Ухвала

від 25.04.2023 по справі 490/3274/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/3274/20

н\п 6/490/109/2023

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

25 квітня 2023 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Постолатій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Бухалевича Степана Вікторовича про визначення частки у спільному майні під час виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва № 490/3274/20 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС в Миколаївській області про стягнення заборгованості за договором позики та визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2023 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Бухалевича С.В., у якому він просить:

з метою виконання вимог виконавчого документа та звернення стягнення на частину боржника, із подальшою його реалізацією на прилюдних торгах, визначити частку власності на двокімнатну квартиру (реєстраційний № 16303689), загальною площею 48,90 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1 та зареєстрована за ОСОБА_3 .

У судове засідання сторони не зявилися, з невідомих суду причин.

Від представника ОСОБА_3 21 квітня 2023 року надійшли письмові заперечення, у яких він вказує на те, що квартира у АДРЕСА_1 не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки 12 серпня 2009 року придбана на кошти батька та матері ОСОБА_3 . Будь-які спори щодо поділу мана після розлучення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутні. На даний час власником цієї квартири є інша особа. Також, представник ОСОБА_3 вказав на те, що приватним виконавцем не надано доказів вжиття ним усіх передбачених законодавством заходів щодо виконання рішення суду, а додані до подання докази не свідчать про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника.

Дослідивши матеріали подання та оцінивши надані суду докази, суд приходить до таких висновків.

На виконанні у приватного виконавця Булахевича С.В. перебуває виконавчий лист Центрального районного суду м. Миколаєва № 490/3274/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 11 березня 2019 року та від 10 травня 2019 року у розмірі 98482,46 до. США (постанова про відкриття виконавчого провадження № 71412681 від 28 березня 2023 року).

Відповідно до інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав від 28 березня 2023 року на праві власності ОСОБА_3 належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2 . Дата рішення про державну реєстрацію 13 серпня 2009 року, підстава набуття права власності договір купівлі-продажу від 12 серпня 2009 року.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 28 березня 2023 року слідує, що 09 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюбу, який розірвано за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2020 року № 490/3323/20.

У заяві від 19 квітня 2023 року, засвіченій приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області, ОСОБА_2 зазначив, що у нього відсутні будь-які спори щодо поділу спільного майна подружжя, зокрема, і квартири АДРЕСА_2 , та вказано, що ця квартира була придбана за кошти батьків колишньої дружини.

Відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

В обґрунтування свого клопотання приватний виконавець Бухалевич С.В. вказує на те, що квартира АДРЕСА_3 відповідно до приписів статті 60 Сімейного кодексу України є об`єктом спільного майна подружжя, а відтак боржник ОСОБА_5 має відповідну частку у праві власності на це майно.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частина друга статті 60 Сімейного кодексу України визначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Звертаючись 02 березня 2023 року до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у цій справі, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 вказував на те, що квартира АДРЕСА_3 є особистою власністю ОСОБА_3 , оскільки придбана на кошти її батьків. Спору з приводу поділу майна подружжя з огляду на це не має.

У своїх поясненнях щодо подання приватного виконавця Бухалевича С.В. щодо визначення частки боржника ОСОБА_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 представник ОСОБА_6 пояснив, що це житло не є спільним майном подружжя, що підтверджується, зокрема заявою ОСОБА_2 про це, яка нотаріально посвідчена.

Згідно зі статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадженняздійснюється здотриманням такихзасад: 1)верховенства права; 2)обов`язковості виконаннярішень; 3)законності; 4)диспозитивності; 5)справедливості,неупередженості таоб`єктивності; 6)гласності тавідкритості виконавчогопровадження; 7)розумності строківвиконавчого провадження; 8)співмірності заходівпримусового виконаннярішень таобсягу вимогза рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно достатті 10Закону України«Про виконавчепровадження» заходамипримусового виконаннярішень є: 1)звернення стягненняна кошти,цінні папери,інше майно(майновіправа),корпоративні права,майнові праваінтелектуальної власності,об`єкти інтелектуальної,творчої діяльності,інше майно(майновіправа)боржника,у томучислі якщовони перебуваютьв іншихосіб абоналежать боржниковівід іншихосіб,або боржникволодіє нимиспільно зіншими особами; 2)звернення стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таінший дохідборжника; 3)вилучення вборжника іпередача стягувачупредметів,зазначених урішенні; 4)заборона боржникурозпоряджатися та/абокористуватися майном,яке належитьйому направі власності,у томучислі коштами,або встановленняборжнику обов`язкукористуватися такиммайном наумовах,визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої та четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Із наведеного слідує, що зверненню стягнення на об`єкти нерухомого майна передує вжиття виконавцем інших, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для виконання рішення суду.

З матеріалів справи слідує, що виконавче провадження приватним виконавцем Булахевичем С.В. відкрито 28 березня 2023 року, а із поданням до суду він звернувся 05 квітня 2023 року, тобто через сім календарних днів, після відкриття провадження.

У матеріалах подання відсутні будь-які відомості про повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження чи про будь-які інші дії державного виконавця із примусового виконання рішення суду. Всі виконавчі дії, вчинені виконавцем на час звернення до суду (а саме, відкриття виконавчого провадження) відбулися у відсутності боржника.

До подання виконавця не надано будь-яких доказів повідомлення боржника про існування вказаного виконавчого провадження. Беручи до уваги що у матеріалах справи наявна довідка про те, що ОСОБА_2 згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», призваний на військову службу за мобілізацією 07 липня 2022 року, суд вважає подання приватного виконавця передчасним. Тому у його задоволенні слід відмовити.

Судові витрати у справі відсутні, тому судом не розподіляються.

Керуючись статтями 141, 260, 261, 353, 443 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Бухалевича С.В. про визначення частки боржника ОСОБА_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Л.М. Шолох