Ухвала

від 18.04.2023 по справі 753/7568/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7568/22

провадження № 2-др/753/53/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Осіпенко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Тарасової А.Д..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕРМАРКЕТ БЕЗПЕКИ» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року затверджено мирову угоду сторін та закрито провадження у справі.

18 листопада 2022 року позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 гривень, оскільки при вирішенні питання про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі судом не було вирішено питання щодо цих витрат.

29 листопада 2022 року, 07 грудня 2022 року та 18 квітня 2023 року представником відповідача до суду подані заяви про залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення з огляду на те, що сума, сплачена на правничу допомогу є завищеною, а позивачем пропущений строк подання доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

29 листопада 2022 року повивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку, яке доповнено заявою від 08 грудня 2022 року. Пропуск строку обґрунтовано позивачем відсутністю світла та постійними повітряними тривогами, а також у тим, що докази на підтвердження понесених витрат надані адвокатом у день подання заяви до суду.

Сторони в судове засідання не з`явились; про дату, місце та час судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином; до початку судового засідання надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку із неявкою сторін по справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Перш за все, суд зауважує, що позивач помилково вважає, що його заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає розгляду у порядку, визначеному для ухвалення додаткового рішення суду (ст.270 ЦПК України), а також помилково вважає, що він пропустив строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Зазначені норми процесуального права застосовуються у випадку, якщо справу розглянуто судом по суті та ухвалено рішення. Проте справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ГІПЕРМАРКЕТ БЕЗПЕКИ» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не розглянута по суті. Розгляд цієї справи закінчився закриттям провадження у зв`язку з затвердженням мирової угоди сторін.

Помилкове тлумачення позивачем норм цивільного процесуального права та хибність формулювань, викладених у його заявах, не перешкоджають розгляду цих заяв, виходячи з принципу недопустимості надмірного формалізму, який у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, адже заяви позивача по своїй суті є зрозумілими та не дають підстав для їх розширеного тлумачення та розуміння.

Отже позивачем подано дві заяви з процесуальних питань: 1) про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу; 2) про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Розглядаючи заяву позивача про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить не з положень ст.ст.246, 270 ЦПК України щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, оскільки рішення по суту справи судом не приймалось, а з положень ч.8 ст.141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі, оскільки вказана норма є спеціальною.

Розглядаючи заяву позивача про поновлення строку для подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомог, суд виходить з положень ст.126, ст.127 ЦПК України щодо пропуску пропущених процесуальних строків та порядку і підстав їх поновлення.

За змістом п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч.1 ст.126, ч.1 ст.127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом , якщо суд за заявою учасника справи не поновить пропущений процесуальний строк, встановлений законом, у разі визнання причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки нормами ЦПК України не встановлено неможливість поновлення строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України, то позивач має право подати заяву про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до приписів вищезазначених норм права докази на підтвердження витрат на професійну правничу (правову) допомогу повинні були подані позивачем у період з моменту подання позовної заяви до подання заяви про затвердження мирової угоди та протягом п`яти днів після затвердження мирової угоди судом та закриття провадження у справі, тобто не пізніше 31 жовтня 2022 року.

18 листопада 2022 року разом із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу позивачем подані наступні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу: квитанція про сплату адвокату 18 000 грн., розрахунок № 1 витрат на правничу допомогу за договором №98 від 19.08.2022 про надання правової допомоги на суму 18 000 гривень, розрахунок № 2 витрат на правничу допомогу за договором №98 від 19.08.2022 про надання правової допомоги на суму 5 000 гривень, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 26.10.2022 на загальну суму 23 000 гривень. Ці докази подані позивачем з пропуском встановленого законом строку для їх подання.

Обставини, які б могли бути розцінені судом як поважні причини пропуску строку, позивачем не вказані, а його доводи щодо поважності причин є неприйнятними з наступних підстав.

