Рішення

від 02.05.2023 по справі 916/1038/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1038/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи №916/1038/23

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Б. Хмельницького, 35; код 43106699; поштова: 03191, м. Київ, а/с 67)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО (66352, Одеська обл., Подільський р-н, с. Липецьке, вул. Тургенєва, буд. 23, код 40909712)

про: стягнення 601 404,22 грн.

з підстав неналежного виконання договору поставки

Представники сторін:

Від позивача: Пустовойтов Д.М.

Від відповідача: Опанасенко А.В.

СУТЬ СПОРУ: 15.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО (далі Відповідач) про стягнення: 81 177,42 грн пені; 36% річних у сумі 58 447,75 грн; 58 447,75 грн як плату за користуванням товарним кредитом та інфляційні втрати в сумі 403 331,30 грн.

16.03.2023 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України та ч.1 ст.251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.04.2023 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позову, або зменшити розмір пені, 36% річних та плати за користування товарним кредитом на 90%.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

В С Т А Н О В И В :

26.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО (Відповідач, Покупець) було укладено договір № 235/22/131 (Договір), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Позов, ґрунтується на тому, що відповідач не здійснив оплату товару в строки, зазначені в договорі, через що ТОВ «Фірма Ерідон» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача 1883520,00 грн заборгованості з оплати товару за договором поставки, а також 375671,93 грн пені; 36% річних у сумі 391 978,57 грн; 391 978,57грн як плату за користуванням товарним кредитом. Після пред`явленням позову відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 2025431,40 грн., тобто відповідач повністю сплатив 1883520,00 грн заборгованості з оплати товару за договором поставки, а переплата в сумі 141 911,40 грн зарахована Позивачем як часткова оплата за користування товарним кредитом

Рішенням Господарського суду Одеської області (справа № 916/2432/22) від 20.12.2022 позов задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 1883520,00 грн основного боргу та 141911,40 грн плати за користування товарним кредитом закрито та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фірма Ерідон 100000 грн 00 коп. пені, 100000 грн 00 коп. 36% річних, 250067 грн 17 коп. плати за користування товарним кредитом, у решті позову суд відмовив. Тому, Позивач звернувся з цим позовом про стягнення пені, відсотків річних та товарного кредиту за період не охоплений попередньої позовною заявою та не відображений у вказаному Рішенні суду та про стягнення інфляційних втрат за період прострочення.

Відповідач з позовом не погодився, зазначивши, що Позивач вже отримав від Відповідача сплату тіла заборгованості у сумі 1 883 520,00 грн. та санкційні платежі у сумі 591 978, 57 грн., а повторний позов про стягнення компенсації за несвоєчасну сплату не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 року по справі № 916/2432/22, яке набрало законної сили 17.01.2023 року, встановлено наступні обставини:

"26.08.2021 р. між ТОВ ,,Фірма Ерідон (Постачальник) та ТОВ ,,ЛІБХЕР-АГРО (Покупець) укладено договір № 235/22/131 (Договір), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною (п.1.2 Договору).

Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або євро), зазначається у додатках до цього Договору (п.2.1 Договору).

Загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 Договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна (п.2.3 Договору).

Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладання додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п.3.1 Договору).

Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару… (п.3.2 Договору).

Здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього Договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд (п.3.7 Договору).

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем: по кількості відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару (п.5.3 Договору).

За порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору (п.6.1 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.9.2 Договору).

Цей Договір, включаючи додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей сторін та замінює собою всі попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між сторонами щодо предмету цього Договору. Будь-які зміни або доповнення до Договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін (п.9.3 Договору).

В додатку від 14.01.2022 р. № 235/22/131/1-МД/О до Договору сторонами погоджено, зокрема:

-загальна вартість Товару за цим додатком, включаючи ПДВ 1883520,00 грн (п.2 додатку до Договору);

-…Оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 Договору поставки, в наступному порядку: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 11.02.2022 р. (п.3 додатку до Договору);

-цей додаток набирає чинності з дати його підписання та є невід`ємною частиною Договору поставки № 235/22/131 від 26.08.2021 р. (п.15 додатку до Договору).

На виконання Договору та додатку до нього ТОВ ,,Фірма Ерідон поставлено, а ТОВ ,,ЛІБХЕР-АГРО прийнято Товар (карбамід марки ,,Б) на суму 1883520,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 16.02.2022 р. № 5554 та відсутністю заперечень з цього приводу представників сторін.

Договір, додаток до нього, видаткову накладну підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів."

Як було вказано, Рішенням Господарського суду Одеської області (справа №916/2432/22) від 20.12.2022 року позов задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 1883520,00 грн основного боргу та 141911,40 грн плати за користування товарним кредитом закрито та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 100000,00 грн - пені, 100000,00 грн - 36% річних, 250067,17 грн плати за користування товарним кредитом, у решті позову суд відмовив.

17.01.2023 року вказане Рішення набрало законної сили.

20.02.2023 р. ТОВ «Лібхер-Агро» сплатило заборгованість, що була стягнута рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 р, у справі №916/2432/22, що підтверджується платіжними інструкціями №16 та №17 (а.с. 92-93), тобто станом на теперішній час, Позивач отримав від Відповідача сплату тіла заборгованості у сумі 1883520,00 грн. та санкційні платежі на загальну суму 591 978, 57 грн.

Натомість, Позивач звернувся з цим позовом про стягнення пені, відсотків річних та товарного кредиту за період не охоплений Рішенням суду по справі № 916/2432/22, а саме з 13.09.2022 року до 02.11.2022 року, та стягнення інфляційних втрат за період прострочення.

Суд погоджується із розрахунком 58 447,75 грн. в якості плати за користуванням товарним кредитом та інфляційних втрат в сумі 403 331,30 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення Відповідача про те, що стягнення плати за користування товарним кредитом вже було предметом спору по вищевказаній справі (№916/2432/22) і звернення з повторним позов про такої плати - не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності. Суд звертає увагу на те, що Позивач вправі нараховувати таку плату за інший період часу користування Відповідачем товарним кредитом до моменту погашення суми ним основного боргу, і звертатися до суду з позовом про стягнення такої плати.

Щодо заперечень Відповідача проти позовних вимог про стягнення з нього 403 331,3грн. інфляційних, то таких вимог про справі № 916/2432/22 не заявлялось і суд вважає, що Позивач не обмежений у праві на звернення до суду з позовом в частині стягнення інфляційних за прострочення по грошовому зобов`язанню, відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що пунктом 6.7.договору, на який посилається Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення в частині вимог про стягнення інфляційних, - передбачено, що в разі невиконання Покупцем (Відповідачем по справі) зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору , Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника (Позивача по справі) компенсаційний платіж розмірі 36% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Тобто, вказаним пунктом договору врегульовано питання щодо іншого розміру процентів річних (замість 3% річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, встановлено 36% річних) і ніяким чином не обмежено право Постачальника (Позивача) на нарахування інфляційних за період прострочення по грошовому зобов`язанню і на звернення до суду з позовними вимогами про їх стягнення.

Тому, суд вважає, що позов в частині стягнення з Відповідача 58 447,75 грн. плати за користуванням товарним кредитом та 403 331,30 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача 81 177,42 грн. пені та 58 447,75 грн. сплати 36% річних, суд зазначає, що вказані суми Позивачем розраховані у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

Між тим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду, та може відбутись виключно за наслідком розгляду відповідного клопотання із урахуванням наведених вимог.

Така позиція суду базується на висновках, викладених постановах Верховного Суду: від 03.10.2019 у справі N 914/2202/18; від 12.09.2019 у справі N 910/10427/18; від 11.09.2019 у справі N 905/2149/18; від 06.09.2019 у справі N 914/2252/18; від 27.09.2019 у справі N 923/760/16.

Вирішуючи питання по цій справі в частині можливості зменшення розмірів пені, та відсотків річних, суд приймає до уваги ступінь виконання Відповідачем свого зобов`язання по договору, зокрема те, що на цей час Відповідачем сплачено і основний борг перед Позивачем у повному обсязі і штрафні санкції в межах справи № 916/2432/22.

Тобто, на момент відкриття провадження по цій справі Відповідачем були виконанні у повному обсязі грошові зобов`язання по Договору, включаючи сплату 1883520,00 грн основного боргу, 100000 грн 00 коп. пені, 100000 грн 00 коп. 36% річних, нарахованих за інший період прострочення. При цьому, як зазначалось вище, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 403331,30грн. інфляційних. Тобто, Позивачу рішенням по цій справі компенсуються втрати, завдані йому внаслідок інфляційних процесів в період неналежного виконання Відповідачем грошових зобов`язань по договору.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 викладено правову позицію з питання щодо можливості зменшення стягнення пені та відсотків річних за порушення по грошовому зобов`язанню. Зокрема, у вказані постанові зазначено наступне:

„Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (п.8.32 постанови).

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (п.8.37 постанови).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (п.8.38 постанови).

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на відсутність у Позивача інших збитків, завданих простроченням здійснення Відповідачем оплати по договору, крім збитків у вигляді втрат від інфляційних процесів та за користування товарним кредитом, позовні вимоги про стягнення яких підлягають задоволенню, - суд вважає можливим зменшити розміри пені та 36-ти відсотків річних, стягнувши з Відповідача на користь Позивача 20 000 грн. пені та 10 000 грн. сплати десяти процентів річних.

При цьому, суд зазначає, що не вбачає підстав для зменшення, нарахованої до стягнення суми інфляційних.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до вищевказаної норми ЦК України, - є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц та від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18.

Тобто, положеннями ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від інфляції (сплата інфляційних), так і компенсація кредитору з боку боржника за неналежне виконання зобов`язання (сплата 3% річних, а по цій справі 36 % річних, як передбачено договором).

Таким чином, зменшення розміру інфляційних, які підлягають до стягнення з Відповідача, суд вважає неможливим, оскільки внаслідок цього Позивачу не будуть відшкодовані, завдані йому втрати від знецінення грошових коштів в період прострочення виконання Відповідачем свого грошового зобов`язання по договору. Тобто, фактично, рішенням суду про зменшення розміру інфляційних, які підлягають до стягнення Позивачу будуть завдані збитки у вигляді недоотриманих грошових коштів, знецінених внаслідок інфляційних процесів.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, витрати Позивача по сплаті судового збору суд покладає на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО (66352, Одеська обл., Подільський р-н, с. Липецьке, вул. Тургенєва, буд. 23, код 40909712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Б. Хмельницького, 35; код 43106699; поштова: 03191, м. Київ, а/с 67): 20 000 гривень пені; 10 000 гривень спати 36% річних; 58 447 гривень 75 коп. плати за користуванням товарним кредитом; 403 331 гривню 30 коп. інфляційних та 9022 гривні судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.05.2023р.

Суддя О.А. Демешин

Повний текст рішення складено 04 травня 2023 р.