Рішення

від 24.04.2023 по справі 400/1496/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 р. № 400/1496/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. відповідача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР - ЮГ", вул. 8 Березня, буд.34/А, офіс 203,Миколаїв,54029,

до відповідача:Головногго управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001,

про:скасування податкових повідомлень - рішень від 16.10.2018 р. №00095171402; №00095181402,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агродар-Юг звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області , в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 №00095171402 , №00095181402 .

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що договори, укладені з контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер та підтверджені первинними документами, тоді як висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженні належними доказами. Щодо не відображення позивачем у рядку Інші операційні доходи з операції з придбання ним ящиків для овочів у контрагента, то позивач і не мав їх відображати, оскільки ним придбані ящики для овочів, які в подальшому позивач повернув, що підтверджується первинними документами. А також щодо відображення інших даних бухгалтерського обліку, відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства і не відобразив у акті перевірки підстав для таких висновків, не надав відповідних доказів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, вищезазначений позов задоволено.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 суд здійснив заміну відповідача ГУ ДФС в Миколаївській області його правонаступником ГУ ДПС у Миколаївській області.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2022 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 400/1496/19 скасовано, а справу направлено до Миколаївського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою від 10.05.2022 справу прийнято до свого провадження та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат, витрати, які не підтверджено в ході проведення перевірки первинними бухгалтерськими документами. Перевіркою не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ НОКС-2, ФГ САДКО (ФГ М`ЯСНІ ТРАДИЦІЇ) та ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ. Додатково відповідач акцентує увагу щодо не відображення позивачем у складі доходів за 2016 рік суми 25 000 грн., отриманої від ТОВ Сандора та щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ФГ БОРЩ. Відтак, під час проведення перевірки були встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, тому податкові повідомлення-рішення є законними й обґрунтованими.

Ухвалою від 21.11.2022 учасникам справи запропоновано надати клопотання про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

23.12.2022 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника відповідача та призначено проведення судового засідання на 17.01.2023 о 11:30 в режимі відеоконференції з участю представника відповідача у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 17.01.2023 суд відклав підготовче засідання на 07.02.2023, яке проводилось в режимі відеоконференції за участю представників сторін у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, запропоновано позивачу надати відповідь на відзив та сторонам запропоновано надати додаткові докази.

Від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення щодо фіктивності контрагентів позивача, розрахунок сум податкових повідомлень-рішень та інформацію чи подавалась позивачем звітність за 2022 рік.

Ухвалою від 07.02.2023 суд відклав підготовче засідання на 28.02.2023, яке проводити в режимі відеоконференції з участю представників сторін у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, запропонував позивачу надати відповідь на відзив.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечив обґрунтування і пояснення відповідача, зазначив, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами, тоді як позивачем надано первинні документи та пояснення щодо спірних господарських операцій, які підтверджують їх реальність.

28.02.2023 суд постановив ухвалу, якою відклав підготовче засідання на 14.03.2023, яке проводити в режимі відеоконференції з участю представників сторін у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, запропонував відповідачу заперечення.

Ухвалою від 14.03.2023 суд відклав підготовче засідання на 28.03.2023.

28.03.2023 позивач надав суду клопотання про продовження строку для надання доказів руху товару від виробника, транспортування товару, наявність умов для здійснення господарської операції, докази, які підтверджують налагодження господарських зв`язків між позивачем та його контрагентами до закінчення дії воєнного стану на території України, оскільки керівництво та документи підприємства знаходяться за кордоном.

Клопотання позивача задоволенню не підлягає, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України відсутні такі підстави для відкладення розгляду справи не передбачені.

Ухвалою від 28.03.2023 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду.

Заслухав пояснення представника відповідача, дослідив докази, суд дійшов висновку:

У період з 29.05.2018 р. по 10.09.2018 р. податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ Агродар-ЮГ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт перевірки №2300/14-29-14-02/35066877 від 17.09.2018.

Згідно висновків акта, відповідачем встановлено порушення позивачем п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1. ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 624 920 грн.; п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 540 064 грн.

На підставі акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№00095171402 від 16.10.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 743 602,25грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 610 378 грн., за штрафними санкціями в сумі 133224,25 грн.;

-№00095181402 від 16.10.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 675 080 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 540 064 грн., за штрафними санкціями в сумі 135 016 грн.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до підпункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачає, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2022, якою дану справу направлено на новий розгляд було визначено, що під час нового розгляду справи судам необхідно повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з виконання робіт та постачання товарів в розрізі кожного контрагента окремо, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Ухвалою від 17.01.2023 запропоновано позивачу у строк до 07.02.2023 року надати докази руху товару від виробника, транспортування товару, наявність у контрагентів умов для здійснення господарської операції, докази, які підтверджують налагодження господарських зв`язків між позивачем та його контрагентами. Позивач ухвалу суду не виконав, витребуваних судом доказів на виконання постанови ВС від 07.02.2022 не надав.

Тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, наданими позивачем при зверненні до суду з позовом.

Судом встановлено, що в періоді який перевірявся, ТОВ АГРОДАР-ЮГ мало господарські взаємовідносини із ТОВ НОКС-2, ФГ САДКО (ФГ М`ясні традиції), ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ.

01.02.2016 р. між позивачем та ТОВ НОКС-2 було укладено договір купівлі-продажу №1-2, за умовами якого ТОВ НОКС-2 зобов`язався поставляти сільськогосподарську продукцію (овочі та фрукти в асортименті) разом з документами, що стосуються товару, а позивач зобов`язався своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити такий товар.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надані до суду видаткова накладна №РН-0000017 від 21.04.2016р., товарно-транспортна накладна №17 від 21.04.2016р., податкова накладна №7 від 21.04.2016р., видаткова накладна №РН-0000018 від 23.04.2016р., товарно-транспортна накладна №18 від 23.04.2016р., податкова накладна №8 від 23.04.2016р., видаткова накладна №РН-0000020 від 26.04.2016р., товарно-транспортна накладна №20 від 26.04.2016р., податкова накладна №11 від 26.04.2016р., видаткова накладна №РН-0000021 від 28.04.2016р., товарно-транспортна накладна №21 від 28.04.2016р., податкова накладна №12 від 28.04.2016р., видаткова накладна №РН-0000037 від 23.05.2016р., товарно-транспортна накладна №37 від 23.05.2016р., податкова накладна №15 від 23.05.2016р. видаткова накладна №РН-0000059 від 16.06.2016р., товарно-транспортна накладна №59 від 16.06.2016р., податкова накладна №18 від 16.06.2016р., видаткова накладна №РН-0000052 від 18.06.2016р., товарно-транспортна накладна №52 від 18.06.2016р ., податкова накладна №9 від 18.06.2016р., видаткова накладна №РН-0000053 від 20.06.2016р., товарно-транспортна накладна №53 від 20.06.2016р., податкова накладна №11 від 10.06.2016р., видаткова накладна №РН-0000062 від 24.06.2016р., товарно-транспортна накладна №62 від 24.06.2016р., податкова накладна №20 від 24.06.2016р., видаткова накладна №РН-0000063 від 29.06.2016р., товарно-транспортна накладна №63 від 29.06.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №24 від 29.06.2016р., видаткова накладна №РН-0000108 від 20.07.2016р., товарно-транспортна накладна №108 від 20.07.2016р., податкова накладна №26 від 20.07.2016р., видаткова накладна №РН-0000109 від 28.07.2016р., товарно-транспортна накладна №109 від 28.07.2016р., податкова накладна №27 від 28.07.2016р., видаткова накладна №РН-0000117 від 31.07.2016р., товарно-транспортні накладні №117/1, №117/2, №117/3 від 31.07.2016р., податкова накладна №39 від 31.07.2016р.; видаткова накладна №РН-0000156 від 22.08.2016р., товарно-транспортна накладна №156 від 22.08.2016р., податкова накладна №39 від 22.08.2016р., видаткова накладна №РН-0000173 від 02.09.2016р., товарно-транспортна накладна №173 від 02.09.2016р., податкова накладна №6 від 02.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000174 від 11.09.2016р., товарно-транспортна накладна № 174 від 11.09.2016р., податкова накладна №7 від 11.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000186 від 12.09.2016р., товарно-транспортна накладна №186 від 12.09.2016р., податкова накладна №12 від 12.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000197 від 19.09.2016р., товарно-транспортна накладна №197 від 19.09.2016р., податкова накладна №29 від 19.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000198 від 19.09.2016р., товарно-транспортна накладна №198 від 19.09.2016р., податкова накладна №30 від 19.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000221 від 22.09.2016р., товарно-транспортна накладна №221 від 22.09.2016р., податкова накладна №50 від 22.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000219 від 30.09.2016р., товарно-транспортні накладні №219/1, №219/2 від 20.09.2016р., податкова накладна №53 від 30.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000217 від 30.09.2016р., товарно-транспортна накладна №217 від 30.09.2016р., податкова накладна №52 від 30.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000220 від 30.09.2016р., товарно-транспортна накладна №220 від 30.09.2016р., податкова накладну №54 від 30.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000244 від 03.10.2016р., товарно-транспортні накладні №244, №244/1 від 03.10.2016р., податкова накладна №19 від 03.10.2016р., видаткова накладна №РН-0000245 від 03.10.2016р., товарно-транспортна накладна №245 від 03.10.2016р., податкова накладна №20 від 03.10.2016р., видаткова накладна №РН-0000246 від 04.10.2016р., товарно- транспортна накладна №246 від 04.10.2016р., податкова накладна №21 від 04.10.2016р., видаткова накладна №РН-0000247 від 05.10.2016р., видаткова накладна №РН-0000248 від 05.10.2016р., товарно-транспортні накладні №247, №248 від 05.10.2016р., податкові накладні №22 та №23 від 05.10.2016р., видаткова накладна №РН-000245 від 10.10.2016р., товарно-транспортна накладна №245 від 10.102016р., податкова накладна №28 від 10.10.2016р., видаткова накладна №РН-000256 від 24.10.2016р., товарно-транспортна накладна №256 від 24.10.2016р., податкова накладна №40 від 24.10.2016р., видаткова накладна №РН-000262 від 27.10.2016р., товарно-транспортна накладна №262 від 27.10.2016р. По факту поставки продукції позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №46 від 27.10.2016р., видаткову накладну №РН-000246 від 18.10.2016р., податкову накладну №29 від 18.10.2016р. , видаткову накладну №РН-000261 від 28.10.2016р., ТТН №261 від 28.10.2016р., податкову накладну №44 від 28.10.2016р.

Про оплату позивачем отриманої продукції свідчать банківські виписки та платіжні доручення, заборгованість перед постачальником відсутня, що також підтверджується актом перевірки, тобто не заперечується відповідачем.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, як підставу для визнання угоди нереальною, оскільки ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, а натомість факт передання товару та набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною, які наявні в матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 15.07.2023 № 826/3616/18, від 25 листопада 2022 року № 200/4458/20-а, від 13.07.2022 № 520/223/20.

Відповідно до абзаців двадцять п`ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Документи, передбачені Правилами №363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що скласти товарний баланс придбаних та реалізованих товарів по контрагенту ТОВ НОКС-2 неможливо, оскільки спостерігається підміна товарних позицій у виписаних податкових накладних.

Такого висновку відповідач дійшов через те, що протягом квітня - жовтня 2016 року позивачем придбано у ТОВ НОКС-2 яблука, моркву, буряк, огірки, перець, баклажани, цибулю, картоплю. Тоді як, згідно даних ЄРПН, ТОВ НОКС-2 відображено придбання у контрагентів-постачальників протягом цього ж періоду (квітня - жовтня 2016 року) алкогольні та слабоалкогольні напої (горілка, коньяк, вино, вермут, бренді, пиво, тощо), слабоалкогольні напої (пиво в асортименті), велика рогата худоба. Тобто, на думку відповідача, невідповідність придбаного ТОВ НОКС-2 товару реалізованому позивачу у той же період свідчить про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом. Однак, суд не може погодитись з таким висновком відповідача, оскільки реалізований ТОВ НОКС-2 товар (овочі та фрукти) позивачу міг бути придбаний ТОВ НОКС-2 у інший період . Доказів дослідження більш раннього періоду до суду відповідачем не надано, а тому суд відхиляє ці доводи відповідача як припущення.

Відповідач на обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з ТОВ НОКС-2, також, зазначає про відсутність трудових ресурсів. Так, відповідач зазначив, що відповідно до розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2017 року на підприємстві працювало за трудовими договорами 1 особа.

Однак, суд зазначає, що відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу (оренда персоналу).

Також, у перевіряємому періоді контрагентом позивача було ФГ САДКО (ФГ М`ясні традиції), 07.10.2016 р. між цим контрагентом та позивачем було укладено договір купівлі-продажу №07-10/2016, відповідно до якого ФГ САДКО (ФГ М`ясні традиції) зобов`язався передати у власність позивача сільськогосподарську зернову продукцію, в т.ч. соняшник, у кількості згідно накладних, а покупець зобов`язався прийняти її та оплатити.

На підтвердження здійснення вищезазначеної господарської операції в матеріалах справи містяться податкові накладні №11, №12, №13 та №14 від 11.10.2016р., про що свідчать витяги з Єдиного реєстру податкових накладних. Про оплату позивачем отриманої продукції свідчать банківські виписки та платіжні доручення №914 від 21.10.2016р. та №1005 від 15.11.2016р.

Відповідач вважає, що вищезазначена господарська операція має ознаки нереальності та зазначає про фіктивність контрагента позивача ФГ САДКО (ФГ М`ясні традиції).

Так, на думку відповідача про фіктивність зазначеного контрагента свідчить те, що ним останню податкову декларацію з податку на додану вартість подано до ДПІ за місцем обліку за жовтень 2016 року; не надано податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І - ІІІ кв. 2016 року до ДПІ; не надано звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) у 2016 році до ДПІ.

З приводу зазначеного відповідачем вище, суд зазначає, що неподання контрагентом позивача декларацій не може свідчить про нереальність господарської операції та про фіктивність цього контрагента , оскільки діє принцип індивідуальної відповідальності, тому позивачу не можуть бути донараховані податкові зобов`язання за порушення податкового законодавства його контрагентом.

Також, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність трудових ресурсів у цього контрагента, оскільки як він зазначив в акті перевірки контрагент не подавав звітності, що не може ні підтверджувати, ні спростовувати відсутність трудових ресурсів.

Крім того, суд відхиляє твердження відповідача, що скласти товарний баланс придбаних та реалізованих товарів по контрагенту ФГ САДКО(ФГ М`ЯСНІ ТРАДИЦІЇ) неможливо, оскільки спостерігається підмінна товарних позицій у виписаних податкових накладних.

Відповідач зазначив, що згідно даних ЄРПН, ФГ САДКО(ФГ М`ЯСНІ ТРАДИЦІЇ) протягом жовтня 2016 року відображена реалізація на адресу ТОВ АГРОДАР-ЮГ насіння соняшника. При цьому, згідно даних ЄРПН, ФГ САДКО(ФГ М`ЯСНІ ТРАДИЦІЇ) закуповує протягом жовтня 2016 року наступні товари: тушки індички, курячі, супові набори курячі, індичі, тушки бройлерів, соняшнику, пил, дизельного палива, бензину, датчиків, термостату, шестерні, гальмівних пристроїв та інше.

Суд зазначає, що ці обставини не можуть свідчить про безтоварність господарської операції між позивачем та його контрагентом ФГ САДКО (ФГ М`ясні традиції), оскільки реалізований ФГ САДКО товар (насіння соняшника) позивачу міг бути придбаний ФГ САДКО (ФГ М`ясні традиції) у інший період. Доказів дослідження більш раннього періоду до суду відповідачем не надано, а тому суд відхиляє ці доводи.

Також, суд не може взяти до уваги посилання відповідача про відсутність інформації по контрагенту ФГ САДКО (ФГ М`ясні традиції) щодо транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні), оскільки згідно умов договору купівлі-продажу №07-10/2016 п. 3.4 поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок покупця (самовивіз), в свою чергу позивачем надано копії ТТН та договори на перевезення вантажу.

У поясненнях щодо фіктивності контрагентів позивача відповідач зазначив, що від колишніх керівників отримано інформацію, відносно незаконної перереєстрації вказаного підприємства. Зазначені відомості були внесені до ЄПДР відповідними правоохоронними органами за місцем скоєння злочину, за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, встановлюються обставини незаконної перереєстрації ФГ "САДКО" (код ЄДРПОУ 25358582) з гр. ОСОБА_2 на ім`я гр. ОСОБА_3 .

Ухвалою від 17.01.2023 суд зобов`язав відповідача надати суду докази фіктивності контрагентів позивача, зазначених в акті перевірки.

На виконання ухвали суду відповідач надав суду пояснення, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019220000000116 від 24.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.4,5 ст.27,ч.2 ст.205-1 КК України, щодо якого зазначено, що на протязі 2016 встановлено обставини, які призвели до внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які відповідно до закону подані для проведення державної реєстрації ФГ «Садко»(ФГ «М`ясні традиції»). Відповідач листом звернувся до Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Харківській області від 03.02.2023 стосовно вищезазначеного кримінального правопорушення та отримав відповідь, що в їх провадженні відсутня така кримінальна справа.

Суд зазначає, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 24.09.2021 № 320/5555/20, №2а/0370/205/12 від 24.04.2018.

У перевіряємому періоді позивачем було укладено договір купівлі-продажу №6/3 від 06.03.2016 р. з ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ, відповідно до умов якого ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ зобов`язався поставляти сільськогосподарську плодоовочеву продукцію, у кількості погодженій сторонами, а позивач прийняти та оплатити її.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором в матеріалах справи містяться видаткова накладна №РН-0000038 від 06.06.2016р., товарно-транспортна накладна №РН-0000038 від 06.06.2016р., податкова накладна №42 від 06.06.2016р.; видаткова накладна №РН-0000037 від 26.12.2015р., товарно-транспортна накладна №37 від 26.12.2015р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №26 від 26.12.2015р.; видаткова накладна №РН-0000005 від 10.02.2016р., товарно-транспортна накладна №РН-0000005 від 10.02.2016р., податкова накладна №5 від 09.02.2016р.; видаткова накладна №РН-0000295 від 08.04.2016р., товарно-транспортна накладна №295 від 08.04.2016р., податкова накладна №27 від 08.04.2016р.; видаткова накладна №400 від 17.05.2016р., податкова накладна №52 від 17.05.2016р.; видаткова накладна №РН-0000762 від 09.08.2016р., товарно-транспортна накладна №762 від 09.08.2016р., податкова накладна №38 від 09.08.2016р.; видаткова накладна №РН-0000765 від 15.08.2016р., податкова накладна №48 від 15.08.2016р.; видаткова накладна №РН-0000849 від 31.08.2016р., податкова накладна №114 від 31.08.2016р.

Відповідач у відзиві та поясненнях зазначає, що у контрагента позивача ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ недостатньо трудових ресурсів, адже відповідно розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2017 року на ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ працювало за трудовими договорами 1 особа.

На зазначене вище відповідачем, суд звертає увагу, що відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу (оренда персоналу). Відтак, зазначене не свідчить про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ .

Також, суд відхиляє доводи відповідача, що по зазначеному контрагенту не можливо скласти товарний баланс придбаних та реалізованих товарів, оскільки спостерігається підмінна товарних позицій в виписаних податкових накладних.

Так, у поясненнях відповідач зазначив, що згідно даних ЄРПН ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ протягом листопада, грудня 2015 року, квітня, травня, серпня, листопада 2016 року відображена реалізація на адресу ТОВ АГРОДАР-ЮГ персика, перцю, моркви, картоплі. При цьому, згідно даних ЄРПН, ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ закуповує протягом жовтня 2016 року наступні товари: сировина тваринна, фарби, каструлі, двигуни, фізкультурний інвентар та інше.

З цього приводу суд зазначає, що зазначене вище відповідачем не свідчить про безтоварність господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ, оскільки реалізований ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ товар (фрукти та овочі) позивачу міг бути придбаний у інший період. Доказів дослідження більш раннього періоду до суду відповідачем не надано. Відтак, такі обґрунтування відповідача не свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ.

Щодо твердження відповідача про відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні), то суд зазначає, що у договорі купівлі-продажу №6/3 від 06.03.2016 р у п. 3 зазначено, що витрати пов`язані з доставкою товару оплачуються покупцем, відвантаження та розвантаження проводиться покупцем. Позивачем надано до суду ТТН, що підтверджує перевезення товару.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків (постанова ВС від 19.02.2019 № 825/293/13а).

Висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС проте Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів господарюючого суб`єкта по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом податкового правопорушення в розумінні процесуального Закону.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності контрагентів позивача без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

Усталеною є позиція Верховного Суду стосовно того, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС по справі 640/12206/19 від 14.03.2023).

На підтвердження реальності угод, укладених позивачем з його контрагентами він надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Товар, який придбавав позивач використовувався ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатами господарської діяльності з контрагентами ТОВ НОКС-2, ФГ САДКО (ФГ М`ЯСНІ ТРАДИЦІЇ) та ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ є правомірним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №00095181402 від 16.10.2018 , належить скасувати частково на суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 535810,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 133952,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 р. №00095171402 частково на суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 482229,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 109938,75 грн.

Щодо твердження відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту по контрагенту ФГ БОРЩ за червень 2017 року на суму ПДВ 4254,42грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки та у відзиві відповідачем зазначено, що відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України встановлено, що ФГ БОРЩ задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ АГРОДАР-ЮГ за червень 2017 року на суму ПДВ 89666,66 грн. відповідно до виписаних та зареєстрованих податкових накладних ТОВ АГРОДАР-ЮГ.

Але ТОВ АГРОДАР-ЮГ задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ БОРЩ (код 39512803) за червень 2017 року на суму ПДВ 93921,08 грн.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ АГРОДАР-ЮГ задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ БОРЩ (код 39512803) за червень 2017 року на суму ПДВ 89 666,66 грн.

Але в подальшому позивач 19.01.2018 подає розрахунок коригування сум податку на додану вартість та по контрагенту ФГ « БОРЩ» та збільшує податковий кредит на 7798,16грн. А 19.02.2018 подає ще один розрахунок коригування сум податку на додану вартість, в якому по контрагенту ФГ «БОРЩ» зменшує податковий кредит на суму - 3543,74грн. В результаті подання розрахунків коригування сум ПДВ податковий кредит по контрагенту ФГ «БОРЩ» за червень 2017 став складати 93921,08грн.(89666,66-3547,74+7798,16), а первинні документи при перевірці надані тільки на суму 89666,66грн. Різниця складає 4254,42грн.

Тому, висновок відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту позивачем по контрагенту ФГ БОРЩ за червень 2017 року на суму ПДВ 4254,42 грн. є вірним, а донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 4254 грн. є правомірним, тому податкове повідомлення-рішення №00095181402 від 16.10.2018 на суму 4254 грн. основного зобов`язання з ПДВ та 1063,50грн. штрафних санкцій скасуванню не підлягає.

В акті перевірки зазначено про безпідставне заниження показників у рідку 2120 Інші операційні доходи Фінансового звіту суб`єкта малого підприємства розділу 2 Фінансового звіту суб`єкта малого підприємства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. на загальну суму 28 603 грн.:

- за рахунок не відображення у складі доходів за 2016 р. доходу в сумі 25000 грн. від реалізації оборотних активів, а саме ящиків овочевих у кількості 2000 шт. на адресу ТОВ «Сандора» відповідно видатковій накладній від 22.08.2016 № ПН-0000074 на загальну суму 30 000грн.

- за рахунок не відображення у складі доходів від операційних курсових різниць у розмірі 3603грн, у т. ч за 2016-2543грн., за 2017 у сумі 1060грн.

Так, відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. п. 131.1.1 п. 131.1 ст. 131 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до правил п.7ПС(БО) 15 Доходи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 до складу інших операційних доходів віднесено: дохід від операційних курсових різниць, п.8 ПС(БО) 15 Доходи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, передбачено, що дохід(виручка) від реалізації продукції визначається в разі наявності всіх вищенаведених умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію, підприємство не здійснює надалі управління і контроль за реалізованою продукцією, сума доходу може бути достовірна визначена, є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Сандора реалізувало на адресу позивача ящики в кількості 2000 шт., на підтвердження цього позивачем надано до суду видаткову накладну № ЦБ/РМб-000990 від 12.08.2016р, а 22.08.2016р. позивач повернув отримані ящики ТОВ САНДОРА, на підтвердження зазначеного позивачем надано накладну на повернення №ВН-0000002 від 22.08.2016 р.

Операцію з придбання в сумі 30000 грн. в т.ч. 5000 грн. ПДВ позивач відобразив у витратах, а операцію по поверненню ящиків в той же сумі не відобразив у доходи.

Оскільки позивач не реалізовував ТОВ «Сандора» ящики, а повертав, тому він вважає, що відсутні підстави для відображення цієї операції у доходи.

Суд не погоджується з позивачем, оскільки відповідно до п.8 ПС(БО) 15 Доходи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, позивач повинен був суму поверненого товару відобразити в Доходах, оскільки хоча ця операція не називається реалізацією товару, але по суті позивач повинен отримати дохід від повернення ящиків на суму, зазначену у накладній на повернення від 22.08.2016 на суму 25000 грн.

Стосовно не відображення доходу від операційних курсових різниць позивач у позові доводів на спростування висновків акта перевірки не наводить , тому суд вважає, що він погоджується з цією сумою і податкове повідомлення -рішення №00095171402 від 16.10.2018 в частині донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 4958грн. основного зобов`язання( за не відображення доходу від повернення ящиків та не відображення доходу від операційних курсових різниць) та 1239,50грн. штрафних санкцій прийнято правомірно.

Перевіркою відображених показників у бухгалтерському обліку собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва розділу 2 Звіт про фінансові результати за 2015 рік, Звіт про фінансові результати за 2016 рік, Звіт про фінансові результати за 2017 рік за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у сумі 27 590 600,00 грн. встановлено, що підприємством включено до собівартості реалізованої продукції витрати, пов`язані із придбанням фруктів та овочів на митній території України так і за межами митної території України.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 в сумі 27 590 600,00 грн. на підставі таких документів: зворотно-сальдові відомості та журнали-ордери по рахунках: 631»Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 902 «Собівартість реалізованих товарів», 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті", 792 "Результат операційної діяльності", видаткові накладні, банківські виписки, договори , встановлено завищення відображених суб`єктом господарювання показників у рядку 2040 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг) «Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва» розділу 2 «Звіт про фінансові результати» за 2015, 2016, 2017 (форма №2-м) всього на суму 2 895 677,00 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 430 447 грн. завищено, за 2016 рік на суму 2 765 901 грн. завищено, за 2017 рік на суму 300 671 грн. занижено.

Відтак позивачем відображено у фінансовій звітності (форма №2-м за 2015,2016,2017) показники, які не відповідають даним регістрів бухгалтерського обліку та не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Позивачем завищено собівартість реалізованої продукції та занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності на суму 216627 грн. за 2015-2017, а саме за 2015-299532грн. завищено витрат, за 2016-217766грн. завищено витрат, 2017-300671грн. занижено витрат, тому донараховано податок на прибуток за 2015 на суму 53916грн., за 2016 на суму 39198грн. та зменшено податок на прибуток за 2017 на суму 54121грн.

Відповідно до п.2ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності на підставі даних не підтверджених первинними документами (п.44.1 ст.44 ПК України).

Позивач не надав суду будь-яких доказів на спростування висновків саме цього порушення, зазначеного в акті перевірки.

Позивач у позові зазначає, що в акті перевірки не зазначено, по яких саме господарських операціях та які саме первинні документи не надано контролюючому органу.

Але відповідач не може зазначити, по яких господарських операціях не надав позивач первинні документи та завищив витрати, оскільки ці первинні документи на підтвердження сум витрат при перевірки не були надані. У фінансовій звітності позивач відобразив показники, але не надав при перевірки первинні бухгалтерські документи на підтвердження даних, зазначених у податковій звітності.

Доказів на спростування висновків акта перевірки про завищення/заниження витрат позивачем суду не надано, тому податкове повідомлення-рішення №00095171402 від 16.10.2018 на суму, яким донараховано позивачу податок на прибуток за 2015 рік в сумі 53916грн., за 2016 на суму 39198грн. та 9799,50грн. штрафні санкції, за 2017 зменшення суму податку на суму- 54121грн. та штрафні санкції 13530,25грн. прийнято правомірно та скасуванню не підлягає.

Також, в акті перевірки податковим органом зазначено, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 позивачем відображено у рядку 2180 Інші операційні витрати суму в розмірі 7 323 100 грн. Перевіркою вказаних показників відображених у рядку 2180, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників всього на суму 523 715 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 6 212 грн., за 2016 рік на суму 3 253 грн., за 2017 рік на суму 514 250 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу інших операційних витрат, витрат які не підтверджено в ході проведення перевірки первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно даних бухгалтерського обліку позивача на субрахунку 948 Визнані штрафи, пені, неустойки, рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності відображено за 2015 рік суму в розмірі 6 212 грн., за 2016 рік суму в розмірі 3252 грн., за 2017 рік суму в розмірі 47 539 грн.

Позивачем до заперечень до акта перевірки було надано відповідачу докази, на підтвердження вищезазначених сум, тому податковим органом були враховані надані до заперечень платником податків копії первинних документів та визнано, що операції в сумі 57 005 грн. підприємством правомірно віднесено до складу інших операційних витрат та внесено зміни до п.п.3.1.1.1, п.3.1.1. розділу ІІІ акту перевірки та зменшено суму завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників за 2017 рік з 514 250 грн до 466 711 грн.

У рядку 2180 «Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва» розділу 2 «Звіт про фінансові результати за 2017» підприємством відображена сума у розмірі 3 572 300грн. Відповідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Агродар-ЮГ», інші операційні витрати за 2017, які підтверджені в ході проведення перевірки первинними бухгалтерськими документами складають 3 165 381грн, що відображено бухгалтерськими проводками. Тобто різниця, яка не підтверджена документально становить 406919грн.

На цю суму нараховано податок на прибуток 18% в сумі 73245грн. та штрафні санкції в сумі 18311,25грн. Первинні документи, які б підтверджували правомірність формування витрат на суму 406919 грн. за 2017 позивачем ні при перевірці, ні суду не надано, тому податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податку на прибуток та штрафні санкції в цій частині є правомірним та скасуванню не підлягає.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не підтверджено відображення в бухгалтерському обліку на субрахунку 944 Сумнівні та безнадійні борги рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності за 2017 рік суму у розмірі 59 791грн.

Позивач у позові зазначає, що до перевірки товариством було надано картку рахунку: 311, з якої вбачається, що станом на 01.03.2014 р. на рахунку ТОВ АГРОДАР-ЮГ в ПАТ БРОКБІЗНЕСБАНК знаходились грошові кошти товариства в сумі 31 413,20 грн., 25.03.2014р. згідно банківської виписки БВ-0000105 банком списано суму за послуги банку в розмірі 70 грн., 15.04.2014р. згідно банківської виписки БВ-0000106 на рахунок зайшли грошові кошти в сумі 28 447,73 грн. Таким чином, станом на 15.04.2014р. залишок коштів на рахунку складає 59 790,93 грн.

Матеріали справи містять відповіді на звернення позивача від 03.03.2014р. №4 та від 29.04.2014р. №29, якими повідомлено про прийняте рішення щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи ФГВФО та пославшись на ч.5 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вказали на те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Повідомлено також, що фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав пошук потенційного інвестора для віднесеного до категорії неплатоспроможних АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Позивач суму в розмірі 59 790,93 грн., що 15.04.2014 р. знаходилась на рахунку АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", станом на 31.12.2017р. визнав безнадійною за спливом строку позовної давності та збільшив витрати підприємства за 2017 посилаючись на ст.139 ПК України, якою передбачено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Але суд не погоджується з позицією позивача з огляду на таке: сума заборгованості 59 790,93 грн., станом на 31.12.2017 не була безнадійною, оскільки в акті перевірки зазначено, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті фонду гарантування вкладів фізичних осіб, станом на 11.06.2018р., строк здійснення процедури ліквідації АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" продовжено.

Відповідно до ч.5 ст.44 З№№4452 фонд з дня початку процедури ліквідації банку протягом трьох років (у разі ліквідації системно важливого банку - протягом п`яти років) забезпечує виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів. Фонд має право прийняти рішення про продовження строку управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів у разі виникнення обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів, на весь час існування таких обставин.

Таким чином, грошові вимоги кредиторів погашаються протягом ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури вважаються погашеними. Ця норма узгоджується із абз. «з» підпункту 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, якою безнадійна заборгованість визнається заборгованість суб`єкта господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених, як юридична особа, у зв`язку з їх ліквідацією.

Банк ліквідовано 15.10.2019 (згідно даних з відкритих джерел- витяг з ЄДР), тому віднесення суми 59791 грн. до витрат підприємства у 2017 році у позивача не було правових підстав, оскільки протягом ліквідаційної процедури до 15.10.2019 вимоги кредитора могли бути задоволені та сума коштів повернута.

Відтак податкове повідомлення -рішення №00095171402 від 16.10.2018 в частині донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 10762 грн. основного зобов`язання та 2690,50грн. штрафних санкцій прийнято правомірно.

Таким чином податкове повідомлення -рішення №00095171402 від 16.10.2018 на суму 128149грн. основного зобов`язання з податку на прибуток та 23285,50 грн. штрафних санкцій прийнято правомірно.

Таким чином позов належить задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Позивач сплатив при зверненні до суду 19 210 грн.

При першому розгляді справи позов був повністю задоволений та видано виконавчий лист від 03.06.2020 про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору на суму 19 210 грн., який виконано, про що свідчить повернення виконавчого листа ГУ ДКС у Миколаївської області листом 06/4437 від 16.07.2021.

Відповідно до ч.2 ст.380 КАС України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Оскільки позов задоволено частково на суму 1261930,25грн., що складає 88,95% від загальної суми позовних вимог 1 418682,25грн., то необхідно здійснити поворот виконання рішення та стягнути з позивача на корить відповідача судовий збір в тій частині, в якій у задоволенні позову відмовлено в сумі 2122,70грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250, 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР - ЮГ" (вул. 8 Березня, буд. 34/А, офіс 203, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 35066877) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 р. №00095171402 частково на суму податкового зобов`язання у сумі 482229,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 109938,75 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 р. №00095181402 частково на суму податкового зобов`язання у сумі 535810,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 133952,50 грн.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР - ЮГ" (вул. 8 Березня, буд. 34/А, офіс 203, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 35066877) на користь Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) судовий збір у сумі 2122,70 грн. (дві тисячі сто двадцять дві гривні 70 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Рішення складено в повному обсязі

та підписано 02.05.2023