Доводи позивача про те, що подати докази на підтвердження понесених судових витрат перешкоджали повітряні тривоги та відключення електропостачання не приймаються до уваги, оскільки ця обставина не перешкоджала позивачу звернутись до суду з позовом та особисто або через свого представника приймати участь у розгляді справи. Зокрема, у судовому засіданні 26 жовтня 2022 року позивач був присутній особисто. Отже були відсутні об`єктивні обставини, які перешкоджали позивачу подати докази в період з дня звернення до суду з позовом до дня судового засідання, у якому було закрите провадження у справі. Жодних доказів на підтвердження причин, які перешкоджали подати докази протягом п`яти днів після постановлення ухвали про закриття провадження у справі (в період з 26 до 31 жовтня 2022 року) позивачем не надано. До того ж, позивач мав можливість подати докази у визначений законом строк без особистого звернення до суду, з використанням підсистеми «електронний суд», яка забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судом та учасниками судового процесу.

Доводи позивача про те, що акт приймання-передачі про виконанні роботи та квитанції було надано йому в день подання заяви також не можуть бути розцінені судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними обставинами, тобто не залежними від позивача та адвоката, який надавав йому правову допомогу. Крім того, ці доводи спростовуються наданими позивачем документами, з яких вбачається, що всі вони датовані 15 вересня 2022 року та 26 жовтня 2022 року, тобто до укладення мирової угоди. а також в день підписання мирової угоди та подання її до суду для затвердження.

З вказаних підстав суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу (правову) допомогу та залишає без розгляду заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) згідно з приписами ч.2 ст.126, ч.8 ст.141 ЦПК України.

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що до закриття провадження у справі він також надавав докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це підтверджується матеріалами справи, з якої вбачається, що в судовому засіданні 16 вересня 2022 року судом було задоволено клопотання позивача про приєднання до справи квитанції про оплату витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн., адвокатські запити, договір №98 від 19.08.2022 про надання правової допомоги (а.с.82, 83, 84, 85, 86, 55-60).

Проте ця обставина не є підставою для відшкодування цих витрат відповідачем, оскільки таке відшкодування можливе виключно за умови, якщо сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем у визначений законом строк не було заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правову допомогу. Таку вимогу позивачу необхідно було заявити шляхом подання відповідної заяви до подання заяви про затвердження мирової угоди, або одночасно з поданням заяви про затвердження мирової угоди, або протягом п`яти днів після постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі.

Матеріалами справи підтверджено, що в позовній заяві позивачем не заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; орієнтовний розрахунок судових витрат позивачем не подавався; після відкриття провадження у справі та до закриття провадження у зв`язку із затвердженням мирової угоди позивач не заявляв про стягнення з відповідача цих витрат. Мировою угодою сторони передбачили відшкодування позивачу відповідачем витрат виключно по сплаті судового збору у розмірі 2000 грн.

За вказаних обставин зазначені доводи позивача, хоча і враховуються судом, проте не впливають на висновки суду про залишення без розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Окремо суд зауважує, що відмова позивачу в поновленні строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу та залишення без розгляду заяви про відшкодування цих витрат за обставин, які склались, не порушує принципу справедливості судових процедур, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та закріпленого у ст.2 ЦПК України, виходячи з наступного.

Частина 1 ст.44 ЦПК України покладає на позивача як учасника процесу обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами, у зв`язку з чим позивач мав дотримуватись приписів процесуальних норм щодо строків та порядку подання заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у більшому розмірі, ніж це передбачено законодавством, оскільки ч.4 ст.142 ЦПК України прямо передбачає що, якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. Таким чином відповідно до закону у зв`язку з укладенням мирової угоди та закриттям провадження у справі позивач мав би право на стягнення з відповідача половини витрат на професійну правничу допомогу, але за умови дотримання ним порядку та строку подання заяви про таке відшкодування. Відповідач під час перебування справи у провадженні суду не зловживав процесуальними правами, не перешкоджав розгляду справи, а напроти, погодившись на укладення мирової угоди з позивачем, не дав приводу для подальшого розгляду справи, а права позивача були поновлені відповідачем добровільно на підставі мирової угоди.

Керуючись ст.ст.126, 127,141, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕРМАРКЕТ БЕЗПЕКИ» витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Л.М. Осіпенко