Ухвала

від 25.04.2023 по справі 921/61/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/61/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Мартинюк Т.Б.,

відповідача - Олійник Є.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Малех І.Б., Гриців В.М., Кравчук Н.М.

від 25.01.2023

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі товариства у розмірі 49 250,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" в розмірі 49 250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- 27 лютого 2019 року між ОСОБА_1 (надалі - Продавець) та ОСОБА_2 (надалі - Покупець) було укладено договір № 27/01 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" (надалі - Договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає у власність належну їй частку у статутному капіталі товариства, що становить 50%, фактичний розмір якої становить 49 250,00 грн, з усіма правами і обов`язками, що належать учаснику товариства, а ОСОБА_2 приймає її та зобов`язується оплатити, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця;

- 27 лютого 2019 року, на виконання умов Договору складено нотаріально посвідчений акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс";

- однак Покупець не виконав свого зобов`язання за Договором щодо оплати частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс";

- у зв`язку із не оплатою Покупцем вартості переданої частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" у розмірі 49 250,00 грн, Продавець в односторонньому порядку, визначеному у пункті 4.3 Договору відмовилася від Договору шляхом складення нотаріально посвідченої заяви від 13.12.2021, яка отримана Покупцем 17.12.2021. Тому Договір є розірваним з 17.12.2021;

- на час звернення з позовом ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_1 належну їй частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" та відмовляється від складення акта прийому-передачі зазначеної частки. Тобто ОСОБА_2 без належних правових підстав володіє часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс", яка належить ОСОБА_1 .

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

27 лютого 2019 року між фізичною особою ОСОБА_1 (Продавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (Покупець), укладено договір № 27/02 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у Договорі передати Покупцеві належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс", що становить 50% статутного капіталу товариства з усіма правами та обов`язками, що належать учаснику товариства відповідно до статуту та законодавства України, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у Договорі прийняти та оплатити її вартість.

Згідно з пунктами 1.3.1, 1.3.2 Договору загальна частка Продавця у статутному капіталі товариства складає 50% (сформована повністю), розмір фактичного внеску - 49 250,00 гривень, склад внеску - грошові кошти. На момент укладення Договору частка в статутному капіталі, що становить предмет продажу, оплачена повністю у сумі 49 250,00 грн.

Пунктами 2.1 - 2.3 Договору передбачено, що продаж частки у статутному капіталі товариства за домовленістю сторін вчиняється за 49 250,00 грн, яку Покупець сплачує Продавцю під час укладання Договору. Продаж зазначеної частки у статутному капіталі товариства вчиняється шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця. Факт отримання коштів Продавцем підтверджується випискою з банківського рахунку Продавця про зарахування грошових коштів в сумі повної ціни Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору право власності на частку, що відчужується, у Покупця, за домовленістю сторін, виникає після державної реєстрації змін до статуту товариства, пов`язаних зі зміною складу його учасників.

Згідно з пунктами 4.2, 4.3 Договору у випадку, якщо Покупець не здійснить оплату, в сумі та в строк, визначений в пунктах 2.1 та 2.2 Договору, то Продавець має право здійснити односторонню відмову від Договору, яка оформляється у формі нотаріального посвідченої заяви, що має бути передана Покупцю.

Пунктами 4.4-4.6 Договору передбачено, що нотаріально посвідчена заява Продавця про відмову від Договору засвідчує факт розірвання Договору та перехід права власності на частку від Покупця до Продавця, в тому числі право на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також право на отримання активів у разі ліквідації товариства, а також інші права, визначені статутом та чинним законодавством України щодо учасника Товариства з моменту отримання такої заяви. Заява Продавця про відмову від Договору є юридичною підставою та невід`ємною частиною Договору для внесення змін до статуту товариства щодо складу учасників товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в порядку передбаченому чинним законодавством України. Покупець цим підтверджує, що він згоден із порядком односторонньої відмови Продавця від Договору, переходу права власності на частку, що відчужується до Продавця, порядком розрахунків та всіма юридичними наслідками такої відмови, що викладені у Договорі.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за ним. Договір діє протягом строку, що є достатнім для належного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, та припиняє свою дію лише: (1) у випадку повного виконання сторонами всіх обов`язків за Договором; (2) в разі укладення сторонами двохсторонньої додаткової угоди про припинення дії Договору; (3) за рішенням суду; (4) через односторонню відмову Продавця, в порядку визначеному Договором.

На виконання умов Договору ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" у розмірі 50% відсотків, яка в грошовому еквіваленті становить 49 250,00 грн, про що складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" від 27.02.2019 (надалі - Акт приймання-передачі), який підписаний сторонами без заперечень, підписи яких посвідчені нотаріально 11.03.2019, а саме, підпис ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Деяк К.К. 27.02.2019 за реєстровим № 375 та підпис ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. 11.03.2019 за реєстровим № 328.

У вказаному Акті приймання-передачі сторони також зазначили, що не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс".

Відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс", оформленого протоколом № 11/03 від 11.03.2019, загальні збори учасників товариства слухали учасника - ОСОБА_1 , яка повідомила про продаж корпоративних прав - належної їй частки у статутному капіталі товариства громадянину України ОСОБА_2 .

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про відчуження нею частки у статутному капіталі товариства загальними зборам учасників товариства вирішено:

- погодити продаж учасником ОСОБА_1 корпоративних прав - належної їй частки у статутному капіталі товариства - громадянину України ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу частки;

- виключити ОСОБА_1 із складу учасників товариства, у зв`язку з продажем належної їй частки;

- прийняти до складу учасників товариства - громадянина України ОСОБА_2 у зв`язку із купівлею частки у статутному капіталі товариства;

- затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства: ОСОБА_3 50% - 49 250,00 грн; ОСОБА_2 50% - 49 250,00 грн;

- у зв`язку із зміною складу учасників товариства - викласти та затвердити статут товариства в новій редакції.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс", оформленого протоколом № 13/03 від 13.03.2019, загальними зборами учасників товариства вирішено, зокрема:

1) погодити збільшення статутного капіталу товариства за рахунок внесення учасником ОСОБА_2 належного йому на праві власності майна:

- незавершене будівництво готовністю 6%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 791664921101, вартістю 195 213,79 грн, відповідно до експертного висновку ТОВ "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАДА";

- земельна ділянка площею 0,0781 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:26:001:02333, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 955634021101, вартістю 117 831,16 грн, відповідно до експертного висновку ТОВ "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАДА";

- земельна ділянка площею 0,0356 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:26:001:02332, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 95561021101, вартістю 79 883,79 грн, відповідно до експертного висновку ТОВ "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАДА";

2) погодити збільшення статутного капіталу товариства за рахунок внесення учасником ОСОБА_3 додаткового внеску в сумі 392 928,74 грн у грошовому вигляді на рахунок товариства;

3) затвердити наступний перерозподіл часток у статутному капіталі товариства: ОСОБА_3 - 50% у розмірі 442 178,74 грн, ОСОБА_2 - 50% у розмірі 442 178,74 грн;

4) у зв`язку із збільшення статутного капіталу товариства - викласти та затвердити статут товариства в новій редакції.

На виконання рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс", оформленого протоколом № 13/03 від 13.03.2019, учасник ОСОБА_2 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" прийняло як внесок до статутного капіталу товариства належне на праві власності майно: незавершене будівництво готовністю 6%, земельні ділянки площею 0,0781 га та 0,0356 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з даними з Держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Жовнір І.Т. 19.03.2019 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" та державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміну розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи, зміна складу засновників (учасників).

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 складено заяву про відмову від Договору, яка посвідчена 13.12.2021 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. за реєстровим № 2093.

Вказана заява про відмову від Договору мотивована тим, що у зв`язку із не оплатою ОСОБА_2 вартості переданої йому частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" у розмірі 49 250 грн, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відповідно до пункту 4.2 Договору, відмовилася від Договору.

У вказаній заяві про відмову від Договору також зазначено, що з моменту отримання ОСОБА_2 цієї заяви Договір вважається розірваним, і ОСОБА_2 слід негайно повернути належну ОСОБА_1 частку у товаристві шляхом складення акту прийому-передачі частки у статутному капіталі.

Зазначена заява про відмову від Договору направлена ОСОБА_2 14.12.2021 та отримана ним 17.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс", що стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.08.2022 у справі № 921/61/22 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- 27.02.2019 між сторонами укладено Договір № 27/02 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс";

- нотаріально посвідченим 11.03.2019 актом приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства від 27.02.2019 підтверджено передачу позивачем (продавцем) відповідачу (покупцю) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" у розмірі 50%, яка в грошовому еквіваленті становить 49 250,00 грн;

- відповідач не надав доказів на підтвердження виконання умов Договору щодо перерахування позивачу коштів у період з 27.02.2019 по 13.12.2021 у спосіб встановлений пунктом 2.3 Договору, а саме виписки по рахунку, чи у інший спосіб - шляхом передачі готівки;

- Договір розірвано у порядку передбаченому пунктом 4.2 Договору шляхом односторонньої відмови Продавця у зв`язку з не оплатою вартості частки, підтвердженням чого є нотаріально посвідчена заява від 13.12.2021;

- заява про розірвання Договору з вимогою негайно повернути належну ОСОБА_1 частку у товаристві шляхом складення акту прийому-передачі частки у статутному капіталі відповідачем отримана 17.12.2021 та залишена без розгляду, що відповідачем не заперечується;

- враховуючи, що Договір є розірваним, а сторони в Договорі наслідком його розірвання встановили перехід права власності на частку від Покупця до Продавця з моменту отримання заяви про розірвання Договору, тому позивач набув право вимоги щодо стягнення (витребування з володіння ОСОБА_2 ) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" у розмірі 49 250,00 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.08.2022 у справі № 921/61/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- акт приймання-передачі частки від 27.02.2019, який підписаний сторонами без заперечень, підписи яких посвідчені нотаріально 11.03.2019, а саме, підпис ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Деяк К.К. 27.02.2019 за реєстровим № 375 та підпис ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. 11.03.2019 за реєстровим № 328, та у якому зазначено про відсутність матеріальних претензій є належним доказом проведення оплати за частку, тобто виконання Покупцем умов Договору. При цьому, акт приймання-передачі частки від 27.02.2019 недійсним не визнавався;

- Договір був виконаний в момент підписання акту прийому-передачі частки від 27.02.2019, тому заяву позивача від 13.12.2021 про відмову від вже виконаного Договору слід вважати нікчемною;

- лише до державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс", пов`язаних зі зміною складу учасників, позивач могла реалізувати своє право на відмову від Договору. Натомість, на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" позивач особисто підтвердила факт укладення Договору та відсутність претензій до ОСОБА_2 ;

- заявлена у справі позовна вимога - стягнути (витребувати з володіння) ОСОБА_2 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" в розмірі 49 250,00 грн на сьогодні не існує. Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та не досліджено факт існування на час розгляду даної справи частки ОСОБА_2 в іншому розмірі ніж витребовується позивачем.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.08.2022 у даній справі.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суд апеляційної інстанції застосував статті 651, 653 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 910/23355/17 (у касаційній скарзі помилково зазначено від 29.03.2019); частину 3 статті 197 Господарського кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 904/6672/20.

Також скаржниця звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02.02.2022 у справі № 911/803/20 та від 13.07.2022 у справі № 922/3754/20 щодо належності способу захисту шляхом стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі товариства та частину 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Відповідач подав заяву про закриття касаційного провадження з підстав передбачених пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Проаналізувавши висновки щодо застосування статей 651, 653 Цивільного кодексу України, що викладені у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 910/23355/17, та частини 3 статті 197 Господарського кодексу України, що викладені у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 904/6672/20, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

У справі, що переглядається, предметом позову є стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" в розмірі 49 250,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у позові, керуючись нормами статей 651, 653 Цивільного кодексу України дійшов висновку, на підставі встановлених обставин у даній справі, про те, що на момент односторонньої відмови Продавця від Договору, сам Договір вже був виконаний сторонами, тому заяву Продавця про відмову від вже виконаного Договору слід вважати нікчемною, і як наслідок, відсутність підстав у позивача права стягнення (витребування з володіння) відповідача частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс", яка була предметом Договору.

Відповідні висновки суд апеляційної інстанції зробив за наслідками встановлення, зокрема, таких обставин у даній справі: згідно з пунктом 2.2 Договору Покупець сплачує Продавцю суму, зазначену в пункті 2.1 Договору під час укладення даного Договору; в Акті приймання-передачі, який підписаний сторонами без заперечень та, зокрема, підпис ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. 11.03.2019 за реєстровим № 328, сторони зазначили, що не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс"; відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс", оформленого протоколом № 11/03 від 11.03.2019, загальні збори учасників товариства слухали учасника - ОСОБА_1 , яка повідомила про продаж корпоративних прав - належної їй частки у статутному капіталі товариства громадянину України ОСОБА_2 . За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про відчуження нею частки у статутному капіталі товариства загальними зборам учасників товариства вирішено: погодити продаж учасником ОСОБА_1 корпоративних прав - належної їй частки у статутному капіталі товариства - громадянину України ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу частки; виключити ОСОБА_1 із складу учасників товариства, у зв`язку з продажем належної їй частки; прийняти до складу учасників товариства - громадянина України ОСОБА_2 у зв`язку із купівлею частки у статутному капіталі товариства; затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства: ОСОБА_3 50% - 49 250,00 грн; ОСОБА_2 50% - 49 250,00 грн; у зв`язку із зміною складу учасників товариства - викласти та затвердити статут товариства в новій редакції.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що частка ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" в розмірі 49 250,00 грн, придбана від ОСОБА_1 за Договором, на сьогодні не існує, оскільки відповідно до пункту 2.8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" (в чинній редакції) та згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, частка учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Транс" становить 442 178,74 грн.

У справі № 910/23355/17, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлені протоколом № 07/17 від 21.07.2017, про вихід ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та виключення його зі складу бенефіціарних власників, розподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та внесення відповідних змін про це до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи"; визнання недійсними змін, внесених до статей 1.2, 9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо частки ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства, державна реєстрація яких проведена 24.07.2017. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: ОСОБА_5 не виконав свої зобов`язання покупця за укладеним з позивачем договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017 щодо здійснення другого платежу в якості оплати вартості частки у статутному капіталі товариства, яка була відчужена позивачем ОСОБА_5 , у зв`язку з чим відповідно до пункту 5.2 договору цей договір є розірваним, а права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" повертаються до продавця за договором, тобто позивачу. З огляду на викладене, на думку позивача рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлені протоколом № 07/17 від 21.07.2017, в частині виключення позивача зі складу учасників товариства, розподілу часток у статутному капіталі товариства та внесення відповідних змін до статуту щодо зазначених дій мають бути визнані недійсними. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про відмову у позові та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що врахувавши те, що укладений позивачем зі ОСОБА_5 договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017 є розірваним, а умовами договору передбачені наслідки його розірвання у вигляді повернення того, що було виконане за зобов`язаннями до моменту розірвання договору, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про те, що повернення корпоративних прав позивачу можливе, в тому числі шляхом скасування рішення загальних зборів в частині виключення позивача зі складу учасників товариства та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах позивача, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації. Верховним Судом постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін, однак, винятки з цього правила можуть бути встановлені договором або законом. Суди попередніх інстанцій у справі № 910/23355/17 встановили, що сторони в договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017 погодили можливість розірвання договору продавцем в односторонньому порядку у разі невиконання покупцем істотної умови договору щодо оплати вартості частки статутного капіталу продавця у визначені в договорі строки шляхом направлення покупцю повідомлення про розірвання договору, що, як зазначив Верховний Суд, узгоджується з вимогами частини 1 статті 188 Господарського кодексу України та частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, які надають сторонам можливість встановити в договорі право сторін на одностороннє розірвання договору.

У той же час, суди попередніх інстанцій у справі № 910/23355/17 встановили, що сторони в договорі купівлі-продажу частки від 21.07.2017 погодили, що оплата вартості частки буде здійснюватись двома платежами однаковими частинами по 50%: перший платіж 50% вартості частки, еквівалентний 445 854,76 грн, здійснюється покупцем в момент підписання цього договору, а другий платіж 50% вартості частки, еквівалентний 445 854,76 грн, повинен бути оплачений покупцем не пізніше 03.09.2017. Як встановили суди попередніх інстанцій у справі № 910/23355/17, позивач не надав суду належних та допустимих доказів здійснення ОСОБА_5 на виконання пункту 3.2 договору купівлі-продажу від 21.07.2017 оплати другої частини платежу в якості оплати вартості частки в розмірі 445 854,76 грн (50%). Отже, суди попередніх інстанцій у справі № 910/23355/17 встановили обставини невиконання ОСОБА_5 істотних умов договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017 щодо порядку проведення розрахунків та своїх зобов`язань з оплати придбаної частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи".

Також суди попередніх інстанцій у справі № 910/23355/17 встановили, що у зв`язку з невиконанням покупцем ( ОСОБА_5 ) умов договору щодо оплати вартості частки в статутному капіталі товариства ОСОБА_4 реалізував своє передбачене договором право на одностороннє розірвання договору у встановлений сторонами в договорі купівлі-продажу частки від 21.07.2017 спосіб, тобто шляхом направлення на поштову адресу покупця листа з повідомлення про розірвання договору, у зв`язку з чим відповідно до умов пунктів 5.2 та 5.3, який з огляду на неправильно визначену сторонами в договорі нумерацію пунктів фактично відповідає пункту 5.5, договору цей договір є розірваним.

Верховний Суд, посилаючись на приписи статті 653 Цивільного кодексу України, зазначив про те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив те, що інші наслідки розірвання договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017 сторони встановили у пунктах 5.3 та 5.4 договору, відповідно до яких у разі розірвання договору у зв`язку із порушенням його істотних умов покупцем продавець має право вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов`язанням до моменту розірвання цього договору. У разі розірвання договору у зв`язку із порушенням його істотних умов покупцем, останній втрачає право вимагати повернення коштів що були передані продавцю на виконання цього договору.

Таким чином Верховний Суд зазначив, що встановивши під час розгляду справи обставини того, що позивач втратив право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", договір купівлі-продажу частки від 21.07.2017 є розірваним у зв`язку з невиконанням покупцем умов договору щодо оплати вартості частки, встановлення сторонами в договорі наслідків його розірвання у вигляді повернення продавцю його частки у статутному капіталі Товариства, яка була ним передана у власність покупцю, та відсутності у позивача можливості провести загальні збори його учасників і прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що визначений позивачем у цій справі спосіб захисту порушених прав не порушує норм права та є належним, а спірні рішення загальних зборів учасників товариства, які були прийняті у зв`язку з укладенням зазначеного договору, який є розірваним, в частині виключення позивача зі складу учасників товариства, розподілу часток у статутному капіталі товариства та внесення відповідних змін до статуту щодо зазначених дій підлягають визнанню недійсними.

Із наведеного вбачається, що висновки, які викладено у справі № 910/23355/17 суд касаційної інстанції зробив за іншої, ніж у даній справі № 921/61/22 фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Суд касаційної інстанції зауважує, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

У справі № 904/6672/20, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову була вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 160 243,62 грн, з яких: 1 042 125,00 грн основний борг, 57 402,30 грн 3% річних, 60 716,32 грн інфляційні, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за договором купівлі-продажу щодо сплати вартості 10% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка" у розмірі 1 160 243,62 грн. Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено у зв`язку із тим, що відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки порушив зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства щодо сплати її вартості у строк, встановлений договором. Верховний Суд залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій зазначив, що зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували дійсний намір відповідача реально і вчасно виконати зобов`язання, в тому числі у спосіб внесення боргу в депозит нотаріуса, а його поведінка (зокрема, подання позову про розірвання договору) навпаки свідчить про ухилення від виконання зобов`язання щодо оплати вартості частки за договором, а також беручи до уваги те, що касаційну скаргу обґрунтовано виключно порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 310 ГПК України), які не знайшли своє підтвердження, Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Суд зазначає, що, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 904/6672/20 відсутні висновки щодо застосування частини 3 статті 197 Господарського кодексу України, про що зазначає скаржник.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

У свою чергу, посилаючись на наведені постанови, скаржник фактично намагається довести, що суд апеляційної інстанції невірно встановив обставини у справі, яка переглядається на підставі здійсненої ним оцінки доказів у їх сукупності, та спонукає Верховний Суд до їх переоцінки, при тому, що з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункт 4 частини 2 статті 287, частина 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України) судове рішення не оскаржено.

Щодо посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02.02.2022 у справі № 911/803/20 та від 13.07.2022 у справі № 922/3754/20 щодо належності способу захисту шляхом стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі товариства та частину 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Суд зазначає таке.

Так, у вказаних постановах від 02.02.2022 у справі № 911/803/20 та від 13.07.2022 у справі № 922/3754/20 Верховним Судом зазначено, що аналіз частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. Способи захисту - визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними.

У той же час, у цій справі № 921/61/22 суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з необґрунтованості позовних вимог, а не з підстав обрання позивачем належного/неналежного способу захисту, і така підстава судом апеляційної інстанції не досліджувалась, про що зазначено в оскаржуваній постанові.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших, як зазначалось вище, виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначено.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 921/61/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 921/61/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець