Постанова

від 24.10.2007 по справі 4/65-07-1847

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/65-07-1847

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 жовтня 2007 р.                                                                                   № 4/65-07-1847  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Бізнес-Гранд"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р.

у справігосподарського суду Одеської області

за позовомПриватного підприємства "Бізнес-Гранд"

дозакритого акціонерного товариства "Одеський коньячний завод"

простягнення 920 249 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

          Приватне підприємство "Бізнес-Гранд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненнями до нього про стягнення з ЗАТ "Одеський коньячний завод" збитків та моральної шкоди в загальній сумі 920 249 грн.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2007р. у справі №4/65-07-1847, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р.,  ПП "Бізнес-Гранд" в позові відмовлено повністю.

          Судові рішення мотивовані необгрунтованістю позовних вимог з посиланням на ст.ст. 22, 611, 670, 671, 712 ЦК України, ст. 188, 266 ГК України та докази наявні в матеріалах справи.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням та постановою у даній справі, ПП "Бізнес-Гранд" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що судами невірно застосовано норми матеріального права та не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді справи, при цьому фактично дано обставинам по справі невірну правову оцінку, яка суперечить діючому законодавству.  

          Сторони у даній справі не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.        

          Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2006р. між ЗАТ "Одеський коньячний завод" (продавець) та ПП "Бізнес-Гранд" (покупець) підписаний договір № 41/Д/9-06, яким передбачена поставка алкогольних напоїв в асортименті (далі Договір), згідно умов якого продавець передає покупцю у власність алкогольні напої згідно із заявкою та товарно-транспортною накладною, асортимент та ціна товару узгоджується у додатку № 1 до Договору. Кількість товару сторони домовились узгоджувати у додатку № 3 до Договору. Продавець надає Покупцю права та обов'язки відносно представництва інтересів і продажу продукції ЗАТ "Одеський коньячний завод" дрібнооптовим, роздрібним і кінцевим споживачам, зареєстрованим на території міста Черкаси і Черкаської області міста Полтава і Полтавської області.

          Асортиментом товару у господарських відносинах є часткове співвідношення загальної кількості товарів за видами відповідно ст. 266 ГК України.

          Згідно з ч.1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у повному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

          Згідно ч. 2 ст. 671 ЦК України передбачено, що якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

          Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, в додатку № 1 до договору сторонами погоджені ціни та види товарів, але без співвідношення до його кількості.

          Відповідно до ч.2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

          Згідно п.1.1 Договору продавець зобов'язався передати покупцю у власність алкогольні напої згідно з заявками останнього на підставі товарно-транспортних накладних продавця.

          Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, ЗАТ "Одеський коньячний завод", відповідно до умов Договору, здійснював поставки алкогольної продукції для ТОВ до вересня 2006р.

          Отримавши чергову заявку ТОВ на поставку алкогольної продукції та не погоджуючись з нею щодо асортименту та кількості товару, ЗАТ відповідно до умов укладеного договору та вимог ст. ст. 188, 266 ГК України, ст. 712 ЦК України повинен був повідомити про своє рішення ТОВ, після чого сторони повинні були узгодити асортимент і кількість товару за зазначеними заявками ТОВ.

          Вищеназвані дії, як встановлено господарським судом, відповідач не здійснив та не повідомив ТОВ про неможливість поставки товару за заявками останнього.

          Виходячи з того, що у продавця (ЗАТ) не виникло обов'язку здійснити поставку товару покупцю (ТОВ) протягом 10 днів від дати направлення останнім заявки, права позивача не були порушені тим, що відповідач не здійснив поставку алкогольних напоїв за односторонніми заявками ТОВ, а тому останній, як вірно встановлено судами, не має права на відшкодування збитків.

Таким чином, попередніми судами встановлено недоведеність завдання відповідачем позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди та додаткових витрат з посиланням на ст. 22, 611, 670 Цивільного кодексу України, з урахуванням чого висновки господарського суду першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків та моральної шкоди, колегія визнає правильними.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування та порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваних судових актів.

         Отже, господарськими судами попередніх інстанцій встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини сторін, з огляду на що колегія вважає прийняті судові акти такими, що відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 "Про судове рішення", а отже  і підстави для їх скасування відсутні.

          Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні касаційної скарги відмовити.

          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. у справі № 4/65-07-1847 залишити без змін.  

Головуючий суддя          :                                                     В.С. Божок          

                Судді:                                                                     Т.Ф. Костенко    

                                                                                       Г.П. Коробенко