Рішення

від 02.05.2023 по справі 917/334/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2023 р. Справа № 917/334/23

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Заступника керівника Полтавська обласна прокуратура, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської районної державної адміністрації (Полтавської районної військової адміністрації), вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 04057505

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія "Інвестсервіс", вул. Половка, 76, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 38983870

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північно-Східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов., код ЄДРПОУ 40478572)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

01.03.2023 року до господарського суду Полтавської області надійшов позов Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської районної державної адміністрації (Полтавської районної військової адміністрації) № 24-146вих-23 від 28.02.2023 року (вх. № 359/23) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія "Інвестсервіс" про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 768 260,08 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на підставі додаткових угод до Договору № 45-19/ГК про постачання природного газу від 16.01.2019 року відбулось збільшення ціни договору, у зв`язку з чим відповідачем безпідставно отримано кошти за поставку газу у більшому розмірі, ніж це передбачено умовами самого договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 року матеріали передані судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.03.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/334/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Пунктом 3 ухвали суду про відкриття провадження у справі було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов`язки, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 06.03.2023 року (вх. № 2161 від 20.03.2023 року).

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія "Інвестсервіс" не скористалося наданими йому процесуальними правами, відзив на позовну заяву чи то будь-які інші заяви чи клопотання суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північно-Східного офісу Держаудитслужби, 21.03.2023 року надійшли пояснення щодо позову № 62 від 17.03.2023 року (вх. № 3520), у яких останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що укладення додаткових угод до договору призвело до підвищення ціни за одиницю товару, що суперечить принципам процедур закупівлі та зумовило неефективне, нераціональне використання бюджетних коштів.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України Про Конституційний Суд України є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття інтереси держави є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Договір № 45-19/ГК від 16.01.2019 року про постачання природного газу та додаткові угоди до нього укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія "Інвестсервіс" (постачальник) та Відділом освіти Кобеляцької районної державної адміністрації (споживач).

Розрахунки за вказаним договором проводилася саме Відділом освіти Кобеляцької районної державної адміністрації.

Проте, наказом завідувача сектора освіти Кобеляцької районної державної адміністрації № 61 від 13.03.2020 року "Про перейменування відділу освіти Кобеляцької районної державної адміністрації" Відділ освіти Кобеляцької РДА перейменовано у Сектор освіти Кобеляцької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 02145524).

Відповідно до п. 2 вказаного наказу Сектор освіти Кобеляцької районної державної адміністрації є правонаступником відділу освіти Кобеляцької районної державної адміністрації.

Розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації № 2 від 05.01.2021 року "Про реорганізацію структурних підрозділів Кобеляцької районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права" припинено діяльність Сектору освіти Кобеляцької районної державної адміністрації (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.07.2021 року).

Згідно з ст. 7-1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" № 586-ХІУ від 09.04.1999 року, Постанови Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року "Про утворення та ліквідацію районів", Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 року "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1321 від 16.12.2020 року "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються", Кобеляцьку районну державну адміністрацію, в тому числі і її структурний підрозділ - Сектор освіти Кобеляцької районної державної адміністрації, реорганізовано шляхом приєднання до Полтавської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 04057505).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 3 статті 107 ЦК України визначено, що передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області № 111 від 25.03.2021 року затверджено передавальний акт майна, прав та обов`язків Сектору освіти Кобеляцької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02145524) до правонаступника Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057505).

Враховуючи вищевикладене, Полтавська районна державна адміністрація є правонаступником Сектору освіти Кобеляцької районної державної адміністрації.

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

У статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) соціально-економічного розвитку відповідних територій; 3) бюджету, фінансів та обліку; 4) управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; 5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв`язку; 6) науки, освіти, культури, охорони здоров`я, фізкультури і спорту, сім`ї, жінок, молоді та дітей; 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Згідно п. 2 Указу Президента № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено на базі існуючих районних державних адміністрацій відповідні районні військові адміністрації, тобто на базі Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області утворено Полтавську району військову адміністрацію.

Як Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області так і Полтавська районна військова адміністрацію є органами державної влади.

З огляду на викладене прокурор обґрунтовано подав позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (Полтавської районної військової адміністрації).

Листом № 24-537вих22 від 18.08.2022 року прокурор повідомив Полтавську районну військову адміністрацію про те, що саме вона є правонаступником Відділу освіти Кобеляцької районної державної адміністрації з огляду на що, пропонував вжити заходи для повернення надмірно сплачених коштів до державного бюджету.

Полтавська обласна прокуратура 14.12.2022 року листом за № 24-838вих22 звернулася до Полтавської районної державної адміністрації (Полтавської районної військової адміністрації) яким в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила про виявлені порушення Закону України "Про публічні закупівлі" та пропонувала самостійно вжити заходи щодо усунення порушень та стягнення з ТОВ "Газова Компанія "Інвестсервіс" надмірно сплачених коштів в розмірі 768 260,08 грн.

Полтавська районна військова адміністрація Полтавської області листом №4621/1/01-29/ВА від 28.12.2022 року повідомила, що не заперечує проти звернення органів прокуратури до суду з відповідним позовом в інтересах держави.

Отже, з огляду на викладене, прокурор обгрунтовано подав позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Полтавської районної державної адміністрації (Полтавської районної військової адміністрації).

З метою захисту інтересів держави прокуратурою опрацьовано дані, розміщені на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (далі веб-портал Уповноваженого органу) та встановлені порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі (далі - Закон) при укладенні додаткових угод до договору закупівлі.

Під час опрацювання інформації, що міститься на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель установлено, що Відділом освіти Кобеляцької районної державної адміністрації (далі - Відділ освіти) проведено відкриті торги щодо закупівлі товару № UА-2018-11-01-000312-а за кодом ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо в обсягах 800 000 м. куб. з очікуваною вартістю 13 200 000 грн.

Під час оцінки тендерних пропозицій, яка проводилася автоматично електронною системою закупівель на основі методики оцінки, зазначеної в тендерній документації шляхом застосування процедури електронного аукціону найбільш економічно вигідною пропозицією визнано пропозицію ТОВ "Газова компанія "Інвестсервіс".

За результатами проведених торгів між Відділом освіти та ТОВ "Газова компанія "Інвестсервіс" укладено договір № 45-19/ГК від 16.01.2019 року про постачання природного газу (далі - Договір).

Предметом даного договору є природний газ (код за ДК 021:2015-09120000-6) обсягом 800 тис м. куб. з помісячним визначенням обсягів поставки.

Згідно п. 2.1 Договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 9 500 грн. з ПДВ.

У подальшому, сторонами укладено ряд додаткових угод, якими неодноразово змінено ціну за одиницю товару.

Так, додатковою угодою № 1 від 18.01.2019 року збільшено ціну за 1 000 м. куб. природного газу з 9 500 грн. до 10 450 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 21.01.2019 року збільшено ціну за 1 000 куб. м газу з 10 450 грн. до 11 495 грн. з ПДВ.

Прокурор зазначає, що ціна товару після укладення вказаних додаткових угод, фактично протягом 5 днів збільшилась на 21 % при цьому, збільшена додатковими угодами № 1 і № 2 ціна сторонами застосована з 01.01.2019 року. Ціна, запропонована у тендерній пропозиції та відображена у договорі фактично сторонами не застосовувалась.

Зазначені додаткові угоди укладено сторонами на підставі листів ТОВ "ГК "Інвестсервіс" № 216-342-19 від 10.01.2019 року та № 216-343-19 від 15.01.2019 року, а також довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/621 від 26.12.2018 року "Про прогнозовану середньозважену ринкову ціну на газ природний у січні 2019 року" та прейскуранту па природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з 01.01.2019 року.

При цьому, вказані документи не підтверджують коливання ціни природного газу на ринку в період з дати укладання договору - 16.01.2019 року.

З огляду на вищезазначене прокурор стверджує, що Відділ освіти та Товариством з обмеженою відповідальністю Газова компанія "Інвестсервіс" при укладенні додаткових угод № 1 від 18.01.2019 року та № 2 від 21.01.2019 року до договору на постачання природного газу № 45-19/ГК від 16.01.2019 року не дотримали вимоги п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки, безпідставно змінили істотні умови договору, що призвели до повного нівелювання результатів відкритих торгів та надмірної сплати грошових коштів в сумі 768 260,08 грн.

Викладені обставини стали підставою звернення прокурора до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія "Інвестсервіс" надмірно сплачених коштів в сумі 768 260,08 грн.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Закон України "Про публічні закупівлі" передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладення договору та додаткових угод до нього) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлював імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Отже, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п.8.10 постанови).

Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до додаткових угод № 1 від 18.01.2019 року та № 2 від 21.01.2019 року сторони збільшили початкову ціну на природний газ на 21%.

Підставою збільшення ціни на газ були листи ТОВ "ГК "Інвестсервіс" № 216-342-19 від 10.01.2019 року та № 216-343-19 від 15.01.2019 року, а також довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/621 від 26.12.2018 року "Про прогнозовану середньозважену ринкову ціну на газ природний у січні 2019 року" та прейскуранту па природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з 01.01.2019 року.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується з твердженням прокурора та третьої особи, що довідка Полтавської торгово-промислової палати, не підтверджує коливання ціни природного газу за 1 м.куб. в сторону збільшення, а лише визначає прогнозовану ціну на вказаний товар у січні 2019 року.

В довідці Полтавської торгово-промислової палати не зазначено ціни природного газу на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку. Крім того, в довідці ТПП не відображається інформація, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни після укладання Договору.

Довідка Полтавської ТПП не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладання договору (16.01.2019) до дати підписання додаткової угоди № 1 (18.01.2019) та у період між додатковими угодами № 1 та № 2 (21.01.2019), оскільки вона видана 26.12.2018 року, тобто до укладення договору, та зазначає лише прогнозовану ціну на природний газ у січні 2019 року без будь-якого порівняння цін та встановлення коливання у відповідний період.

Так само, наданий прейскурант на природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з 01.01.2019 року не підтверджує коливання ціни на ринку газу у зазначені періоди. Крім того, порівняльний аналіз аналогічного прейскуранту на природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з 01.12.2018 року свідчить про те, що у січні, в порівнянні з попереднім місяцем ціна на газ не зростала, а навпаки зменшувалась (з 12 180,20 грн. з ПДВ до 11 833,20 грн. з ПДВ).

Отже, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до ціни товару не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року по справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

У ч. 1 ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дати укладення додаткових угод) вказано, що договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні Відділом освіти Кобеляцької РДА та ТОВ "Газова компанія "Інвестсервіс" Додаткових угод № 1 від 18.01.2019 року та № 2 від 21.01.2019 року, не дотримано вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінено істотні умови Договору; при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу в період виконання умов договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни природного газу і під час розгляду цієї справи.

Отже, суд прийшов до висновку, що додаткові угоди № 1 від 18.01.2019 року та № 2 від 21.01.2019 року є нікчемними відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі".

При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 та постановах Верховного Суду від 09.07.2019 року у справі № 910/17258/17, від 21.05.2020 року у справі № 920/551/19 та від 03.12.2020 року у справі № 909/703/19 щодо того, що визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 року по справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону. Визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Втім, позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з`ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є оскаржувані додаткові угоди нікчемними (п. 50, 51, 52 постанови).

Оскільки суд встановив, що додаткові угоди № 1 від 18.01.2019 року та № 2 від 21.01.2019 року є нікчемними згідно зі ст. ст. 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", то вони, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірними; обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 цього Кодексу. Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених Відділом освіти за товар, який так і не був поставлений продавцем, хоча й припустилися при цьому помилкового мотивування щодо правових підстав для задоволення відповідної вимоги - застосувавши ст. 1212 ЦК, замість ч. 1 ст. 670 ЦК (п.64, 65 постанови).

При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 відповідно до якого правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни та позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Споживачем Відділом освіти, в період січень-червень 2019 року було спожито природного газу об`ємом 385,092 тис. м. куб., за який постачальнику відповідно до актів виконаних робіт перераховано 4 426 634,08 грн. за ціною, встановленою відповідно до додаткової у годи № 2 (11 495 грн. з ПДВ). У той же час, відповідно до договору № 45-19/ГК на постачання природного газу від 16.01.2019 року (без змін) постачальнику за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 6 658 374 гри. (385,092 тис. куб. м. * 9 500 грн. = 3 658 374 гри.).

Отже, сума надмірно сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням укладених нікчемних додаткових угод склала 768 260,08 грн.

Як встановлено судом, що оспорювані додаткові угоди до договору, укладені сторонами з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" та призвели до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

А тому, внаслідок неправомірного збільшення ціни на природний газ, шляхом укладання додаткових угод № 1 від 18.01.2019 року та № 2 від 21.01.2019 року з порушенням законодавства, мала місце переплата позивачем коштів у розмірі 768 260,08 грн.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 768 260,08 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені частково, тому суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 11 523,90 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" (вул. Половка, буд. 76, м. Полтава, 36034; код ЄДРПОУ 38983870) на користь Полтавської районної державної адміністрації (Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області) (вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 04057505) надмірно сплачені грошові кошти в сумі 768 260,08 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" (вул. Половка, буд. 76, м. Полтава, 36034; ідентифікаційний код 38983870) на користь Полтавської обласної прокуратури (вулиця 1100-річчя, буд. 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000; р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 523,90 грн.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.