Постанова

від 03.05.2023 по справі 686/7439/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/7439/23

Провадження № 22-ц/4820/970/23

Хмельницький апеляційнийсуд вскладі колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу № 686/7439/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2023 року (суддя Стефанишин С.Л.) про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015», ОСОБА_3 про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив перевести права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 18.04.2019, що укладений між ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), що посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грица Л.М. за № 550 на ОСОБА_1 .

Одночасно із позовною заявою, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій зазначив про необхідність забезпечення його позову шляхом накладення арешту на кімнату № 3 площею 15,3 кв.м, що згідно інформації Державного реєстру нерухомого майна розташоване по АДРЕСА_1 , має реєстраційний номер нерухомого майна 1809179868101 та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач ОСОБА_3 здійснить відчуження нерухомого майна під час розгляду справи, що призведе до неможливості виконання рішення суду, а також ускладнить розгляд справи, зробить неефективним обраний позивачем спосіб захисту і позивач буде позбавлений можливості захистити своє порушене право.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якійпросить скасуватиоскаржувану ухвалута визнатитакою,що винесеназ порушеннямнорм процесуальногоправа.Суд першої інстанції, мотивуючи свою відмову в задоволенні заяви тим, що позивач при звернені із заявою не надав доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, проігнорував п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 та ст. 149 ЦПК України. Так як ОСОБА_1 при подачі заяви вказував, що у разі відчуження кімнати ОСОБА_3 він не зможе захистити своє порушене право, оскільки нерухомість буде належати іншому власнику, що зробить обраний позивачем спосіб захисту неефективним. У випадку задоволення позову апелянт буде позбавлений можливості зареєструвати право власності на кімнату, що призведе до надмірних затрат позивача та створить нові спори з іншими особами.

Апелянт також вказує, що судом не враховано усталену практику Верховного Суду, викладену у постановах від 07.10.2020 у справі № 761/3960/19 та від 07.09.2020 у справі № 522/3471/20.

А тому, ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та прийняття нового судового рішення про задоволення його заяви щодо забезпечення позову.

Представник ОСОБА_1 адвокат Бейлик М.Б. підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_3 та представник ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на вказаний ним об`єкт нерухомого майна, що зареєстрований та належить відповідачу, а також не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України, позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Процесуальний закон передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_1 , що заявлений до відповідачів ТОВ «ЖЕДПМК 2015» і ОСОБА_3 ,є переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 18.04.2019, який укладений між ТОВ «ЖЕДПМК 2015» і ОСОБА_3 щодо кімнати АДРЕСА_2 .

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову та необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтована зокрема й тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право позивача на ефективний захист.

Враховуючи наведені обставини та предмет позову, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 , як власник майна, може вільно на власний розсуд розпоряджатися ним, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно та заборони вчиняти будь які реєстраційні дії щодо кімнати АДРЕСА_2 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення судом позову ОСОБА_1 .

Тому колегія суддів вважає, що доводи заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь які реєстраційні дії щодо нерухомого майна є обґрунтованими і такі заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами.

При цьому, слід врахувати, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Крім того, зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення їх прав та законних інтересів. Застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 , адже застосування таких видів забезпечення позову, як накладення арешту та заборони вчиняти будь які реєстраційні дії щодо кімнати АДРЕСА_2 , не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_3 , оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним та вчиняти дії щодо розірвання договору купівлі-продажу.

А тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є такими, що заслуговують на увагу.

Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на кімнату № 3 площею 15,3 кв.м, яка згідно інформації Державного реєстру нерухомого майна розташована по АДРЕСА_1 , має реєстраційний номер нерухомого майна: 1809179868101.

Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо кімнати № 3 площею 15,3 кв.м, яка згідно інформації Державного реєстру нерухомого майна розташована по АДРЕСА_1 , має реєстраційний номер нерухомого майна: 1809179868101.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,однак можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня складенняповного судовогорішення.

Повний текст постанови складено 04 травня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай