Постанова від 22.05.2025 по справі 400/2857/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року

м. Київ

справа № 400/2857/23

адміністративне провадження № К/990/28818/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 400/2857/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року, прийняте в складі: головуючого судді Лісовської Н.В., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому винагороди, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100 000,00 грн за період з 15.03.2022 по 31.01.2023 пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

1.2. зобов`язати нарахувати та виплатити йому винагороду, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100 000,00 грн за період з 15.03.2022 по 31.01.2023 пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 11.03.2022 він проходить службу за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 на посаді кулеметника у місті Миколаєві та виконує завдання з охорони об`єктів державного значення на підставі розпорядження командира частини від 15.03.2022 №3/39/2/2-11 дск. Позивач указує, що впродовж спірного періоду він брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а тому мав право на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях і заходах. Проте під час звернення позивача до відповідача з питанням про виплату такої додаткової грошової винагороди, йому було відмовлено.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до наказу від 11.03.2022 № 57 першого заступника командира ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, а також призначено на посаду стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 6-ої стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення), встановлено 5 тарифний розряд.

4. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.08.2022 № 216 солдату ОСОБА_1 за липень 2022 року збільшено додаткову винагороду військовослужбовця, як такому, що безпосередньо брав участь у бойових діях або заходах (з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах) з охорони та оборони об`єктів державного зазначення 01 день - 09.07.2022. Підстава: журнал бойових дій від 31.05.2022 № 7.

5. У матеріалах справи міститься довідка-розрахунок виплаченого грошового забезпечення за час служби (березень 2022 року по січень 2023 року) солдату ОСОБА_1 , з якого вбачається, що в серпні 2022 року він отримав 2 258,06 грн додаткової винагороди, згідно з Постановою № 168, із розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах.

6. Уважаючи протиправною бездіяльність щодо невиплати позивачу винагороди, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, у розмірі 100 000,00 грн за період з 15.03.2022 по 31.01.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн недостатньо лише факту перебування військовослужбовця в районах проведення бойових (воєнних) дій, як це вважає позивач. Необхідною умовою є саме безпосередня участь у бойових діях або у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії, за умови перебування в таких районах під час проведення відповідних заходів. Наявність зазначених обставин має бути підтверджена відповідними доказами.

9. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги аргументи позивача щодо наявності у нього права на додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000,00 грн лише на підставі того, що він за своїми функціональними обов`язками у спірний період здійснював охорону об`єкта державної інфраструктури та перебував в районах проведення воєнних дій. Пояснюючи свою позицію, суди зазначили, що виконання своїх функціональних обов`язків з охорони державних об`єктів у період воєнного стану не є тотожним поняттю «участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії».

10. Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи не містять підтверджень того, що позивач у спірний період брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних дій у період здійснення зазначених заходів. Позивач не надав відповідних доказів ані в суді першої, ані в апеляційній інстанції.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. 21.08.2023 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023.

12. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просив їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

13. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній був висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування пунктів 1, 2-1 Постанови №168, пунктів 3, 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, положень наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.08.2022 № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (далі - Порядок / Наказ № 504), абзац 3 пункту 4 Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 (далі - Інструкція / Наказ № 89).

15. Скаржник обґрунтовує свою правову позицію тим, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих та збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Таким чином, правовий статус і функціональне призначення Національної гвардії України істотно відрізняються від статусу Збройних Сил України.

16. У зв`язку з цим скаржник зазначає, що як військовослужбовець Національної гвардії України він не підпадає під дію положень Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, оскільки воно регулює порядок виплати додаткової грошової винагороди виключно для військовослужбовців Збройних Сил України.

17. Скаржник зазначає, що Накази № 89 та № 504, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій і якими визначено підстави для відмови у виплаті додаткової грошової винагороди за участь у бойових діях, також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. На його думку, ці накази не є нормативно-правовими актами Національної гвардії України, у розумінні положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Отже, вони не можуть бути підставою для позбавлення його права на додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168.

18. Скаржник пояснює, що у спірний період позивач проходив службу на посаді кулеметника з дислокацією у місті Миколаєві, де виконував завдання із охорони об`єкту державного значення на підставі бойового розпорядження командира частини від 15.03.2022 №3/39/2/2-11 дск. Позивач постійно знаходився під ракетними обстрілами, ризикуючи власним життям і здоров`ям. Також упродовж квітня-жовтня 2022 року позивач виконував завдання із евакуації поранених з передових позицій. Указані обставини, на думку скаржника, свідчать про фактичну участь позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди.

19. Скаржник звертає увагу на те, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, отож судами попередніх інстанцій було безпідставно покладено обов`язки доказування в цій справі на позивача.

20. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мельник-Томенко Ж.М., Соколову В.М.

21. Суд ухвалою від 11.09.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

22. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

V. Джерела права

23. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

24. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

25. У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

26. Згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

27. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

28. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

29. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

30. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

31. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

32. Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

33. Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 08.10.2022 № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Національної гвардії України додаткової винагороди, у період квітень 2022 року-січень 2023 року не змінювався.

34. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

35. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України від 13.03.2014 № 876-VII «Про Національну гвардію України» (далі - Закон № 876-VII; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

36. Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України - це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.

37. Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України», командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

38. На виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» і № 69 «Про загальну мобілізацію» та Постанови № 168 командувач Національної гвардії України Наказом № 89 затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України; Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.

39. Пунктом 1 цього Порядку № 89 визначено, що під безпосередньою участю військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, у зв`язку з чим виникає право на отримання додаткова винагорода у розмірі 100 000, 00 грн, слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України; бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів) в районі ведення воєнних (бойових) дій; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів в разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій; ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях.

40. Відповідно до пункту 2 Порядку № 89 для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, бойове донесення, книга службових нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо) на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах; рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань); до рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання прізвища, ім`я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця; інші документи, які можуть підтверджувати безпосередньо участь в бойових діях або заходах.

41. Пунктом 2 Інструкції №89 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.

42. Відповідно до пункту 3 Інструкції № 89 виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ, а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня.

43. Підготовка проєктів наказів для здійснення виплат додаткової винагороди, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця. Підставою для включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище, ім`я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах (пункту 4 Інструкції № 89).

44. У подальшому, Міністерство внутрішніх справ України видало Наказ № 504.

45. Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

46. Згідно з пунктом 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, з метою забезпечення єдиного підходу під час реалізації положень пункту 2-1 Постанови № 168, зазначений наказ було скасовано на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 21.09.2022 № 602.

VI. Позиція Верховного Суду

47. Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь позивача, військовослужбовця Національної гвардії України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 15.03.2022 по 31.01.2023 пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

48. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на Накази № 89 і № 504, дійшли висновку про відсутність у позивача протягом спірного періоду права на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць. Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач не надав доказів, які б підтверджували його участь у бойових завданнях або заходах, виконання яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної додаткової винагороди.

49. Позивач не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, указуючи, зокрема, на неправомірність поширення вказаних наказів на спірні правовідносини.

50. Розглядаючи це питання, Суд звертає увагу на те, що у постанові від 07.11.2024 у справі №520/117/23 Верховний Суд уже розглядав питання правомірності застосування положень Інструкції № 89 та Порядку № 89 для визначення / підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн) і дійшов висновку, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення.

51. Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» і № 69 «Про загальну мобілізацію» та Постанови № 168, має правову основу.

52. У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що приписи пункту 1 Постанови № 168 пов`язують виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

53. Текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 щодо умов для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

54. Для належного виконання пункту 1 Постанови № 168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям з урахуванням їхньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, командувач Національної гвардії України своїм наказом затвердив не тільки Інструкцію № 89, але також Порядок № 89, у якому, серед іншого, указано, що треба розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».

55. Отже, командувач Національної гвардії України, який здійснює безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України, організовує виконання покладених на неї завдань і функцій, затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів, штатні розписи територіальних управлінь Національної гвардії України, з`єднань, військових частин (підрозділів), своїм Наказом № 89 затвердив акти, якими мало б керуватися командування військових частин для належного підтвердження участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях і заходах, за що цим військовослужбовцям належить виплатити додаткову винагороду, що ніяким чином не звужує прав військовослужбовців на її отримання.

56. Ураховуючи, що Національна гвардія України є військовим формуванням і виконує свої завдання в умовах дії воєнного стану, то Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі №520/117/23 уважав, що не має підстав заперечувати обов`язковість дотримання вимог Наказу № 89 і затверджених ним актів, які направлені, насамперед, на те, щоб розкрити / роз`яснити зміст положень пункту 1 Постанови № 168, з урахуванням функцій Національної гвардії України, і організувати порядок їх виконання / реалізації, оскільки йдеться про військовослужбовців і публічні кошти.

57. Верховний Суд у зазначеній постанові також зазначив, що Наказ № 89 був виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац 2) Постанови № 168 (на дату видання Наказу № 89) передбачала, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

58. Після того, як набрала чинність Постанова № 793, якою Постанова № 168 була доповнена пунктом 2-1, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, отож мали бути визначені відповідним міністерством і такі спроби - протягом спірного в цій справі періоду - були.

59. На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України видало Наказ № 504. Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

60. На основі інформації щодо публікації Наказу № 504, яка є на вебсайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/), стало відомо, що цей Наказ, відповідно, і затверджений ним Порядок, опубліковані 21.10.2022 в газеті «Офіційний вісник України» від 21.10.2022 (№ 82, стор. 482, стаття 5087, код акта 113634/2022). Водночас за допомогою того самого ресурсу Суд з`ясував, що 21.10.2022 набрав чинності також наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2022 № 602 «Про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.08.2022 № 504» (також був опублікований в газеті «Офіційний вісник України» від 21.10.2022 (№ 82, стор. 485, стаття 5088, код акта 114188/2022).

61. Таким чином, Порядок № 504 фактично не набрав чинності, а тому Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі №520/117/23 дійшов висновку, що не має підстав для того, щоб застосовувати цей нормативно-правовий акт до спірних правовідносин.

62. Зважаючи на дату затвердження наступних порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, Верховний Суд у постанові у справі №520/117/23 констатував, що протягом спірного періоду Міністерство внутрішніх справ України не затвердило порядку, який би визначав умови виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

63. Також Наказ № 89, до якого згодом вносилися також зміни, зокрема, згідно з наказом командувача від 19.12.2022 № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди, залишався чинним і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.

64. Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі № 520/117/23 указав, що протягом спірного періоду командування військової частини діяло правомірно, коли у свій діяльності та в умовах дії воєнного стану дотримувалося затверджених Наказом № 89 вимог Інструкції і Порядку та діяло відповідним чином.

65. Тотожна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 та від 23.01.2025 у справі №520/16481/23.

66. З наведених міркувань, доводи скаржника в касаційній скарзі про неможливість застосування положень Інструкції № 89 до правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Національної гвардії України та командуванням військових частин, у зв`язку з використанням зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, є помилковими. Суд указує, що затверджені Наказом № 89 для реалізації положень пункту 1 Постанови № 168 акти (Інструкція і Порядок) підлягають застосуванню до спірних відносин.

67. У контексті цього спору це означає, що ВЧ НОМЕР_1 мала б пов`язувати виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн з виконанням військовослужбовцем завдань, які перелічені у пункті 1 Порядку № 89.

68. Повертаючись до обставин справи, Суд зазначає, що звернення з цим позовом до суду зумовило те, що відповідач не виплатив позивачу додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100 000,00 грн за період з 15.03.2022 по 31.01.2023, адже відповідач уважає, що протягом цього періоду позивач не брав участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на які розповсюджується виплата підвищеної додаткової винагороди.

69. Позивач з цього приводу заперечує та пояснює, що протягом всього спірного періоду він перебував у місті Миколаєві (куди, як можна зрозуміти з доводів скаржника, його направили для проходження військової служби) та виконував завдання з охорони об`єктів державного зазначення на підставі бойового розпорядження командира частини від 15.03.2022 №3/39/2/2-11 дск. На думку позивача, характер цих завдань та умови їхнього виконання (зокрема те, що вони здійснювалися під постійними обстрілами), відповідає визначенню «забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії».

70. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що в діях / рішеннях відповідача немає ознак протиправності. Вони наголосили, що виконання позивачем функціональних обов`язків, пов`язаних з охороною державних об`єктів у період воєнного стану, не є тотожним участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. У матеріалах справи міститься наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.08.2022 № 216, яким підтверджено безпосередню участь позивача у бойових або заходах (журнал бойових дій від 31.05.2022 № 7дск) лише 09.07.2022. Отож у серпні 2022 року позивачу було виплачено додаткову винагороди в розмірі 2 258,06 грн, відповідно до Положень № 168, з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах, з урахуванням раніш виплачених сум винагороди (за 1 день). Інших доказів участі позивача у подібних заходах у спірний період до матеріалів справи не надано.

71. Водночас Суд уважає, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли відповідного висновку, адже вони не дослідили та не надали оцінку первинним документам, зокрема, бойовому розпорядженню командира частини від 15.03.2022 №3/39/2/2-11дск, на яке посилається позивач.

72. Аналіз зазначеного документа міг би підтвердити або спростувати доводи позивача. Повне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи усунуло б будь-які сумніви щодо правомірності дій або рішень відповідача.

73. Також судами попередніх інстанцій не було з`ясовано, чи були завдання, які виконував позивач протягом усього спірного періоду, тотожним тим, що виконувалися ним 09.07.2022, за які йому була виплачена додаткова винагорода у [збільшеному] розмірі до 100 000,00 грн на місяць пропорційно участі у таких діях або заходах. За наявності розбіжностей у характері виконаних завдань, вони мають бути конкретизовані та документально підтверджені.

74. Суд звертає увагу на ці обставини, тому що вони, на його думку, мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.

75. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого статтею 2 та частиною четвертою статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

76. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

77. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

78. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

79. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

80. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

81. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

82. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

83. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

84. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

85. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

86. Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, а справу №400/2857/23 направити на новий судовий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

87. Судові витрати не розподіляються.

88. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: Ж.М. Мельник-Томенко

В.М. Соколов