Постанова

від 26.02.2024 по справі 752/6020/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року

м. Київ

справа 752/6020/21

провадження № 61-8188св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (далі - ТОВ «ФК «Гелексі»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»), товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» ( далі - ТОВ «Українське бюро кредитних історій») про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Позовна заява мотивована тим, що починаючи з 08 липня 2020 року на її мобільний телефон систематично надходять смс-повідомлення від невідомого їй абонента з вимогами повернути борг перед ТОВ «ФК «Гелексі». Однак, будь-яких правовідносин між нею та відповідачами ніколи не існувало. Подзвонивши ТОВ «ФК «Гелексі» їй стало відомо, що вона отримала кредит від ТОВ «ФК «Гелексі» у розмірі 3 000,00 грн. Також, їй стало відомо, що на офіційному сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій» з`явилась інформація про те, що вона має фінансове зобов`язання за договором № 167662, про існування якого їй було невідомо. З огляду на вказана вона зверталась із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України та до СУ ГУНП у м. Києві.

3. Крім того звертає увагу на те, що серед її персональних даних в анкеті позичальника наведена інша інформація, яка не стосується її та їй невідома. Зокрема, електронна пошта, ПІБ контактної особи, займана посада, дата влаштування на роботу, розмір щомісячного прибутку і щомісячні витрати. Окрім того, ані в договорі позики, ані в анкеті позичальника не зазначені її банківські реквізити, натомість у графі «Банківська картка отримувача» вказаний номер банківської картки, яка їй не належить.

4. Вважає, що всі ці обставини є свідченням того, що вона не отримувала грошові кошти від ТОВ «ФК «Гелексі», а договір позики є недійсним з підстав, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 203 ЦК України, а саме у зв`язку з невідповідністю її внутрішній волі на його укладення та фактичним неотриманням грошових коштів, що становлять предмет оспорюваного договору.

5. Також, зазначає, що ТОВ «ФК «Гелексі» передало її персональні дані ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з метою забезпечення стягнення заборгованості за договором позики, який вона не укладала. Крім того, ТОВ «ФК «Гелексі» передало її персональні дані ТОВ «Українське бюро кредитних історій», що потягнуло за собою негативні наслідки у вигляді внесення неправдивих відомостей та, як наслідок, викривлення інформації у її кредитній історії.

6. Повідомляє, що ніколи, зокрема, у період з 20 по 24 червня 2020 року не заповнювала жодних заявок на отримання кредитів чи онлайн-кредитів у будь-яких банках чи мікрокредитних організаціях, не укладала жодних договорів, у тому числі, електронних, чи інших документів з даними компаніями, а також не отримувала від них грошових коштів, не уповноважувала третіх осіб на вчинення таких дій від її імені та не передавала нікому свої персональні дані та документи.

7. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір позики №167662 від 21 червня 2020 року, укладений між нею та ТОВ «ФК «Гелексі», зобов`язати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» видалити (знищити) її персональні дані з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційних систем) та припинити здійснювати їй телефонні дзвінки чи надсилати текстові повідомлення, зобов`язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити з її кредитної історії інформацію за договором позики №167662 від 21 червня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада

2022 року у складі судді Ольшевської І. О. у задоволенні позову відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір позики укладений шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору позики ТОВ «ФК «Гелексі» на банківський рахунок, вказаний в анкеті позичальника, перерахована сума коштів 3 000,00 грн, що підтверджується електронною квитанцією №237175017 від 21 червня 2020 року, і матеріали справи не містять жодних доказів того, що рахунок, на який були перераховані кошти за договором позики, був відкритий на ім`я особи, яка шахрайським способом отримала від відповідача кредитні кошти.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Гелексі», ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано недійсним договір позики № 167662 від 21 червня 2020 року, укладений від імені ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щонаявними у матеріалах доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 не отримувала коштів від ТОВ «ФК «Гелексі» за договором позики від 21 червня 2020 року.

12. Водночас, ТОВ «ФК «Гелексі» посилаючись на те, що воно перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 - № НОМЕР_1 21 червня 2020 року, не надало суду жодних доказів на підтвердження того, що вказаний рахунок належить саме ОСОБА_1 , а також кому взагалі належить вказаний рахунок.

13. З огляду на вказане апеляційний суд вважав, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики №167662 від 21 червня 2020 року підлягають задоволенню.

14. Натомість, апеляційний су не вбачав підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» видалити (знищити) її персональні дані з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційних систем) та припинити здійснювати їй телефонні дзвінки чи надсилати текстові повідомлення, зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити з її кредитної історії інформацію за договором позики №167662 від 21 червня 2020 року, оскільки такі вимоги є передчасними та не відповідають порушеному праву, оскільки про порушення прав ОСОБА_1 в цій частині можна буде стверджувати лише після набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним договору позики та у разі невчинення відповідачами таких дій у добровільному порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У травні 2023 року до Верховного Суду ТОВ «ФК «Гелексі» подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

17. Відповідно до розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року № 958/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Гелексі», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ТОВ «ФК «Гелексі» зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі

№ 404/502/18, від 30 червня 2020 року у справі№ 333/6816/17, від 09 вересня

2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі№ 234/7159/20, від 01 червня 2022 року у справі

№ 559/2587/19, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 1 та 3 другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим ініціювання позовного провадження з метою оцінки таких обставин є недопустимим.

21. Апеляційним судом, при встановлені обставин існування договору позики №167662 від 21 червня 2020 року, у порушення норм процесуального права (щодо обов`язку доказування, видів засобів доказування, вимог до якості доказів), за неправильного застосування норм матеріального права (щодо презумпції правомірності правочину та оспорювання дійсності правочину особою, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом), трансформовано обов`язок позивача щодо доказування обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги (подання доказів спростування правомірності електронного правочину) в обов`язок відповідача-1 щодо доказування обставин укладення договору саме з позивачем та перерахування йому грошових коштів. Тобто подання доказів правомірності електронного правочину, який вважається правомірним в силу презумпції, встановленої статтею 204 ЦК України. без будь-яких додаткових доказів.

22. Також апеляційним судом при формулюванні висновку щодо неотримання позивачем коштів від відповідача-1 не зроблено висновку про неукладеність договору позики та не відмовлено у задоволенні позову про визнання договору позики недійсним.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

23. У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Рибачок А. О. на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що вона ухвалена з дотримання норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що починаючи з 08 липня 2020 року на її мобільний телефон систематично надходили смс-повідомлення від невідомого їй абонента з вимогами повернути борг перед ТОВ «ФК «Гелексі», однак будь-яких правовідносин між нею та відповідачами ніколи не існувало. Подзвонивши до ТОВ «ФК «Гелексі», їй стало відомо, що вона отримала кредит від останнього у розмірі 3 000,00 грн. Також, їй стало відомо, що на офіційному сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій» з`явилась інформація про те, що вона має фінансове зобов`язання за договором № 167662, про існування якого їй було невідомо. У зв`язку з цим, вона звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України та до СУ ГУНП у м. Києві.

25. Як вбачається з матеріалів справи, до суду надано договір позики №167662 від 21 червня 2020 року, за яким як позичальник виступає ОСОБА_1 , а як позикодавець - ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі».

26. У вказаному договорі визначено, що позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: сума позики - 3 000,00 грн, плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії складає 1,9% в день від початкового розміру позики відповідно до підпункту 1.1.1. договору; нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу): 30 червня 2020 року.

27. Договір позики укладений шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

28. Так, у розділі 10 договору, що був роздрукований та наданий до суду, «Реквізити та підписи сторін» під реквізитами позичальника містяться електронні дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які призначені для ідентифікації позичальника, використовуються ним як підпис та відповідають вимогам електронного підпису одноразовим ідентифікатором, встановленим пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», а також вимогам частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо підписів у сфері електронної комерції.

29. Також апеляційним судом установлено, що договір позики №167662

від 21 червня 2020 року був укладений шляхом підписання з боку ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що вчиняється шляхом передання одноразового ідентифікатора заявнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення смс-повідомлення за номером телефону, вказаним заявником під час заповнення заявки, та додається до електронного повідомлення від заявника, без застосування електронного цифрового підпису, який сам по собі ідентифікує особу.

30. Крім того, серед персональних даних в анкеті позичальника наведена така інформація: електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПІБ контактної особи - ОСОБА_3 , займана посада - майстер, дата влаштування на роботу - 01.02.2020, розмір щомісячного прибутку і щомісячні витрати. Номер телефону, з використанням якого було здійснено ідентифікацію, - НОМЕР_2 .

31. Разом з тим, з 26 грудня 2019 року по 29 січня 2021 року позивачка була фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності - 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».

32. Окрім того ані в договорі позики, ані в анкеті позичальника не зазначені її банківські реквізити, натомість у графі «Банківська картка отримувача» вказаний номер банківської картки № НОМЕР_1 , яка не належить позивачці.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

33. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

36. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Відповідно до статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

43. Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

44. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

45. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

46. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

47. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

48. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

49. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

50. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

51. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

52. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

53. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

54. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

55. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

56. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

57. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

58. Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

59. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

60. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

61. Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

62. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

63. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

64. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

65. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

66. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

67. Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

68. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

69. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

70. У цій справі судами встановлено, що оспорюваний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Так через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «ФК «Гелексі» подано заявку на отримання кредиту від імені ОСОБА_1 та підтверджено умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «ФК «Гелексі» надіслало особі, яка звернулася за отриманням кредиту, за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який і використано для підтвердження підписання кредитного договору.

71. Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.1, 1.1.5 вказаного договору позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою відповідно до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі 3 000,00 грн та строком до 30 червня 2020 року.

72. Згідно з пунктом 1.1.2 цього договору плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів складає 0,01 % в день від поточного залишку позики.

73. Відповідно до пункту 1.1.2.2 договору комісії складає 1,9 % в день від початкового розміру позики згідно з пунктом 1.1.1 договору.

74. Згідно з пунктами 1.1.3, 1.1.4 договору нарахування процентів та комісії здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

75. Відповідно до пункту 1.2 позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пункті 1.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

76. У розділі 2 договору позики № 167662 сторони погодили, що строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за договором. Також сторони погодили, що датою укладання договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.

77. Згідно з пунктом 9.3 договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» (далі - Правила). Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил та виконувати свої зобов`язання, визначені правилами.

78. Ці Правила є публічною пропозицією (офертою), згідно зі статтями 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

79. Розділами 4 та 5 Правил встановлений порядок надання кредиту та підписання кредитного договору.

80. За умовами вказаних розділів, з метою отримання кредиту заявник реєструється на сайті кредитодавця, заповнює на його сайті заявку в електронному вигляді. У заявці заявник зобов`язаний вказати повні, точні, достовірні та актуальні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.

81. Згідно з пунктом 4.9 Правил підтвердженням згоди заявника на отримання кредиту є направлена заявка та одночасна перевірка дійсності банківської платіжної картки.

82. Відповідно до пунктів 4.10, 4.15 Правил перевірка дійсності банківської платіжної картки відбувається шляхом блокування суми в розмірі 1 гривня та наступним автоматичним її розблокування. Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту чи відмову у наданні кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер, та/або шляхом направлення електронного листа на адресу електронної пошти, які зазначені у заявці, та/або шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті заявника на сайті товариства.

83. У випадку прийняття рішення про надання кредиту заявнику, електронний договір надсилається на електронну адресу заявника, який, здійснивши вхід в особистий кабінет, підписує договір накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (пункти 4.17-4.19 Правил).

84. Відповідно до пункту 5.4 Правил сторони підтвердили, що цей електронний договір та всі додатки до нього має таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

85. Згідно з пунктом 8.4 Правил позичальник підтверджує, що до укладення цього договору він володіє відкритим на власне ім`я банківським рахунком в українському банку, грошовими коштами якими має право розпоряджатися.

86. Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

87. Встановивши, що грошові кошти за оспорюваним договором перераховані на банківську картку, яка позивачці не належить, оскільки ані в договорі позики, ані в анкеті позичальника не зазначені її банківські реквізити, натомість у графі «Банківська картка отримувача» вказаний номер банківської картки № НОМЕР_1 , проте згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» за вказаними реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 банком емітовано більш ніж тисячу платіжних карток, у зв`язку з чим банк не має змоги встановити необхідного держателя картки та надати запитувану інформацію, а на відкритий в АТ «Універсал Банк» рахунок НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 в період з 15 по 30 червня 2020 року не надходили кошти від ТОВ «ФК «Гелексі» в сумі 3 000,00 грн, також позивачці не належить номер телефону, з використанням якого було здійснено ідентифікацію - НОМЕР_2, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутнє волевиявлення позивачки на укладання оспорюваного правочину, а тому наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки кредитний договір від 21 червня 2020 року № 167662 не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

88. Верховний Суд погоджується, що під час проведення верифікації клієнта, товариством не до кінця проведена ідентифікація особи, з якою укладається договір. А отже, за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин укладено саме позивачкою, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваного правочину і належних доказів отримання саме позивачкою вказаних кредитних коштів, враховуючи, що кошти перераховані відповідачем на банківську картку

№ НОМЕР_1 , яка позивачці не видавалась, та не спростування відповідачем зазначених обставини, наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

89. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 14 квітня 2022 року у справі № 199/7148/20 (провадження № 61-18880св21), від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20 (провадження № 61-11009св22).

90. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним упостановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 30 червня 2020 року у справі№ 333/6816/17, від 09 вересня 2020 року у справі

№ 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня

2021 року у справі№ 234/7159/20, від 01 червня 2022 року у справі № 559/2587/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

91. У справі № 732/670/19 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з інших підстав, оскільки ТОВ «СС ЛОУН» надано належні та допустимі докази укладання між сторонами 19 вересня

2017 року кредитного договору № 108208-А та отриманням позивачем кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн. Водночас відсутні підстави для визнання пунктів 4.6, 5.4 кредитного договору несправедливими згідно з пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та відповідно, недійсними, оскільки нарахована пеня не перевищує п`ятдесяти відсотків від суми кредиту.

92. Верховний Суд у справі № 404/502/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачем надано належні та допустимі докази укладення між сторонами 08 травня 2017 року кредитного договору № 018738 та отриманням позивачкою кредитних коштів у сумі 1 400,00 грн. Доказів протилежного, позивачкою не надано.

93. У справі № 524/5556/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

94. Верховний Суд у справі № 234/7159/20, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

95. Водночас, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, встановлено, що кредитний договір укладений ТОВ «ФК «Гелексі» не з позивачкою, а з іншою особою, і грошові кошти перераховані на банківську картку, яка їй не належить.

96. Отже, у справах № 732/670/19, № 404/502/18, № 524/5556/19, № 234/7159/20 наведених заявником як приклади неоднакового застосування норм матеріального права, встановлені інші фактичні обставини, ніж встановлені у справі, що переглядається, а тому висновки у цих справах не можуть бути прикладами застосування норм матеріального права, які підлягали врахуванню при постановленні оскаржуваних рішень.

97. Також Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновків Верховного Суду), з огляду на те, що заявник не обґрунтував у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права. Наведені доводи зводяться до незгоди заявника із рішенням суду апеляційної інстанції та до необхідності переоцінки доказів, яким вже надана оцінка судом апеляційної інстанції.

98. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

99. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

100. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

101. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

102. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян