Ухвала

від 01.05.2023 по справі 335/3617/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/3617/23 2/335/1664/2023

про залишення позовної заяви без руху

01 травня 2023 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Алєксєєнко А.Б., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Запорізький фаховий музичний коледж ім.П.І.Майбороди» Запорізької обласної ради про відновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Комунального закладу «Запорізький фаховий музичний коледж ім.П.І.Майбороди» Запорізької обласної ради, в якому просить визнати її звільнення незаконним та поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь утримання з нарахованої компенсації за невикористану відпустку у розмірі 9335,75 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 35000 грн.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно доп.п.3-5ч.3ст.175ЦПК Українипозовна заяваповинна містити: зазначенняціни позову,якщо позовпідлягає грошовійоцінці;обґрунтований розрахуноксум,що стягуютьсячи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача утримання з нарахованої компенсації за невикористану відпустку у розмірі 9335,75 грн., проте не надано розрахунок вказаної компенсації.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з цим позивачем не надано розрахунку середньоденного заробітку позивача розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Відсутність розрахунку середньоденного заробітку позивача, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, позбавляє суд розрахувати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Проте позивачем до позовної доказів не додано розрахунку середньоденного заробітку позивача розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, або клопотання про витребування такого розрахунку від відповідача у разі не можливості його отримання від відповідача або неможливості самостійного розрахування.

Також позивачем заявлено вимогу ро стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 35000 грн.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

Аналогічна правова позиція визначена і у статті 23 Цивільного кодексу України.

При цьому, пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.

Таким чином, позовна заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи, наприклад, докази причино-наслідкового зв`язку між станом стражданнями позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, зокрема, докази погіршення фізичного та душевного здоров`я, втрати ділової активності, спокою та рівноваги.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до позовної заяви не додано платіжного документа про сплату судового збору за вимоги про стягнення суми середнього заробітку та моральної шкоди.

Разом з цим, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення компенсації за одноразової допомоги, середнього заробітку за час затримки при розрахунку та моральної шкоди, спричиненої не проведенням повного розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку та моральної шкоди спричиненої не проведенням повного розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 12-301гс18 від 30 січня 2019 року.

Отже, ОСОБА_1 при пред`явлені позову були заявлені, зокрема, вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та відшкодування заподіяної моральної шкоди,за які вона повинна була сплатити судовий збір.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року становить 2 684 гривні.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, за які повинен бути сплачений судовий збір: про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 35 000 грн. При цьому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не визначено.

Відповідно до ч.2 ст.176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З урахуванням зазначеного, суддя вважає за необхідне визначити попередньо мінімальний розмір судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди у розмір 1073,60 грн.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).

При цьому, зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для ОСОБА_1 , яка потребує судового захисту, не є перешкодою йому в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті п.1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви її необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

З урахуванням зазначеного, позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху необхідно надати до суду: розрахунок розміру середньоденного заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, аби суд мав можливість розрахувати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку просить стягнути позивач з 28 березня 2023 року або клопотання про його витребування у відповідача, у разі неможливості самостійного надання, а також квитанцію про сплату судового збору за позовну вимоги майнового характеру у попередньо визначеному розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177,185,259-261ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Запорізький фаховий музичний коледж ім.П.І.Майбороди» Запорізької обласної ради про відновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди- залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви який становить десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі усунення недоліків у вказаний строк, заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду.

У разі невиконання ухвали у зазначений строк, заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.Б. Алєксєєнко