Рішення

від 01.09.2010 по справі 2-174/2010

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-174/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2010 року м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді Горегляд О.І.,

з участю:

-секретаря судового засідання - Нафєєвої Н.В.,

-позивача - ОСОБА_1 ,

-представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кузнецовського міського комунального підприємства про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 25.11.2009 року його було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штатного розпису на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Однак, звільнення відбулося із грубим порушення ч.3 ст. 18 Закону України « Про основи соціального захисту інвалідів України».

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову з підстав наведених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо вимог позову вказавши на їх безпідставність та необґрунтованість. На думку представника відповідача звільнення позивача відбулося із чітким дотриманням норм колективного договору та КЗпП України.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази справи, суд встановив наступні обставини.

З 20.08.2008 року по 25.11.2009 року ОСОБА_1 працював начальником загальновиробничого відділу Кузнецовського міського комунального підприємства.

Наказом № 446 від 25.11.2009 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу № 471 від 13 серпня 2009 року.

Згідно копії довідки серії МСЕ № 104143 від 02.08.2006 року ОСОБА_1 з 07.07.2006 року встановлено інвалідність ІІ групи.

За таких умов на ОСОБА_1 розповсюджуються вимоги ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» щодо обов`язку роботодавців, які використовують найману працю, виділяти та створювати спеціальні робочі місця для інвалідів з відповідними умовами праці.

Згідно з приписами ч.3 ст. 17 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», не допускається звільнення інвалідів за ініціативи адміністрації з мотивів інвалідності за виключенням випадків коли у відповідності до висновку медико-соціальної експертизи стан здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків. При цьому, відповідно до нормативу, визначеного ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», зазначені роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць, на які мають бути влаштовані інваліди.

Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року за № 314 Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, підприємства /об`єднання/, установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Вищезазначене дає підстави вважати, що під час вивільнення відповідач безпідставно використав цей захід для звільнення підприємства від обов`язку щодо працевлаштування ОСОБА_1 , як інваліда, згідно з встановленими законом нормативами.

Встановлене свідчить, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з грубим порушенням норм КЗпП України та Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно з ч. 1, ст. 235 КЗП України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За час вимушеного прогулу відповідач зобов`язаний виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 22858,10 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗП України Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міського суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» і п. 1 ч. З ст. 81 ЦПК України робітники і службовці звільняються від сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у справах про поновлення на роботі.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.40, 42, 49-2, 235 КЗпП України, п.7 ч.1 ст.20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ч.3 ст.17, ч.3 ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, керуючись ст.4, ч.1 ст. 11, ст.60, ч.1 ст.61, ч.3 ст.208, ч.ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.1, 2 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294, п.п.2, 4 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кузнецовського міського комунального підприємства про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задоволити повністю.

Поновити ОСОБА_1 на попередній роботі - начальником відділу загальновиробничого відділу Кузнецовського міського комунального підприємства.

Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22858 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 10 копійок.

Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства в дохід держави судовий збір (державне мито) в сумі 228 (двісті двадцять вісім) гривень 58 копійок.

Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 і присудження йому виплати заробітної плати за один місяць в сумі 3818 (три тисячі вісімсот вісімнадцять) гривень 15 копійок підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області особами, які брали участь у справі та були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя О.І.Горегляд