Рішення

від 22.10.2007 по справі 20-26-8-16-8-11-12/27-05-763-7/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20-26-8-16-8-11-12/27-05-763-7/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "22" жовтня 2007 р.          Справа  № 20-26-8-16-8-11-12/27-05-763-7/146

За позовом   Приватне наукове - виробниче підприємство "Біос";  

до відповідача   Одеська залізниця  

про стягнення 16 159,96 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 16 159,96 грн.  

Приватне науково-виробниче підприємство “БІОС” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 23105,32 грн., посилаючись на те, що під час перевезення вантажів на станції Слобідка Одеської залізниці було безпідставно затримано вагон № 66240557, 65381121, 67845180, 65944167, 66961764, 67191619, що слідували на Молдову, та випущено тільки за умови сплати за користування вагонами, зберігання вантажу та інших платежів за період простою. На думку позивача, оскільки затримка вагонів на стації Слобідка сталася з вини залізниці, яка не пропустила їх за кордон, відповідачем було безпідставно нараховано та стягнуто платежі за перевезення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.07.2005, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду, позов задоволено частково. З Одеської залізниці на користь приватного науково-виробничого підприємства “БІОС” стягнуто 16156,96 грн. боргу, 231,05 грн. державного мита, 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення 6948,36 грн. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Вищого господарського суду України зазначені рішення та постанову скасовано у зв'язку з незастосуванням положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), які підлягали застосуванню, зокрема ст.ст. 14, 15, 20 цієї Угоди, та  неповним дослідженням обставин справи, та доручено усунути зазначені недоліки при новому розгляді справи.

Ухвалою від 22.08.2007р. справу прийнято до провадження суддею Щавинською Ю.М.

При новому розгляді справи позивач заявою від 27.09.2007р. (т.2 а.с.149) уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 16 159,96 грн. неправомірно стягнутих платежів, а також просив здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що затримка в перевезенні виникла не з вини залізниці, крім того, за заявою позивача відбулася зміна договору перевезення, тому всі платежі, сплата яких була гарантована позивачем (т.1 а.с.130), нараховані відповідачем правомірно та сплачені позивачем у добровільному порядку.

У судове засідання 22.10.2007р. представники сторін не з'явились.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача надані у попередньому судовому засіданні, суд встановив:

Між ПНВП „БІОС” та Придніпровською залізницею укладено договори перевезення вантажу, за яким ПНВП „БІОС” відправив зі станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці шість вагонів (№№66240557, 65381121, 65944167, 67845180, 67191619, 66961764) з вантажем вугілля на адресу ТОВ „Кербунаш” (Молдова) на станції призначення Унгень та Фелєшть.

          На виконання ст. 7 §6 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення ПНВП „БІОС” зазначив, що прикордонною станцією переходу є станція Слобідка Одеської залізниці.

По прибутті вантажу на станцію Слобідка ПНВП „БІОС” було повідомлено, що у зв'язку з конфліктом, який виник між Республікою Молдова та Придністров'ям, всі вантажі, які слідували через станцію Слобідка, затримуються Придністровською владою і не пропускаються на територію Молдови.

Як вбачається із матеріалів справи (т.1 а.с.23), одержувач ТОВ „Кербунаш” листом від 6.09.2004р. №73 повідомив про затримку вантажів, що слідують через ст. Слобідка, та просив всі адресовані ТОВ вантажі направляти через станцію Могилів-Подільський.

Листом від 13.09.2004р. позивач звернувся до Укрзалізниці з проханням посприяти у направленні вагонів через станцію Могилів-Подільський, гарантувавши сплату всіх необхідних платежів. Листом від 16.09.2004р. (т.1 а.с.24) позивач просив дозволити відправку без сплати за простій, вказавши при цьому, що станція переходу Могилів-Подільський телеграмою від 27.08.2004р. скасована.

У зв'язку з тим, що Одеська залізниця (станція Слобідка) погодилася на відправлення вагонів ПНВП „БІОС” тільки при сплаті останнім нарахованих платежів, платіжними дорученнями №9039 від 16.09.2004р. та №9040 від 17.09.2004р. позивач перерахував на рахунок Одеської залізниці 23105,32 грн. З урахуванням зміни позовних вимог, у зв'язку з частковим поверненням Одеською залізницею сплаченої суми в розмірі 6948,36 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 16 156,96 грн. До зазначеної суми, згідно із накопичувальною  карткою (т.1 а.с.20), входить: плата за користування вагонами в сумі 3 127,80 грн.; плата за зберігання вантажу в сумі 8 781 грн.; плата за переадресування вантажу в сумі 1420,68 грн.; плата за маневрові роботи в сумі 118,40 грн.; плата за повідомлення  в сумі 4,80 грн.; плата за візування  в сумі 7,20 грн., що з урахуванням ПДВ становить 16 156,96 грн.

Проаналізувавши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), яка підписана Україною та Молдовою,  перевезення між країнами, що підписали угоду, здійснюється на умовах, встановлених цією угодою.

Зазначена Угода має обов'язкову силу для залізниць вантажовідправників та вантажоодержувачів.

Відповідно до ст.15 зазначеної Угоди провізні платежі, під якими розуміється плата за перевезення вантажу, додаткові збори та інші витрати, що виникають за період від прийняття вантажу до перевезення до його видачі одержувачу, стягуються за перевезення по залізницям відправлення –з відправника на станції відправлення; за перевезення по залізницям призначення –з одержувача на станції призначення; по транзитним залізницям - з відправника на станції відправлення або з одержувача на станції призначення. Стаття 13 Угоди також визначає, що залізниці повинні бути відшкодовані здійснені нею витрати по перевезенням, не передбачені застосованими тарифами. Зазначені витрати вписуються залізницею до накладної та стягуються з відправника, якщо витрати виникли на залізниці відправлення, або з одержувача, якщо вони виникли на залізниці призначення.

Положення зазначеної міжнародної угоди, яка є обов'язковою для застосування, цілком кореспондується із Правилами розрахунків за перевезення вантажів (ст.62 Статуту), затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №64, згідно з п.1.5 яких  розрахунки за перевезення експортно - імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними   угодами та чинним законодавством.

Пункт 1.10 зазначених правил встановлено, що остаточні  розрахунки за експортні вантажі, а також за вантажі, які  прямують на  адресу військових  організацій, за перевезення яких платежі були сплачені на станції відправлення, провадяться: для експортних вантажів  -  на прикордонній станції,  яка передає вантаж на іноземну залізницю. Виявлені суми  недоборів або переборів по кожній відправці прикордонна  станція зазначає в копії дорожньої відомості. Розрахунки за перебори та  недобори  в цих випадках провадяться фінансово-економічною службою залізниці з відправником.

Згідно з п.1.11. платежі, збори та штрафи, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з експортними вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів,  зборів та штрафів з відправника згідно зі статтями  118,  120,  122  Статуту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Одеською залізницею без достатніх підстав, з порушенням порядку, встановленого вимогами ст.ст.13,15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Правил розрахунків за перевезення вантажів, нараховано та стягнуто платежі за період простою вагонів на станції Слобідка.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка безпідставно отримала майно (грошові кошти) за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, повинна повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Приватного науково-виробничого підприємства “БІОС” підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу слід покласти на відповідача.

Керуючись  ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19; р/р № 26003000001) на користь Приватного науково-виробничого підприємства “БІОС” (04053, м. Київ, вул. Артема, п/р 2600700975001 у Першій Київській філії АБ "Укргазбанк", МФО 300294, ЄДРПОУ 23152184)  16 159 /шістнадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять/ грн. 96 коп., 161 /сто шістдесят одна/ грн. 59 коп. державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.   

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.