Постанова

від 01.05.2023 по справі 508/491/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4807/23

Справа № 508/491/22

Головуючий у першій інстанції Банташ Д.С.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Раліївка»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро»,

на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 14 грудня 2022 року, ухвалене судом у складі судді Банташ Д.С. у смт Миколаїв Одеської області,

за позовною заявою ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Раліївка»,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати в обґрунтування якого зазначив, що 01.10.2016 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,28 га з кадастровим номером 5123580400:01:004:0048 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району, належної позивачу на праві приватної власності, строком на 7 років.

02.08.2019 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Раліївка» укладено договір суборенди.

Згідно умов договору оренди розмір орендної плати за рік становить 5817,60 грн, яка має вноситись орендарем до 31 грудня кожного року з урахуванням індексації.

Проте, відповідач належним чином умов зазначеного договору в частині сплати орендної плати не виконує. Розрахунок заборгованості за період з 01.01.2020 року по 30.06.2022 року з врахуванням індексу інфляції складає 22234,78 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості у січня 2020 року, проте відповідач жодних дій не вчинив.

Позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6,28 га з кадастровим номером 5123580400:01:004:0048 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району, укладений 01 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 і сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» про що у Державному реєстрі речових прав внесено запис від 16.02.2017 року номер запису про інше речове право: 19039028, вчинений державним реєстратором Галіборщ Г.М. та скасувати його реєстрацію; стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» на користь ОСОБА_1 24142,13 грн: з яких 22234,78 грн - орендна плата з врахуванням індексу інфляції, 813,79 грн - 0,01 % несплаченої суми за кожний день прострочення, 1093,56 грн - 3 % річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Миколаївський районний суд Одеської області рішенням від 14 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати задовольнив частково. Розірвав Договір оренди землі площею 6,28 гектара, кадастровий № 5123580400:01:004:0048, розташованої на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, укладений 01 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро», про що у Державному реєстрі речових прав внесено запис від 10.02.2017 року, номер запису про інше речове право: 19039028, та скасував його реєстрацію. Стягнув з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-АГРО», (код ЄДРПОУ 31165007) на користь ОСОБА_1 24142,13 грн: з яких 22234,78 грн - орендна плата з врахуванням індексу інфляції, 813,79 грн - 0,01 % несплаченої суми за кожний день прострочення, 1093,56 грн - 3 % річних.

Також суд першої інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції, виходячи з того, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною підставою для розірвання такого договору, вважав, що надані представником відповідача докази саме: копія списку згрупованих поштових переказів електронних (за формою № 103-1) не підтверджують належне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів. Разом з тим, суд першої інстанції, оцінивши надану представником відповідача копію платіжного доручення № 1927 від 29 жовтня 2019 року дійшов висновку, що ТОВ «Раліївка» перераховувалися кошти на користь позивача у меншому розмірі, ніж це передбачено Договором оренди, що є неналежним виконання умов договору.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за орендну плату та пені в розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення у розмірі 813,79 грн, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 13 ЦПК України, вважав такими що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних від простроченої суми боргу у сумі 1093,56 грн, суд першої інстанції, виходив з положень ст. 625 ЦК України та здійснивши власний розрахунок вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 833,43 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро», просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» посилається на те, що судом порушено процесуальне право відповідача на участь у судовому засіданні, та не вирішено питання про відкладення розгляду справи на підставі поданого представником відповідача клопотання від 14.12.2022 року. Також відповідач вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано питання належності відповідача по справі, з урахуванням того що між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» та ТОВ «Раліївка» укладено договір суборенди та не порушено питання про залучення до участі у справі співвідповідача. Також відповідач послався на спроби відправити кошти зі сплати оренди, однак позивач їх не отримав, разом з тим, відповідач готовий укласти мирову угоду та задовольнити всі матеріальні вимоги позивача.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2023 року ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Раліївка», роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву та пояснень відповідно на апеляційну скаргу, однак відзиву та пояснень не надходило.

Копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги з додатками представнику позивача надіслана на електронну пошту 22.02.2023 року, з якої здійснювалось листування з Одеським апеляційним судом, що підтверджується довідками.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

Представник позивача та представник відповідача зареєстровані у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своїх офіційних електронних адрес.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судову повістку-повідомлення представник позивача ОСОБА_2 отримав в особистому кабінеті Електронного суду 21.03.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Судову повістку-повідомлення представник відповідача ОСОБА_3 отримала в особистому кабінеті Електронного суду 21.03.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Раліївка» про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, судову повістку отримало 06.04.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір оренди, позивач та СТОВ «Інтер-Агро» погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на дату укладання договору складає 5817,60 грн. Орендна плата сплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня поточного року, за який вноситься орендна плата. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 193920,00 грн. (п. 5 Договору).

Згідно розрахунків наведених позивачем до стягнення підлягає заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції за 2019 рік 7889,73 грн (нормативна грошова оцінка 193920 грн х орендна плата у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ( п. 9 Договору оренди землі ), що становить 5817,60 грн + 2072,13 грн (інфляційне збільшення = 5817,60 x 1,35618 - 5817,60); за 2020 рік 7514,57 грн (5817,60 грн - орендна плата + 1696,97 грн - інфляційне збільшення); за 2021 рік 6830,48 грн (5817,60 грн - орендна плата + 1012,88 грн - інфляційне збільшення).

Відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного і належного розрахунку за користування земельною ділянкою за 2019-2021 роки, нехтує умовами договору оренди землі, який є його істотною умовою, а позивач - не отримав того, на що розраховував за Договором оренди землі. На момент розгляду справи зобов`язання відповідача в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків є невиконаними. Заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки складає за 2019-2021 роки 22234,78 грн.

Суд вважав, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо виплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, і не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про розірвання договору, укладеного між ОСОБА_1 і сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» і скасування його реєстрації підлягають задоволенню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи,з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Частиною першою статті 93 ЗК України та статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналогічне положення закріплено і у статті 13 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.10.2016 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) тасільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» в особі директора Кривенка О.С., (орендарем) укладено договір оренди землі, згідно умов якого останньому передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, загальною площею 6,28 га, кадастровий номер: 5123580400:01:004:0048, строком на 7 (сім) років.

Факт передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 6,28 га, кадастровий номер5123580400:01:004:0048, орендодавцем у користування орендарю СТОВ «Інтер-Агро» підтверджується актом прийому-передачі, який підписаний сторонами.

З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.07.2022 року за № 305495247 щодо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки кадастровий номер 5123580400:01:004:0048, площею 6,28 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Одеська область, Миколаївський район, с/рада Олексіївська, вбачається, що зареєстровано: 10.02.2017 інше речове право - право оренди земельної ділянки, орендодавець ОСОБА_1 , орендар Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» на підставі договору оренди № б/н від 01.10.2016 строком дії на сім років.

Судом встановлено, що 02 серпня 2019 року між СТОВ «Інтер-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Раліївка» укладено договір суборенди землі, в тому числі земельної ділянки кадастровий номер:5123580400:01:004:0048, площею 6,28 га ріллі (далі за текстом Договір суборенди) і проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.06.2020 року, номер запису про інше речове право 36957846.

Звертаючись до суду позивач просив розірвати договір оренди землі від 01.10.2016 року у зв`язку з неналежним виконанням умов договору та стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» на користь позивача суму 24142,13 грн, яка складається із: 22234,78 грн орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 813,79 грн пені у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожний день прострочення, 1093,56 3 % річних.

Згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

У пункті 5 договору оренди землі зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 193920 грн.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі коштів через касу підприємства або перерахування на банківську картку/рахунок орендодавця у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За згодою сторін розрахунок може бути проведено у натуральній формі або у відробітковому вигляді.

Орендна плата вноситься щорічно з 01 серпня по 31 грудня поточного року, за який вноситься орендна плата.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (п. 10 договору оренди землі).

Отже умовами договору оренди землі від 01.10.2016 року сторони визначили порядок обчислення розміру орендної плати, строк та порядок сплати орендної плати.

Проте, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» не надано суду доказів сплати позивачу орендної плати за період 2019, 2020, 2021 роки.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач протягом 2019-2021 років не виплачував позивачу орендну плату, визначену договором, має заборгованість з орендної плати дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції за період 2019-2021 роки в сумі 22234,78 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Крім стягнення заборгованості по орендній платі позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення платежу у розмірі 813,79 грн та 3% річних від простроченої суми боргу на підставі ст. 625 ЦК України.

Пунктом 13 договору оренди землі від 01.10.2016 року передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що відповідач має прострочення сплати заборгованості за орендною платою перед позивачем за 2019, 2020, 2021 роки, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» пені в сумі 813,79 грн в межах заявлених позовних вимог та виникнення у позивача права на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України і стягнення 3% річних від простроченої суми боргу в сумі 833,43 грн.

Апеляційна скарга не містить доводі щодо розрахунку заборгованості по орендній плати за період 2019-2021 роки, пені та 3% річних.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи містяться документи, які доводять, що ТОВ «Раліївка» вчиняла дії, направлені на виконання зобов`язань перед власником земельної ділянки, проте судом не взято до уваги вказаний факт, не порушено питання про залучення співвідповідача, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, 02 серпня 2019 року між СТОВ «Інтер-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Раліївка» укладено договір суборенди землі, згідно умов якого в суборенду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 210.9131 га, згідно переліку визначеного у додатку № 1 до цього договору.

В пункті 9 договору суборенди землі від 02 серпня 2019 року передбачено, що суборендна плата вноситься 1 раз на рік не пізніше 30 грудня року, наступного за звітним. Суборендар має право за потреби самостійно виконати зобов`язання орендаря з виплати орендної плати за користування земельними ділянками їх власникам. Суборендар має право за власний рахунок на підставі наданого орендарем розрахунку та на його прохання сплатити орендну плату за користування земельними ділянками їх кінцевим власникам.

Отже умовами укладеного між СТОВ «Інтер-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Раліївка» договору суборенди від 02 серпня 2019 року, передбачено право, а не обов`язок суборендатора за власний рахунок на підставі наданого орендарем розрахунку та лише на його прохання сплатити орендну плату за користування земельними ділянками їх кінцевим власникам.

Разом з тим, в п. 9 договору оренди землі від 01 жовтня 2016 року передбачено, що орендна плата вноситься орендарем.

Зазначені обставини свідчать про те, що зобов`язання щодо своєчасної і належної сплати орендної плати ОСОБА_1 за договором оренди землі від 01.10.2016 року, покладено наСільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю«Інтер-Агро».

Суд першої інстанції надав належну оцінку списку сгрупованих поштових переказів електронних (за формою № 103-1), копії платіжного доручення № 1927 від 29 жовтня 2019 року.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано суду належних доказів на підтвердження обставин сплати орендної плати за 2019 -2021 роки, як це передбачено договором оренди землі від 01 жовтня 2016 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач намагався направити кошти засобами поштового зв`язку, про те позивач не отримав дані кошти не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних обставин.

Щодо незалучення до участі у справі співвідповідачем товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка », то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Відповідно до ч. 1ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1ст. 48 ЦПК України).

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Такі висновки викладені у постановіВеликої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, провадження № 12-201гс18, та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 рокуу справі № 551/542/20, провадження № 61-16493св21.

Суд першої інстанції, дав належну оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному окремо, та встановивши, що відповідач протягом 2019-2021 років не виплачував орендну плату, визначену договором оренди землі, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної невиплати орендної плати протягом 2019, 2020, 2021 років, оскільки неналежне виконання умов договору СТОВ «Інтер-Агро» зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом порушені процесуальні права відповідача на участь у розгляді справи, а саме судом не взято до уваги клопотання відповідача про відкладення судового засідання призначеного на 14 грудня 2022 року, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Матеріали даної справи не містять клопотання СТОВ «Інтер-Агро» про відкладення розгляду справи, призначеної на 14 грудня 2022 року.

При цьому, СТОВ «Інтер-Агро» посилаючись в апеляційній скарзі на обставини не прийняття судом клопотання про відкладення розгляду справи, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин направлення до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 14 грудня 2022 року, не надало.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішенняз додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, щорішеннясуду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішеннясуду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 травня 2023 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко