Рішення

від 22.05.2007 по справі 4/65-07-1847

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/65-07-1847

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2007 р.Справа  № 4/65-07-1847

За позовом Приватного підприємства «Бізнес-Гранд»

до Закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод»

про стягнення збитків в сумі 579 460 гривень

Суддя Літвінов С.В.

Представники сторін:

від позивача: Школьна І.П.,

від відповідача: Соколянський Д.В.

СУТЬ СПОРУ:

ПП «Бізнес-Гранд»звернулось в суд із позовом до ЗАТ «Одеський коньячний завод»про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 579 460 гривень, які були спричинені неналежним виконанням договірних обов‘язків за договором поставки, а саме, тим, що ЗАТ «Одеський коньячний завод»не здійснив поставку алкогольних напоїв за заявкою ПП «Бізнес-Гранд».

ЗАТ «Одеський коньячний завод»позов не визнає, посилаючись на те, що ним не одержані заявки позивача на поставку товару, і сторони не узгодили асортимент та кількість товару, а також у зв‘язку з недоведеністю заподіяних збитків та їх розміру.

          По справі була оголошена перерва до 22.05.07р.

В результаті дослідження матеріалів справи суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.06 між ЗАТ «Одеський коньячний завод»і ПП «Бізнес-Гранд» був підписаний договір  №41/Д/9-06, яким була передбачена поставка алкогольних напоїв в асортименті. У п. 3.1. цього договору визначено, що продавець передає покупцю у власність алкогольні напої згідно з заявкою і товарно-транспортною накладною, при цьому асортимент і ціна товару узгоджуються у Додатку №1 до договору.

При цьому сторони також домовились, що кількість товару, тобто плани по об‘ємах закупок, вони будуть щомісячно узгоджувати у Додатку №3 до договору (п. п. 15.2., 15.14. договору).

Істотними умовами договору поставки є умови про предмет (найменування, кількість, асортимент товару), а також ціну і строк поставки (ст. ст. 656, 669, 671, 691, 712 ЦК України).

Крім того, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, при цьому умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. ч. 3, 4 ст. 180 ГК України).

На підставі ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Асортимент товару сторонами не узгоджений, оскільки в Додатку №1 до договору сторони узгодили лише ціни та вид товару, але без пропорціонального співвідношення кожного виду алкогольних напоїв до їх загальної кількості.

Нормою ч. 2 ст. 671 ЦК України передбачено, що якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Сторонами також не узгоджена кількість товару, що поставляється за договором протягом кожного місяця, так як Додаток №3 до договору також не був підписаний.

Виходячи з того, що сторони не узгодили в договорі поставки такі істотні умови, як кількість та асортимент товару, покупець не має права посилатись на п. 5.3. договору, відповідно до якого поставка товару здійснюється не пізніше 10 робочих днів з моменту направлення покупцем заявки на поставку товару. Зобов‘язання, визначене цим пунктом договору, виникає у продавця лише після узгодження сторонами кількості та асортименту товару шляхом підписання відповідних специфікацій (додатків) до договору.

Право на відшкодування збитків має кредитор у випадку порушення зобов‘язання боржником (ст. 623 ЦК України).

У господарських відносинах їх учасник, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

Згідно з п. 3.2. договору №41/Д/9-06 від 25.01.06 на кожну партію товару Покупець направляє Продавцю заявку у встановленій формі.

Судом встановлено, що ЗАТ «Одеський коньячний завод»не одержувало від ПП «Бізнес-Гранд»заявки, що надані суду позивачем і є у матеріалах справи, оскільки ПП «Бізнес-Гранд»не надало доказів одержання ЗАТ «Одеський коньячний завод»цих заявок, на заявках відсутні будь-які відмітки про їх одержання відповідачем.

Виходячи з цього ПП «Бізнес-Гранд»не має права вимагати відшкодування збитків, оскільки ЗАТ «Одеський коньячний завод»не порушило свої зобов‘язання перед позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Витрати позивача на створення і утримання фокусної команди за десять місяців не можна вважати збитками, оскільки, як зазначає позивач у позовній заяві, поставки здійснювались до вересня 2006 року.

Розрахунок упущеної вигоди також є неправильним, так як зроблений, виходячи з мінімальної націнки, а не з цін, за якими позивач мав реальну можливість продати продукцію, умов відповідних договорів і специфікацій, і, крім того, позивач не надав доказів реального одержання відповідних доходів.

Пунктом 7.2. договору №41/Д/9-06 від 25.01.06 встановлено, що надання покупцеві відстрочення оплати товару можливе лише за наявності безвідкличної банківської гарантії.

Тому комісійна винагорода, сплачена банку позивачем за надання гарантії, є не збитками, а платою за забезпечення банком виконання зобов‘язань покупця (ст. 567 ЦК України), оскільки поставки здійснювались нашим підприємством без авансових платежів. Після припинення поставок покупець мав можливість в порядку п. 3 ст. 568 ЦК України припинити гарантію і плату за її надання.

Позивач вимагає відшкодування моральної шкоди у складі збитків в сумі 100 000 гривень.  Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України матеріальна компенсація моральної шкоди включається до складу збитків лише у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Жодним Законом не передбачено включення моральної шкоди до складу збитків в таких випадках, до того ж договір не передбачає можливості відшкодування моральної шкоди.

Крім того, відповідно до п. 7 Роз‘яснення ВАСУ від 29.02.96 р. №02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов.

Позивачем ці вимоги не виконані, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що ЗАТ «Одеський коньячний завод»не порушив свої зобов‘язання перед ПП «Бізнес-Гранд», а також те, що позивач не довів наявність і розмір збитків і не надав відповідних доказів, він не має права вимагати від відповідача відшкодування збитків.

          Керуючись ст. ст. 22, 623, 671, 712 ЦК України, ст. ст. 224, 225, 266 ГК України, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Приватному підприємству «Бізнес-Гранд»в позові відмовити повністю.

             Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

                                                             з дня прийняття

         Суддя