Рішення

від 02.05.2023 по справі 308/14339/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14339/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.

за участі секретаря судового засіданняІвашко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради до ОСОБА_1 про виселення та стягнення заборгованості за проживання, -

учасники провадження:

представники позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач комунальний заклад вищої освіти «Ужгородський інститут культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просить виселити останню із студентського гуртожитку Комунального закладу вищої освіти «Ужгородський інститут культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради, який знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 38/80, без надання іншого житлового приміщення, а також стягнути заборгованість за проживання, яка станом на 01.10.2021 року становить 19748,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 , як працівник Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, була поселена у студентський гуртожиток Комунального вищого навчального закладу «Ужгородський коледж культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради відповідно до ст.ст. 128,129 ЖК України та п. 2.1 Положення про студентський гуртожиток, на період одного навчального року. На кожний навчальний рік на підставі заяви ОСОБА_1 оформлявся ордер та укладався з нею договір (угода) на проживання в студентському гуртожитку. Останнім був укладений ордер №220 від 31.08.2019 та Договір (угода) №204 від 02.09.2019р. на проживання у студентському гуртожитку (в кімнаті №208) із строком їх дії до 01.07.2020 року, тобто на період навчального року.

Однак, позивач зазначає, що ОСОБА_1 належно не виконувала свого обов`язку по здійсненню оплати за проживання у студентському гуртожитку, внаслідок чого виникла заборгованість, у зв`язку з цим з нею не було укладено договору на проживання і не оформлявся ордер на наступний навчальний рік. Відтак, ОСОБА_1 фактично незаконно проживає у студентському гуртожитку з 02.07.2020 року по теперішній час. Загальна сума заборгованості за проживання на дату подачі позову (28.10.2021) складає 19748,61 грн., у тому числі за проживання згідно ордеру 4715,00 грн. з 01.08.2014р. по 01.07.2020р. та 15033,06 грн. за проживання без ордеру з 01.07.2020 п 01.10.2021р.

Отже, позивач вважає, що своїми діями ОСОБА_1 допустила порушення п. п. 4.1.2 п. 4 Договору №204 на проживання у студентському гуртожитку від 02.08.2019 року, п. 1 ч. 2 ст. 825 ЦК України невнесення наймачем плати за жиле приміщення більш як за шість місяців, а також п. п. 6.2.6. п. 6.1. та п. 7.3. цього Договору.

Ухвалою суду від 22.12.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

02.02.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідачки ОСОБА_1 , в якому остання просить відмовити у задоволенні даного позову. Обґрунтовує даний відзив тим, що вона вселилася до житлового приміщення по АДРЕСА_1 ) з підстав, що не суперечить п.17 Примірного положення про гуртожитки, тривалий час користується цим житлом (з 2000 року), а тому право користування вищезазначеним житловим приміщення підпадає під гарантії, передбачені п. 2 ст. 8 Конвенції. Вважає, що виселення її із вищезазначеного житлового приміщення є невиправданим втручанням в її право на повагу до житла.

Також відповідачка стверджує, що нарахована сума заборгованості є протиправною, такою, що не відповідає дійсності з огляду на те, що вона не доводиться належними доказами зі сторони позивача, оскільки позивач посилається на власноручно сформовані довідки із зазначеними сумами без будь яких розрахунків, які би дали можливість стверджувати про реальність зазначеного позивачем боргу.

Відповідачка заявляє, що згідно проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального закладу вищої освіти «Ужгородський інститут культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 року, за нею за 2019 рік, обліковувалась заборгованість у сумі 1020,53 грн., яка була нею сплачена у березні 2020 року. Однак у наданій позивачем довідці про стан розрахунку за гуртожиток за період 01.08.2014 по 01.09.2021 зазначено, що за вказаний період за нею накопичився борг у сумі 4041,6 грн., що не відповідає дійсності.

Також відповідачка зазначає, що сума її переплати за проживання в гуртожитку КЗВО «УжІКІМ» ЗОР за серпень 2020 січень 2021 р.р. складає 1211,12 грн., а за лютий 2021 р. їй нараховано до сплати 1381,54 грн., однак на отриманій квитанції вказана сума 1789 грн., що на 408,22 грн. більше від нарахованої суми. Також, відповідачка стверджує, що індивідуальні квитанції, на основі яких повинна здійснюватися оплата за проживання та спожиті комунальні послуги, почали надаватись їй лише після її письмового звернення 02.11.2021 року.

Відповідачка у відзиві також вказує, що договір на проживання в студентському гуртожитку на 2021рік з нею не укладено, отже відсутні правові підстави сплачувати протиправно нараховані суми комунальних платежів за період з 2021 року. Відмовляючись укласти з нею договір на проживання і не вчиняючи дій по виселенню з початку 2021 року, позивач створив ситуацію, при якій ним було подано позовну заяву по факту накопичення значної суми боргу.

Заявами представника позивача від 16.03.2022, 28.03.2022 було збільшено позовні вимоги. Обґрунтовані дані заяви тим, що враховуючи збільшення тривалості користування майном інституту у відповідачки ОСОБА_1 зросла заборгованість до часу розгляду у суді позову, яка становить 40263,84 грн., з яких: за проживання згідно ордеру 4715,55грн. (з 01.08.2014 по 01.07.2020); за проживання (користування) майном без ордеру 35548,29грн. (з 01.07.2020 по 01.09.2022).

16.03.2022 року представником позивача також подано до суду відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що у порушенням умов Договору №204 від 02.09.2020 року на тимчасове проживання у студентському гуртожитку УжІКіМ п. 4.1.2., відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання по оплаті наданих їй послуг на проживання у студентському гуртожитку, внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Крім того вказує, що відповідачка з 02.07.2020 незаконно проживає і користується майном у гуртожитку, що підтверджується актом про користування майном від 22.02.2022 року.

21.03.2022 року та 04.10.2022 року представником відповідачки подано заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, а також заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначає, що сума заборгованості не доводиться жодними належними доказами. Вказує, що позивачем протиправно в доданих до заяв розрахунках не зазначено проведення відповідачем оплати за проживання за період з 01.01.2022 по 01.04.2022 року. Стверджує, що в період по вересень 2021 року жодних квитанцій по оплаті за проживання в гуртожитку її довірительці не надавалося, а отже, ОСОБА_1 була позбавлена можливості оплачувати послуги, оскільки не була проінформована належним чином про їх вартість.

19.10.2022 року представником відповідачки подано заяву про застосування строків позовної давності. В обґрунтування даної заяви вказує, що позовну заяву подано у грудні 2021 року, провадження у справі відкрито 22.12.2021 року, а позивач вказуючи на заборгованість відповідачки за проживання в гуртожитку за період з 2014 року, не зазначив будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності.

Ухвалою суду від 14.11.2022 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.02.2023 року залучено до участі в справі правонаступника позивача Комунальний заклад вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідачки у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись зокрема на те, що інформація про вартість послуг мала розміщуватися на сайті закладу освіти, однак така не була розміщена, а відтак не доведена до відома її довірительки. Суму боргу вважає необґрунтованою та зазначає, що позивачем порушений строк позовної давності по нарахуваннях за період з 2014 по 2020 роки. Також стверджує, що за період розгляду справи заборгованість частково була погашена відповідачкою. Зазначає, що спірною у нарахуваннях є сума заборгованості за спожиту електроенергію за 2021 рік, яка є завищеною, оскільки відповідачка займає кімнату розміром 12 кв.м. і не змогла використати таку кількість електроенергії, яка вказана у рахунках. Щодо вимоги позивача про виселення відповідачки з гуртожитку то така є незаконною, оскільки остання вселилась до гуртожитку на законних підставах та не вчинили жодних дій, які згідно вимог Житлового кодексу України могли б слугувати підставою для її виселення.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14.02.2005 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, комплекс будівель та споруд, об`єкт житлової нерухомості, розташованих за адресо: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2110100000:20:001:0259 перебуває у комунальній власності Закарпатської обласної ради.

Згідно Акту приймання-передачі в користування майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області від 16.02.2001 року, проведено обстеження об`єкта передачі за адресою: АДРЕСА_2 , та передано його в користування Ужгородському коледжу мистецтв ім. А.Ерделі.

Відповідно до Рішення 16 сесії ? скликання Закарпатської обласної ради №1535 від 26.09.2019 року, змінено тип та перейменовано Комунальний вищий навчальний заклад «Ужгородський колеж культу і мистецтв» Закарпатської обласної ради на Комунальний заклад вищої освіти «Ужгородський інститут культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради.

Згідно Наказу Комунального вищого навчального закладу «Ужгородський колеж культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради №09-05/49 с/г від 30.08.2019 року ОСОБА_1 , як працівника Ужгородського замку, поселено в гуртожиток коледжу культури і мистецтв на 2019-2020 навчальний рік, з метою створення якісних умов для проживання в студентському гуртожитку Ужгородського коледжу культури і мистецтв та на підставі моніторингу соціального статусу та заяв мешканців, враховуючи своєчасність оплати за помешкання. На підставі вказаного наказу відповідачці ОСОБА_1 видано корінець ордеру №220 дійсний до 01.07.2020 року, про право на проживання в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

02.09.2019 року між КВНЗ «Ужгородський коледж культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради, в особі директора ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 укладено договір №204 на проживання у студентському гуртожитку на 2019/2020 навчальний рік. Згідно умов вказаного договору УККІМ надає мешканцю в строкове платне користування на підставі ордера тимчасове житлове місце в студентському гуртожитку УККІМ, а мешканець у свою чергу зобов`язаний сплачувати через банківські установи з дати поселення по дату виселення за проживання у студентському гуртожитку УККІМ, але не менше ніж на місяць вперед. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом навчального року відповідно до графіка навчального процесу, а в частині відшкодування збитків до моменту повного виконання мешканцем своїх зобов`язань.

Згідно п. 1.5 Положення про студентський гуртожиток Комунального закладу вищої освіти «Ужгородський інститут культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради поселення студентів та інших осіб до студентського гуртожитку здійснюється рішенням директора Ужгородського інститут культури і мистецтв за погодженням з органам студентського самоврядування на підставі ордерів відповідно до Житлового кодексу України. Згідно з п. 1.6 Положення працівники обласних установ, інші фізичні особи, як виняток, можуть бути поселені в студентський гуртожиток до закінчення навчального року.

Згідно п.5.1 Положення конкретний розмір оплати за проживання в гуртожитку розраховується головним бухгалтером відповідно до законодавства, тарифів, порядку розрахунків за комунальні послуги залежно від рівня комфортності житла та затверджується директором інституту.

Так, у відповідачки ОСОБА_1 згідно довідок про стан розрахунку за поживання у гуртожитку станом на 01.07.2020 року виникла заборгованість за проживання згідно ордерів у сумі 4715,55 грн.

Згідно п.3.8 Положення за порушення правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку на студентів, які проживають у гуртожитку накладається таке стягнення, як розірвання угоди на проживання та виселення з гуртожитку.

Також згідно п. 7.3.Договору на проживання у студентському гуртожитку за порушення умов даного договору, УККіМ має право в односторонньому порядку достроково припинити (розірвати) цей договорів без надання іншого житлового приміщення або (та) відмовити в укладанні договору на проживання у наступному періоді (навчальному році).

Судом встановлено, що у зв`язку з утворенням заборгованості за проживання в гуртожитку у ОСОБА_1 з нею не було укладено нового договору на проживання та не оформлено ордер на наступний навчальний рік, тобто у відповідачки відсутні правові підстави для проживання в гуртожитку.

Також, встановлено, що представником позивача надсилалися відповідачці ОСОБА_1 , письмові та усні попередження, з проханням сплатити заборгованість.

Актами фактичного користування (житловим приміщенням) в Ужгородському інституті культури і мистецтв від 12.10.2021 року, 22.02.2022 року, 28.02.2022 року підтверджується факт проживання відповідачки у спірному приміщенні після припинення договору на проживання в студентському гуртожитку. Згідно довідок про стан розрахунку за проживання у гуртожитку за період з 01.07.2020 по 01.09.2022 за проживання (користування) майном без ордеру за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 35548,29грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК України).

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, передбачених законом.

Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно зі статтею 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім`ї, а також тимчасові жильці зобов`язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до частини першої статті 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Питання про виселення на підставі частини третьої статті 116 ЖК Української РСР може ставитися лише в разі встановлення факту самоправного зайняття жилого приміщення (відсутність договору або ордера, а також визнання їх недійсними).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Оскільки відповідачка не надала жодних належних і допустимих доказів законності зайняття спірного приміщення, не надала доказів наявності в неї ордера на вселення в спірне приміщення, беручи до уваги, що строк дії ордеру №220 від 31.08.2019 року та Договір №204 від 02.09.2019 року закінчився 01.07.2020 року, а тому відповідачка ОСОБА_1 підлягає виселенню з кімнати учнівського гуртожитку АДРЕСА_3 , без надання іншого жилого приміщення.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зав`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Оцінивши виселення відповідача із гуртожитку на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, суд дійшов висновку, що виселення відповідає принципу пропорційності, з огляду на те, що відповідачу таке надавалось у зв`язку з працевлаштуванням та носило строковий характер. Підставою для виселення відповідачки з кімнати студентського гуртожитку є дії самої відповідачки, які полягають у недобросовісному виконанні взятих на себе обов`язків щодо оплати послуг по проживанню. Зазначене послугувало підставою відмови позивача в подальшому укласти з відповідачкою договору на проживання в студентському гуртожитку та оформлення ордеру.

У свою чергу сам по собі факт реєстрації місця проживання в кімнаті гуртожитку не свідчить і про відсутність у відповідачки іншого житла для проживання.

Як установлено судом відповідачка є споживачем послуг, а тому повинна була здійснювати оплату таких на рахунок позивача, однак, вчасно та регулярно платежі не сплачувала, що призвело до утворення заборгованості, а тому така заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.

За умовами статті 810 ЦК України найм (оренда) житла здійснюється на підставі відповідного договору, певний строк, за плату. До договору найму житла крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовується положення ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно із положеннями статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобов`язанням.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За загальними правилами статті 611 ЦК України при простроченні виконання зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд при ходить до наступного висновку.

Так, правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг). Такі правові висновки містять постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року по справі №128/4336/15-ц, від 26 червня 2019 року по справі №404/6748/15-ц.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості з оплати користування житлом, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшли своє повне та належне підтвердження заявлені стороною позивача в обґрунтування такої позовної вимоги фактичні обставини, як то укладення між сторонами вказаного договору, свої зобов`язання за яким позивач виконав в повному обсязі, а відповідачка - ні, внаслідок чого в останньої виникла перед позивачем заборгованість з оплати за користування кімнатою гуртожитку за вказаний позивачем (з урахуванням подальшого збільшення розміру позовних вимог) період та у вказаному розмірі, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність і правомірність таких позовних вимог, а отже і необхідність їх задоволення в повному обсязі. Також з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за проживання в гуртожитку без відповідного договору, оскільки відсутність такого не звільняє від сплати нарахованих платежів за фактичне користування приміщенням гуртожитку.

При цьому суд оцінює критично оцінює заперечення відповідача проти задоволення вищевказаної позовної вимоги, оскільки твердження відповідачки, що заявлена сума заборгованості за проживання у гуртожитку не доведена належними доказами спростовуються відповідними нормативними актами та розрахунками, що здійснені позивачем з урахуванням вимог законодавства.

Твердження представника відповідачки про необхідність застосування строків позовної давності, спростовується нормами ч. 1 ст. 264 ЦК України, згідно яких перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Оскільки, згідно наявних в матеріалах справи розрахунках заборгованості ОСОБА_1 , вбачається, що остання періодично та частково сплачувала заборгованість.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 40263,84 грн. за проживання в гуртожитку за період з 01.08.2014 по 01.09.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з відповідачки підлягає сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 2270,00 грн.

На підставі ст.ст. 509, 526, 764, 815, 825, 826, 901, 903 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради до ОСОБА_1 про виселення та стягнення заборгованості за проживання задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 із студентського гуртожитку комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 38/80, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради заборгованість у розмірі 40263 (сорок тисяч двісті шістдесят три гривні) 84 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач:Комунальний заклад вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Минайська, 38/80, ідентифікаційний код юридичної особи: 44799722.

Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 27.10.2005.

Повний текст рішення суду складено 04.05.2023.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник