Постанова

від 03.05.2023 по справі 953/22210/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/22210/21 Головуючий суддя І інстанції Колесник С. А.

Провадження № 22-ц/818/681/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Волобуєв О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Темнюкової Марини Ігорівни на рішення Київського районного суду м.Харкова від 25 січня 2023 року по справі № 953/2221/21, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Фінпром Маркет", треті особи: ПН КМНО Остапенко Є.М., Московський ВДВС у місті Харкові про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просив: - визнати виконавчий напис, вчинений 22.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за № 3398 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором №113708522 від 08.07.2014р. в сумі 18071,25 грн. таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати. Стягнути з відповідача на користь позивача в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом грошові кошти в сумі 17206 грн. 67 коп.

Позов мотивовано тим, що08.07.2014 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Русский Стандарт» (код в ЄДРПОУ: 34186061) було укладено Кредитний договір № 113708522, відповідно до якого Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності було надано грошові кошти у сумі 14 172,58 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код в ЄДРПОУ 43311346), який є правонаступником ПАТ «БанкРусский Стандарт», звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича з метою вчинення виконавчого напису, який 22.07.2020 зареєстровано в реєстрі за № 3398.

Відповідно до зазначеного виконавчого напису загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» складає 18 071,25 гривень та складається з: - Заборгованості за тілом кредиту - 14 172,58 гривень; - Заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами і комісією 3 248,67 гривень; Заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею - 600,00 гривень; Плати за вчинення виконавчого напису - 50,00 гривень. В подальшому, 15.04.2021 Московським відділом державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65116864 від 15.04.2021 на підставі виконавчого напису № 3398, виданого 22.07.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 18 071,25 гривень.

Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором № 113708522 від 08.07.2014 виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Вказав, що оскільки в момент вчинення виконавчого напису 22.07.2020 були відсутні правові підстави для його вчинення, такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Крім того, перед вчиненням виконавчого напису нотаріус зобов`язаний спочатку надіслати боржнику вимогу про усунення порушень. Тільки після закінчення тридцяти денного строку з моменту направлення письмової вимоги напис може бути здійснено.

Однак, на поштову адресу ОСОБА_1 не надходило повідомлення стягувана про порушення зобов`язання. ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» не було надано приватному нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису. У зв`язку з цим, виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат».

На його думку, виконавчий напис, вчинений 22.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за № 3398, підлягає визнанню його таким, що не підлягає виконанню.

Крім того вказав, що з позивача на підставі постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №67883151 за період з липня 2021 року по грудень 2021 року було відраховано 17206,67 грн., а тому, на його думку, відповідач повинен повернути на його користь безпідставно стягнуті суми в розмірі 17206,67 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 22.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за № 3398 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором №113708522 від 08.07.2014 року в сумі 18071,25 грн.

Стягнуто зТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1362 грн за подання до суду позову та заяви про забезпечення позову.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Темнюкова М.І. звернулася з апеляційною скаргою та просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ТОВ «Фінпроммаркет» на користь ОСОБА_1 як безпідставно набутих за виконавчим написом грошових коштів у сумі 14129 грн 74 коп. та в цій частині задовольнити позов.

Скарга мотивована тим, що суд не в повній мірі дослідив заяву про збільшення позовних вимог, оскільки позивач просив повернути безпідставно набуте відповідно до ст.1212 ЦК України, та не просив суд винести в цій частині рішення щодо повороту виконання.

Вказує, що до суду в якості доказу позивачем надано довідку КП електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» ХМР №10 від 28.11.2022 року про відрахування із заробітної плати за період з липня 2021 року по грудень 2021 року на підставі постанови від 19.07.2021 року в рамках ВП №65116864 відповідно до якої відраховано із заробітної плати 17206,67 грн.

Проте Салтівський ВДВС надав інформацію що станом на 10.02.2023 року за виконавчим провадженням №65116864 стягнуто 14129,74 грн., позивач звернувся до бухгалтерії з проханням повідомити причини відрахування із заробітної плати, тому просить повернути як безпідставно набути грошові кошти у сумі 14129,74 грн.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Темнюкової Марини Ігорівн,за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду повністю не відповідає.

Рішення оскаржено лише в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ТОВ «Фінпроммаркет» на користь ОСОБА_1 як безпідставно набутих за виконавчим написом грошових коштів у сумі 14129 грн 74 коп. тому в іншій частині не переглядається.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що нотаріус дійсно належним чином переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача за спірним виконавчим написом, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом грошові кошти в сумі 17206 грн. 67 коп.

Зазначено, що до спірних правовідносин за вимогами заяви не можуть бути застосовані нормист. 444 ЦПК України, оскільки у вищевказаному виконавчому провадженні сума заборгованості стягувалася не на підставі судового рішення, а на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, тобто у справі відсутнє судове рішення, про поворот виконання якого суд може застосувати положенняст. 444 ЦПК України, оскільки така норма підлягає застосуванню виключно до судового рішення, що скасовано у встановленомузакономпорядку. Тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Погодитись з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову про повернення безпідставно набутих коштів не можна.

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу стягнення приватним виконавцем за виконавчим написом нотаріуса грошових коштів, які були утримані приватним виконавцем з доходів позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, визнаного судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Згідно ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перелік доказів визначено у ст. 76 ЦПК України:

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Про вимоги щодо належності, допустимості, достовірності, достатності доказів вказано у ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Згідно ст. 89 ЦПК України: суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 83 ЦПК України визначено, щосторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З матеріалівсправи вбачається,що ОСОБА_1 просив судстягнути найого користь в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом відповідно до ст.1212 ЦК України повернути грошові кошти в сумі 17206 грн. 67 коп.

В якості доказів про безпідставне набуте майно позивачем надана довідка, з якої вбачається, що з його заробітної плати отриманої в КП «Міськсвітло» ХМР згідно ВП №65116864 по постанові від 19.07.2021 року було стягнуто у липні 2021 року 2724,10 грн, у серпні 2021 року 2992,37 грн, у вересні 2021 року 2801,56 грн, у жовтні 2021 року 2841,43 грн, у листопаді 2021 року 2752,28 грн, у грудні 2021 року 3076,93 грн, усього 17206,67 грн

Також з відповіді Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що згідно даних АСВП по виконавчому провадженню №65116864 встановлено, що 06.08.2021 надійшли на рахунок з обліку депозитних сум грошові кошти у сумі 2742,10 грн, 06.09.2021 у сумі 2992,37 грн,06.10.2021 у сумі 2801,56 грн, 05.11.2021 у сумі 2841,43 грн, 10.11.2021 у сумі 2801,56 грн, 06.12.2021 у сумі 2752,28 грн.

Відповідно до Звіту про здійснення відрахування та виплати за період з 01.10.2021 по 30.12.2021, який надійшов до Відділу, інформація про відрахування останнього платежу в грудні 202 року у розмірі 3076,93 грн відсутня.

Таким чином, станом на 10.02.2023 року за виконавчим провадженням №65116864 стягнуто 14129,74 грн, які розподілені та перераховані наступним чином: 201 грн витрат виконавчого провадження, 1807,12 грн виконавчого збору, 12121,62 грн суми стягнення за виконавчим написом №3398.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем суду вказані вище документи були подані до суду першої інстанції проте судом першої інстанції з порушенням вказаної норми ст. 89 ЦПК України зроблено помилковий висновок про те, що вимога заявлена на підставі ст.444 ЦПК України про поворот виконання рішення.

Отже, оскільки підставою стягнення коштів з позивача був виконавчий напис нотаріуса, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, тобто кошти були стягнуті, а не добровільно внесенні в рахунок погашення заборгованості.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти ним не отримано чи вони утримуються ним за наявності правових підстав чи були повернуті позивачу.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з ТОВ «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 12121,62 грн.

З приводу стягнення 201грн витратвиконавчого провадження,1807,12грн виконавчого збору, слід зазначити, що відповідно дост. 27 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий збір - це збір, який справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми

Відповідно до ч. 2ст. 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013, цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету.

Відповідно до п.5 вказаного Порядку, подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Згідно п. 2 розділу 2 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів здійснюється відповідними органами Казначейства з відповідних рахунків, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, у межах поточних надходжень за день.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, які було помилково або надмірно зараховано до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому випадку виступає Державна виконавча служба України.

Оскільки кошти державного бюджету належать на праві власності державі, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, а не банк (ч. 2ст.2 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно д ч.4ст. 58 ЦПК України, Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі за вимогами про повернення 2008,12 грн має бути держава, яка бере у ній участь через відповідний орган (органи) державної влади, якими в даному випадку є Салтівський ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Казначейську службу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Визначення відповідачів у справі, до яких звернено позов, є правом позивача, відповідно зміна суб`єктного складу відповідачів за заявою позивача з урахуванням норми ст. 367 ЦПК України щодо обмеження апеляційного розгляду справи позовом, який розглянув суд першої інстанції, - можлива лише у суді першої інстанції.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню в оскаржуваній частині з постановленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позову на суму 12121 гривень 62 копійок.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Темнюкової Марини Ігорівни задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення безпідставно набутих коштів скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 12121 гривень 62 копійок.

В частині вимог про стягнення 2008,12 грн сплачених, як виконавчий збір відмовити.

В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 04 травня 2023 року.

Головуючий

В.Б. Яцина

Судді -

І.В. Бурлака.

Ю.М. Мальований.