Постанова

від 02.05.2023 по справі 902/1034/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року Справа № 902/1034/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача - Дяченко С.В.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/1034/22 (повний текст складений 10.03.2023, суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднаний енергоресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля"

про стягнення 1 592 368,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/1034/22 позов задоволений частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднаний енергоресурс" 1 294 011,84 грн заборгованості, у тому числі: 1 041 575,76 грн - основного боргу, 97 395,90 грн - інфляційних втрат, 22 104,43 грн - 3% річних, 132 935,75 грн пені та 21 403,82 грн витрат на сплату судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 85 602,04 грн - інфляційних втрат, 597,62 грн - 3% річних, 212 157,05 грн пені - відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 04 575,76 грн заборгованості за придбану електричну енергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Також судом першої інстанції здійснено перерахунок інфляційних, 3% річних та пені. Місцевий господарський суд дійшов висновку до зменшення розміру нарахованої пені до 50%.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/1034/22 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 97 395,90 грн - інфляційних втрат, 22 104,43 грн - 3% річних, 132 935,75 грн пені, та прийняти в цій частині рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що скаржник є збитковим та немає джерел фінансових надходжень для сплати додаткових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднаний енергоресурс" зазначених у вищезазначеному позові, окрім як суми основного боргу. Відповідачем не оспорюється суча основного боргу та встановлені судом обставини, поряд з ним вважаємо, що рішення місцевого суду повинно бути скасовано в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних збитків, оскільки вони є необґрунтованими та надмірними по відношенню до відповідача. Скаржник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопостачальна компанія Поділля перебуває в статусі Дефолтний, що унеможливлює здійснення основного виду діяльності товариства. Крім того, скаржник звертає увагу на форс-мажорні обставини, що пов`язані з військовою агресією росії.

Листом суду апеляційної інстанції від 21.03.2023 матеріали справи витребовувалися з Господарського суду Вінницької області.

04.04.2023 матеріали справи №902/1034/22 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/1034/22 залишено без руху. Встановлений скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Північно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 5679,81 грн протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

14.04.2023 на адресу суду від ТОВ "Енергопостачальна компанія "Поділля" надійшов лист на виконання ухвали суду від 06.04.2023 до якого долучено платіжну інструкцію №3235 від 13.04.2023 про сплату судового збору у розмірі 5679,81 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/1034/22. Розгляд апеляційної скарги призначений на 02.05.2023 об 11:00год.

01.05.2023 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечила доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.

В судове засідання представник скаржника не з`явився. Однак, 28.04.2023 на адресу суду від ТОВ "Енергопостачальна компанія "Поділля" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із відпусткою представника відповідача. На підтвердження додано копії заяви про відпустку, наказу про надання відпустки від 28.04.2023.

Суд вважає, що слід відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.04.2023 явка представників сторін в судове засідання 02.05.2023 не визнавалася обов`язковою.

Не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

У клопотанні про відкладення розгляду справи апелянт не довів обов`язковість своєї присутності в судовому засіданні, клопотань по суті спору не заявляв, як то необхідність надати додаткових доказів, тощо.

При цьому, в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач зазначає підставу відкладення відпустку представника відповідача. Однак, долучає заяву про відпустку та наказ на відспустку директора товариства. З наказу вбачається, що виконуючим обов`язки директора призначено Олійника Я.А. Проте, причин неможливості участі в судовому засіданні виконуючого обов`язки директора відповідачем не зазначено.

Отже, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В прохальній частині апеляційної скарги скаржник оскаржує рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/1034/22 лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 97 395,90 грн - інфляційних втрат, 22 104,43 грн - 3% річних, 132 935,75 грн пені.

Враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 97 395,90 грн - інфляційних втрат, 22 104,43 грн - 3% річних, 132 935,75 грн пені.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднаний енергоресурс" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № РДД-3/22 від 03.03.2022 (далі - договір).

Пунктом 1.1. цього договору сторони погодили, що за цим договором продавець зобов`язаний продати електричну енергію (електроенергію), як товарну продукцію покупцю, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електроенергію для її постачання в обсягах та за ціною відповідно до умов договору (т. 1 а.с. 20-28).

Відповідно пункту 3.1. договору орієнтовна вартість договору визначається сумою вартості електроенергії, що буде поставлена протягом дії договору, на підставі Актів купівлі-продажу електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

Згідно пункту 3.2. договору вартість електричної енергії, придбаної покупцем у продавця, визначається на підставі фактичних обсягів купівлі-продажу електричної енергії, умови визначення яких зазначені в розділі 4 цього договору та договірної ціни електричної енергії, визначеної у додаткових угодах до договору на відповідний розрахунковий період.

За умовами пункту 3.3. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Положеннями пункту 4.1. сторони передбачили, що продаж електричної енергії, як товарної продукції, на відповідний розрахунковий період здійснюється продавцем відповідно до умов договору та щомісячної додаткової угоди, яка укладається між сторонами за формою відповідно до додатку 2 до договору.

Згідно пункту 4.6. договору фактичний обсяг купівлі-продажу електричної енергії визначається як сумарний, підтверджений відповідним повідомленням щодо реєстрації договорів на електронній платформі ОСП, обсяг за кожною годиною торгової доби розрахункового місяця.

Відповідно до пункту 5.6. договору датою виконання зобов`язань продавця за розрахунковий період є дата підписання обома сторонами Акту купівлі-продажу електричної енергії.

Згідно пункту 5.10. договору покупець забезпечує надходження грошових коштів за електричну енергію на банківський рахунок продавця до 16:00 години за 1 (один) робочий день до початку торгового дня (доби постачання), виходячи з прогнозованого обсягу електроенергії та договірної ціни, визначеної у розділі 3 договору. Покупець самостійно здійснює розрахунок розмірів вищезазначених платежів без надання продавцем окремих відповідних рахунків

За умовами пункту 5.11. договору сторони домовились, що якщо граничний термін оплати (дата оплати) припадає на вихідний, святковий або небанківський день, то покупець зобов`язується здійснити оплачу (відповідну частку оплати) у попередній банківський день, що передує дачі такого платежу.

Пунктом 5.13. договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за куплену покупцем у продавця електроенергію у розрахунковому місяці здійснюється покупцем на підставі Акту купівлі-продажу, отриманого відповідно до п.5.2 цього договору, до десятого числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої покупцем електроенергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу та сумарною оплатою покупця за відповідний розрахунковий місяць, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 11.1. договір вважається укладеним, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 року, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх виконання.

Також, сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 "Зразок Акту купівлі-продажу електричної енергії", Додаток № 2 "Зразок додаткової угоди" та Додаток 3 "Базовий щоденний погодинний обсяг купівлі-продажу електричної енергії" (т.1 а.с. 29-32).

На виконання умов договору 03.03.2022 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу електричної енергії № РДД-3/22 від 03.03.2022 року на строк (період) постачання з 04.03.2022 до 31.03.2022 включно, Базовий щоденний погодинний обсяг купівлі-продажу електричної енергії на березень 2022 та 26.03.2022 додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу електричної енергії №РДД-3/22 від 03.03.2022 на строк (період) постачання з 01.04.2022 по 30.04.2022, Базовий щоденний погодинний обсяг купівлі-продажу електричної енергії на квітень 2022 (т. 1 а.с. 33-38).

На виконання умов укладеного договору протягом березня квітня 2022 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електричну енергію у кількості 2299,83 МВт год на загальну суму 6 321 290,82 гривень, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2022 за березень 2022 року та від 30.04.2022 за квітень 2022 року (т.1. а.с. 39, 40).

Судом встановлено, що акти купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2022 за березень 2022 року та від 30.04.2022 за квітень 2022 року підписані уповноваженими представниками продавця та покупця та скріплені печатками сторін.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, кількості та вартості поставленої електричної енергії.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем складено акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 - до 05.05.2022 за договором № РДД-3/22 від 03.03.2022, з якого вбачається, що погоджена заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" станом на 05.05.2022 складала 1 797 575,76 грн. Вказаний розмір заборгованості визнано також відповідачем у листі № 105 від 10.05.2022. Протягом травня-вересня 2022 року відповідачем оплачено заборгованість за електричну енергію у розмірі 756 000,00 гривень.

Як вбачається із наданих суду копій платіжних доручень вартість отриманої електричної енергії відповідачем оплачено частково на загальну суму 5 279 715,06 грн (т. 1 а.с. 98-144).

За твердженням позивача, вартість електричної енергії отриманої у квітні, травні 2022 року у розмірі 1 041 575,76 гривень відповідачем не оплачено.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 1 041 575,76 грн матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті отриманої електричної енергії, позивач, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 1 041 575,76 грн заборгованості за електричну енергію, 22 702,05 грн 3% річних від простроченої суми, 182 997,94 грн збитків від інфляції за час прострочення оплати та 345 092,80 грн пені.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 04 575,76 грн заборгованості за придбану електричну енергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. У вказаній частині судове рішення не оскаржується.

Скаржником заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 702,05 грн 3% річних від простроченої суми, 182 997,94 грн збитків від інфляції за час прострочення оплати та 345 092,80 грн пені.

Судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 97 395,90 грн - інфляційних втрат, 22 104,43 грн - 3% річних, 132 935,75 грн пені.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 № 924/532/19).

Судом першої інстанції при перерахунку інфляційних втрат та 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення обґрунтовано враховано, що розрахунок позивача є помилковим, оскільки при здійсненні нарахувань позивачем не враховано періодів та сум простроченої заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за період з 11.05.2022 до 31.12.2022.

Суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, що останні становлять 97 395,90 грн та підлягають до стягнення. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 85 602,04 грн слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" в межах визначеного позивачем періоду прострочення, що становить 22 104,43 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в сумі 597,62 грн слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 7.3. договору сторони визначили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати за електричну енергію у строки, зазначені в розділі 5 цього договору, покупець, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, сплачує на користь продавця пеню за кожний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що пункт 7.3. договору не містить іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, із зазначенням "до дати фактичного виконання". Таким чином, умову, передбачену у пункті 7.3. укладеного сторонами у цій справі договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України. Тобто, у спірних правовідносинах правомірним є строк нарахування пені протягом 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано 345 092,80 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення до 31.12.2022 включно.

Колегія судів зазначає, що позивачем не враховано періодів та сум простроченої заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за період з 11.05.2022 до 11.11.2022 та положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" в межах шести місяців, на суму простроченої заборгованості з урахуванням здійсненої відповідачем оплати заборгованості, суд дійшов висновку, що сума нарахованої пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої заборгованості складає 265 871,50 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 79 221,30 грн слід відмовити у зв`язку із їх необґрунтованістю.

В суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач зазначає про часткове визнання позовних вимог, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв`язку з цим воєнного стану в Україні як на підставу для звільнення від сплати штрафних санкцій.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції враховано наступне.

Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

За умовами пункту 8.3. договору сторона яка опинилась під впливом дії обставин непереборної сили, зобов`язана негайно (без затримки, у максимально короткий термін), як тільки стане відомо про їх настання чи припинення, повідомити про це іншу сторону будь - якими припустимими засобами, з наступним письмовим повідомленням сторони.

Згідно пункту 8.4. договору засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку, а єдиним доказом настання таких обставим, є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою (ТПП) України. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин. Ненадання своєчасно сертифіката ТПП позбавляє сторону права посилатись на настання таких обставин.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не подано належних доказів щодо повідомлення позивача у порядку, передбаченому договором про дію форс-мажорних обставин, що об`єктивно перешкоджають або унеможливлюють належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Судом також враховано, що договір був укладений сторонами 03.03.2022, тобто після введення в Україні військового стану, про що при укладенні договору відповідачу було відомо та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов`язання за договором.

Не надано відповідачем також доказів звернення до позивача з пропозиціями перегляду умов договору, врегулювання спору мирним шляхом з огляду на дію обставин, які на його думку, перешкоджали виконанню зобов`язань за договором.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, який укладено 03.03.2022.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини відхиляються судом як необгрунтовані.

У письмових поясненнях № 10 від 27.02.2023 (вх. № 01-34/1790/23 від 27.02.2023) відповідач зазначив, що з 10.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопостачальна компанія Поділля перебуває в статусі Дефолтний згідно з п.1.7.1 та п. 1.7.4 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, що унеможливлює здійснення основного виду діяльності товариства (КВЕД 35.14 Торгівля електроенергією). Відповідач зазначив, що є збитковим та немає джерел фінансових надходжень для сплати додаткових вимог позивача, окрім основної суми боргу в розмірі 1 041 575,76 грн за електричну енергію у зв`язку з чим клопотав зменшити суму позовних вимог позивача.

Вказане клопотання суд першої інстанції розцінив як зменшення нарахованої позивачем суми неустойки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та ін.).

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

Судом враховано, що п. 1.7.4 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 Про затвердження Правил ринку передбачено, що учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу "Дефолтний" при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин: 1) тривалість статусу "Переддефолтний" для учасника ринку становить більше двох робочих днів. Датою набуття статусу "Дефолтний" є наступний день після двох робочих днів перебування у статусі "Переддефолтний"; 2) судом прийнято рішення про визнання суб`єкта господарювання, що є учасником ринку, банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або учасником ринку (його уповноваженими органами) прийнято рішення про ліквідацію суб`єкта господарювання, що є учасником ринку. Датою набуття статусу "Дефолтний" є наступний день після отримання ОСП відповідної інформації про учасника ринку; 3) анулювання учаснику ринку ліцензій на провадження діяльності на ринку електричної енергії. Датою набуття статусу "Дефолтний" є дата набрання чинності рішенням Регулятора про анулювання відповідної ліцензії.

Згідно п.п 1.7.5 Правил ринку на період існування статусу "Дефолтний" АР вживає до такого учасника ринку такі заходи: 1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний". У повідомленні, що надсилається Регулятору, зазначаються найменування та код ЄДРПОУ учасника ринку, якому присвоєно статус "Дефолтний", згідно з відповідним реєстром учасників ринку та розмір його заборгованості перед ОСП; 2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу; 3) зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; 4) установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку; 5) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу "Дефолтний" постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником "останньої надії" відповідно до Правил роздрібного ринку з 00:00 дня, наступного за днем набуття ним статусу "Дефолтний"; 6) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу "Дефолтний" кожного робочого дня о 10:30 направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ОСОБА_1 (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець) та кінцевий розмір простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.

АР приймає рішення щодо позбавлення учасника ринку статусу "Дефолтний" після виконання учасником ринку всіх прострочених фінансових зобов`язань та за відсутності обставин, визначених підпунктами 2 та 3 пункту 1.7.4 цієї глави.

Судом встановлено, що на сайті НЕК "Укренерго" за посиланням https://wservice.ua.energy/entsoe/getdefault міститься інформація щодо до переліку учасників ринку, яким надано статус "Переддефолтний"/"Дефолтний", з якого вбачається, що з 10.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Енергопостачальна компанія Поділля перебуває у статусі "Дефолтний".

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності відповідача є купівля-продаж електричної енергії (35.54), тому внаслідок застосування до відповідача статусу "Дефолтний останній втратив право здійснювати купівлю-продаж електричної енергії та відповідно у повному обсязі здійснювати свою господарську діяльність, що може призвести до банкрутства підприємства та неможливості позбавлення статусу Дефолтний (т.1. а.с. 49).

Судом також враховано, що зі звіту про фінансові результати Товариства з обмеженою відповідальністю Енергопостачальна компанія Поділля за 2022 рік та балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2022 слідує, що у підприємства відсутній прибуток, натомість обліковується збиток за звітний період, тобто підприємство є збитковим (т. 1 а.с. 218-225).

Досліджуючи питання щодо наявності підстав для зменшення пені, колегія суддів враховує, що завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Судом також враховано, що інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, позивачем не подано доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції враховано засади справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, та обґрунтовано зменшено розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обґрунтованим нарахування пені в сумі 265 871,50 грн, з урахуванням зменшення розміру пені на 50%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 132 935,75 грн, у стягненні решти пені слід відмовити з підстав її зменшення судом.

Отже, доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення в оскаржувані частині не вбачається.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на скаржника відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/1034/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/1034/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №902/1034/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "04" травня 2023 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.