Постанова

від 25.04.2023 по справі 910/13056/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. Справа№ 910/13056/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Галицький І.В. за ордером;

від відповідача: Чернюшок М.І. самопредставництво;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 (повний текст рішення складено 06.01.2023)

у справі № 910/13056/20 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення,

УСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2022 року з Антимонопольного комітету України стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" 5 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 49000 грн 00 коп. витрат на проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким зменшити розмір судових витрат, що підлягають розподілу у порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до суми судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна заява та заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не містять обґрунтувань "розумної необхідності судових витрат"; такі витрати, як участь у трьох судових засіданнях адвоката адвокатського об`єднання не ви кликані необхідністю, що зумовлена судовим розглядом, і в засіданнях приймала участь представник позивача Грищенко І.С., яка активно давала усні пояснення і висловлювала позицію позивача, тому залучення адвоката є свідомим вибором позивача, а не виниклою необхідністю; замовлення експертизи та отримання експертного висновку за ініціативою позивача до звернення до суду не дають підстав для подальшого відшкодування витрат на його підготовку, оскільки відносини між позивачем та експертом виникли поза судовим процесом, а витрати на експертизу в сумі 49000,00 грн є неспівмірними із складністю справи, наданих експертом обсягом послуг тощо.

Також не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 790,00 грн, витрати на проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у розмірі 49 000,00 грн, витрати на нотаріальні послуги із засвідченням справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22 650,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наданими позивачем доказами підтверджується надання йому професійної правничої допомоги вартістю 80790,00 грн в судах першої і апеляційної інстанцій та 136496,50 грн у суді касаційної інстанції, а також щодо оплати вартості експертизи та нотаріальних послуг і судом встановлена реальність здійснених платежів; вартість адвокатських послуг була визначена виходячи із середньої ринкової вартості аналогічних послуг у м.Києві станом на дату укладення договору або додаткових угод до нього, а адвокатське об`єднання має відповідну кваліфікацію та адвокатів, які спеціалізуються саме на судових спорах з органами державної влади, зокрема АМКУ; розрахунок витрат на правничу допомогу має у своїй основі не погодинну калькуляцію витраченого часу, а сукупну кількість та якість процесуального результату.

Розгляд апеляційних скарг позивача та відповідача було об`єднано у одне провадження.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він заперечує проти її задоволення, додержуючись доводів, що викладені в апеляційній скарзі відповідача.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу відповідача та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екофарм" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №430-р від 10.07.2020.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та постановою Верховного Суду від 10.08.2021, позов задоволено та визнано недійсним та скасовано рішення Антимонопольного комітету України № 430-р від 10 липня 2020 року в частині визнання, що ТОВ "Науково-виробнича компанія "Екофарм" вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді повідомлення неправдивих відомостей на вебсайтах в мережі інтернет про лікарський засіб "Протефлазід", зміст яких стосується лікування та/або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, викликаної коронавірусом SARS-CoV-2, без належного обґрунтування відповідно до чинного законодавства, зокрема без наявності офіційних рекомендацій Міністерства охорони здоров`я України щодо його застосування для лікування та/або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19. Визнано недійсним та скасовано п. 2 рішення Антимонопольного комітету України №430-р від 10 липня 2020 року в частині накладення штрафу за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення у розмірі 3 210 464 гривень.

Після прийняття рішення позивач, 29.12.2020 звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 80 790 грн., витрат на проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи (далі - Експертиза) в сумі 49 000 грн. та витрат на нотаріальні послуги із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22 650 грн.

У подальшому, після завершення касаційного оскарження, 01.09.2021 позивачем було подано до місцевого господарського суду заяву про збільшення вимог заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій (заяві від 01.09.2021) він зазначав про збільшення витрат на правову допомогу за результатами перегляду судового рішення з цієї справи в апеляційній та касаційній інстанціях і просив суд ухвалити додаткове рішення, стягнути з АМК витрати на професійну правничу допомогу у сумі 83 906,40 грн. у зв`язку з представництвом інтересів Товариства в судах першої та апеляційної інстанцій, витрати в сумі 136 497 грн. за представництво інтересів у касаційній інстанції, витрати на проведення Експертизи в сумі 49 000 грн. і витрати на вказані нотаріальні послуги в розмірі 22 650 грн.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, заяву позивача задоволено частково, присуджено до стягнення з Антимонопольного комітету України на користь позивача 34 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 49 000 грн. витрат за проведення Експертизи, в іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.10.2022 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 скасовано в частині стягнення з Антимонопольного комітету України на користь позивача 34 500 грн витрат на професійну правничу допомогу та 49 000 грн витрат на проведення (семантико - текстуальної) експертизи, а справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи зазначені судові рішення Верховний Суд вказав на те, що у прийнятті додаткового рішення з даної справи та постанови, якою його залишено без змін, попередні судові інстанції не з`ясували обставини та не дослідили докази щодо саме неминучості витрат позивача в даній справі на професійну правничу допомогу і на проведення Експертизи, тим самим припустившись порушення частин першої, другої і п`ятої статті 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

В іншій частині, а саме в частині відмови позивачу судом у стягненні судових витрат, відповідні додаткове рішення і постанова ніким не оскаржуються і відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому в цій частині згадані судові рішення Верховним Судом залишені без змін.

За результатами нового розгляду заяви позивача суд першої інстанції прийняв оскаржуване обома сторонами додаткове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 49000,00 грн витрат на проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи.

Надавши оцінку наданим позивачем доказам, фактичним обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, у зв`язку із чим зменшив розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача до 5000,00 грн, а також прийшов до висновку, що витрати, понесені позивачем на оплату Експертизи, підлягають відшкодуванню в повному обсязі у заявленій сумі 49000,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у поданій до суду 31.08.2020 позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, до складу яких окрім судового збору в сумі 6 306,00 грн включено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 790,00 грн та витрати на проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи у розмірі 49 000,00 грн.

Окрім цього в поданій до 05.11.2020 року заяві про уточнення позовних вимог додатково позивачем заявлено до стягнення з відповідача додатково витрати на нотаріальні послуги із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22 650,00 грн.

Проте, постановою Верховного Суду від 18.10.2022 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 скасовано в частині стягнення з 34 500 грн витрат на професійну правничу допомогу та 49 000 грн витрат за проведення експертизи, а тому суд першої інстанції при новому розгляді обґрунтовано розглядав заяву позивача про ухвалення додаткового рішення лише в цій частині.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Після прийняття рішення позивач, 29.12.2020 звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 80 790 грн., витрат на проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи в сумі 49 000 грн. та витрат на нотаріальні послуги із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22 650 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки позов було задоволено у повному обсязі, пов`язані з розглядом справи судові витрати покладаються на відповідача.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у клопотанні про зменшення розміру судових витрат заперечував щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат є неспівмірним та необґрунтованим, зазначаючи про відсутність підстав для залучення адвокатського об`єднання в якості представника ТОВ "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ", позаяк представництво інтересів юридичної особи може здійснюватися штатними працівниками позивача, та наголошуючи, що понесені позивачем витрати не відповідають критеріями неминучості та необхідності. Окрім цього, як зазначено відповідачем, позивачем помилково застосовано приписи Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині автоматичного продовження процесуальних строків та подано додаткові докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу з порушенням строків.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору №200504 про надання правової допомоги від 04.05.2020, укладеного між ТОВ "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ОМП" (далі - адвокатське об`єднання), клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань, зокрема, представництва прав та інтересів клієнта в судах усіх спеціалізацій та інстанцій, Конституційному суді України, в державних установах України, зокрема в підрозділах Державної фіскальної служби України, в органах Прокуратури України, в Службі безпеки України, в підрозділах Державної прикордонної служби України, в Національному антикорупційному бюро України, в Національної поліції, в податковій міліції, Державному бюро розслідувань, інших правоохоронних органах, в тому числі і шляхом участі адвоката адвокатського об`єднання при відібранні пояснень, здійсненні допиту клієнта чи здійсненні інших слідчих дій, з усіма правами, що надані законодавством України заявнику, скаржнику, позивачу, відповідачу, захиснику, в тому числі з правом подання заяви про злочин; підписання і подання та відмови від позову, доповнень та уточнень до позову; укладення мирової угоди; ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій судових рішень та виконавчих листів і наказів; отримання інформації про рух справ; підписання та подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора чи іншої посадової особи державної установи України; оскарження ухвали слідчого судді під час досудового розслідування; засвідчення копій документів, підписання та подання заяв, клопотань тощо; підписання та подання апеляційної та касаційної скарги на рішення судів, тощо.

Ціна договору визначається сторонами у додаткових угодах.

Крім того клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору (оплата роботи фахівців, оплата судових витрат, обов`язкових платежів транспортні витрати, зв`язок, технічні витрати тощо).

Цей договір діє до 31.12.2020 і може бути розірваний сторонами в порядку ст. 29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в тому числі клієнтом в односторонньому порядку, адвокатським об`єднанням до завершення виконання цього договору (за умов, передбачених ст. 41 Правил адвокатської етики), за взаємною згодою сторін, про що робляться відповідні відмітки в договорі або додатку до нього.

Згідно додаткової угоди № 1 від 10.07.2020 року до договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 року адвокатське об`єднання надає клієнту правову допомогу з питань, пов`язаних з представництвом прав та інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді щодо визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" від 10 липня 2020 року №430-р.

Відповідно до п. 1, 2 вказаної додаткової угоди ціна (вартість) правової допомоги адвокатського об`єднання складає 80 790,00 грн., що є еквівалентом 3 000,00 (трьох тисяч) доларів США, 00 центів на дату даної додаткової угоди.

Всі розрахунки за даним договором здійснюються у гривні відповідно до курсу НБУ на дату виставлення рахунку-фактури. Кожний рахунок-фактура, що виставляється за цим договором, має містити посилання на реквізити договору та будь - якої додаткової угоди до нього (за наявності).

Згідно додаткової угоди № 2 від 08.07.2021 до договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 адвокатське об`єднання надає клієнту правову допомогу із ведення судової справи №910/13056/20 у Верховному Суд (Касаційному господарському суді) за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на постанову північного Апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі № 910/130526/20.

Відповідно до п. 1, 2 вказаної додаткової угоди ціна (вартість) правової допомоги адвокатського об`єднання складає 136 496,50 грн, що є еквівалентом 5000,00 (п`яти тисяч) доларів США, 00 центів на дату даної додаткової угоди.

Всі розрахунки за даним договором здійснюються у гривні відповідно до курсу НБУ на дату виставлення рахунку-фактури. Кожний рахунок-фактура, що виставляється за цим договором, має містити посилання на реквізити договору та будь - якої додаткової угоди до нього (за наявності).

На підтвердження обсягу понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копії актів приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) за договором, підписаних обома сторонами без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг, а саме:

- № 1 від 29.04.2021 року, згідно якого адвокатським об`єднанням надані послуги на суму 83 906,40 грн, в тому числі з питань захисту в Господарському суді міста Києва - 41 820,00 грн: складання та подання позовної заяви, збір доказів, додатків до позовної зави, складання заяви про забезпечення позову, надання клієнту поточних юридичних консультацій щодо питань, які стосуються розгляду даної справи; складання та подання процесуальних документів; складання та подання клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків від 15.10.2020; збір, підготовка та оформлення письмових заяв свідків, посвідчених нотаріально у кількості 8 одиниць; складання та подання пояснень по суті справи щодо належності та допустимості доказів, поданих у встановлений строк, та з інших питань, вимог до профілактики та лікування ГРВІ від 18.11.2020; участь в судових засіданнях адвоката; та в Північному апеляційному господарському суді - 42 086,40 грн: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, процесуальних документів; участь в судових засіданнях адвоката.

Факт оплати позивачем наданих згідно вказаного акту послуг підтверджується копіями платіжних доручень №469 від 28.07.2020 на суму 41820,00 грн. (авансовий платіж) та №26 від 28.04.2021 року на суму 42 086,40 грн. (оплата за надання правової допомоги).

- № 2 від 25.08.2021 року, згідно якого адвокатським об`єднанням надані послуги на суму 136496,50 грн. за представництво інтересів у Верховному Суді: правовий аналіз касаційної скарги, матеріалів справи, положень законодавства України, національної та міжнародної практики; складання та подання відзиву на касаційну скаргу; участь в судових засіданнях адвоката; надання клієнту поточних юридичних консультацій.

Факт оплати позивачем наданих згідно вказаного акту послуг підтверджується платіжними дорученнями № 298 від 15.07.2021 на суму 68248,25 грн. (авансовий платіж) та №48 від 30.08.2021 року на суму 68248,25 грн. (оплата за надання правової допомоги), копії яких надані позивачем.

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Частиною 6 статті 129 ГПК України визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції при розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, на виконання вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду, встановлено, що вартість витрат на професійну правничу допомогу позивачем визначено з урахуванням обсягу наданих адвокатським об`єднанням послуг та їх вартості, визначеної додатковими угодами № 1 та № 2 до договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 (гонорару).

Однак, вказані акти та заява позивача не містять деталізації вартості включених до їх складу послуг в розрізі окремих послуг (складання документів, участь в судових засіданнях, консультації тощо), наданих адвокатом, позаяк в їх змісті наведено виключно загальний перелік послуг/дій та підготованих документів, а також загальну вартість таких послуг.

Так, як зазначено в акті приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) № 1 від 29.04.2021, вартість послуг з надання правової допомоги під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва позивачем визначена з урахуванням складання та подання адвокатом процесуальних документів, проте частина їх є наслідком саме дій позивача та його представника, зокрема, повідомлення про надіслання копії доказів відповідачу, пояснення по суті справи щодо належності та допустимості доказів, поданих позивачем, що мало наслідком відкладення підготовчого засідання.

При цьому клопотання від 25.11.2020 про відкладення судового засідання у зв`язку з погіршенням стану здоров`я адвоката - представника позивача, судом не було прийняте до уваги як таке, а послуги зі складання та подання такого клопотання не можуть бути судом покладені на відповідача.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що за наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення позову від 10.09.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 в її задоволенні було відмовлено, оскільки подана позивачем заява не містила обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, отже підстави для покладання на відповідача витрат за підготовку та подання такої процесуальної заяви позивача є безпідставним.

Також місцевий господарський суд правомірно прийняв до уваги участь адвоката в трьох судових засіданнях по даній справі, загальна тривалість яких складає приблизно одну годину, та, як вбачається зі змісту протоколів судових засідань, фактична одночасна участь в судових засіданнях 23.09.2020, 11.11.2020 та 08.12.2020 окрім адвоката Галицького І.В. інших представників позивача, які приймали активну участь в судовому процесі.

Щодо наданих адвокатом послуг зі складання та подання клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків від 15.10.2020, збору, підготовки та оформлення письмових заяв свідків, посвідчених нотаріально у кількості 8 одиниць, вартість яких також включена до загальної вартості послуг представництва в суді першої інстанції в розмірі 41 820,00 грн, то як вірно зазначив суд першої інстанції, виходячи зі змісту мотивувальної частини рішення у даній справі, вказані докази не були враховані та покладені судом в основу рішення, а відтак, підстави для покладення на відповідача витрат з надання адвокатом послуг щодо їх складання, підготовки та долучення також відсутні.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що враховуючи предмет спору, приймаючи до уваги відсутність деталізації окремих послуг та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем процесуальних документів, часу витраченого у судових засіданнях, а також з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, розумним, пропорційним і обґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 5000,00 грн, і вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами.

Позивач також просив стягнути з відповідача 49 000,00 грн витрат на проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи (висновок №2998 від 10.08.2020).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертизи.

При цьому склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Рішенням суду від 08.12.2020 встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи № 2998 від 10.08.2020, предметом експертного дослідження був лист за вих. №1/107 від 19.02.2020, адресований Міністру пані Скалецькій Зоряні.

Вказаний висновок було надано згідно договору № 24/06-1 від 24.06.2020, укладеного між ПП "ОМП" та ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа", предметом якого є надання послуг щодо проведення семантико - текстуальної (лінгвістичної) експертизи вартістю 49 000,00 грн.

Факт оплати вартості проведення експертизи підтверджується платіжними дорученнями №462 від 30.06.2020 на суму 19 000,00 грн та №461 від 25.06.2020 на суму 30 000,00 грн.

Вказаний висновок експерта судом визнано допустимим доказом та за висновками суду, у даному випадку зазначений експертний висновок розцінено та прийнято до уваги як належний доказ на спростування тверджень відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, пов`язаною з присудженням судових витрат на підставі статті 41 названої Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були, зокрема, неминучими (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Відповідно до ст.104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 69 ГПК України, експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

Як вбачається з рішення суду від 08.12.2020, відповідачем, у ході здійснення моніторингу у сфері реклами лікарських засобів з метою виявлення та припинення порушень законодавства, в одному із сюжетів новин "Сьогодні" телевізійного каналу "Україна" за 06.03.2020 виявлено поширення інформації про препарат, який "…може зупинити китайський коронавірус…". У сюжеті також зазначено, що "…екстракт із трави щучки дернистої та війника наземного - це саме ці складові, які мають убезпечити від коронавірусу…". Окремо у зазначеному сюжеті надалися коментарі особою на ім`я Олександр Гриневич . Препаратом, про який ідеться у зазначеному сюжеті, є лікарський засіб "Протефлазід", виробником якого є відповідач.

Комітет зазначає, що 19.02.2020 розміщено лист на бланку позивача та з його реквізитами, який адресований Міністерству охорони здоров`я України. Зі змісту цього листа, за підписом заступника Генерального директора позивача Олександра Гриневича, вбачається, що позивач звертається з "...пропозицією надати прямий противірусний препарат нашого виробництва "Протефлазід" ... в якості гуманітарної допомоги для профілактики виникнення та лікування захворювання на коронавірус Covid-2019...".

Зазначений факт позивачем не заперечувався. Більш того, позивачем долучено до матеріалів справи висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи №2998 від 10.08.2020, предметом експертного дослідження був лист за вих. №1/107 від 19.02.2020, адресований Міністру пані Скалецькій Зоряні.

Експерти дійшли висновку, що висловлювання пана Гриневича, які містяться у досліджуваному листі, не подають комплексне твердження з чітким акцентом на дієвості засобу, а також твердження, що засіб може зупиняти, убезпечувати, лікувати та застосовуватись для профілактики коронавірусу; не характеризуються акцентом на основній дії засобу, яка виявляється у його впливі на гостру респіраторну хворобу Covid-19. Висловлювання, виражені у формі закликів до споживача щодо купівлі чи використання засобу та здійснення самолікування засобом, не містяться. Текст листа не містить будь-якої інформацію рекламного характеру, призначеного сформувати або підтримати обізнаність та інтерес споживачів до засобу. Тверджень щодо доведеної ефективності засобу та/або рекомендації щодо його застосування безпосередньо при захворюванні гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою SARS-CoV-2, у листі немає. Лист адресовано тодішньому Міністрові охорони здоров`я України. Адресатом листа не є масовий споживач (з метою формування у нього будь-якого ставлення до засобу, зокрема позитивного переконання у лікувальних властивостях засобу). У тексті листа не йдеться про гарантований лікувальний ефект засобу, тобто про позитивний результат його застосування для припинення чийогось захворювання, чи про гарантованість зазначеного лікувального ефекту, зокрема у такому висловлюванні: "…фахівці ДП "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського, які проводили доклінічні дослідження, з високою імовірністю припускають, що завдяки механізму інгібіції синтезу вірусоспецифічних ферментів РНК-полімерази та протеїнкінази, діюча речовина препарату може ефективно інгібувати коронавірус 2019 нКоВ, оскільки вказаний вірус є РНК-вмісним".

А тому, враховуючи той факт, що суд не володіє спеціальними знаннями, які були необхідні для з`ясування вказаної обставини справи, яка в сукупності з іншими була підставою для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №430-р від 10.07.2020, суд першої інстанції прийшов до юридично правильного висновку, що витрати позивача на проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи в розмірі 49 000,00 грн були неминучими, тому, відповідно, вони мають бути покладені на відповідача в якості судових витрат.

Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування додаткового рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції виконавши вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, правильно застосував до них належні норми процесуального права, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва законне і обґрунтоване, отже, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03.05.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук