Постанова

від 16.11.2023 по справі 400/1496/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/1496/19

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.

Місце та час укладення судового рішення « 11:22», м. Миколаїв

Повний текст судового рішення складений 02.05.2023р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Юг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17.05.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Агродар-Юг» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2018р. №№00095171402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 743602,25грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 610378грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 133224,25грн.; 00095181402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 675080грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 540064грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 135016грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами є безпідставними та спростовуються первинними документами бухгалтерської і податкової звітності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.08.2019р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020р., позов задоволений.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2022р. скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.08.2019р. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020р., а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.04.2023р. позов задоволений частково; скасовані податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018р.: №00095171402 в частині податкового зобов`язання на суму 482229грн. та за штрафними санкціями на суму 109938,75грн.; №00095181402 в частині податкового зобов`язання на суму 535810грн. та за штрафними санкціями на суму 133952,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Скасовуючи частково спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції вважав, що позивач на підтвердження реальності угод, укладених позивачем з його контрагентами надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Товар, який придбав позивач використовувався ним для здійснення господарської діяльності, тому дії по формуванню позивачем податкового кредиту та витрат за результатами господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Нокс-2», ФГ «Садко» (ФГ «М`ясні традиції»), ТОВ «Глобалторг-Юг» є правомірними.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Апелянт вважає, що операції з придбання позивачем у контрагентів товарно-матеріальних цінностей є безтоварними та відображені позивачем виключно з метою штучного завищення податкового кредиту та витрат, як наслідок заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість та об`єкту оподаткування з податку на прибуток, як наслідок ухилення від сплати податків. Фінансова-господарська діяльність контрагентами позивача здійснюється поза правовим полем та спрямована на здійснення операцій, пов`язаних із наданням податкової вигоди і ухилення від оподаткування іншим суб`єктам господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.

Судом встановлено, що в період з 29.05.2018р. по 03.09.2018р. посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 10.05.2018р. №1023 та направлень від 29.05.2018р. №№1577/14-29-03-01-28, 1578/14-29-03-01-28, 1579/14-29-03-01-28, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Агродар-Юг» за період діяльності з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.09.2018р. №2300/14-29-14-02/35066877.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1. ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 624920грн.;

п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 540064грн. /т.1 а.с.25-78/

За результатом розгляду акту перевірки, фіскальним органом винесені податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018р.: №№00095171402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 743602,25грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 610378грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 133224,25грн.; 00095181402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 675080грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 540064грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 135016грн. /т.1 а.с.79-72/

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Крім того, за приписами п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічної вигоди.

Кредиторська заборгованість - зобов`язання підприємства перед іншими юридичними та фізичними особами.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні від 29.11.1999р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначена господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.2.4 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 - первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Предметом досліджень під час перевірки були, зокрема, фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами ТОВ «Нокс-2», ФГ «Садко» (ФГ «М`ясні традиції»), ТОВ «Глобалторг-Юг».

Направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховним Судом визначено, що під час нового розгляду справи судам необхідно повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з виконання робіт та постачання товарів в розрізі кожного контрагента окремо, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Так, 01.02.2016р. між ТОВ «Агродар-Юг» (покупець) та ТОВ «Нокс-2» укладено договір купівлі-продажу №1-2, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (овочі та фрукти в асортименті), у кількості, погодженій сторонами (згідно виставлених рахунків та накладних), а покупець прийняти та оплатити її. /т.2 а.с.8/

На підтвердження здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надані до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. /т.3 а.с.9-21/

Контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Нокс-2» податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік та фінансову звітність за 2016 рік до податкового органу за місцем обліку не подано.

Відповідно розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2017 року на підприємстві працював за трудовим договором 1 чоловік.

Згідно даних ЄРПН, ТОВ «НОКС-2» протягом квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня 2016 року відображена реалізація на адресу ТОВ «Агродар-Юг»: яблук, моркви, буряка, огірків, перцю, баклажанів, цибулі, картоплі. При цьому, ТОВ «Нокс-2» відображено придбання у контрагентів-постачальників протягом квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня 2016 року алкогольні та слабоалкогольні напої (горілка, коньяк, вино, вермут, бренді, пиво, тощо), слабоалкогольні напої (пиво в асортименті), великої рогатої худоби.

Таким чином, у ТОВ «Нокс-2» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутність первинних документів (довіреностей, сертифікатів якості, рахунків-фактур), що в свою чергу не підтверджує факт перевезення та отримання товару, про що посадовими особами податкового органу складено акт від 10.09.2018р. №946/14-29-14-02/35066877 «Про надання ТОВ «Агродар-Юг» не в повному обсязі документів запитуваних в ході проведення документальної планової виїзної перевірки;

неможливість встановити походження нібито придбаного у ТОВ «Нокс-2» товару, оскільки за даними ЄРПН спостерігається підміна товарів, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій при відсутності власних основних фондів для зберігання товарів та відсутності взаємовідносин з контрагентами щодо оренди основних фондів;

відсутність у ТОВ «Нокс-2» основних фондів та людських ресурсів для забезпечення виконання господарських операцій з постачання товарів, відсутність податкової звітності.

07.10.2016р. між ТОВ «Агродар Юг» (покупець) та ФГ «Садко» (продавець), укладено договір купівлі-продажу №07-10/2016, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (овочі та фрукти в асортименті), у кількості, погодженій сторонами (згідно виставлених рахунків та накладних), а покупець прийняти та оплатити її. /т.3 а.с.166/

На підтвердження здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надані до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківську виписку, платіжні доручення. /т.3 а.с.167-189/

Водночас, контролюючим органом встановлено, що ФГ «Садко» останню податкову декларацію з податку на додану вартість подано до податкового органу за місцем обліку за жовтень 2016 р., згідно податкової звітності працівники відсутні.

Згідно даних ЄРПН, ФГ «Садко» відображає протягом жовтня 2016 року реалізацію на адресу ТОВ «Агродар-Юг» насіння соняшника, однак, закуповує наступні товари: тушки індички, курячі; супові набори курячі, індичі; тушки бройлерів; соняшник, дизельне паливо, бензин, датчики, термостати, шестерні, гальмівні пристрої, що унеможливлює складення товарного балансу придбаних та реалізованих товарів по контрагенту ФГ «Садко» та свідчить про підмінну товарних позицій в виписаних податкових накладних.

Тобто, у ФГ «Садко» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні), відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій);

відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей;

маніпулювання податковою звітністю шляхом підміни товару, згідно даних ЄРПН встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу постачання.

Крім того, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019220000000116 від 24.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.4,5 ст.27,ч.2 ст.205-1 КК України, щодо якого зазначено, що на протязі 2016 встановлено обставини, які призвели до внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які відповідно до закону подані для проведення державної реєстрації ФГ «Садко» (ФГ «М`ясні традиції»).

Також, 06.03.2014р. між ТОВ «Агродар Юг» (покупець) та ТОВ «Глобалторг-Юг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №6/3, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську пловоовочеву продукцію, у кількості, погодженій сторонами (згідно виставлених рахунків та накладних), а покупець прийняти та оплатити її. /т.3 а.с.208/

На підтвердження здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надані до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківську виписку, платіжні доручення. /т.3 а.с.209-212/

Податковим органом встановлено, що відповідно розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2017 року на ТОВ «Глобалторг-Юг» працювала за трудовим договором одна особа, останню податкову звітність з податку на додану вартість надано до контролюючого органу за травень 2017р., свідоцтво платника ПДВ анульоване 06.06.2018р. (відсутність поставок та ненадання декларацій).

Згідно даних ЄРПН, ТОВ «Глобалторг-Юг» протягом листопада, грудня 2015 року, квітня, травня, серпня, листопада 2016р. відображена реалізація на адресу ТОВ «Агродар-Юг» персика, перцю, моркви, картоплі, а закуплено протягом жовтня 2016 року наступні товари: сировина тваринна для косметичної фарби, двигуни, фізкультурний інвентар та інше, що свідчить про підміну товарних позицій в виписаних податкових накладних.

Слід зазначити, згідно проведеного аналізу даних ЄРПН починаючи з моменту реєстрації платником ПДВ, походження реалізованого товару не можливо визначити, в тому числі походження товару на адресу контрагента-покупця ТОВ «Агродар-Юг» протягом листопада, грудня 2015р., квітня, травня, серпня, листопада 2016р.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо неможливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Агродар-Юг» з ТОВ «Глобалторг-Юг» виходячи із наступних обставин:

відсутність первинних документів (довіреностей, сертифікатів якості), що в свою чергу не підтверджує факт перевезення та отримання товару, про що фахівцями податкового органу складено акт від 10.09.2018р №946/14-29-14-02/35066877 «Про надання ТОВ «Агродар-Юг» не в повному обсязі документів запитуваних в ході проведення документальної планової виїзної перевірки»;

не можливо підтвердити факт руху ТМЦ (активів) від продавця до покупця та місця зберігання ТМЦ (активів);

не встановлено походження нібито придбаних у ТОВ «Глобалторг-Юг» товарів.

Відповідно до ЄРПН спостерігається підміна товарів, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій при відсутності власних основних фондів для зберігання товарів та відсутності взаємовідносин з контрагентами щодо оренди основних фондів.

Отже, надані позивачем в ході податкової перевірки документи не підтверджують фактичного проведення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, оскільки вони не підтверджують і не розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Так, платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, тобто, позивачем належними доказами не підтверджено реальний (фактичний) характер господарських операцій з ТОВ «Нокс-2», ФГ «Садко» (ФГ «М`ясні традиції»), ТОВ «Глобалторг-Юг», що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій в його податковому обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо клопотання апелянта про повернення надмірно сплаченого розміру судового збору, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приписи ч.5 ст.7 вказаного Закону визначають, що повернення сплаченої не в повному обсязі суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023р. залишено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області без руху у зв`язку з несплатою судового збору за її подання у розмірі 22714,74грн.

Згідно платіжного доручення №1506 від 14.06.2023р. апелянтом сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 28815грн.

Отже, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав повернення зайво сплаченого судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 6100,26грн.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року скасувати в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2018р. №№00095171402 на суму податкового зобов`язання у сумі 482229грн. та за штрафними санкціями на суму 109938,75грн.; 00095181402 на суму податкового зобов`язання у сумі 535810грн. та за штрафними санкціями на суму 133952,50грн.

Ухвалити у цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Юг» в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2018р. №№00095171402 на суму податкового зобов`язання у сумі 482229грн. та за штрафними санкціями на суму 109938,75грн.; 00095181402 на суму податкового зобов`язання у сумі 535810грн. та за штрафними санкціями на суму 133952,50грн.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року залишити без змін.

Повернути Головному управлінню ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027) сплачений згідно платіжного доручення №1506 від 14 червня 2023 року судовий збір у розмірі 6100 (шість тисяч сто) грн. 26 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді Н.В. Вербицька О.В. Яковлєв