Ухвала

від 03.05.2023 по справі 280/5534/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 травня 2023 року

м. Київ

справа № 280/5534/22

адміністративне провадження № К/990/14323/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі №280/5534/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОВІДДІЛ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОВІДДІЛ» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати ухвалені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3656645/38461664 від 14 січня 2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 17 грудня 2021 року, №3657682/38461664 від 14 січня 2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 17 грудня 2021 року, №3656603/38461664 від 14 січня 2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 17 грудня 2021 року, №3657391/38461664 від 14 січня 2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 17 грудня 2021 року, №3657702/38461664 від 14 січня 2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 17 грудня 2021 року, №3657685/38461664 від 14 січня 2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 24 г8рудня 2021 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №6 від 17 грудня 2021 року на суму 760 201,20 грн у т.ч. ПДВ 20% 126 700,00 грн; №3 від 17 грудня 2021 року на суму 1 188 415,20 грн у т.ч. ПДВ 20% 198 069,20 грн; №4 від 17 грудня 2021 року на суму 1 318 323,60 грн у т.ч. ПДВ 20% 219 720,60 грн; №8 від 17 грудня 2021 року на суму 654 350,40 грн у т.ч. ПДВ 20% 109 058,40 грн; №7 від 17 грудня 2021 року на суму 1 183 604,40 грн у т.ч. ПДВ 20% 197 267,40 грн; №14 від 24 грудня 2021 року на суму 468 000,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 78 000,00 грн, датою їх напрвлення.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі №280/5534/22 змінено. Абзац четвертий резолютивної частини рішення слова та цифри « 5 000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок)» замінити словами та цифрами « 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок». В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суд апеляційної інстанції застосував неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).

Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин цієї справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.

Також, суд звертає увагу на те, що за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадженні, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі №280/5534/22 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов