Постанова від 25.04.2023 по справі 752/6020/21

Справа № 752/6020/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5983/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Ольшевська І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Рибачка Анатолія Олексійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Ольшевської І.О., у цивільній справі №752/6020/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «Гелексі», ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії. Зазначала, що починаючи з 08 липня 2020 року на її мобільний телефон систематично надходять смс-повідомлення від невідомого їй абонента з вимогами повернути борг перед ТОВ «ФК «Гелексі». Однак, будь-яких правовідносин між нею та відповідачами ніколи не існувало. Подзвонивши ТОВ «ФК «Гелексі» їй стало відомо, що вона отримала кредит від ТОВ «ФК «Гелексі» у розмірі 3 000,00 грн. Також, їй стало відомо, що на офіційному сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій» з`явилась інформація про те, що вона має фінансове зобов`язання за договором № 167662, про існування якого їй було невідомо. В зв`язку з цим, вона звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України та до СУ ГУНП у м. Києві. При цьому зазначає, що ніколи не приймала будь-яких пропозицій укласти електронний договір та не отримувала і не використовувала електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Крім того, звертає увагу на те, що серед її персональних даних в анкеті позичальника наведена інша інформація, яка не стосується її та їй невідома. Зокрема, електронна пошта, ПІБ контактної особи, займана посада, дата влаштування на роботу, розмір щомісячного прибутку і щомісячні витрати. Окрім того, ані в Договорі позики, ані в анкеті позичальника не зазначені її банківські реквізити, натомість у графі «Банківська картка отримувача» вказаний номер банківської картки, яка їй не належить. Всі ці обставини є свідченням того, що вона не отримувала грошові кошти від ТОВ «ФК «Гелексі». Відтак, вважає, що є підстави для визнання договору позики недійсним з підстав, передбачених ч. 3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, а саме у зв`язку з невідповідністю її внутрішній волі на його укладення та фактичним неотриманням грошових коштів, що становлять предмет оспорюваного договору. Також, зазначає, що ТОВ «ФК «Гелексі» передало її персональні дані ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з метою забезпечення стягнення заборгованості за договором позики, який вона не укладала. Крім того, ТОВ «ФК «Гелексі» передало її персональні дані ТОВ «Українське бюро кредитних історій», що потягнуло за собою негативні наслідки у вигляді внесення неправдивих відомостей, та, як наслідок, викривлення інформації у її кредитній історії. Повідомляє, що ніколи, зокрема, у період з 20 червня 2020 року по 24 червня 2020 року не заповнювала жодних заявок на отримання кредитів чи онлайн-кредитів у будь-яких банках чи мікрокредитних організаціях, не укладала жодних договорів, у тому числі, електронних, чи інших документів з даними компаніями, а також не отримувала від них грошових коштів, не уповноважувала третіх осіб на вчинення таких дій від її імені та не передавала нікому свої персональні дані та документи.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір позики №167662 від 21 червня 2020 року, укладений між нею та ТОВ «ФК «Гелексі», зобов`язати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» видалити (знищити) її персональні дані з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційних систем) та припинити здійснювати їй телефонні дзвінки чи надсилати текстові повідомлення, зобов`язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити з її кредитної історії інформацію за договором позики №167662 від 21 червня 2020 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Рибачок А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. На думку представника ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, пославшись на те, що позивачкою не було надано вироку суду, яким би було встановлено заволодіння третіми особами її паспортом, іншими документами які посвідчують її особу, отримання ними доступу до електронної пошти позивачки, облікових записів з незаконним використанням персональних даних. Вважає, що обставини, на які посилалася позивачка, можуть бути доведені і іншими доказами. Зазначає, що ОСОБА_1 ніколи не зверталася до ТОВ «ФК «Гелексі» з метою укладення договору позики. Суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 не належать номери мобільного зв`язку та електронна пошта, що були використані при оформленні оспорюваного договору. Також, суд не врахував того, що ОСОБА_1 не належать банківський рахунок, на який ТОВ «ФК «Гелексі» було перераховано кошти, на рахунки ОСОБА_1 кошти від ТОВ «ФК «Гелексі» не надходили.

Представники ТОВ «ФК «Гелексі», ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подали відзиви на апеляційну скаргу. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечують проти доводів представника позивачки, вважають їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні адвокат Шеїн К.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.

Представники ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Українське бюро кредитних історій» в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник ТОВ «ФК «Гелексі» Панков К.М. мав приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте, в зв`язку з технічними причинами, а саме через проблеми з інтернет-зв`язком, забезпечити його участь в судовому засіданні не вбачалося за можливе. Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,ОСОБА_1 порушила перед судом питання про визнання недійсним договору позики №167662 від 21 червня 2020 року, укладеного від її імені з ТОВ «ФК «Гелексі», зобов`язання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» видалити (знищити) її персональні дані з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційних систем) та припинити здійснювати їй телефонні дзвінки чи надсилати текстові повідомлення, зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити з її кредитної історії інформацію за договором позики №167662 від 21 червня 2020 року, посилаючись на те, що вона ніколи не приймала будь-яких пропозицій укласти електронний договір з ТОВ «ФК «Гелексі» та не отримувала і не використовувала електронний підпис одноразовим ідентифікатором, також вона не отримувала грошові кошти від ТОВ «ФК «Гелексі».

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що договір позики укладений шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На виконання умов Договору позики ТОВ «ФК «Гелексі» на банківський рахунок, вказаний в анкеті позичальника, перерахована сума коштів 3 000,00 грн., що підтверджується електронною квитанцією №237175017 від 21.06.2020 р. 23.07.2020р. позивачка звернулася до Департаменту кіберполіції Національної поліції України із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що рахунок, на який були перераховані кошти за Договором позики, був відкритий на ім`я особи, яка шахрайським способом отримала від відповідача кредитні кошти. Вирок у кримінальній справі чи постанова суду, які набрали законної сили та свідчили б про те, що треті особи, заволодівши паспортом позивача, іншими документами, що посвідчують його особу, отримали доступ до електронної пошти, облікових записів з незаконним використанням персональних даних позивачку, оформили позику на ім`я позивачки, відсутні. Обставини вчинення відносно позивачки кримінального правопорушення та непричетності позивачки до укладення Договору позики в силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, ніж вирок суду.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції.

Так, як вбачається з матеріалів справи, до суду надано договір позики №167662 від 21.06.2020 р., за яким, як позичальник, виступає ОСОБА_1 , а як позикодавець, ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі».

У вказаному договорі визначено, що позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: сума позики - 3 000,00 грн., плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії складає 1,9% в день від початкового розміру позики відповідно до п.п. 1.1.1. договору; нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу): 30.06.2020р.

Договір позики укладений шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Так, у розділі 10 договору, що був роздрукований та наданий до суду, «Реквізити та підписи сторін» під реквізитами позичальника містяться електронні дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які призначені для ідентифікації позичальника, використовуються ним як підпис та відповідають вимогам електронного підпису одноразовим ідентифікатором, встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», а також вимогам ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо підписів у сфері електронної комерції.

За змістом положень ч. 1, 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою для визнання такого правочину недійсним (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Чинним законодавством не передбачено обмежень щодо доведення обставин підписання, укладення договору позики та отримання коштів за договором позики виключно вироком суду в рамках кримінального провадження.

Таким чином, обставини, на які посилалася позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві, могли бути доведені і іншими доказами, передбаченими ст. 76 ЦПК України.

Суд першої інстанції не врахував того, що договір позики №167662 від 21.06.2020 року був укладений шляхом підписання з боку ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що вчиняється шляхом передання одноразового ідентифікатора заявнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення смс-повідомлення за номером телефону, вказаним заявником під час заповнення заявки, та додається до електронного повідомлення від заявника, без застосування електронного цифрового підпису, який сам по собі ідентифікує особу.

При цьому ОСОБА_1 заперечувала не лише підписання нею договору позики з використанням одноразового ідентифікатора, а і отримання нею коштів за договором.

В таких правовідносинах саме на позикодавця покладається обов`язок забезпечення фіксування укладення договорів та проходження ідентифікації позичальників при отриманні позики, а тому, саме ТОВ «ФК «Гелексі» мало надати суду достатні докази, які б підтверджували проходження ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору та отримання нею позики.

Крім того, оскільки саме позикодавець має забезпечити розробку та належне функціонування системи, держателем якої він є, ризики укладення договору позики від імені позичальника іншою особою, має нести саме позикодавець як суб`єкт підприємницької діяльності, який первинно допустив можливість таких дій.

Як зазначила при зверненні з позовом ОСОБА_1 , починаючи з 08 липня 2020 року на її мобільний телефон систематично надходили смс-повідомлення від невідомого їй абонента з вимогами повернути борг перед ТОВ «ФК «Гелексі». Однак, будь-яких правовідносин між нею та відповідачами ніколи не існувало. Подзвонивши ТОВ «ФК «Гелексі» їй стало відомо, що вона отримала кредит від ТОВ «ФК «Гелексі» у розмірі 3 000,00 грн. Також, їй стало відомо, що на офіційному сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій» з`явилась інформація про те, що вона має фінансове зобов`язання за договором № 167662, про існування якого їй було невідомо. В зв`язку з цим, вона звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України та до СУ ГУНП у м. Києві. При цьому зазначає, що ніколи не приймала будь-яких пропозицій укласти електронний договір та не отримувала і не використовувала електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Також, позивачка звернула увагу на те, що серед персональних даних в анкеті позичальника наведена інша інформація, яка не стосується її та їй невідома. Зокрема, електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПІБ контактної особи - ОСОБА_2 , якого вона ніколи не зустрічала та не знала, займана посада - майстер, дата влаштування на роботу - 01.02.2020, розмір щомісячного прибутку і щомісячні витрати. Також, їй не належить номер телефону, з використанням якого було здійснено ідентифікацію - НОМЕР_1 .

Зазначила, що вона з 26.12.2019 по 29.01.2021 року являлася фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності - 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».

Окрім того, ані в договорі позики, ані в анкеті позичальника не зазначені її банківські реквізити, натомість у графі «Банківська картка отримувача» вказаний номер банківської картки № НОМЕР_2 , яка їй не належить.

Заперечуючи проти позову, ТОВ «ФК «Гелексі» не надало суду доказів на спростування вказаних обставин, посилаючись лише на те, що, договір був підписаний з використанням одноразового ідентифікатора у відповідності до порядку, передбаченого Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «Гелексі».

Разом з тим, як встановлено судом, ТОВ «ФК «Гелексі» фактично допустило оформлення договору позики лише за наявності у запитувача даних щодо прізвища ім`я по батькові заявника, РНОКПП та місця його проживання.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на ухвалу суду першої інстанції про витребування доказів, АТ «Універсал Банк» надав відповідь, у якій зазначив, що за вказаними реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 банком емітовано більш ніж тисячу платіжних карток, у зв`язку з чим банк не має змоги встановити необхідного держателя картки та надати запитувану інформацію.

Щодо переліку рахунків ОСОБА_1 та руху коштів за рахунками в період з 15.06.2020 року по 30.06.2020 року включно АТ «Універсал Банк» повідомило, що в рамках Договору про надання банківських послуг на ім`я ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 .

Відповідно до виписки по рахунку на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , наданого банком на запит, в період з 15.06.2020р. по 30.06.2020р. на рахунок ОСОБА_1 не надходили кошти від ТОВ «ФК «Гелексі» в сумі 3 000,00 грн.

Таким чином, наявними у матеріалах доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 не отримувала коштів від ТОВ «ФК «Гелексі» за договором позики від 21 червня 2020 року.

Водночас, ТОВ «ФК «Гелексі» посилаючись на те, що воно перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 - № НОМЕР_2 21 червня 2020 року, не надало суду жодних доказів на підтвердження того, що вказаний рахунок належить саме ОСОБА_1 , а також кому взагалі належить вказаний рахунок. При цьому колегія суддів враховує, що при перерахуванні коштів ТОВ «ФК «Гелексі» мало можливість перевірити кому саме воно перераховує кошти.

Крім того, колегія суддів також враховує доводи ОСОБА_1 про те, що за нею не було закріплено номера телефону, який був використаний при ідентифікації з використанням одноразового ідентифікатора, що підтверджується відповіддю ПрАТ «Київстар» на адвокатський запит її адвоката. З копії кредитної історії вбачається, що в період з 20.06.2020 року по 24.06.2020 року від її імені було направлено шість запитів на отримання позики до різних компаній - «Кошельок», «СС Лоун», «Маніфоу», «Гелексі», «Слон Кредит», «Ідея Банк», що вказує на намагання отримання від її імені не одної позики.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики №167662 від 21 червня 2020 року, підлягають задоволенню.

Натомість, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» видалити (знищити) її персональні дані з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційних систем) та припинити здійснювати їй телефонні дзвінки чи надсилати текстові повідомлення, зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити з її кредитної історії інформацію за договором позики №167662 від 21 червня 2020 року, оскільки такі вимоги є передчасними та не відповідають порушеному праву, оскільки про порушення прав ОСОБА_1 в цій частині можна буде стверджувати лише після набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним договору позики та у разі не вчинення відповідачами таких дій у добровільному порядку.

Враховуючи викладене, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог з ТОВ «ФК «Гелексі» на користь позивачки підлягає стягненню 908,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1362,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 2270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Рибачка Анатолія Олексійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір позики №167662 від 21 червня 2020 року, укладений від імені ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на користь ОСОБА_1 908,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1362,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 2270,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 01 травня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді