Рішення

від 22.09.2022 по справі 280/11139/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 вересня 2022 року Справа № 280/11139/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря Демченко А.Е., представника позивача Загорського Д.Д., представника відповідача Прокоф`єва С.А., розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УТД ТЕХПРОМ"

до Запорізької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» (далі ТОВ «УТД ТЕХПРОМ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці (далі митниця, відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2021/00322, винесену Запорізькою митницею;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000048/2 від 02.11.2021, винесене Запорізькою митницею.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Вказує, що надані митниці документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки, а також наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Вказує, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Вважає, що відповідач порушив його право на визначення митної вартості за ціною договору. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови.

Ухвалою суду від 18.02.2022 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.

З огляду на викладене, враховуючи очевидні загрози здійснення кібератак на програмне забезпечення органів державної влади, в Запорізькому окружному адміністративному суді на період з 25.02.2022 по 28.02.2022 комп`ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду» була примусово відключена.

28.02.2022 тимчасово виконуючим обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду у зв`язку з загрозою життю, здоров`ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів був виданий наказ № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану», яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 по 04.03.2022.

Наказами тимчасово виконуючого обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022 № 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22 строк дії наказу від 28.02.2022 № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» продовжений до 06.05.2022 включно. Вищезазначене підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду.

У зв`язку з вищенаведеним, призначене на 17.03.2022 підготовче засідання по справи не відбулось.

Ухвалою суду від 02.06.2022 призначено підготовче засідання по справі на 26.08.2022.

Протокольною ухвалою суду від 26.08.2022 у підготовчому засіданні закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.09.2022.

22.09.2022 у судовому засіданні проголошенго вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву вказує, щоу поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття митницею оскаржуваних рішень, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники сторін надали суду пояснення, аналогічні викладеним у заявах по суті справи. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та скасувати спірні рішення. Представник відповідача проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.

Заслухав пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

29 вересня 2021 року між TOB «УТД ТЕХПРОМ», як Покупцем» та ТОВ «Корпорація ВЕД- Центр», як продавцем, укладено контракт поставки товару № 09/23. Відповідно до пункту 1.1 Контракту визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію, що надалі іменується товар, за номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеним в специфікаціях до контракту, що є невід`ємними частинами даного контракту. Пунктами 2.1.-2.2. Контракту передбачено, що ціна Товару встановлюється у рублях РФ за одиницю Товару та вказується в Специфікаціях до цього Контракту. Сума цього Контракту складається із сум Специфікацій до цього Контракту. Згідно з пунктами 3.1.-3.3. Контракту оплата Товару, що поставляється по справжньому Контракту, здійснюється в рублях РФ. Оплата Товару, що підлягає поставці протягом узгодженого сторонами періоду поставки, провадиться за погодженими цінами шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Умови поставки, порядок оплати, вид та форма розрахунку, а також строки платежу обумовлюються у кожній Специфікації, яка є невід`ємними частинами цього Контракту.

На умовах даного Контракту згідно зі Специфікаціями №6 від 18.10.2021 та №7 від 18.10.2021 позивачем на митну територію України був ввезений вантаж Риштування рамні будівельні приставні: рама з драбиною ЛРСП 40 200 шт, рама прохідна ЛРСП 40 400 шт, сполучення діагональне 1=3 м 300 шт, сполучення горизонтальне 1=3 м 400 шт, рігель настилу 1=3 м 600 шт, базовий блок ВСП250/07 30 шт, секція ВСП 250/0,7 100 шт, базовий блок ВСП 250/1,2 30 шт, секція ВСП 250/1,2 100 шт, діагональ об`ємна ВСП250/0,7- 30 шт, діагональ об`ємна ВСП250/1 30 шт, помост ПМ-200 10 шт, рама з драбиною ЛРСП 40 300 шт, рама прохідна ЛРСП 40 300 шт, сполучення діагональне 1=3 м 200 шт, сполучення горизонтальне 1=3 м 300 шт, рігель настилу 1=3 м 500 шт, базовий блок ВСП 250/07 20 шт, секція ВСП 250/0,7 50 шт, базовий блок ВСП 250/1,2 20 шт, секція ВСП 250/1,2 50 шт, діагональ об`ємна ВСП250/0,7 20 шт, діагональ об`ємна ВСП250/1,2 50 шт. Базовий блок ВСП, секції ВСП являють собою частини башти будівельної збірно-розбірної, призначеної для здійснення монтажних, ремонтних і оздоблювальних робіт як зовні так і всередині будівель, і розміщення робітників і матеріалів безпосередньо в зоні робіт. Базовий блок ВСП 250/0,7 містить: база з колесами і домкратами 2 шт, діагональ об`ємна 1 шт, гантель огорожі 2 шт, драбина огорожі 2 шт, перекладина огорожі 2 шт, настил з люком 1 шт, стяжка огорожі 8 шт. Базовий блок ВСП250/1,2 містить: база з колесами і домкратами 2 шт, діагональ об`ємна - 1 шт, гантель огорожі 2 шт, драбина огорожі 2 шт, перекладина огорожі 2 шт, настил з люком 1 шт, настил без люка 1 шт, стяжка огорожі 8 шт. Секція ВСП містить: драбина секції 2шт, гантель секції 2 шт, стяжка секції 8 шт. Помост малярний (ПМ-200) призначений для проведення оздоблювальних, ремонтнихі монтажних робіт зовні і всередині приміщень. Помост являє собою конструкціюзі сталевого полегшеного профілю, що має полімерне зносостійке покриття. Оснащений обгумованими колесами. Діагональ об`ємна є ком

Для здійснення митного оформлення товару 01.11.2022 позивачем засобами електронного зв`язку було подано митну декларацію № UА112080/2021/010748, відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 3769968,84 рос. руб. або 1402164,51 грн. Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).

До митного оформлення вказаних товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано скановані копії документів відповідно графи 44 зазначеної ЕМД: Пакувальні листи б/н від 20.10.2021 (2 шт.); Рахунки-проформи № 938, № 939 від 18.10.2021; Рахунки-фактури (інвойси) № 786, № 787 від 20.10.2021; Автотранспортні накладні № 786, № 787 від 20.10.2021; Плат. дор. в іноз. валюті б/н від 19.10.2021; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2210-10, № 2210-9 від 22.10.2021; Довідка 2210¬9 від 22.10.2021; Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 09/23 від 29.09.2021; Специфікації № 6, № 7 від 18.10.2021; Договора (контракти) про перевезення № 01\09\2021 від 01.08.2021 та № 0110 від 01.10.2021; Видаткові накладні № 95 від 21.10.2021, № 96 від 28.10.2021; Заяви на трансп. № 20/10 від 20.10.2021 (2 шт.); Лист б/н від 01.11.2021; Платіжне доручення № 892 від 19.10.2021; Прибуткові накладні № 6, № 7 від 19.10.2021; Товарні накладні № 786, № 787 від 20.10.2021; Копія митної декларації країни відправлення № 10511010/221021/0172533 від 22.10.2021.

Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів встановлено наступне, а саме:

1)У платіжному дорученні наданому до митного оформлення від 19.10.21 № б/н міститься посилання на специфікацію від 18.10.21 №6, №7 та посилання на специфікації від 06.10.21 №4, №5 які не стосуються даної партії товару, що не дає змоги впевнитись, що вони сплачені, згідно умов контракту.

2)У платіжному дорученні наданому до митного оформлення від 19.10.21 № б/н вказано суму 3 893 078,95 рос/руб, однак вартість партії товару згідно специфікацій від 18.10.2021 №6, №7 та рахунків від 20.10.2021 № 786, №787 складає 3 702 751,9 рос/руб.

3)Надані до митного оформлення прибуткові накладні та видаткові накладні не стосуються заявленої партії товару.

У зв`язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч. 3 ст.53 Митного кодексу України: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

02.11.2021 засобами електронного зв`язку було надіслано до митниці наступны документи: лист б/н від 02.11.2021.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000048/2 від 02.11.2021 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2021/00322. Відповідно до рішення митна вартість товарів визначена за резервним методом (метод 6) та становить на рівні 144,2162 рос.руб. за одиницю, а загальна вартість партії товару 4894402,25 рос.руб.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що за результатом розгляду додатково наданих документів встановлено наступне: Лист б/н від 02.11.2021 не містить жодної цінової інформації, тому не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст. 53 МКУ.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини 2 цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв`язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).

Щодо зауважень митного органу про посилання у платіжному дорученні від 19.10.21 на специфікації від 18.10.2021 № 6, 7 та посилання на специфікації від 06.10.2021 № 4, № 5, які, на думку митниці, не стосуються даної партії товару, що не дає змоги впевнитись, що вони сплачені згідно умов контракту суд зазначає, що у наданому до митного оформлення платіжному дорученні № 892 від 19.10.2021 є посилання на контракт 09/23 від 29.09.2021 за яким здійснювалось митне оформлення та специфікації №6 та № 7 за якими імпортувалася надана до митного оформлення партія товару. Факт того, що імпортований товар ввозився за специфікаціями 6 та 7 підтверджується також інвойсами, рахунками-фактурами, пакувальними листами, товарно- транспортними накладними, наданими до митного оформлення.

Щодо вартості товару, вказаній у платіжному дорученні суд зазначає, що у платіжному дорученні у графі «призначення» зазначено наступне: «передоплата з товар контракт 09/23 від 29.09.2021, специфікації № 6, 7 від 18.10.2021 та доплата по специфікаціям 4,5 від 06.10.2021». Таким чином, сума, сплачена згідно платіжного доручення включала доплату по специфікаціям 4 та 5. Копії специфікацій разом з додатковими угодами доано позивачем до позову та знаходяться в матеріалах справи.

Щодо додатково наданих прибуткових накладних № 7 від 19.10.2021, № 6 від 19.10.2021 та видаткових накладних № 96 від 28.10.2021 та № 95 від 21.10.2021 позивач зазначив, що дані документи було надано на «типову» вимогу митниці щодо надання прибуткових та видаткових документів. З приводу даних документів у відповідача зауваження відсутні.

Також суд зазначає, що посилання відповідача на те, що прибуткові накладні та видаткові накладні не стосуються заявленої партії товару, є необґрунтованим, оскільки вказані документи не є обов`язковими згідно переліку, визначеному частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, то виставляти вимоги щодо них у митного органу не має підстав.

Слід звернути увагу, що сам перелік витребуваних митним органом додаткових документів жодним чином не пов`язаний із зауваженнями, які визначені підставою для їх витребування.

Крім того, на думку суду, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митниця не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

За приписами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, не надання декларантом документів на підтвердження відповідності товару міжнародним стандартам не може слугувати підставою для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів у заявленій декларантом митній вартості за основним методом та, відповідно, для коригування митної вартості.

Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 16.11.2019 в справі № 813/1012/17.

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо посилань відповідача та те, що Митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2ґ - 2,04 USD/кг, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД № UA100100/2021/599683 від 27.08.2021, то суд ставиться до цього критично на підставі наступного.

За приписами частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішенні зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, вага товару та умови поставки. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.

Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.

Суд звертає увагу на те, що відповідач зазначаючи відсутність ідентичних чи аналогічних товарів, ввезених на територію України, для визначення митної вартості посилається на конкретну вартість у декларації, де на відміну від наданих позивачем документів, ціну визначено не за одиницю товару, а у кілограмах. Зазначене свідчить про те, що імпортований позивачем товар було прирівняно до вартісного металобрухту, оскільки є вкрай сумнівним, що було визначено вартість металевих виробів у кілограмах.

Оцінюючи оскаржуване рішення у сукупності з іншими обставинами справи, суд приходить переконання, що загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000048/2 від 02.11.2021 та відповідна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2021/00322, є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо заяви про стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., то суд зазначає про таке.

За правилами частини 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано до суду: копія договору № 0811/21 від 08 листопада 2021 року; копія додаткової угоди № 1 від 08 листопада 2021 року; копії рахунків-фактур №СФ-0000065 від 18 листопада 2021 року та №СФ-0000003 від 28 січня 2022 року; копії актів виконаних робіт №ОУ-0000065 від 18 листопада 2021 року та №СФ-0000003 від 28 січня 2022 року; копії платіжних доручень № 167 від 25.11.2021 та №487 від 28.01.2022.

Необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 810/3213/16.

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Данілов проти України, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Таким чином, суд вважає, що наведений розмір правової допомоги є співмірним, обґрунтованими та може бути стягнутий на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УТД ТЕХПРОМ" (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, будинок 37, код ЄДРПОУ 44597370) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 44005647) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2021/00322.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів UА112080/2021/000048/2 від 02.11.2021.

Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УТД ТЕХПРОМ" за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі пятсот сорок гривень 00 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 03.05.2023.

Суддя Н.В. Стрельнікова