2014 року № 1305 ОСОБА_31 відчужив на користь
ОСОБА_23 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:004:0022 (а. с. 81, 84, 86-89, 90-91).
Відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 25 грудня 2015 року№ 01-01/1068, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223151000:01:002:0010; 3223151000:01:002:0011; 3223151000:01:002:0012; 3223151000:01:002:0013; 3223151000:01:002:0014; 3223151000:01:002:0015; 3223151000:01:002:0016; 3223151000:01:002:0017; 3223151000:01:002:0018; 3223151000:01:002:0019; 3223151000:01:002:0020; 3223151000:01:002:0021; 3223151000:01:004:0014; 3223151000:01:004:0015; 3223151000:01:004:0017; 3223151000:01:004:0019; 3223151000:01:004:0020; 3223151000:01:004:0021; 3223151000:01:004:0022; 3223151000:01:004:0013; 3223151000:01:004:0016; 3223151000:01:004:0018, повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню
та 25 метрову прибережну захисну смугу р. Стугна, крім земельних ділянок
з кадастровими номерами 3223151000:01:002:0021, 3223151000:01:004:0013 та 3223151000:01:004:0014 (а. с. 79 т. 1).
Земельна ділянка площею 0,0477 га з кадастровим номером 3223151000:01:002:0020, що належить на праві власності ОСОБА_38 , розташована на відстані більше 30 метрів від урізу води річки Стугна, тобто перебуває поза межами прибережної захисної смуги р. Стугна,
що підтверджується листом Управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 10 січня 2017 року (а. с. 66 т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня
2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Касаційна скарга заступника прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України
до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок
та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно
ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі
не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статі 59 ЗК України
(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись
у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися
на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта
статті 59 ЗК України).
Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними
на час виникнення спірних правовідносин) землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки)
і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись
у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України
(у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення
та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.
Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво
та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується
її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари
50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.
Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі
(на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі
й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України Про землеустрій .
Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм,
на якій встановлено особливий режим.
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити
з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених
статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон,
що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року
у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44),
від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження
№ 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі
№ 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження
№ 14-473цс18).
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження
№ 14-740цс19).
Таким чином, до вимог першого заступника прокурора Київської області щодо витребування спірних земельних ділянок позовна давність
не застосовується.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано вважав, що передача спірних земельних ділянок
у власність ОСОБА_25 , ОСОБА_32 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_35 , ОСОБА_33 , ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28
ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ОСОБА_31 , ОСОБА_10 ,
та ОСОБА_11 відбулась з порушенням норм ЗК України, ВК України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , та дійшов правильного висновку, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 в частині надання у власність спірних земельних ділянок зазначеним особам
та отримані на його підставі свідоцтва про право власності на ім`я
ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки оскаржуване рішення не враховує розміру та меж прибережної захисної смуги р. Стугна.
Крім того, враховуючи здійснену судами попередніх інстанцій оцінку дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірними земельними ділянками, зокрема легітимну мету такого втручання та пропорційність цій меті повернення ділянок законному володільцеві, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що спірні земельні ділянки мають бути повернуті на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме щодо не повідомлення
ОСОБА_1 належним чином про дату та час розгляду справи є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну оцінку, вони
є достатньо аргументованими, а тому Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право
не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати
їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).
Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені
у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені
у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій,
та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо
їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року,
так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня
2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру
до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування
чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Разом із тим суд апеляційної інстанції вважав, що позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області до ОСОБА_12 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 грудня 2012 року № 2488 у частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_12 , скасування свідоцтва про право власності, держаної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_12 не підлягають задоволенню з підстав того, що земельна ділянка, яка була передана йому у власність на підставі оскаржуваного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області, розташована на відстані більше 30 метрів від урізу води
р. Стугна, тобто перебуває поза межами прибережної захисної смуги
р. Стугна.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції Верховний Суд не може погодитися виходячи із наступного.
Заступник прокурора Київської області у своїх запереченнях у цій справі, касаційній скарзі посилався на те, що прокурором до позовної заяви додавався план зон обмежень (обтяжень) та сервітутів з позначенням спірної земельної ділянки, який є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення садівництва
ОСОБА_38 в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, у яких містяться недостовірні відомості щодо розташування спірної земельної ділянки по відношенню
до дійсних меж прибережної захисної смуги р. Стуга.
Зазначав, що у відповідності до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 25 грудня 2015 року за № 01-01/1068
з відповідними картографічними матеріалами спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду, а саме частково на водну поверхню
та 25-метрову прибережну захисну смугу р. Стугна, що спростовує матеріали, наявні у проекті землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок
і підтверджує факт допущених Обухівським МВВ КОФ ДП Центр ДЗК порушень при його складанні.
Вважав, що вказана інформація Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика є належним та допустимим доказом, оскільки стосується предмета доказування та надання уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державного земельного кадастру.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні правові норми містяться у частині першій статті 81 ЦПК України.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які
у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга
статті 89 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_12 , у порушення вимог статей 89, 263-265, 367, 382 ЦПК України на зазначені норми матеріального та процесуального права уваги не звернув, не перевірив доводів сторін, не дослідив та не надав належної правової оцінки зазначеним
у справі доказам у сукупності із дотриманням принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою, зокрема легітимну мету такого втручання та пропорційність цій меті повернення ділянки законному володільцеві.
Не перевірив доводів та не дав їм належної оцінки про те, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_38 з порушенням вимог
статей 14, 19 Конституції України, статей 317, 319 ЦК України,
статей 50, 58-61, 84, 122 ЗК України, статей 1, 3-4, 86, 88-89 ВК України,
статей 1, 20, 50-54 Закону України Про землеустрій ,
статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон
та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян
або юридичних осіб від 11 квітня 2002 року № 502 за рахунок земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги р. Стугна.
Отже, з урахуванням зазначених обставин, передчасними є висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_12 , який ним
не було перевірено по суті.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги заступника прокурора Київської області обґрунтованими та достатніми для скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_38 , яка перешкоджає провадженню у справі.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються
у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої
або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд
є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник
у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково, а справу
в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області
в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до ОСОБА_12 передати на розгляд суду апеляційної інстанції.
Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засідання з викликом сторін
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом
не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засідання
з викликом сторін слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції
не знаходить для цього підстав і потреби у наданні пояснень немає.
Щодо зупинення виконання постанови
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року було зупинено виконання рішення Обухівського районного суду Київської області
від 12 червня 2017 року у частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016, яка розташована у межах Української міської ради Обухівського району Київської області, та стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судового збору у розмірі 250,54 грн; зупинено дію рішення Обухівського районного суду Київської області
від 12 червня 2017 року у частині визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року № 2488 щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_33 (особа,
що продала земельну ділянку ОСОБА_1 ) та в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016 до закінчення касаційного провадження, тому виконання та дія судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора України про розгляд справи у судовому засідання з викликом сторін відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року
в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області
в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до ОСОБА_12 про скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня
2017 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у іншій частині залишити без змін.
Поновити виконання рішення Обухівського районного суду Київської області
від 12 червня 2017 року у частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,1200 га з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016, яка розташована у межах Української міської ради Обухівського району Київської області, та стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судового збору у розмірі 250,54 грн.
Поновити дію рішення Обухівського районного суду Київської області
від 12 червня 2017 року у частині визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року № 2488 щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_33 (особа, що продала земельну ділянку ОСОБА_1 ) та в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га
з кадастровим номером 3223151000:01:004:0016.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.06.2020 |
Оприлюднено | 07.07.2020 |
Номер документу | 90227994 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Хопта Сергій Федорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні