Постанова

від 07.08.2023 по справі 916/1038/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1038/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023, повний текст якого складено та підписано 04.05.2023

у справі №916/1038/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФІРМА ЕРІДОН

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО

про стягнення 601 404,22 грн,-

головуючий суддя Демешин О.А.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ФІРМА ЕРІДОН звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО про стягнення 601 404,22 грн заборгованості у зв`язку із простроченням виконання зобов`язань з оплати товару за договором поставки № 235/22/131 від 26.08.2021 р. та укладеним до нього додатком № 235/22/131/1-МД/О від 14.01.2022 р., з яких: 81 177,42 грн пені; 36% річних у сумі 58 447,75 грн; 58 447,75 грн як плату за користуванням товарним кредитом та інфляційні втрати в сумі 403 331,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 193 ГК України, ст.ст.177, 525,526,530,536,599,610-612,625,655,694,712 ЦК України, умови договору поставки від 26.08.2021 р. № 235/22/131, додатку від 14.01.2022 р. № 235/22/131/1-МД/О, видаткову накладну від 16.02.2022 р. № 5554, рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 по справі №916/2432/22 та вказує, що відповідач повністю сплатив заборгованість з оплати товару за договором поставки, а переплата в сумі 141 911,40 грн. зарахована позивачем, як часткова оплата за користування товарним кредитом.

На підставі викладеного, наразі позивач звертається з позовом про стягнення пені відсотків річних та товарного кредиту за період не охоплений рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 по справі №916/2432/22, а саме з 13.09.2022 до 02.11.2022 та стягнення інфляційних втрат за період прострочення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 року у справі №916/1038/23 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 20 000 гривень пені; 10 000 гривень спати 36% річних; 58 447 гривень 75 коп. плати за користуванням товарним кредитом; 403 331 гривню 30 коп. інфляційних та 9022 гривні судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 58 447,75 грн. плати за користуванням товарним кредитом та 403 331,30 грн. інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Разом з тим, врахувавши відсутність у позивача інших збитків, завданих простроченням здійснення відповідачем оплати по договору, крім збитків у вигляді втрат від інфляційних процесів та за користування товарним кредитом, позовні вимоги про стягнення яких підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та 36% річних, стягнувши з відповідача на користь позивача 20 000 грн. пені та 10 000 грн. сплати десяти процентів річних, у зв`язку з чим позовні вимоги задовольнив частково.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 по справі №916/1038/23 в частині стягнення з ТОВ ,,ЛІБХЕР-АГРО на користь ТОВ "Фірма Ерідон" 403 331,30 грн. інфляційних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "Фірма Ерідон" у задоволенні позову в частині стягнення 403 331,30 грн. інфляційних.

Заявник апеляційної інстанції вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи.

Зокрема, апелянт посилається на наступне:

-інфляційні втрати не підлягають стягненню з ТОВ ,,ЛІБХЕР-АГРО через їх договірну заміну компенсаційним платежем у розмірі 36% річних;

-під час тлумачення умов п.6.7 Договору поставки судом першої інстанції не було враховано принципу contra proferentum (слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023, повний текст якого складено та підписано 04.05.2023 у справі №916/1038/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Фірма Ерідон" просило залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 у справі №916/1038/23 без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 26.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО (Покупець) було укладено договір № 235/22/131 (Договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Позов, ґрунтується на тому, що відповідач не здійснив оплату товару в строки, зазначені в Договорі, через що ТОВ «Фірма Ерідон» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача 1883520,00 грн заборгованості з оплати товару за договором поставки, а також 375671,93 грн пені; 36% річних у сумі 391 978,57 грн; 391 978,57грн як плату за користуванням товарним кредитом.

Після пред`явленням позову відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 2025431,40 грн., тобто відповідач повністю сплатив 1883520,00 грн заборгованості з оплати товару за договором поставки, а переплата в сумі 141 911,40 грн зарахована Позивачем як часткова оплата за користування товарним кредитом

Рішенням Господарського суду Одеської області (справа № 916/2432/22) від 20.12.2022 позов задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 1883520,00 грн основного боргу та 141911,40 грн плати за користування товарним кредитом закрито та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фірма Ерідон 100000 грн 00 коп. пені, 100000 грн 00 коп. 36% річних, 250067 грн 17 коп. плати за користування товарним кредитом, у решті позову суд відмовив.

Тому, позивач звернувся з цим позовом про стягнення пені, відсотків річних та товарного кредиту за період не охоплений попередньої позовною заявою та не відображений у вказаному рішенні Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 та про стягнення інфляційних втрат за період прострочення.

Відповідач з позовом не погодився, зазначивши, що позивач вже отримав від Відповідача сплату тіла заборгованості у сумі 1 883 520,00 грн. та санкційні платежі у сумі 591 978, 57 грн., а повторний позов про стягнення компенсації за несвоєчасну сплату не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Оскільки відповідач не погоджується із оскаржуваними рішенням виключно у частині задоволення позовних вимог про стягнення 403 331,30 грн. інфляційних втрат, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги, у зв`язку з чим в частині задоволення решти позову Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 року по справі № 916/2432/22, яке набрало законної сили 17.01.2023 року, встановлено наступні обставини.

26.08.2021 р. між ТОВ ,,Фірма Ерідон (Постачальник) та ТОВ ,,ЛІБХЕР-АГРО (Покупець) було укладено договір № 235/22/131 (Договір), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною (п.1.2 Договору).

Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або євро), зазначається у додатках до цього Договору (п.2.1 Договору).

Загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 Договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна (п.2.3 Договору).

Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладання додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п.3.1 Договору).

Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару… (п.3.2 Договору).

Здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього Договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд (п.3.7 Договору).

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем: по кількості відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару (п.5.3 Договору).

За порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору (п.6.1 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.9.2 Договору).

Цей Договір, включаючи додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей сторін та замінює собою всі попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між сторонами щодо предмету цього Договору. Будь-які зміни або доповнення до Договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін (п.9.3 Договору).

В додатку від 14.01.2022р. №235/22/131/1-МД/О до Договору сторонами погоджено, зокрема:

-загальна вартість Товару за цим додатком, включаючи ПДВ 1883520,00 грн (п.2 додатку до Договору);

-…Оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 Договору поставки, в наступному порядку: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 11.02.2022 р. (п.3 додатку до Договору);

-цей додаток набирає чинності з дати його підписання та є невід`ємною частиною Договору поставки № 235/22/131 від 26.08.2021 р. (п.15 додатку до Договору).

На виконання Договору та додатку до нього ТОВ ,,Фірма Ерідон поставлено, а ТОВ ,,ЛІБХЕР-АГРО прийнято Товар (карбамід марки ,,Б) на суму 1883520,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 16.02.2022 р. № 5554 та відсутністю заперечень з цього приводу представників сторін.

Договір, додаток до нього, видаткову накладну підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів."

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 року по справі №916/2432/22 позов задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 1883520,00 грн основного боргу та 141911,40 грн плати за користування товарним кредитом закрито та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 100000,00 грн - пені, 100000,00 грн - 36% річних, 250067,17 грн плати за користування товарним кредитом, у решті позову суд відмовив.

17.01.2023 року вказане судове рішення набрало законної сили.

20.02.2023 р. ТОВ «Лібхер-Агро» сплатило заборгованість, що була стягнута за рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 р, у справі №916/2432/22, що підтверджується платіжними інструкціями №16 та №17 (а.с. 92-93), тобто станом на теперішній час, позивач отримав від відповідача сплату тіла заборгованості у сумі 1883520,00 грн. та санкційні платежі на загальну суму 591 978, 57 грн.

Разом з тим, позивач в рамках справи №916/1038/23 звернувся з позовом про стягнення пені, відсотків річних та товарного кредиту за період не охоплений рішенням суду від 20.12.2022 по справі № 916/2432/22, а саме з 13.09.2022 року до 02.11.2022 року, та стягнення інфляційних втрат за період прострочення.

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно умов п.6.7 Договору передбачено, що в разі невиконання Покупцем (Відповідачем по справі) зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору , Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника (Позивача по справі) компенсаційний платіж розмірі 36% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України та не відноситься до неустойки (штрафу та пені).

Тобто, відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України в договорі сторони поклали на відповідача відповідальність, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати процентів річних від простроченої суми у встановленому договором розмірі.

З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару є доведеним в рамках справи №№916/2432/22, а визначена позивачем і заявлена до стягнення сума є правильною, оскільки аргументів на спростування цього факту скаржник не навів, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування та стягнення 403 331,30 грн. - суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції.

Наведеним спростовуються посилання апелянта на те. що інфляційні втрати в договорі замінені компенсаційним платежем, адже позивач не обмежений у праві на звернення до суду із позовом в частині стягнення інфляційних за прострочення по грошову зобов`язанню, а п.6.7. Договору врегульовано питання щодо іншого розміру процентів річних (замість 3% річних, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, встановлено 36% річних) і ніяким чином не обмежує право позивача на нарахування інфляційних за період прострочення по грошовому зобов`язанню і на звернення до суду з позовними вимогами про їх стягнення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до вищевказаної норми ЦК України, - є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц та від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру інфляційних, які підлягають до стягнення з відповідача є неможливим, оскільки внаслідок цього позивачу не будуть відшкодовані, завдані йому втрати від знецінення грошових коштів в період прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання по договору. Тобто, фактично, рішенням суду про зменшення розміру інфляційних, які підлягають до стягнення позивачу будуть завдані збитки у вигляді недоотриманих грошових коштів, знецінених внаслідок інфляційних процесів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження відсутності вини останнього у простроченні виконання зобов`язань за договором поставки № 235/22/131 від 26.08.2021, тобто не доведено безпідставності позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 року у справі №916/1038/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛІБХЕР-АГРО залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 у справі №916/1038/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

07.08.2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький