Постанова

від 07.12.2023 по справі 753/7568/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Осіпенко Л.М.

Єдиний унікальний номер справи № 753/7568/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/10651/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕРМАРКЕТ БЕЗПЕКИ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року затверджено мирову угоду сторін та закрито провадження у справі.

Позивачем 18 листопада 2022 року подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 гривень, оскільки при вирішенні питання про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі судом не було вирішено питання щодо цих витрат.

Представником відповідача 29 листопада 2022 року, 07 грудня 2022 року та 18 квітня 2023 року до суду подані заяви про залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення з огляду на те, що сума, сплачена на правничу допомогу є завищеною, а позивачем пропущений строк подання доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем 29 листопада 2022 року подано заяву про поновлення пропущеного строку, яка доповнена заявою від 08 грудня 2022 року. Пропуск строку обґрунтовано відсутністю світла та постійними повітряними тривогами, а також тим, що докази на підтвердження понесених витрат надані адвокатом у день подання заяви до суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕРМАРКЕТ БЕЗПЕКИ» витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу. У скарзі просив скасувати ухвалу, постановити рішення яким задовольнити заяву про стягнення судових витрат.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, зловживання процесуальними правами є неприпустимим.

Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 07 грудня 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати причини неявки у судове засідання сторін поважними, зважаючи на ту обставину, що особи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Згідно, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року затверджено мирову угоду сторін та закрито провадження у справі.

Позивачем 18 листопада 2022 року подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 гривень, оскільки при вирішенні питання про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі судом не було вирішено питання щодо цих витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 270 УЦПК України визнано ,що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Зазначені норми процесуального права застосовуються у випадку, якщо справу розглянуто судом по суті та ухвалено рішення. Разом з тим, суд першої інстанції правильно зазначив, що розгляд цієї справи закінчився закриттям провадження у зв`язку з затвердженням мирової угоди сторін, а відтак висновок суду про безпідставність вимог позивача щодо розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у порядку визначеному для ухвалення додаткового рішення суду (ст.270 ЦПК України) є правильним.

Помилкове тлумачення позивачем норм цивільного процесуального права та хибність формулювань, викладених у його заявах, не перешкоджають розгляду цих заяв, виходячи з принципу недопустимості надмірного формалізму, який у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, адже заяви позивача по своїй суті є зрозумілими та не дають підстав для їх розширеного тлумачення та розуміння.

Позивачем подано дві заяви з процесуальних питань: 1) про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу; 2) про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Розглядаючи заяву позивача про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд обґрунтовано виходив не з положень ст.ст.246, 270 ЦПК України щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, оскільки рішення по суту справи судом не приймалось, а з положень ч.8 ст.141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі, оскільки вказана норма є спеціальною.

Розглядаючи заяву позивача про поновлення строку для подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомоги, суд виходив з положень ст.126, ст.127 ЦПК України щодо пропуску пропущених процесуальних строків та порядку і підстав їх поновлення.

За змістом п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч.1 ст.126, ч.1 ст.127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом , якщо суд за заявою учасника справи не поновить пропущений процесуальний строк, встановлений законом, у разі визнання причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки нормами ЦПК України не встановлено неможливість поновлення строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України, то позивач має право подати заяву про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до приписів вищезазначених норм права докази на підтвердження витрат на професійну правничу (правову) допомогу повинні були подані позивачем у період з моменту подання позовної заяви до подання заяви про затвердження мирової угоди та протягом п`яти днів після затвердження мирової угоди судом та закриття провадження у справі, тобто не пізніше 31 жовтня 2022 року.

Разом із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу позивачем 18 листопада 2022 року подані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу:

квитанція про сплату адвокату 18 000 грн,

розрахунок № 1 витрат на правничу допомогу за договором №98 від 19 серпня 2022 про надання правової допомоги на суму 18 000 гривень,

розрахунок № 2 витрат на правничу допомогу за договором №98 від 19 серпня 2022 про надання правової допомоги на суму 5 000 гривень,

акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 26.10.2022 на загальну суму 23 000 гривень.

Ці докази подані позивачем з пропуском встановленого законом строку для їх подання.

Обставини, які б могли бути розцінені судом як поважні причини пропуску строку, позивачем не вказані, а його доводи щодо поважності причин суд першої інстанції визнав неприйнятними з наступних підстав.

Доводи позивача про те, що подати докази на підтвердження понесених судових витрат перешкоджали повітряні тривоги та відключення електропостачання не приймаються до уваги, оскільки ця обставина не перешкоджала позивачу звернутись до суду з позовом та особисто або через свого представника приймати участь у розгляді справи.

Зокрема, у судовому засіданні 26 жовтня 2022 року позивач був присутній особисто. Отже були відсутні об`єктивні обставини, які перешкоджали позивачу подати докази в період з дня звернення до суду з позовом до дня судового засідання, у якому було закрито провадження у справі. Жодних доказів на підтвердження причин, які перешкоджали подати докази протягом п`яти днів після постановлення ухвали про закриття провадження у справі (в період з 26 до 31 жовтня 2022 року) позивачем не надано. До того ж, позивач мав можливість подати докази у визначений законом строк без особистого звернення до суду, з використанням підсистеми «електронний суд», яка забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судом та учасниками судового процесу.

Доводи позивача про те, що акт приймання-передачі про виконанні роботи та квитанції було надано йому в день подання заяви , суд першої інстанції правильно не взяв до уваги як поважні причини пропуску строку звернення до суду, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними обставинами, тобто незалежними від позивача та адвоката, який надавав йому правову допомогу. Крім того, ці доводи спростовуються наданими позивачем документами, з яких вбачається, що всі вони датовані 15 вересня 2022 року та 26 жовтня 2022 року, тобто до укладення мирової угоди. а також в день підписання мирової угоди та подання її до суду для затвердження.

З вказаних підстав суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу (правову) допомогу та залишив без розгляду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) згідно з приписами ч.2 ст.126, ч.8 ст.141 ЦПК України.

Суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача про те, що до закриття провадження у справі він також надавав докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Вказане підтверджується матеріалами справи, з якої вбачається, що в судовому засіданні 16 вересня 2022 року судом було задоволено клопотання позивача про приєднання до справи квитанції про оплату витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн, адвокатські запити, договір №98 від 19 серпня 2022 року про надання правової допомоги (а.с.82, 83, 84, 85, 86, 55-60), проте суд правильно зауважив ,що вказана обставина не є підставою для відшкодування цих витрат відповідачем, оскільки таке відшкодування можливе виключно за умови, якщо сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем у визначений законом строк не було заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правову допомогу. Таку вимогу позивачу необхідно було заявити шляхом подання відповідної заяви до подання заяви про затвердження мирової угоди, або одночасно з поданням заяви про затвердження мирової угоди, або протягом п`яти днів після постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі.

Матеріалами справи підтверджено, що в позовній заяві позивачем не заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; орієнтовний розрахунок судових витрат позивачем не подавався; після відкриття провадження у справі та до закриття провадження у зв`язку із затвердженням мирової угоди позивач не заявляв про стягнення з відповідача цих витрат. Мировою угодою сторони передбачили відшкодування позивачу відповідачем витрат виключно по сплаті судового збору у розмірі 2000 грн.

За вказаних обставин зазначені доводи позивача, хоча і враховані судом, проте не впливають на висновки суду про залишення без розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Окремо суд зауважив, що відмова позивачу в поновленні строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу та залишення без розгляду заяви про відшкодування цих витрат за обставин, які склались, не порушує принципу справедливості судових процедур, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та закріпленого у ст.2 ЦПК України, виходячи з наступного.

Частина 1 ст.44 ЦПК України покладає на позивача як учасника процесу обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами, у зв`язку з чим позивач мав дотримуватись приписів процесуальних норм щодо строків та порядку подання заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у більшому розмірі, ніж це передбачено законодавством, оскільки ч.4 ст.142 ЦПК України прямо передбачає що, якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. Таким чином відповідно до закону у зв`язку з укладенням мирової угоди та закриттям провадження у справі позивач мав би право на стягнення з відповідача половини витрат на професійну правничу допомогу, але за умови дотримання ним порядку та строку подання заяви про таке відшкодування. Відповідач під час перебування справи у провадженні суду не зловживав процесуальними правами, не перешкоджав розгляду справи, а напроти, погодившись на укладення мирової угоди з позивачем, не дав приводу для подальшого розгляду справи, а права позивача були поновлені відповідачем добровільно на підставі мирової угоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги які співпадають із доводами заяви про ухвалення додаткового рішення, були предметом детального дослідження суду першої інстанції, додаткової перевірки і оцінки не потребують, зводяться лише до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 373 , 374 , 375 , 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.

Головуючий

Судді