Постанова

від 03.07.2007 по справі 4/65-07-1847

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/65-07-1847

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" липня 2007 р. Справа № 4/65-07-1847

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючого             Бойко Л.І.

          суддів :                      Велічко Т.А.

                                             Жукової А.М.           

          при секретарі            Соломахіній О.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Школьна І.П.

від відповідача –Волочнюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства ”Бізнес-Гранд”

на рішення господарського суду Одеської області від 22 травня 2007 р.

зі справі № 4/65-07-1847

за позовом Приватного підприємства ”Бізнес-Гранд”

до ЗАТ  ”Одеський коньячний завод”

про стягнення 920 249грн.    

                                         встановила:

    Позивач Приватне підприємство ”Бізнес-Гранд” звернулось з позовом та уточненнями до нього до ЗАТ  ”Одеський коньячний завод” про стягнення збитків та моральної шкоди в загальній сумі 920 249грн.

    Рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2007р. у справі № 4/65-07-1847 (Літвінов С.В.)  Приватному підприємству ”Бізнес-Гранд” в позові відмовлено повністю.

    Відмовляя позивачу у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ і ЗАТ був укладений договір № 41/Д/9-06 поставки від 25.01.06р., відповідно до якого відповідач зобов'язався у певні строки передати у власність позивача товар, а останній зобов'язався цей товар прийняти та оплатити. При цьому сторони домовились, що кількість товару вони будуть щомісячно узгоджувати у додатку № 3 до договору, а асортимент та ціну товару у Додатку № 1 до договору. Але асортимент товару не був узгоджений, оскільки в додатку № 1 сторони узгодили лише ціни та вид товару, кількість товару не узгодили, так як додаток № 3 договору не підписаний сторонами, тобто сторони не узгодили в договорі поставки істотні умови. Крім того ЗАТ  ”Одеський коньячний завод” свої зобов'язання перед ПП ”Бізнес-Гранд” не порушив, позивач наявність і розмір збитків та моральної шкоди не довів.

    Не погоджуючись з рішенням суду підприємство звернулось з апеляційною скаргою, в який просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні ПП ”Бізнес-Гранд” в повному обсязі і стягнути з ЗАТ ”Одеський коньячний завод” на користь ПП ”Бізнес-Гранд” збитки, які були спричинені неналежним виконанням договірних обов'язків та моральну шкоду в загальній сумі 920249грн., посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, а саме на невірну правову оцінку суті порушень договірних зобов'язань, в частині визначення збитків, в частині оцінки обставин по справі, відмови в стягненні компенсації за моральну шкоду, завдану іміджу позивача.

    Відповідач вважає рішення суду таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і просить апеляційну скаргу залишити без  задоволення.

    Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

    25.01.2006р. між ЗАТ ”Одеський коньячний завод” та ПП ”Бізнес-Гранд” підписаний договір № 4/Д/9-06, яким передбачена поставка алкогольних напоїв в асортименті. Як вбачається із умов цього договору продавець передає покупцю у власність алкогольні напої згідно із заявкою та товаро-транспортною накладною, асортимент та ціна товару узгоджується у додатку № 1 до договору. Кількість товару сторони домовились узгоджувати у додатку № 3 до договору. Продавець надає Покупцю права та обов'язки відносно представництва інтересів і продажу продукції ЗАТ ”Одеський коньячний завод” дрібнооптовим, роздрібним і кінцевим споживачам, зареєстрованим на території міста Черкаси і Черкаської області міста Полтава і Полтавської області.

    Договором № 41/Д/9-06 передбачена поставка алкогольних напоїв у асортименті. Асортиментом товару у господарських відносинах є часткове співвідношення загальної кількості товарів за видами відповідно ст. 266 ГК України.

    Згідно з ч.1 ст.671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у повному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

    Частиною 2 статті 671 ЦК України передбачено, що якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

    Таким чином, асортимент товару є істотною умовою договору поставки.

    П.1.1 сторонами встановлено, що асортимент і ціна товару узгоджуються у додатку № 1 до договору від 25.01.2006р.

    ЗАТ вважає, що зазначений договір не містить в собі істотні умови, а саме: в договорі не визначений асортимент і кількість товару, а крім того, ТОВ не здійснювало своєчасну оплату поставленого товару, тому ЗАТ мав право зупинити передачу товару до повної оплати всього раніше переданого товару. ТОВ вважає, що асортимент товару погоджений сторонами у підписаному додатку № 1 до договору.

    Як вбачається з додатку № 1 до договору сторонами погоджені ціни та види товарів, але без співвідношення до його кількості.

    Відповідно до ч.2 ст.266 ПС України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, визначається специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

    Таким чином, у господарських відносинах кількість товару за договором поставки визначається у самому договорі або у специфікації. Відповідно до п. 1.1 договору ЗАТ зобов'язався передавати ТОВ у власність алкогольні напої згідно з заявками останнього на підставі товарно-транспортних накладних ЗАТ, тобто сторонами погоджено, що для виникнення зобов'язань за договором необхідно наступне взаємне погодження волевиявлення сторін, а саме покупець (ТОВ) повинний надати відповідну заявку, а продавець (ЗАТ), в разі погодження з заявкою, видати товарно-транспортну накладну на відпуск товару та здійснити відпуск товару.

    Відповідно до умов укладеного договору ЗАТ здійснював поставки алкогольної продукції для ТОВ до вересня 2006р.

   Доводи ТОВ про те, що ЗАТ повинен був задовольняти будь-які заявки ТОВ щодо поставки будь-якої кількості та асортименту алкогольної продукції, є помилковими, так як вони не ґрунтуються на умовах укладеного договору та чинному законодавстві України.

    Разом з тим, отримавши заявку ТОВ на поставку алкогольної продукції та не погоджуючись з нею щодо асортименту та кількості товару, ЗАТ відповідно до умов укладеного договору та вимог ст. ст. 188, 266 ГК України, ст. 712 ЦК України повинен був повідомити про своє рішення ТОВ, після чого сторони повинні були узгодити асортимент і кількість товару за зазначеними заявками ТОВ. Вищеназвані дії ЗАТ не здійснив та не повідомив ТОВ про неможливість поставки товару за заявками останнього.

    Виходячи з того, що у продавця (ЗАТ) не виникло обов'язку здійснити поставку товару покупцю (ТОВ) протягом 10 днів від дати направлення останнім заявки, права позивача не були порушені тим, що відповідач не здійснив поставку алкогольних напоїв за односторонніми заявками ТОВ, а тому останній не має права на відшкодування збитків.

         У відповідності з вимогами п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

    Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

   За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

   Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

    Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

    Судом встановлено недоведеність завдання відповідачем позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди та додаткових витрат. Зокрема, позивач не довів наявності упущеної вигоди (неодержання доходів), оскільки судом встановлено та позивачем не спростовано ті обставини, що контрагенти позивача не відмовилися від отримання продукції та не розірвали укладені з ТОВ договори.

     Комісійну винагороду, сплачену банку позивачем за надання гарантії, а також плату за придбання автомобілів також не можна віднести до збитків, так як відповідно до ч. 2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

    Що стосується посилання скаржника на понесення ним додаткових витрат на придбання автомобілів для більш оперативної та ефективної доставки продукції, придбаної за договором поставки №41/Д/9-06 від 25.01.2006, то в даному випадку не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між придбанням позивачем автомобілів для проведення господарської діяльності взагалі та укладенням і подальшим призупиненням виконання сторонами договору поставки №41/Д/9-06 від 25.01.2006.

    Відповідно до ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплатити, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

    Таким чином, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків та моральної шкоди.

    Враховуючи зазначене судова колегія вважає, що позовні вимоги ТОВ є необґрунтованими і підставно залишені судом без задоволення.  

               Керуючись ст.ст. 101, 103, 105  ГПК України, колегія суддів

                                                  постановила:

    Рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2007р. у справі № 4/65-07-1847 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

    Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

    Постанова апеляційної інстанції може бути оскарження у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                    Л.І. Бойко   

Судді          :                                                                                       Т.А. Величко

                                                                                                     А.М. Жукова