Ухвала

від 11.04.2023 по справі 947/35595/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/128/23

Справа № 947/35595/20 1-кс/947/11611/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

керівника ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство

рибалок-любителів» ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , в інтересах Громадської організації «Одеські водно-моторні причали», на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020160000000866 від 29.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2022 року було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження, користування перетворення, передачі та проведення будь-яких реєстраційних та інших дій на об`єкт нерухомого майна шкіперська, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 2350033651000, загальною площею 104,7 метрів квадратних, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 110, право власності на яке зареєстровано за ГО «Одеські водно-моторні причали».

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що у цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення збереження предмету злочину з метою недопущення його відчуження та перетворення.

Зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах Громадської організації «Одеські водно-моторні причали», вважає ухвалу слідчого судді про арешт майна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що:

- право власності на об`єкт нерухомого майна був набуто апелянтом в законний спосіб, майно перебуває у законному володінні апелянта;

- вказаний об`єкт не є речовим доказом, не належить ані підозрюваному, ані обвинуваченому, не підлягає ані спеціальній конфіскації, ані конфіскації майна, як виду покарання.

Оскільки клопотання слідчого про накладення арешту на майно розглядалось слідчим суддею без повідомлення та участі представника Громадській організації «Одеські водно-моторні причали», копія ухвали їм не направлялась, про постановлення оскаржуваної ухвали власнику майна стало відомо 28.12.2022 року, а тому строк на апеляційне оскарження обраховується з дня, коли апелянту стало відомо про постановлення оскаржуваної ухвали.

На підставі цього, просить ухвалу слідчого судді від 23.11.2022 року про арешт майна скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Адвокат ОСОБА_9 який діє в інтересах ГО «Одеські водно-моторні причали» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд його апеляційної скарги без його участі.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо така особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомила про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи вищезазначене, вислухавши думку прокурора, керівника ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_8 , та його представника ОСОБА_7 які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності адвоката ОСОБА_9 .

Позиції учасників апеляційного розгляду

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, керівника ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_8 , та його представника ОСОБА_7 які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На думку апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вище вимог дотримався в повному обсязі.

Перевіряючи ухвалу слідчого судді на дотримання вищевказаних вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, апеляційним судом встановлено, що СУ ГУНП в Одеській області, за процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020160000000866 від 29.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2, 4 ст. 190 КК України.

В межах цього кримінального провадження прокурор звертається з клопотанням про арешт майна зазначивши, що не накладення арешту на об`єкт нерухомого майна шкіперська, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 2350033651000, загальною площею 104,7 метрів квадратних, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 110, право власності на яке зареєстровано за ГО «Одеські водно-моторні причали», оскільки, може призвести до приховування об`єкту нерухомого майна, незаконного вибуття із власності, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також, з метою упередження подальшої неправомірної зміни керівництва громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»».

Аналіз клопотання прокурора про накладення арешту на майно, дає підстави для висновку, що це клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові підстави, у зв`язку з якими потрібно накласти арешт на майно.

Доводи апелянта стосовно відсутності правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, спростовується доданими до клопотання доказами, з яких вбачається наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання, що з огляду на наведені прокурором та встановлені досудовим розслідуванням обставини, вищезазначений об`єкт нерухомості може бути об`єктом кримінально-протиправних дій та має суттєве значення для встановлення важливих обставин під час досудового розслідування.

Окрім того, доказами за клопотанням про накладення арешту на майно підтверджено, що прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна - реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 2350033651000, загальною площею 104,7 зазначив, що метою накладення арешту на майно, є забезпечення збереження речових доказів.

Матеріалами клопотання підтверджено наявність ризиків щодо цього майна, а саме можливості його відчуження, й доведено необхідність виконання завдання арешту майна, а саме запобігання можливості таких ризиків.

Отже, враховуючи, що вищевказане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, прокурором у клопотанні в повній мірі було зазначено, яке відношення має цей об`єкт нерухомості до вчиненого злочину, з посиланням на докази, є достатні підстави вважати, що він є об`єктом кримінально-протиправних дій та зберіг на собі його сліди, а тому з метою збереження речових доказів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, для забезпечення таким чином виконання завдань кримінального провадження.

При цьому, незастосування заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, може призвести до протиправного відчуження об`єкту нерухомого майна.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що Громадська організація «Одеські водно-моторні причали» є добросовісним власником об`єкту нерухомості на який накладено арешт, апеляційний суд звертає увагу, що слідчий суддя, суд на цій стадії провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Завдання слідчого судді полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на цей час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.

При цьому, арешт на майно з метою збереження речових доказів, може бути накладено незалежно від того, чи пред`являлась підозра у вчиненні злочину (ч. 3 ст. 170 КПК).

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя при розгляді клопотання в повній мірі з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, тому ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою.

Вирішуючи питання доцільності заборони або обмеження відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися наведеним об`єктом нерухомості, слідчий суддя, виходячи з обставин провадження, а також, необхідності втручання в права та інтереси власників майна, прийшов до обґрунтованого висновку, що накладення арешту на це майно, шляхом заборони його відчуження та розпорядження не призведе до будь-яких негативних наслідків, які б переважали інтереси держави й буде відповідати завданням кримінального провадження, а таке втручання у права та інтереси власника майна є виправданим.

При цьому, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз.2 ч.1 ст.174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, з урахуванням всього вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, Одеський апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , в інтересах Громадської організації «Одеські водно-моторні причали» - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020160000000866 від 29.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4