Рішення

від 31.03.2023 по справі 615/1338/22

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/1338/22

Провадження № 2/615/20/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання Партола О.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить витребувати на її користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером: 6321280300:03:000:0307.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6321280300:03:000:0307, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.09.2017 за номером 22197737.

23 березня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналася, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі ухвали Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року у справі № 2-221/2008. Відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені на підставі рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51653597 від 17 березня 2020 року.

Як вказує позивачка, рішенням Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2008 року у справі № 2-221/2008 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі шістдесят тисяч гривень.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року у справі № 2-221/2008 змінено спосіб і порядок виконання рішення від 31 березня 2008 року про стягнення суми боргу, звернуто стягнення на майно відповідачки. Передано земельну ділянку (пай), яка належить їй на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю, серія IV-ХР № 068075 в рахунок відшкодування суми боргу 60000 грн. на користь ОСОБА_3 , судового збору 600 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року скасовано ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року.

Разом з тим, 10 листопада 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір міни, за яким останній набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321280300:03:000:0307. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1528. Відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55055265 від 10 листопада 2020 року.

Оскільки постановою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року скасовано ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року, на підставі якої ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321280300:03:000:0307, не мав права відчужувати земельну ділянку ОСОБА_2 за договором міни.

Позивачка вважає, що спірна земельна ділянка вибула з її володіння на підставі судового рішення, яке у подальшому скасоване, що в свою чергу є підставою для витребування майна у добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 14 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч. 5 ст.279ЦПК України до суду не надходило.

Копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів вручено відповідачу 22.11.2022 рекомендованим повідомленням, але правом надання відзиву не скористався.

Відповідно до ч.8 ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, будь-яких клопотань та відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст.ст. 279, 280 ЦПК України.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,6605 га, з кадастровим номером 6321280300:03:000:0307, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: ІV-ХР № 068075, виданого 27 серпня 2002 року, видавник Олександрівська сільська рада, Валківський район, Харківська область, відомості про що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Валківської міської ради Харківської області Ляшик О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36939983 від 06 вересня 2017 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 96498965 від 06 вересня 2017 року.

Рішенням Валківськогорайонного судуХарківської областівід 31березня 2008року у цивільній справі№ 2-221/2008 задоволено позов ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на його користь суму боргу шістдесят тисяч гривень, судовий збір у розмірі шістсот гривень і витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 гривень, а всього 60630 грн. Накладено арешт на майно, яке належить на праві особистої власності ОСОБА_1 в порядку забезпечення позову і виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 15 травня 2008 року задоволено клопотання ОСОБА_3 . Змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 31.03.2008, звернуто стягнення на майно відповідачки. Передано земельну ділянку (пай), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) згідно державного акту на право приватної власності на землю, серія IV-ХР № 068075, виданого 27.08.2002 Олександрівською сільською радою Валківського району Харківської області, площею 5,66 гектарів, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, в рахунок відшкодування суми боргу 60000 грн. на користь ОСОБА_3 , судових витрат 600 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 березня 2020 року, на підставі ухвали Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року у справі № 2-221/2008 зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,6605 га, з кадастровим номером 6321280300:03:000:0307, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області. Відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені на підставі рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51653597 від 17.03.2020.

10 листопада 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С. та зареєстрований у реєстрі за № 1582.

За умовами договору міни, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 земельну ділянку номер АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6321280300:03:000:0025, загальною площею 5,4265 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_1 , розташовану на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, кадастровий номер: 6321280300:03:000:0307, загальною площею 5,6605 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_3 на підставі ухвали Валківського районного суду Харківської області № 2-221/2008 від 15.05.2008, право власності на яку зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області 12.03.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1344510663212, номер запису про право власності 35970292.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 234430838 від 27 листопада 2020 року, ОСОБА_2 набув право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,6605 га, з кадастровим номером 6321280300:03:000:0307, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області на підставі договору міни, серія та номер: 1528, виданий 10 листопада 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірієва О.С. Запис про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55055265 від 10 листопада 2020 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірієва О.С.

В Інформаційній довідці наявна інформація про державну реєстрацію договору оренди серія та номер б/н від 05 вересня 2017 року земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:03:000:0307, площею 5,6605 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , між орендарем ФГ «Велес-В» та орендодавцем ОСОБА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Прокопченка Сергія Валерійовича задоволено. Ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви відділу державної виконавчої служби Валківського районного управління юстиції Харківської області про заміну способу виконання рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2008 року у справі № 2-221/2008.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22 лютого 2022 року, земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 6321280300:03:000:0307, площею 5,6605 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Харківська область, Валківський район, Олександрівська сільська рада належить на праві власності ОСОБА_2 .

За змістом ст.15,16ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Ст.14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У ст.41Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Ч.1 ст.316ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Ст.319ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням встановлених обставин справи, до даних відносин речово-правового характеру з метою захисту цивільних прав і інтересів застосуванню підлягає віндикація.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Із аналізу наведеного правила, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі № 6-54цс17).

За змістом ст.388ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно статті 388ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15).

Такий висновок неодноразово підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2110/15-ц та № 522/2201/15-ц (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18 відповідно), Верховним судом у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 206/6702/17 (провадження № 61-4890св19).

У пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 власник з дотриманням вимог ст.388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, усіх договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (п. 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у п.98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц зроблено висновок, що відповідно до п.1 ч.1 ст.4ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Крім того, у п.п.146,148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

З огляду на викладене, рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, а тому позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є необхідним для ефективного відновлення прав позивача.

Аналіз наданих доказів свідчить, що земельна ділянка вибула з володіння позивача на підставі судового рішення, ухваленого щодо цієї земельної ділянки, але надалі скасованого, відповідно така земельна ділянка вибула з володіння поза волею позивача.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у справі відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, як документально підтверджені, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,6605 га, з кадастровим номером 6321280300:03:000:0307, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1999,89 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова