Постанова

від 05.11.2007 по справі 8/34-07(16/214-06(8/98))

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/34-07(16/214-06(8/98))

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2007                                                                                   Справа № 8/34-07(16/214-06(8/98))  

Дніпропетровський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Сизько І.А., Чоха Л.В.

при секретарі –Врона С.В.

        за участю представників сторін:

        позивач: Мельник О.В.                              

        відповідач: Єрохіна Н.О., Петриненко Н.В.     

          розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна”, м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  11.06.07р.  у справі № 8/34-07(16/214-06/8/98)

          за позовом    дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна”, м. Київ

              до товариства з обмеженою відповідальністю “Укрметалургтранс”, м. Дніпропетровськ

              про стягнення 81 720,84 грн.

                                                   ВСТАНОВИВ:  

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2007  року у справі № 8/34-07(16/214-06/8/98) (суддя Дубінін І.Ю.) в задоволенні позову про стягнення з ТОВ “Укрметалургтранс” заборгованості за договором комісії у сумі 81 720,84 грн. відмовлено.

          Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку щодо належного виконання відповідачем умов договору комісії та неправомірність вимог позивача.

          Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - ДП “Трансгарант-Україна”, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. При цьому  скаржник  посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неефективну організацію відповідачем процесу перевезення вантажів у спірних вагонах, що являється невиконанням істотних умов договору; безпідставне  відправлення у плановий ремонт 24 вагонів без згоди та відома позивача;  неоплату  часу доставки порожніх вагонів зі станції Донецьк Донецької залізниці на станцію Допоміжна Придніпровської залізниці та безпідставне посилання господарського суду на висновок судово - технічної експертизи від 11.10.06р.

        Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

         У судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.11.2007р.

         У судовому засіданні 05.11.07р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

         Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:   

                  Як убачається з матеріалів справи, між ДП “Трансгарант-Україна” (комітент) та ТОВ ”Укрметалургтранс” (комісіонер) 10.09.2004 року укладено договір комісії № 18К/04, відповідно до  якого комісіонер зобов'язався від свого імені та за рахунок комітента виконувати за винагороду доручення комітента з метою надання підприємствам комплексних послуг по організації процесу перевезення вантажів у власних залізничних вагонах –обкотишовозах, право користування чи володіння якими належить комітенту (п. 1.1 Договору), про  що надавати комітенту звіти (п.2.5 Договору). При цьому кошти, отримані Комісіонером при виконанні доручення, відповідно до п. 3.2 договору, являються власністю Комітента.

          Виконуючи взяті на себе зобов'язання, комісіонер здійснив організацію перевезень у липні, серпні та вересні 2005р. та надав комітенту звіти № 9/59 від 22.08.05р., № 10/69 від 22.09.05р., № 11/83 від 21.10.05р., за якими у комітента виникли зауваження у зв'язку з недоотриманням прибутку з вини комісіонера, який достроково відправив 24 вагони в плановий ремонт  без повідомлення та згоди комітента, що призвело до невиконання п. 1.2 Договору, згідно якого комісіонер зобов'язується виконувати доручення комітента на умовах найбільш вигідних для комітента.  

         Позивач вважає, що відповідач не був уповноважений на дострокове відправлення спірних вагонів у плановий ремонт та безпідставно не оплатив час доставки порожніх вагонів зі станції Донецьк Донецької залізниці на станцію Допоміжна Придніпровської залізниці, що призвело до збільшення витрат позивача на утримання вагонного парку і зменшення розміру прибутку позивача, що суперечить істотним умовам договору та просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 81 720 грн. 84 коп.

         Згідно з положенням ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК України); комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок (ст.1014 ЦК України); комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит з наступним повідомленням комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим (ст. 1017 ЦК України).

         Матеріалами справи посвідчується факт дострокового направлення відповідачем у плановий ремонт 24 вагонів, з яких 10 вагонів –були відправлені на підставі листа позивача від 12.07.2005р. (т.1 а.с.34); 9 вагонів: №№ 58835596, 58836198, 59134494, 59135095, 59139295, 59144691, 59206896, 59208298, 59144493 – на підставі повідомлень форми ВУ-23 (т.4 а.с.114-118, 120-125); 4 вагони: №№ 59132993, 58823592, 59133595, 59146894 –на підставі акту огляду технічного стану вантажних вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці від 20.07.2005р. (т.5 а.с.63) та 1 вагон: № 59145391 –на підставі листа ЗАТ „Донецьксталь” –металургійний завод” від 11.07.2005р. №50/1424 (т.5 а.с.1).   

          Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача в частині дострокового відправлення у плановий ремонт дев'яти вагонів, непридатність яких до експлуатації посвідчувалася повідомленнями форми ВУ-23, оформленими ст. Донецьк Донецької залізниці в порядку, передбаченому чинними нормами.

         Порядок реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентується Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №856 від 28.09.2004р. та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.10.2004р. за №1316/9915, Інструкцією для обліку наявності та ремонту несправних вагонів ЦЧУ0004, затвердженої заступником Генерального директора Укрзалізниці від 28.02.1995р. та Інструкцією оглядачу вагонів ЦВ-0043, затвердженою наказом Укрзалізниці від 28.12.2001р.№737-Ц, відповідно до яких перевірки вагонів проводяться на шляху прямування, станціях відправлення та призначення; несправним вважається вагон вантажного або пасажирського парку, непридатний за технічним станом для експлуатації, який  не відповідає вимогам Правил технічної експлуатації та не забезпечує безпеку руху або цілісність вантажів; несправність вагона встановлюється працівниками вагонного господарства або іншими працівниками, на яких наказом начальника залізниці покладено обов'язки по технічному обслуговуванню вагонів; на кожний виявлений несправний вагон оформлюється повідомлення форми ВУ-23.

          Таким чином, вантажні вагони, на які складено форми ВУ-23 не підлягають подальшій експлуатації і підлягають обов'язковому направленню в ремонт. При цьому отримання згоди власника вагонів на ремонт непридатних до експлуатації вагонів нормативні акти не передбачають.

          З наданих відповідачем повідомлень форми ВУ-23 та інформації Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці дев'ять вагонів: №№ 58835596, 58836198, 59134494, 59135095, 59139295, 59144691, 59206896, 59208298, 59144493  вимагали саме деповського ремонту, внаслідок чого правомірно відправлені у ремонт.

          Щодо деповського ремонту вагонів №№ 59132993, 58823592, 59133595, 59146894, то належних доказів правомірності проведення планового ремонту достроково відповідачем не надано; акт огляду технічного стану вагонів від 20.07.2005р., наданий відповідачем, колегія суддів не вважає належним доказом в силу наступного:

          По-перше, чинним законодавством не передбачено складання актів огляду технічного стану вантажних вагонів, як підстави для проведення деповського ремонту; по-друге, акт (наданий відповідачем в підтвердження наявності несправностей чотирьох спірних вагонів) містить суперечливі відомості, а саме: акт складений службою ПТО ст. Кривий Ріг; завірений печаткою вагонного депо Батуринська; фактично ремонт вагонів здійснювався вагонним депо Ясинувата. Таким чином, акт, що посвідчує наявність несправностей спірних вагонів, завірений печаткою підприємства яке до виявлення та усунення несправностей не мало жодного відношення і дана обставина позбавляє вказаний акт доказової сили.

          В силу умов договору комісії (п..6.3.1) забезпечення належного технічного та комерційного стану вагонів покладалося на відповідача (за виключенням проведення планових видів ремонту).

          За наявності несправності вагонів, зафіксованих актом огляду технічного стану вантажних вагонів та відсутності підстав для направлення останніх для проведення деповського ремонту (форми ВУ-23) відповідачу належало забезпечити за власний рахунок відповідний поточний ремонт виявлених несправностей.

            Відповідно до Норм простою вантажних вагонів при деповському ремонті, технічному обслуговуванні з відчепленням, та підготовці до навантаження, затверджених в.о. заступника Генерального директора Укрзалізниці 15.12.2004р., відповідне технічне обслуговування вагонів-хоперів для перевезення обкотишів провадиться протягом 13 годин, з яких 10,3 год. –час простою на коліях ПТО в очікуванні обслуговування та 2,7 год. –в обслуговуванні.

            Таким чином, замість поточного ремонту, строки якого обчислюються годинами, спірні вагони перебували в очікуванні деповського ремонту та безпосередньому ремонті більше місяця.

            В обґрунтування дострокового відправлення в ремонт вагону №59145391 відповідачем наданий лист ЗАТ „Донецьксталь”-металургійний завод” від 11.07.05р. за №50/1424 (т.5 а.с.1). В силу викладених вище норм чинного законодавства зазначений лист не являється ні доказом несправності зазначеного вагону, ні підставою для відправлення його в деповський ремонт.

           За викладених обставин колегія суддів вважає безпідставним дострокове відправлення в ремонт вагонів №№ 59132993, 58823592, 59133595, 59146894, 59145391.

            Приписи ч. 1 ст.1014 Цивільного кодексу України зобов'язують Комісіонера вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента. Використання спірних вагонів не можна вважати найбільш вигідними для позивача, оскільки зазначені вагони-обкатишовози, які перебували під управлінням Комісіонера (відповідача), не були включені в роботу протягом 48 днів у липні 2005р. (№59145391 –12дн., №58823592 –9дн., №59146894 -9дн., №59132993 –9дн., №59133595 -9дн.) та 102 днів у серпні 2005р. (№59145391 –26дн., №58823592 –13дн., №59146894 -25дн., №59132993 –15дн., №59133595 -23дн.).

            Відповідно до п. 7.5 договору комісії №18К/04 від 10.09.2004р. та додаткової угоди №3 від 22.02.2005р. до цього договору, у випадку неефективної організації Комісіонером процесу перевезення вантажів у власних вагонах Комітента, Комісіонер повинен сплатити на користь Комітента суму недоотриманого доходу (з ПДВ) із розрахунку 111,30 грн. (з ПДВ) за один вагон за добу.

            Таким чином, внаслідок неефективного використання зазначених вагонів відповідачем сума несплачених позивачу коштів склала 16695 грн. (111,30х150дн.).

            Відповідні корегування до звітів №9/59 за липень 2005р. та №10/69 за серпень 2005р. на вимогу позивача відповідачем внесені не були, що тягне за собою (у відповідності до умов п. 7.4 договору) нарахування пені у розмірі, що розрахований виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми винагороди Комісіонера по звіту за кожен день прострочки.

            Відповідно, загальна сума пені, виходячи з суми винагороди по звітам, становить 74,23грн., у тому числі: 73,01 грн. –по звіту №9/59 (1710,45х19%х82дн.: 365) та 1,22 грн. –по звіту №10/69 (28,72х19%х82:365); інфляційні втрати за листопад, грудень 2005р. та січень 2006р. становлять 556,96грн. (16695х1,012х1,009х1,012)-16695); 3% річних –112, 52грн. (16695х3%:365х82).

             Зобов'язання відповідача зі сплати спірної суми випливають з цивільно-правового договору, а саме, договору комісії, за яким відповідач (Комісіонер) зобов'язаний щодекадно сплачувати позивачу (Комітенту) грошові кошти, отримані при виконанні даного договору (п.3.5 договору).

            За викладених обставин колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги в загальній сумі 17438,71грн. (16695+74,23+556,96+112,52), в зв'язку з чим в даній частині позов підлягає задоволенню.

            При цьому колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідача на непередбачені обставини, які пов'язані із аварією доменної печі №3 ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”, ліквідацію її наслідків протягом липня та загальне зниження обсягів перевезень сировини для потреб металургійних підприємств у липні, що позбавило останнього можливості забезпечити перевезення вантажів всіма обкатишовозами власності ДП „Трансгарант-Україна”, оскільки в силу чинного законодавства боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).          

           Вимоги позивача про оплату часу доставки порожніх вагонів зі станції Донецьк Донецької залізниці на станцію Допоміжна Придніпровської залізниці (звіт №11/83 від 21.10.05р.) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідування вагонів зі станції Донецьк Донецької залізниці на станцію Допоміжна Придніпровської залізниці здійснювалося на вимогу позивача в зв'язку з розірванням договору комісії. Господарський суд правомірно дійшов висновку, що вказане доручення позивача не відновиться до умов договору комісії, укладеного між сторонами, оскільки не стосується організації процесу перевезення вантажів у вагонах, а фактично є доставкою порожніх вагонів до визначеного позивачем пункту.

          Висновок Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. В. Лазаряна, що міститься в матеріалах справи, колегія суддів вважає висновком фахівців залізничного транспорту, який не являється висновком судово-технічної експертизи, не є обов'язковим для суду і оцінюється у сукупності з іншими обставинами справи з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

          З огляду на викладені обставини вимоги позивача про скасування зазначеного рішення підлягають частковому задоволенню, витрати по сплаті державного мита (в тому числі за розгляд апеляційної скарги) - розподіленню між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.          

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

          Апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна”  задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.07 року у справі № 8/34-07(16/214-06/8/98) скасувати.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметалургтранс” (м. Дніпропетровськ, пл. Леніна,1, п/р 26008500001431 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк” м. Дніпропетровська, МФО 206890, код ЄДРПОУ 30095793) на користь Дочірнього підприємства „Трансгарант –Україна” (м. Київ, вул. Панаса Любченко,15, офіс 309, п/р 26004831 в АКБ ХФБ Банк Україна в м. Києві, МФО 320724, код ЄДРПОУ 32667198) 16695 грн. основного боргу, 74,23 грн. пені, 556,96 грн. інфляційних втрат, 112,52 грн. річних та 2615,80 грн. витрат по сплаті державного мита.

          В іншій частині в позові відмовити.

          Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.

          Головуючий                                                                             І.В. Тищик

          Судді:                                                                                        І.А. Сизько

                                                                                                              Л.В. Чоха