Постанова

від 19.07.2023 по справі 280/11139/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 280/11139/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року (суддя 1-ї інстанції Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі №280/11139/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТД ТЕХПРОМ" до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

16.11.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю УТД ТЕХПРОМ звернулось до суду із позовом до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2021/00322 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000048/2 від 02.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженими рішеннями, оскільки товариством було надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Стверджує, що надані митниці документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки, а також наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, а відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи. Так судом першої інстанції взято до уваги документи, що не було подано митному органу. Сума витрати на правничу допомогу завищена та необґрунтована.

Позивач не скористався правом подання відзиву.

Справа судом апеляційної інстанції розглянута із застосування режиму відеоконференції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.

Представник позивача повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. До суду апеляційної інстанції в судове засідання не з`явився. Не повідомив суд про неможливість взяти участь у розгляді справи.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 вересня 2021 року між TOB УТД ТЕХПРОМ, як Покупцем та ТОВ Корпорація ВЕД- Центр, як продавцем, укладено контракт поставки товару № 09/23. Відповідно до пункту 1.1 Контракту визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію, що надалі іменується товар, за номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеним в специфікаціях до контракту, що є невід`ємними частинами даного контракту. Пунктами 2.1.-2.2. Контракту передбачено, що ціна Товару встановлюється у рублях РФ за одиницю Товару та вказується в Специфікаціях до цього Контракту. Сума цього Контракту складається із сум Специфікацій до цього Контракту. Згідно з пунктами 3.1.-3.3. Контракту оплата Товару, що поставляється по справжньому Контракту, здійснюється в рублях РФ. Оплата Товару, що підлягає поставці протягом узгодженого сторонами періоду поставки, провадиться за погодженими цінами шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Умови поставки, порядок оплати, вид та форма розрахунку, а також строки платежу обумовлюються у кожній Специфікації, яка є невід`ємними частинами цього Контракту.

На умовах даного Контракту згідно зі Специфікаціями №6 від 18.10.2021 та №7 від 18.10.2021 позивачем на митну територію України був ввезений вантаж Риштування рамні будівельні приставні: рама з драбиною ЛРСП 40 200 шт, рама прохідна ЛРСП 40 400 шт, сполучення діагональне 1=3 м 300 шт, сполучення горизонтальне 1=3 м 400 шт, рігель настилу 1=3 м 600 шт, базовий блок ВСП250/07 30 шт, секція ВСП 250/0,7 100 шт, базовий блок ВСП 250/1,2 30 шт, секція ВСП 250/1,2 100 шт, діагональ об`ємна ВСП250/0,7- 30 шт, діагональ об`ємна ВСП250/1 30 шт, помост ПМ-200 10 шт, рама з драбиною ЛРСП 40 300 шт, рама прохідна ЛРСП 40 300 шт, сполучення діагональне 1=3 м 200 шт, сполучення горизонтальне 1=3 м 300 шт, рігель настилу 1=3 м 500 шт, базовий блок ВСП 250/07 20 шт, секція ВСП 250/0,7 50 шт, базовий блок ВСП 250/1,2 20 шт, секція ВСП 250/1,2 50 шт, діагональ об`ємна ВСП250/0,7 20 шт, діагональ об`ємна ВСП250/1,2 50 шт. Базовий блок ВСП, секції ВСП являють собою частини башти будівельної збірно-розбірної, призначеної для здійснення монтажних, ремонтних і оздоблювальних робіт як зовні так і всередині будівель, і розміщення робітників і матеріалів безпосередньо в зоні робіт. Базовий блок ВСП 250/0,7 містить: база з колесами і домкратами 2 шт, діагональ об`ємна 1 шт, гантель огорожі 2 шт, драбина огорожі 2 шт, перекладина огорожі 2 шт, настил з люком 1 шт, стяжка огорожі 8 шт. Базовий блок ВСП250/1,2 містить: база з колесами і домкратами 2 шт, діагональ об`ємна - 1 шт, гантель огорожі 2 шт, драбина огорожі 2 шт, перекладина огорожі 2 шт, настил з люком 1 шт, настил без люка 1 шт, стяжка огорожі 8 шт. Секція ВСП містить: драбина секції 2шт, гантель секції 2 шт, стяжка секції 8 шт. Помост малярний (ПМ-200) призначений для проведення оздоблювальних, ремонтнихі монтажних робіт зовні і всередині приміщень. Помост являє собою конструкціюзі сталевого полегшеного профілю, що має полімерне зносостійке покриття. Оснащений обгумованими колесами. Діагональ об`ємна є ком

Для здійснення митного оформлення товару 01.11.2022 позивачем засобами електронного зв`язку було подано митну декларацію № UА112080/2021/010748, відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 3769968,84 рос. руб. або 1402164,51 грн. Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).

До митного оформлення вказаних товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано скановані копії документів відповідно графи 44 зазначеної ЕМД: Пакувальні листи б/н від 20.10.2021 (2 шт.); Рахунки-проформи № 938, № 939 від 18.10.2021; Рахунки-фактури (інвойси) № 786, № 787 від 20.10.2021; Автотранспортні накладні № 786, № 787 від 20.10.2021; Плат. дор. в іноз. валюті б/н від 19.10.2021; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2210-10, № 2210-9 від 22.10.2021; Довідка 2210¬9 від 22.10.2021; Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 09/23 від 29.09.2021; Специфікації № 6, № 7 від 18.10.2021; Договора (контракти) про перевезення № 01\09\2021 від 01.08.2021 та № 0110 від 01.10.2021; Видаткові накладні № 95 від 21.10.2021, № 96 від 28.10.2021; Заяви на трансп. № 20/10 від 20.10.2021 (2 шт.); Лист б/н від 01.11.2021; Платіжне доручення № 892 від 19.10.2021; Прибуткові накладні № 6, № 7 від 19.10.2021; Товарні накладні № 786, № 787 від 20.10.2021; Копія митної декларації країни відправлення № 10511010/221021/0172533 від 22.10.2021.

Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів встановлено наступне, а саме:

1)У платіжному дорученні наданому до митного оформлення від 19.10.21 № б/н міститься посилання на специфікацію від 18.10.21 №6, №7 та посилання на специфікації від 06.10.21 №4, №5 які не стосуються даної партії товару, що не дає змоги впевнитись, що вони сплачені, згідно умов контракту.

2)У платіжному дорученні наданому до митного оформлення від 19.10.21 № б/н вказано суму 3 893 078,95 рос/руб, однак вартість партії товару згідно специфікацій від 18.10.2021 №6, №7 та рахунків від 20.10.2021 № 786, №787 складає 3 702 751,9 рос/руб.

3)Надані до митного оформлення прибуткові накладні та видаткові накладні не стосуються заявленої партії товару.

У зв`язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч. 3 ст.53 Митного кодексу України: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

02.11.2021 засобами електронного зв`язку було надіслано до митниці наступны документи: лист б/н від 02.11.2021.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000048/2 від 02.11.2021 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2021/00322. Відповідно до рішення митна вартість товарів визначена за резервним методом (метод 6) та становить на рівні 144,2162 рос.руб. за одиницю, а загальна вартість партії товару 4894402,25 рос.руб.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що за результатом розгляду додатково наданих документів встановлено наступне: Лист б/н від 02.11.2021 не містить жодної цінової інформації, тому не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст. 53 МКУ.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Перелік витребуваних митним органом додаткових документів жодним чином не пов`язаний із зауваженнями, які визначені підставою для їх витребування, а витребувавши додаткові документи, митниця не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Не надання декларантом документів на підтвердження відповідності товару міжнародним стандартам не може слугувати підставою для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів у заявленій декларантом митній вартості за основним методом та, відповідно, для коригування митної вартості. встановлені судом першої інстанції обставини підтверджують надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Апеляційний суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Як свідчать встановлені обставини справи судом першої інстанції надано оцінку доводам митного органу.

Щодо зауважень митного органу про посилання у платіжному дорученні від 19.10.21 на специфікації від 18.10.2021 № 6, 7 та посилання на специфікації від 06.10.2021 № 4, № 5, які, на думку митниці, не стосуються даної партії товару, що не дає змоги впевнитись, що вони сплачені згідно умов контракту суд зазначає, що у наданому до митного оформлення платіжному дорученні № 892 від 19.10.2021 є посилання на контракт 09/23 від 29.09.2021 за яким здійснювалось митне оформлення та специфікації №6 та № 7 за якими імпортувалася надана до митного оформлення партія товару. Факт того, що імпортований товар ввозився за специфікаціями 6 та 7 підтверджується також інвойсами, рахунками-фактурами, пакувальними листами, товарно- транспортними накладними, наданими до митного оформлення.

Щодо вартості товару, вказаній у платіжному дорученні суд зазначає, що у платіжному дорученні у графі призначення зазначено наступне: передоплата з товар контракт 09/23 від 29.09.2021, специфікації № 6, 7 від 18.10.2021 та доплата по специфікаціям 4,5 від 06.10.2021. Таким чином, сума, сплачена згідно платіжного доручення включала доплату по специфікаціям 4 та 5. Копії специфікацій разом з додатковими угодами доано позивачем до позову та знаходяться в матеріалах справи.

Щодо додатково наданих прибуткових накладних № 7 від 19.10.2021, № 6 від 19.10.2021 та видаткових накладних № 96 від 28.10.2021 та № 95 від 21.10.2021 позивач зазначив, що дані документи було надано на типову вимогу митниці щодо надання прибуткових та видаткових документів. З приводу даних документів у відповідача

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Відтак, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про те, що документи, які подані відповідачем, містять розбіжності стосовно умов постачання товару, які б в свою чергу викликали обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень.

Апеляційний суд зазначає, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В свою чергу, зі змісту матеріалів справи вбачається, що наданих позивачем документів було достатньо для визначення митної вартості товарів і цей перелік відповідає правилам ч. 1 ст. 53 МК України.

Натомість, доводи скаржника про необхідність застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, свого підтвердження не знайшли.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, містять аналогічні доводи відзиву на позов та носять характер припущень.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на доказах, що не були позивач митному органу, оскільки суд першої інстанції надав оцінку поданих документів до митниці.

Щодо розподілу судових витрат.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Отже, надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на досудову підготовку справи, не є витратами, що підлягають окремому відшкодуванню, оскільки охоплюються витратами на підготовку та подання позовної заяви до суду, а відповідь на відзив/пояснення не є обов`язковим процесуальним документом.

Враховуючи категорії складності та, зважаючи на характер спірних правовідносин, та перелік наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заявленої суми до стягнення 3000грн.

Судом першої інстанції надано аналіз поданих документів та доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а відповідач заперечуючи щодо визначеної суми наводить лише загальні обґрунтування щодо незгоди з сумою, що визначена до стягнення.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року в адміністративній справі №280/11139/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 19 липня 2023 року.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник