Постанова

від 04.05.2023 по справі 200/9241/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року справа №200/9241/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антіпов М.О., за участі представника позивача Олійникова С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (повне судове рішення складено 22 грудня 2022 року) у справі № 200/9241/21 (суддя в І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Слов`янської міської ради, Комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Слов`янська міська військово-цивільна адміністрація Краматорського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Слов`янської міської ради (далі Відповідач-1), Комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» (далі Відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви від 09.12.2021 про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 07.10.2020 №1288 «Про демонтаж самовільно тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ»;

- визнати протиправними дії комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» з демонтажу тимчасової споруди фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 що була розташована АДРЕСА_1 ;

- стягнути солідарно з виконавчого комітету Слов`янської міської ради та комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 329 651 грн на відшкодування шкоди, заподіяної їх протиправними рішенням та діями;

- стягнути солідарно з виконавчого комітету Слов`янської міської ради та комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.10.2020 Слов`янською міською радою було прийнято рішення №1288 «Про демонтаж самовільно тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності», яким вирішено провести примусовий демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди, яка належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 . 6 листопада 2020 року працівниками комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» було здійснено демонтаж його тимчасової споруди по вул.Батюка, м.Слов`янськ.

Позивач вважає, що рішення Слов`янської міської ради від 07.10.2020 №1288 суперечить діючому законодавству України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а дії КП «Благоустрій» з демонтажу споруди протиправними, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року залучено до участі у справі №200/9241/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (Виконавчого комітету Слов`янської міської ради) Слов`янську міську військово-цивільну адміністрацію Краматорського району Донецької області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року провадження у справі № 200/9241/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Слов`янської міської ради, Комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Слов`янська міська військово-цивільна адміністрація Краматорського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди, в частині позовних вимог до Комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» - закрито.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.87).

Листом від 21.08.2019 №26286-01-10 Слов`янською міською радою повідомлено позивача про погодження розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 , запропоновано надати до Управління містобудування та архітектури Слов`янської міської ради документи та матеріали, необхідні для оформлення паспорту прив`язки тимчасових споруд (т.1 а.с.19).

25 вересня 2019 року Управлінням містобудування та архітектури Слов`янської міської ради видано ФОП ОСОБА_2 паспорт прив`язки розміщення тимчасової споруди (торговий павільйон) для провадження підприємницької діяльності під реєстраційним №176 строком дії до 25 вересня 2020 року (т.1 а.с.8).

05.03.2020 між позивачем та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» укладено договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 50221950, а також отримано технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок (т.1 а.с.27-35).

За замовленням позивача виготовлено та погоджено робочий проект зовнішніх мереж водопостачання та каналізації та технічні умови №7 від 10.03.2020 на водопостачання та водовідведення торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.36-41).

Позивачем отримано технічні умови №9 від 10.03.2020 на установку водомірного вузла при підключенні вводу водопроводу на торгівельний повільно розташованого у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.42-43).

Управлінням житлово-комунального господарства Слов`янської міської ради видано позивачу дозвіл від 08.04.2020 №100 на проведення водоводу та каналізації для потреб тимчасової споруди (т.1 а.с.26).

23.04.2020 між позивачем та КП Слов`янської міської ради «Благоустрій» укладено договір щодо пайової участі в утримані об`єкту благоустрою. (Згідно зі ст. 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної або комунальної власності, на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем об`єкта благоустрою, може фінансувати утримання прилеглої до тимчасової споруди території шляхом оплати пайової участі з утримання в належному стані об`єкта благоустрою) (т.1 а.с.23-25).

24.06.2020 Слов`янською міською радою прийнято рішення №38-LХХХIV-7 «Про призупинення дії рішення Слов`янської міської ради від 29.05.2019 № 46-LХV-7 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська» (нова редакція) (т.1 а.с.6-7).

Пунктом 1 вказаного рішення вирішено призупинити дію рішення Слов`янської міської ради від 29.05.2019 № 46-LXV-7 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська» з дня прийняття цього рішення до затвердження «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська» в новій редакції.

Вказане рішення прийнято з метою вивчення питання актуальності визначення місць тимчасових споруд та впорядкування затвердженої «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська», враховуючи звернення депутатів Слов`янської міської ради про перегляд розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська та внесення змін до «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська», а також звернення мешканців вул. Бульварна м. Слов`янська щодо недоцільності встановлення додаткових стаціонарних торгівельних закладів з товарами різного призначення розташованих по АДРЕСА_1 , крім вже існуючих, керуючись ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 1.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 2 вказаного рішення доручено депутатам Слов`янської міської ради: провести на округах роботу з населенням для визначення громадської думки щодо необхідності встановлення або заборони встановлення тимчасових споруд у мікрорайонах міста; узагальнити пропозиції від населення та надати впорядковані пропозиції щодо кількості та місць розташування тимчасових споруд управлінню містобудування та архітектури до 30.08.2020 (пп. 2.1 та 2.2).

Підпунктами 3.2 та 3.3 пункту 3 вказаного рішення Управлінню містобудування та архітектури Слов`янської міської ради (Руденко), відповідно до наданих пропозицій депутатів наказано:

- замовити розробку «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська»в новій редакції (пп. 3.1 п. 3);

- виключити з комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська, що розробляється, об`єкт А23 позиція 2 (пп. 3.2 п. 3);

- анулювати паспорт прив`язки розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_2 , наданий фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 25 вересня 2019 року (пп. 3.3 п. 3).

Листом від 03.07.2020 №01.01-12/1020 Управління містобудування та архітектури Слов`янської міської ради (яке є структурним підрозділом відповідача без статусу юридичної особи) повідомило позивача про анулювання виданого йому паспорту прив`язки відповідно до вказаного рішення Слов`янської міської ради. Також роз`яснило, що відповідно до вимог законодавства у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу (т.2 а.с.11).

Даний лист позивачем отриманий особисто 03.07.2020.

Листом від 03.08.2020 № 08.04-2/62 Управління містобудування та архітектури Слов`янської міської ради повідомило Інспекцію з благоустрою м. Слов`янська про анулювання паспорту прив`язки, що виданий позивачу. В листі також, з посиланням на те, що тимчасова споруда не демонтована, містилося прохання вручити позивачу припис про добровільний демонтаж його тимчасової споруди (т.2 а.с.10).

7 жовтня 2020 року Виконавчим комітетом Слов`янської міської ради прийнято рішення №1288 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ» (т.1 а.с.92).

Пунктом 1 вказаного рішення вирішено здійснити примусовий демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ.

Пунктом 2 вказаного рішення визначено склад робочої комісії з проведення демонтажу (згідно додатку).

Пунктом 3 вказаного рішення вирішено доручити «КП «Благоустрій» (Глушковський) провести демонтаж тимчасової споруди та забезпечити її зберігання.

Вказане рішення прийнято з підстави анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ, від 25.09.2019 №176 на підставі п.2.27 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1330/20068 (не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки), а також відповідно до п.п.3.3 рішення Слов`янської міської ради від 24.06.2020 №38-LХХХIV-7 «Про призупинення дії рішення Слов`янської міської ради від 29.05.2019 № 46-LХV-7 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська» (нова редакція)» та невиконання припису Інспекції міської ради з благоустрою м. Слов`янська від 04.08.2020 №984/23-09 з вимогою демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності упродовж десяти календарних днів, який був винесений та направлений власнику тимчасової споруди ФОП ОСОБА_2 , керуючись ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.4.4 Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська та подальшого розпорядження ними, затвердженого рішенням виконкому Слов`янської міської ради від 12.09.2016 №632 (зі змінами), ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2020 року у справі № 200/7441/20-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Слов`янської міської ради, Інспекції міської ради з благоустрою м. Слов`янська, третя особа Управління містобудування та архітектури Слов`янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині та припису задоволено повністю.

Визнано неправомірним та скасовано пункт 3.2 рішення Слов`янської міської ради від 24.06.2020 № 38-LXXXIV-7 «Про призупинення дії рішення Слов`янської міської ради від 29.05.2019 № 46-LXV-7 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська».

Визнано неправомірним та скасовано пункт 3.3 рішення Слов`янської міської ради від 24.06.2020 № 38-LXXXIV-7 «Про призупинення дії рішення Слов`янської міської ради від 29.05.2019 № 46-LXV-7 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська».

Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції міської ради з благоустрою м. Слов`янська від 04.08.2020 №984/23-09 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди».

Листом від 06.11.2020 №796 Комунальним підприємством Слов`янської міської ради «Блогоустрій» повідомлено заступника Слов`янського міського голови про те, що на виконання рішення виконавчого комітету Словянської міської ради №1288 від 07.10.2020 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 » завершено 06.11.2020 демонтаж вказаного об`єкту (т.1 а.с.89).

11.06.2021 Слов`янською міською радою за результатом розгляду звернення представника позивача, повідомлено останнього листом №01.01.07/2174 про те, що тимчасова споруда за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ФОП ОСОБА_2 , демонтована на виконання рішення виконкому Слов`янської міської ради від 07.10.2020 №1288, про що робочою комісією з проведення демонтажу складено Акт №3 про демонтаж (знесення) тимчасової споруди від 06.11.2020 (т.1 а.с.88).

Матеріали справи містять Висновок будівельно-технічної експертизи судового експерта №323/6 складеного 8 вересня 2021 року, відповідно до якого, вартість відтворення тимчасової споруди, яка була розташована в АДРЕСА_1 та була зруйнована внаслідок механічного впливу (демонтажу) становить 329 651 (триста двадцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня) (т.1 а.с.146-167).

Вважаючи рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 07.10.2020 №1288 «Про демонтаж самовільно тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ» та дії комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» з демонтажу тимчасової споруди фізичної особи підприємця ОСОБА_2 що була розташована м. Слов`янськ, вул. Батюка протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження відповідача у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України від 06.09.2002 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону № 2807-IV).

Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР (тут і далі також - в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.

Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частиною другою статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка підписана від імені України 06 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування та відповідно до частин першої, п`ятої статті 6 КАС України є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Частинами 6 та 7 статті 59 цього закону визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Згідно із частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини дванадцятої статті 59 Закону№ 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

У статті 4 КАС України визначено поняття "нормативно-правовий акт" та "індивідуальний акт":

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Регуляторна діяльність в Україні регламентується нормами спеціального законодавства - Законом України від 11.09.2003 №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №1160-IV).

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта також викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

За унормуванням статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

б) пам`ятки культурної та історичної спадщини;

в) майдани, площі, бульвари, проспекти;

г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

ґ) пляжі;

д) кладовища;

е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

За приписом пункту 5 частини 1 статті 16 Закону № 2807-IV на об`єктах благоустрою забороняється: самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають: порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; вимоги до санітарного очищення території; розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Частина третя статті 28 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також - Закон № 3038-VI, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що порядок та реалізація повноважень суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкта, що підлягає демонтажу.

Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

Якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом № 3038-VI, за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а, від 13.03.2020 у справі №161/14543/16-а, від 28.05.2020 у справі №644/3036/17, від 10.08.2020 у справі № 161/13062/18, від 11.08.2020 у справі № 161/13492/16-а, від 03.12.2020 у справі №161/13645/16-а.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Частиною 3 статті 41 Конституції України унормовано: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким положенням Конституції України кореспондують приписи статей 319, 328 Цивільного кодексу України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Об`єктами ж будівництва у розумінні абзацу 5 частини 1 статті 4 Закону № 3038-VI є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Системний аналіз цих правових норм дає підстави для висновку, що нерухоме майно, в тому числі новостворений об`єкт будівництва, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 465/249/15-а.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244.

Згідно із пунктом 1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (на час вчинення спірних правовідносин), цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Пунктами 1.3 та 1.4 розд. І вказаного Порядку визначено, що:

тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту;

архітектурний тип ТС (далі - архітип) - зовнішній архітектурний вигляд ТС із розміщенням інформації про її власника (користувача), назви продукції та/або послуг, які надаються. При розташуванні ТС відповідно до схеми розміщення ТС застосовуються типові ТС;

замовник - суб`єкт господарювання, який має намір розмістити ТС на підставі паспорта прив`язки ТС;

комплексна схема розміщення ТС - схема розміщення ТС на території населеного пункту або його частині;

паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території;

пересувна ТС - споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій може бути розміщене торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності;

схема благоустрою ТС - схема, виконана замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 із зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення території, прилеглої до ТС (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами мощення тощо);

стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.;

типові ТС - види ТС, виконані за проектами повторного використання.

Пункт 1.6 Порядку визначав, що комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до п. 2.1, п.п. 2.20 та 2.21 розд. ІІ вказаного Порядку, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1). Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається.

Згідно з п.п. 2.2 та 2.6 розд. ІІ вказаного Порядку замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС.

Відповідно до п.п. 2.7 та 2.10 розд. ІІ вказаного Порядку, паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання заяви.

Пунктом 2.11 розд. ІІ Порядку визначено, що паспорт прив`язки включає:

схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території;

ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС);

технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж;

реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Згідно з п.п. 2.17 та 2.18 розд. ІІ Порядку, строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 2.19 розд. ІІ цього Порядку, у разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк.

Згідно з п.п. 2.20 2.22 розд. ІІ вказаного Порядку, встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається.

Відновлення благоустрою замовником є обов`язковим.

Пунктами 2.24 та 2.25 розд. ІІ Порядку визначено, що паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури.

Відомості паспорта прив`язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних ТС).

Згідно з п. 2.23 розд. ІІ Порядку, після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки.

Відповідно до п. 2.26 розд. ІІ вказаного Порядку, дія паспорта прив`язки призупиняється за таких умов:

необхідність проведення планових ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена ТС, - з обов`язковим попередженням власника ТС за 1 місяць та наданням тимчасового місця для розміщення такої ТС;

необхідність проведення аварійних ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена ТС, - без попередження.

Відповідно до п. 2.27 розд. ІІ вказаного Порядку, дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов:

недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні;

невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки;

надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Згідно з п. 2.30 розд. ІІ вказаного Порядку, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Розміщення тимчасових споруд самовільно забороняється (п. 2.31 розд. ІІ Порядку).

Враховуючи приписи Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 21.10.2011 №244, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що без відповідної заяви замовника про продовження строку дії паспорта прив`язки, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації, така споруда підлягає демонтажу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 вересня 2019 року Управлінням містобудування та архітектури Слов`янської міської ради видано ФОП ОСОБА_2 паспорт прив`язки розміщення тимчасової споруди (торговий павільйон) для провадження підприємницької діяльності під реєстраційним №176 строком дії до 25 вересня 2020 року.

Станом на час прийняття відповідачем рішення від 07 жовтня 2022 року №1288 «Про демонтаж самовільно тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ», строк дії паспорту прив`язки розміщення тимчасової споруди (торговий павільйон) для провадження підприємницької діяльності під реєстраційним №176, виданого ФОП ОСОБА_2 , сплинув 25 вересня 2020 року.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем вчинялися будь-які дії щодо продовження строку дії паспорта прив`язки, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Зважаючи на розміщення тимчасової споруди без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, така в силу приписів законодавства вважається самочинно розміщеною тимчасовою спорудою, яка підлягає демонтажу.

Такий самий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 161/13645/16-а.

Сам факт використання тимчасової споруди значний проміжок часу без відповідних дозвільних документів не легітимізує таке користування та не може бути підставою для унеможливлення ініціювання процедури її знесення.

Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 910/810/18.

Щодо доводів апелянта на те, що підстави, визначені у рішенні від 07 жовтня 2022 року №1288 «Про демонтаж самовільно тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ», визнані неправомірними та скасовані судовим рішенням у справі №200/7441/20-а, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 05.08.2020 ним було отримано припис Інспекції міської ради з благоустрою м. Слов`янська від 04.08.2020 №984/23-09 про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди. Згідно вказаного припису, на території Слов`янської міської ради по вул. Г.Батюка позивачем самовільно (без паспорта прив`язки ТС, строк дії паспорта прив`язки закінчився, паспорт прив`язки 03.07.2020 анульовано) розміщено тимчасову споруду, чим порушено відповідні нормативно-правові акти.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2020 року у справі №200/7441/20-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Слов`янської міської ради, Інспекції міської ради з благоустрою м. Слов`янська, третя особа Управління містобудування та архітектури Слов`янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині та припису задоволено повністю.

Визнано неправомірним та скасовано пункт 3.2 рішення Слов`янської міської ради від 24.06.2020 № 38-LXXXIV-7 «Про призупинення дії рішення Слов`янської міської ради від 29.05.2019 № 46-LXV-7 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська».

Визнано неправомірним та скасовано пункт 3.3 рішення Слов`янської міської ради від 24.06.2020 № 38-LXXXIV-7 «Про призупинення дії рішення Слов`янської міської ради від 29.05.2019 № 46-LXV-7 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська».

Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції міської ради з благоустрою м. Слов`янська від 04.08.2020 №984/23-09 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди».

Водночас, місцевий суд обґрунтовано зазначив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2020 року у справі №200/7441/20-а набрало законної сили 27 квітня 2021 року, та на момент прийняття Відповідачем-1 рішення від 07.10.2020 № 1288 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ», підстави його прийняття були чинними.

Окрім того, за результатом огляду інформації наявної у Діловодстві спеціалізованого суду (ДСС), судом не встановлено, що позивач звертався до суду з заявою про забезпечення позову у справі №200/7441/20-а.

Більш того, судове рішення в цій справі стосувалось анулювання паспорту прив`язки, в той час як предметом нинішнього позову є рішення відповідача про демонтаж ТС, для якого підставою є закінчення строку дії паспорту прив`язки.

Щодо доводів позивача про те, що окремою підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 07.10.2020 №1288 слугував п.4.4 «Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська та подальшого розпорядження ними», затвердженого рішенням виконкому Слов`янської міської ради від 12.09.2016 №631, яке було скасовано рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/309/21-а, суд першої інстанції правильно не взяв їх до уваги з огляду на те, що скасування рішення «Про затвердження Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська та подальшого розпорядження ними» не впливає на законність прийнятого виконавчим комітетом Слов`янської міської ради оскаржуваного рішення № 1288 від 07.10.2020, оскільки, насамперед, дія скасованого рішення направлена на реалізацію даного оскаржуваного рішення, тобто визначає процедурні умови та не є єдиною безпосередньою правовою підставою для його винесення, а також не носить причинно-наслідкового зв`язку з прийнятим оскаржуваним рішенням та законністю дій відповідача при його прийнятті.

Оскаржуване в нинішній справі рішення відповідача прийнято також на підставі Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1330/20068, п. 2.29 якого встановлено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Крім того, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 200/309/21 набрало законної сили 17 серпня 2021 року.

На момент прийняття рішення № 1288 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ» «Порядок виявлення, демонтажу, обліку, зберігання самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська та подальшого розпорядження ними" із змінами, був чинний.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99надано офіційне тлумачення принципу дії закону в часі.

Так, в цьому рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, у вказаному рішенні зокрема, зазначається, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом`якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Водночас, суд першої інстанції слушно зауважив, що на момент винесення рішення від 07.10.2020 № 1288 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ», у відповідача були окремі підстави для демонтажу ТС в силу приписів Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 21.10.2011 №244.

Враховуючи викладене, місцевий суд правильно вважав, що відповідач при винесенні рішення від 07.10.2020 № 1288 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Батюка, м. Слов`янськ» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені діючим законодавством України, тому такі дії є законними та обґрунтованими.

Таким чином, оскільки решта позовних вимог є похідними від вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 07.10.2020 № 1288, суд також не вбачає підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та апеляційної скарги, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Олійникова Станіслава Ігоревича залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 200/9241/21 залишити без змін.

Повне судове рішення 04 травня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук