Рішення

від 20.04.2023 по справі 447/1833/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/55/23 Справа №447/1833/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

20.04.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області справу за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя.

Процесуальні дії у справі.

09.08.2022 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у якому ОСОБА_2 просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя майно: пральну машинку, холодильник, двері, стіл у вітальню, двоспальне ліжко, унітаз, умивальник, мікрохвильову піч, радіатори опалення, плиткоріз водяний, фрезирувальну машинку, ручну бурякорізку, електричний зварювальний апарат, автомобіль марки «OPEL», меблеву стінку, морозильну камеру, дерев`яні вікна, стіл кутовий, диван кутовий, біде, духову шафу, газовий котел, електрокосу, бензопилу, телевізор, електричну січкарню та паяльник для пластикових труб, що дорівнює сумі у розмірі 579000,00 грн. Крім цього, просила визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку. ОСОБА_2 також пред`явила позовну вимогу щодо виділення у її власність із спільної сумісної власності подружжя майно на суму 110 500,00 грн.: пральну машинку, стіл у вітальню, двоспальне ліжко, духову шафу, січкарню, холодильник, стіл кутовий, диван кутовий, бурякорізку ручну, у тому числі земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 4623085400:01:001:0191, яка згідно висновку про ринкову вартість земельної ділянки від 20.08.2022, долученого до позовної заяви, становить 312 000,00 грн., а всього на суму 416 500,00 грн., а також просила залишити у власності відповідача решту майна на суму 578 000,00 грн., а невідповідність часток у розмірі 161 500,00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача. Крім цього, просила стягнути на її користь з відповідача витрати, пов`язані з оцінкою землі та витрати на правову допомогу.

10.08.2022 суддею постановлено ухвалу щодо залишення позовної заяви без руху, оскільки при зверненні із позовом, позивач не сплатила судовий збір у справі та подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору, у зв`язку із тим, що на її утриманні знаходяться п`ятеро малолітніх дітей, а вона не працевлаштована, тобто перебуває у важких матеріальних умовах.

На підставі долучених до позовної заяви доказів було прийнято рішення залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, тобто сплатити визначений в ухвалі розмір судового збору.

Вищевказану ухвалу суду ОСОБА_2 отримала 10.08.2022 (а.с. 28).

12.08.2022 на адресу суду надійшла заява позивачки ОСОБА_2 , у якій така просила відстрочити сплату судового збору.

15.08.2022 постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору, а саме такій відстрочено сплату судового збору у розмірі 6 772,40 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

29.08.2022 до суду надійшла відповідь на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 01.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 20.09.2022 отримав копію ухвали суду від 01.09.2022, копію позовної заяви з додатками, що стверджується розпискою такого, наявною у матеріалах справи (а.с. 37).

07.10.2022 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якій ОСОБА_1 просить прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду з первісним позовом, об`єднати їх в одне провадження та просить визнати спільною сумісною власністю подружжя: два дивани, вартістю 10 000,00 гривень, п`ять велосипедів, вартістю 25 000,00 гривень, кухонний комбайн, вартістю 10 000,00 гривень, дитячий батут, вартістю 5 000,00 гривень, кухонний посуд і сервізи, вартістю 7 000,00 гривень, постільні приналежності, вартістю 5 000,00 гривень, а всього на суму 62 000,00 гривень. В обґрунтування зустрічного позову покликається на те, що ОСОБА_2 забрала наведене ним майно та зберігає його у АДРЕСА_1 , хоча таке майно було придбано під час спільного проживання та має статус спільної сумісної власності подружжя. За наведених підстав просить задоволити позов.

У судовому засіданні 07.11.2022 було з`ясовано, що зустрічний позов ОСОБА_1 поданий до суду у встановлений строк. Таким чином, після з`ясування думки учасників судового засідання, суд ухвалив прийняти зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, оскільки обидва позови взаємопов`язані та спільний їх розгляд є доцільним, адже вони виникають з одних правовідносин.

07.11.2022 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

15.11.2022 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 на зустрічний позов (а.с. 61-64).

Судові засідання неодноразово відкладалися у зв`язку з заявами ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, заявленими як у судових засіданнях, так і поданих до суду у вигляді письмових заяв.

Крім того, сторони в судовому засіданні 26.01.2023 заявили клопотання про відкладення судового засідання та надання терміну для укладення мирової угоди, однак, такої до суду подано не було.

Ухвалою суду від 20.04.2023 постановлено залишити без розгляду первісну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, оскільки така не з`явилася у судові засідання, призначені на 22.03.2023 та 20.04.2023, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення розгляду справи. Про призначення судового засідання о 15:00 год. 22.03.2023 така була повідомлена під час судового засідання, яке відбувалося 22.02.2023, а про призначення судового засідання на 11:00 год. 20.04.2023 була повідомлена шляхом надсилання засобами поштового зв`язку судової повістки, яку отримала 06.04.2023. Заяв про розгляд справи за її відсутності ОСОБА_2 до суду не подавала. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу або електронну пошту суду від такої не надходило. Більше того, позивачці за первісним позовом відстрочено сплату судового збору у справі у розмірі 6 772,40 грн. до ухвалення судового рішення у справі. Квитанції про сплату ОСОБА_2 до суду також не подавала.

Водночас, 20.04.2023 представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Вошик В.Б. подав до суду клопотання щодо проведення розгляду справи за його відсутності, зустрічний позов підтримав і просив такий задоволити.

Належним чином повідомлена ОСОБА_2 (с. 78-79, 82) у судове засідання повторно не з`явилася, клопотань чи заяв до суду не подавала.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 не надано підтвердження поважної причини неявки у судове засідання у разі об`єктивної неможливості прибуття у судове засідання, беручи до уваги тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією ВС, викладеною у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд встановив:

Заочним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17.05.2022 у справі №443/1773/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, позов задоволено, шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 24.06.2022 (а.с. 5-6).

Вищевказаним рішеннямсуду встановлено,що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 02.09.2008 у селі Крупсько, район Миколаївський, область Львівська, держава Україна, актовий запис №04. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_4 ». Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб від 02.09.2008 серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Крупської сільської ради Миколаївського району Львівської області (а.с. 5 (зворот)).

Сторони у справі записані батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серій НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 відповідно (а.с. 7-11).

Суду не надано доказів існування майна, яке ОСОБА_1 просить визнати спільною сумісною власністю подружжя, його точних назв, ознак, дати придбання такого, а також ким саме таке було придбане, не надано підтверджуючих документів про купівлю переліченого майна, зокрема, чеків тощо.

Проте, у судових засіданнях, у яких були присутні ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 адвокат Вошик В.Б., було досягнуто згоди щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, як за вимогами ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувалося та така погодилася визнати спільною власністю подружжя таке майно: два дивани, вартістю 10 000,00 гривень, три велосипеди, вартістю 15 000,00 гривень, кухонний комбайн, вартістю 10 000,00 гривень, дитячий батут, вартістю 5 000,00 гривень, кухонний посуд і сервізи, вартістю 1 000,00 гривень, постільні приналежності, вартістю 5 000,00 гривень, а всього на суму 46 000,00 гривень.

Оцінка суду.

На підставі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України.

На підставі ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Таким чином, судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 02.09.2008 по 24.06.2022.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17.

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.

Вказане наведено у постановах ВС від 05.09.2018 у справі №709/494/16-ц, провадження №61-19909св18 та від 20.05.2019 у справі №360/303/17-ц, провадження №61-410св18.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Положення глави 8 СК України припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тих обставин, зокрема, хто є набувачем за договором, або забудовником будівлі, або на чиє ім`я було зареєстровано право власності на таку річ.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За правилами ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, з наведеного вбачається, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведене правове регулювання відносин, що виникли між сторонами, суд прийшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, враховуючи позицію сторін, шляхом визнання спільною сумісною власністю подружжя такого майна: двох диванів, вартістю 10 000,00 гривень, трьох велосипедів, вартістю 15 000,00 гривень, кухонного комбайну, вартістю 10 000,00 гривень, дитячого батуту, вартістю 5 000,00 гривень, кухонного посуду і сервізів, на суму 1 000,00 гривень, постільних приналежностей, вартістю 5 000,00 гривень, а всього на суму 46 000,00 гривень, тобто у порядку, погодженому сторонами у ході розгляду судової справи, оскільки у судових засіданнях було з`ясовано, що ОСОБА_2 забрала вказані речі з місця колишнього проживання у с. Крупсько до с. Ганнівці. Відтак, враховуючи те, що вказане майно набуте сторонами у період перебування у шлюбі, що підтверджувалося ОСОБА_2 та представником ОСОБА_1 у судових засіданнях, наведене майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 992,40 гривень на користь позивача.

Керуючись ст. 60, 61, 63, 68, 114 СК України, ст. 15, 16, 325, 368, 372 ЦК України, ст. 4, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя задоволити.

Визнати спільною власністю подружжя таке майно: два дивани, вартістю 10 000,00 гривень, три велосипеди, вартістю 15 000,00 гривень, кухонний комбайн, вартістю 10 000,00 гривень, дитячий батут, вартістю 5 000,00 гривень, кухонний посуд і сервізи, вартістю 1 000,00 гривень, постільні приналежності, вартістю 5 000,00 гривень, а всього на суму 46 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у справі у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Повний текст рішення складено 01.05.2023.

Суддя Головатий А.П.