Рішення від 04.05.2023 по справі 400/2857/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2023 р. № 400/2857/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 ,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся до суду з адміністративним позов до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі по тексту Відповідач) з вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати йому винагороди відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 100000 грн за період з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 100000 грн за період з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що з 11.03.2022 року проходить службу за мобілізацією у в\ч НОМЕР_1 на посаді кулеметника у м. Миколаєві та виконує завдання з охорони об`єктів державного значення на підставі розпорядження командира. Оскільки в постанові КМУ № 168 від 28.02.2022 року визначено, що право на отримання додаткової грошової винагороди мають право не тільки ті особи, які приймають безпосередньо участю у бойових діях, а й ті, що забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Однак при звернені до командира військової частини з питанням про виплату йому додаткової грошової винагороди, Позивачеві було відмовлено, що й спонукало його звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 31.03.2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

05.04.2023 року від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення воєнного стану в Україні та Ухвалою суду від 10.04.20023 року Відповідачеві відмовлено в задоволені клопотання (а. с. 66-68).

За заявою відповідача від 10.04.2023 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 02.05.2023 року.

10.04.2023 року від Відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, де зазначено, що позов Відповідач не визнає та вважає, що Позивач має право на виплату 100 000 грн додаткової грошової винагороди в розрахунку за місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах тільки за умови прийняття ним безпосередньої участь в таких бойових діях та заходах по забезпеченню національної безпеки й оборони в період здійснення зазначених заходів, тобто, в період проведення бойових дій, за наказом командира військової частини. За період проходження служби Позивач приймав участь у таких заходах забезпечення національної безпеки й оборони в період військових дій тільки одну добу - 09.07.2022 року та за цей час Позивачеві було нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода в серпні 2022 року в сумі 2258 грн. Про що був виданий відповідний Наказ командиром військової частини про виконання бойового розпорядження. В інший час своєї служби позивач виконував свої функціональні обов`язки відповідно займаної посади кулеметника. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а. с. 50-61).

01.05.2023 року від представника Позивача засобами електронного зв`язку до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні 02.05.2023 р. представник відповідача Безух М.В. надав свої заперечення проти позову.

Рішення у справі прийнято в письмовому провадженні.

Вислухав позицію відповідача в судовому засіданні, дослідив письмові докази, що містяться у справі, судом встановлено:

Відповідно до Наказу № 57 від 11.03.2022 року першого заступника командира військової частин НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (1981 року народження, ід. код НОМЕР_2 ) зараховано до списків особового кажу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 6-ої стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення), встановлено 5 тарифний розряд (а. с. 11).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 216 від 09.08.2022 року солдату ОСОБА_1 за липень 2022 року збільшено додаткову винагороду військовослужбовцям, як такому, що безпосередньо приймав участь у бойових діях або заходах (з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах) з охорони та оборони об`єктів державного зазначення 01 день - 09 липня 2022 року. Підстава: журнал бойових дій від 31.05.2022 року № 7 (а. с. 62).

В матеріалах справи міститься довідка-розрахунок виплаченого грошового забезпечення за час служби (березень 2022 року по січень 2023 року) солдату ОСОБА_1 , з якого вбачаються, що в серпні 2022 року він отримав 2258,06 грн додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах (а. с. 19).

Представником відповідача до матеріалів справи залучено Наказ № 89 від 29.02.222 року «Про окремі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України», яким затверджено Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (а. с. 38-41) та Порядок «Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і струмування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районі ведення воєнних (бойових) дій» (а. с. 42-43).

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон № 876-VII).

Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій (ч. 1 ст. 1 Закону № 876-VII).

Військовослужбовець Національної гвардії України під час виконання покладених на нього службових обов`язків є представником влади і перебуває під захистом держави (ч. 1 ст. 20 Закону № 876-VII).

Частинами першою, другою статті 21 Закону № 876-VII визначено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

В силу статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно пункту першого статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пунктів другого, третього статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:

ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;

військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова №168).

Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Питання виплати додаткової грошової винагороди (на реалізацію положень постанови КМУ № 168) до 29.03.2022 року було врегульовано Порядком № 504 (який скасований на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 21.09.2022 №602, проте був чинним на момент виникнення спірних правовідносин на момент зарахування позивача до особового скраду військової частини з 11.03.2022 року) визначає механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби) Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (п. 1 Порядку № 504).

Пунктом 2 Порядку № 504 установлено, зокрема, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану виплачується в розмірах: 1) 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах; 2) 30000 гривень - військовослужбовцям, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць.

В силу пункту 3 Порядку № 504 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:

1) бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде бойові дії, або бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ або штабу тактичної групи;

2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення військових частин (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовими розпорядженнями в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (взаємного вогневого контакту);

3) завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки;

4) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;

5) бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

6) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

7) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

8) бойових завдань з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;

9) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником.

Відповідно до п. 4 Порядку № 504 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад, чи їх копії або витяги з них; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовців у бойових діях.

Підтвердження виконання бойових завдань, визначених підпунктом 8 пункту 3 цих Порядку та умов, здійснюється на підставі таких документів: витягу з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно-тактичного) угруповання, начальника територіального управління, командира військової частини про виконання завдання з розмінування; акта виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об`єкта) від вибухонебезпечних предметів (знешкодження та (або) знищення виявлених вибухонебезпечних предметів) та/або формуляра загороджень.

В подальшому з 29.03.2022 року Наказом командувача Національної гвардії України № 89 від 29.03.2022 року був затверджений Порядок № 89 (спірні правовідносини в подальшому врегульовані цим порядком). П. 1 Порядку № 89 зазначено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України;

бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій; ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу-сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях.

Тобто, необхідною умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, необхідним є саме взяття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені документально, журналами бойових дій та Наказами командира військової частини.

Отже, в матеріалах справи міститься лише один Наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 216 від 09.08.2022 року, яким документально підтверджено прийняття безпосередньої участі Позивачем 09 липня 2022 року в бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Суд критично оцінює позицію Позивач, яка зводиться до того, що Позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн, виходячи тільки з того, що він за своїми функціональними обов`язками здійснює охорону об`єкта державної інфраструктури та перебуває в районах проведення воєнних дій. Така позиція є хибною, оскільки виконання своїх функціональних обов`язків з охорони державних об`єктів у період воєнного стану не є тотожним поняттям «прийняття участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії».

Прийняття участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії - це безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях при виконані Бойового розпорядження командира військової частини.

Аналогічні правові позиції закладені й у Порядку № 504 і Порядку № 89, які містять тлумачення, що входить до безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що Позивач спірний період виконував бойові завдання (розпорядження), які відповідали зазначеним умовам (як тим, що визначені Порядком № 504, так і тим, що передбачені Порядком №89).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 11.03.2022 року по 31.01.2023 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак, позовні вимоги не належать задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати винагороди відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 100000 грн за період з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; зобов`язання нарахувати та виплатити винагороду відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 100000 грн за період з 15.03.2022 року по 31.01.2023 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 04.05.2023 р.

СуддяН.В. Лісовська