Постанова

від 27.04.2023 по справі 145/965/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/965/22

Провадження № 22-ц/801/621/2023

Категорія: 78

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 рокуСправа № 145/965/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач Будинок культури Тиврівської селищної ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Шевчуком Вадимом Олександровичем, на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Копилової Л. В. у смт Тиврів, повне рішення складено 25 січня 2023 року,

встановив:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Будинку культури Тиврівської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 1990 року працювала на посаді директора Будинку культури с. Жахнівка. Наказом голови комісії з реорганізації Будинку культури Тиврівської селищної ради № 61к від 26 липня 2022 року її було незаконно звільнено з роботи за прогул 21 липня 2022 року без поважних причин, якого на її думку не було.

Так, 22 липня 2022 року на вимогу голови із реорганізації Будинку культури Тиврівської селищної ради Кущенко С. Г. написала пояснення про причини не виходу на роботу 21 та 22 липня 2022 року, у яких зазначила, що на зборах трудового колективу у червні 2022 року їй повідомили, що у липні після її виходу із відпустки вона буде переведена у режим простою.

Проте не зважаючи на це, вона все таки виходила на роботу та виконувала свої посадові обов`язки. 21 липня 2022 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 прийшла на роботу в Будинок культури села Жахнівка та виконувала свої посадові обов`язки. В цей день в період з 09 год. 00 хв. по 13 год.00 хв. вона прибирала територію та косила бур`ян. О 12 год. 40 хв. до неї прийшла ОСОБА_2 , яка є членом аматорського народного колективу, принесла костюм, в якому виступала. О 13 год. 00 хв. вона спільно з останньою взяли 27 творчих костюмів, які складають понад 70 елементів одягу, та пішли їх прати до неї додому. Також того самого дня після 21 год. 00 хв. позивачка займалася написанням сценарію святкування Дня молоді "Ми - надія України", оскільки підготувати його на робочому місці у ОСОБА_1 немає можливості через відсутність інтернету у будинку культури.

Окрім того, на думку позивачки у голови комісії з реорганізації відсутні повноваження на її звільнення, що також свідчить про його незаконність.

Тому ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача поновити її на посаді директора Будинку культури с. Жахнівка та стягнути з нього на її користь середній заробіток з час вимушеного прогулу, з розрахунку середньоденного заробітку 375,55 грн з моменту її незаконного звільнення по день поновлення на роботі.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 18 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що доводи позивачки про підготовку сценарію до свята і прання костюмів вдома у зв`язку із відсутністю відповідних умов на робочому місці могли б бути поважною причиною відсутності ОСОБА_1 на роботі, однак позивачка їх не повідомляла керівництву в своїх поясненнях по факту відсутності на робочому місці в робочий час, а лише при зверненні із позовом повідомила суду. Твердження ОСОБА_1 про відсутність повноважень на її звільнення у голови комісії з реорганізації були спростовані наданими відповідачем документами. У стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд відмовив, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про поновлення на роботі.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шевчука В. О. подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким її позов задовольнити повністю.

На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що зазначені нею причини відсутності на роботі 21 липня 2022 року суд визнав поважними, відтак прогулу цього дня не було, а отже, позивачка була звільнена з роботи безпідставно та з грубим порушенням законодавства. При розгляді справи суд не врахував, що він повинен розглядати як докази, наявні в матеріалах справи, так і подані сторонами.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надійшов.

У судове засідання до апеляційного суду з`явилися позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Шевчук В. О., викладене в апеляційній скарзі підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає вимогам закону.

По справі встановлено такі обставини:

Рішенням № 77 Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області від 16 січня 2021 року створено "Центр культури та дозвілля" Тиврівської селищної ради та припинено діяльність закладів, зокрема, Будинку культури Тиврівської селищної ради. Створено комісію з реорганізації закладів, зокрема, "Будинок культури" Тиврівської селищної ради (а. с .66-67).

ОСОБА_1 01 лютого 2021 року призначена на посаду директора Жахнівського СБК с. Жахнівка в порядку переведення за п. 5 ст. 36 КЗпП (трудова книжка на а. с. 12).

Наказом № 1 від 01 липня 2022 року затверджено Положення про комісію з реорганізації "Будинку культури" Тиврівської селищної ради" (а. с. 73).

До повноважень голови комісії з реорганізації Будинку культури Тиврівської селищної ради входить здійснення контролю за дотриманням трудового законодавства працівниками та посадовими особами закладів, що реорганізуються (а. с. 69).

Відповідно до розпорядку роботи працівників Будинку культури Тиврівської селищної ради, для Будинку культури села Жахнівка встановлено розпорядок роботи: вівторок субота -з 09 год.00 хв. до 18 год.00 хв. Обідня перерва з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. Вихідні дні Неділя, Понеділок (а. с. 24-26).

Відповідно до відомостей у Журналі обліку роботи Жахнівського сільського Будинку культури 21 липня 2022 року ОСОБА_1 проводила роботи з підготовки сценарію до Дня молоді, а також роботи з косіння. 22 липня 2022 року ОСОБА_1 проводила роботи із прання українських костюмів для вокального хору, була задіяна у похованні воїна (а. с. 49).

21 липня 2022 року головою комісії з реорганізації "Будинку культури" ОСОБА_4 у присутності старости села ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складено акт про те, що 21 липня 2022 року директор "Будинку культури" села Жахнівка Кущенко С. Г. в продовж 5 годин. 20 хв., а саме - з 12 год. 00 хв. по 17 год. 20 хв. була відсутня на робочому місці в Будинку культури без поважних причин (а. с. 74).

22 липня 2022 року складено акт проведення службового розслідування за фактом відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, відповідно до якого було встановлено відсутність працівника на робочому місці 21 липня 2022 року (а. с. 79).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 голові комісії з реорганізації Будинку культури Степанишину С. М. від 22 липня 2022 року по факту відсутності на робочому місці 21 та 22 липня 2022 року ОСОБА_1 пояснила, що на зборах їй було оголошено про те, що після відпустки вона переведена на 2/3 зарплатні у зв`язку з простоєм (а. с. 22).

Як вбачається з письмових пояснень директора Будинку культури Тиврівської селищної ради ОСОБА_9 від 22 липня 2022 року на останній нараді, яка відбулася 06 червня 2022 року обговорювалося питання простою працівників внаслідок недостатності фінансування Будинку культури. За результатами одинадцятьом працівникам було надано щорічні оплачувані відпустки, а в інших структурних підрозділах було оголошено простій з виплатою за період простою 2/3 посадового окладу. Після відбуття відпустки ОСОБА_1 приступила до роботи з 12 липня 2022 року, оскільки простій Будинку культури села Жахнівка не запроваджувався. Також ОСОБА_1 не повідомляла його про відсутність її на робочому місці 21-22 липня 2022 року. Внаслідок знаходження структурних підрозділів (будинків культури) в інших селах, він не має можливості здійснювати щоденний контроль за перебуванням працівників цих структурних підрозділів на своїх робочих місцях в період робочого часу (а. с. 76).

Наказом № 5 від 25 липня 2022 року голови комісії з реорганізації взято до відома акт від 22 липня 2022 року та доручено ОСОБА_3 підготувати проект розпорядження про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин (а.с.80).

Наказом № 61к від 26 липня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Будинку культури с. Жахнівка за прогул без поважних причин, який стався 21 липня 2022 року. Підставою видання такого наказу став акт про відсутність працівника на робочому місці від 21 липня 2022 року (а. с. 21).

Між сторонами виник спір про визнання незаконним та скасування рішення про звільнення позивачки, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зістаттею 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263ЦПК).

Питання законності звільнення працівника за прогул неодноразово було предметом розгляду Верховним судом. Для прикладу, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 369/9301/18, від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17, від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від15 листопада 2021року у справі № 212/9516/19 Верховний Суд акцентував на тому, щопояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Відтак, визначальним є не факт відсутності працівника на робочому місці, а встановлення причин такої відсутності.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені неї причини відсутності на робочому місці могли б бути поважними і не вважатися прогулом, проте вона не повідомила про них керівництву при наданні пояснень.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком районного суду з огляду на таке.

Як встановлено із наявних у справі доказів, зокрема згідно Журналу обліку роботи Жахнівського сільського Будинку культури, 21 липня 2022 року позивачка брала участь у запланованих заходах із підготовки сценарію до Дня молоді, косіння трави (а.с. 49), до матеріалів справи у суді першої інстанції був долучений підготовлений ОСОБА_1 сценарій до Дня молоді знаходиться (а. с. 33-37).

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 підтвердили той факт, що 21 липня 2021 року ОСОБА_1 була вдома, де займалася пранням сценічних костюмів та розробкою сценарію до дня молоді і косіння.

Позивач стверджувала, а відповідач не заперечував, що умов для прання сценічних костюмів та для написання сценарію (наявність комп`ютера, інтернету в Будинку культури) за місцем роботи немає, костюми дійсно були чисті, а сценарій був написаний.

Відтак, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції хоча й вірно встановив, що прання сценічних костюмів вдома та написання сценарію є поважними причинами відсутності на робочому місці, де не створено умов для виконання такої роботи, проте проявив надмірний формалізм та пославшись на зміст написаного ОСОБА_1 пояснення, дійшов помилково висновку про наявність у діях ОСОБА_1 прогулу. ОСОБА_1 пояснила, що пояснення вона писала в стані сильного хвилювання, не зорієнтувалася що потрібно написати що вона робила, а не лише те чи вважала вона що перебуває у простої, чи ні, апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що при проведенні службового розслідування (Акт на а. с. 79) комісія не заслуховувала ОСОБА_1 , що не є порушенням, але призвело до того, що не було встановлено об`єктивних причин відсутності позивачки на робочому місці.

Отже, апеляційний суд приходить до переконливого висновку, що ОСОБА_1 хоча й була відсутня на робочому місці 21 липня 202022 року з 12 год по 17 год. 20 хв. (причому згідно розпорядку роботи (а. с. 24-26), з 13 год. до 14 год. обідня перерва), проте така відсутність була з поважних причин: вона виконувала вдома роботу, яку не могла виконувати на робочому місці через відсутність створених для цього там умов. Матеріали справи містять достатньо доказів а відповідачем не спростовано факту виконання такої роботи.

Отже, ОСОБА_1 21 липня 2022 року не вчинила прогул без поважних причин, відтак наказ про її звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є незаконним, підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді директора Будинку культури с. Жахнівка.

Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, зокрема і для оплати часу вимушеного прогулу, закріплено Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (з послідуючими змінами) (надалі Порядок).

Відповідно до п.2 Розділу ІІ Порядку, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Отже, в справі що розглядається, такими місяцями є травень та червень 2022 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно Довідки про заробітну плату (а.с. 23), заробітна плата за травень 2022 складала 8161,46 грн (22 робочі дні), за червень 2022 7755,78 грн (22 робочі дні), відтак середньоденна заробітна плата становить 361,75 грн. ((8161,46 + 7755,78): 44). За період вимушеного прогулу з 27.07.2022 року по день ухвалення судового рішення апеляційним судом (27 квітня 2022 року) кількість робочих днів становить 194, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, який слід стягнути з відповідача на користь позивачки складає 69817,75 грн ( 193 х 361,75).

З огляду на приписи п.2 , 4 ч.1 ст. 430 ЦПКУ, рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць та в частині поновлення на роботі слід допустити до негайного виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відтак апеляційним судом дано оцінку основним аргументам відповідача та позивача, викладеним в апеляційних скаргах.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в законній силі залишатись не може та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, оскільки його висновки не відповідають обставинам справи та прийняті з невірним застосуванням норм матеріального права, які регулюють порядок звільнення за прогул. Відтак апеляційний суд приймає нове рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин 1 та 2 цієї ж статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Подаючи позов у 2022 році із однією вимогою майнового та однією вимогою немайнового характеру, ОСОБА_1 мала б сплатити 1 984,8 грн судового збору, за подання апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2977,8 грн, що разом складає 4962 грн.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а її позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 4962 грн за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 364, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Шевчуком Вадимом Олександровичем, задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації «Будинку культури» Тиврівської селищної ради № 61к від 26 липня 2022 року та поновити ОСОБА_1 на посаді директора Будинку культури с. Жахнівка.

Стягнути з Будинку культури Тиврівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2022 року по 27 квітня 2023 року у розмірі 69817 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 75 копійок без врахування податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Будинку культури Тиврівської селищної ради на користь держави 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , с. Жахнівка, Вінницький район, Вінницька область.

Відповідач Будинок культури Тиврівської селищної ради, ЄДРПОУ 05463408, вул. Тиверська, 49, смт Тиврів, Вінницький район, Вінницька область.

Повна постанова складена 02 травня 2023 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. С. Панасюк

О. Ю. Береговий