Постанова

від 03.04.2008 по справі 20-26-8-16-8-11-12/27-05-763-7/146

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-26-8-16-8-11-12/27-05-763-7/146

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 квітня 2008 р.                                                                                    № 20-26-8-16-8-11-12/27-05-763-7/146  

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :            Першиков Є.В.

суддів:                                   Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиприватного науково-виробничого підприємства "БІОС"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007р.

у справігосподарського суду№20-26-8-16-8-11-12/27-05-763-7/146  Одеської області

за позовомприватного науково-виробничого підприємства "БІОС"

додержавного підприємства "Одеська залізниця"

про                    за участю  представників сторін:позивача -відповідача -стягнення 16 156,96грн.

Цибенко О.В. дов. Від 11.01.2006Слюсар М.М. дов. № 349 від 20.02.2008

Розпорядженням № 02-12.2/117 від 02.04.2008р. у зв'язку з лікарняним судді Ходаківської І.П. змінено склад  колегії суддів у справі № 20-26-8-16-8-11-12/27-05-763-7/146,  призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б. Муравйов О.В.

                       В С Т А Н О В И В:

У січні 2005 року Приватне науково-виробниче підприємство "БІОС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської залізниці про стягнення 23105,32 грн. зайво сплачених коштів за перевезення вугілля у шести вагонах призначенням на станцію Кишинів, Молдова.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через конфлікт між Республікою Молдова та Придністров'ям вантажі, які слідували через прикордонну станцію Слобідка, були затримані та направлені через станцію Могилів-Подільський, що призвело до додаткових витрат позивача на суму позову.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.07.2005, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2005, позовні вимоги задоволені частково –стягнуто з Одеської залізниці 16156,96 грн., які суди визнали безпідставно нарахованими та отриманими залізницею від позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2006 судові рішення скасовані та справу направлено на новий розгляд , оскільки суди при вирішенні спору не застосували Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та неповно встановили обставини справи.

При новому розгляді справи позивач заявою від 27.09.2007 зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 16159,96 грн. неправомірно стягнутих коштів. Заяви прийнята господарським судом.

При новому розгляді справи по суті Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2007 уточнені позовні вимоги задоволені, стягнуто з Одеської залізниці 16156,96 грн., які суд визнав нарахованими за час простою вагонів на станції Слобідка та отриманими Одеською залізницею без достатніх підстав з порушенням вимог ст. 13, 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС). Суд послався на норми статті 1212 ЦК України згідно якої особа, яка безпідставно отримала майно (грошові кошти) за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави повинна повернути потерпілому це майно.

За апеляційною скаргою Одеської залізниці Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 рішення суду першої інстанції скасоване та в позові Приватному науково-виробничому підприємству "БІОС" відмовлено повністю. Постанова апеляційної інстанції ґрунтується на дослідженні  матеріалів справи, нормах Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Статуту залізниць України, на підставі яких апеляційний суд визнав дії залізниці правомірними.

Не погоджуючись із Постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі, Приватне науково-виробниче підприємство "БІОС" звернулось із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій посилається на  невірну оцінку апеляційним судом обставин справи в їх сукупності та помилковий висновок про відсутність вини залізниці, просить скасувати Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007, і залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2007 по справі.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між Приватним науково-виробничим підприємством "Біос" та Придніпровською залізницею укладено договір на перевезення вантажу, за яким шість вагонів з антрацитом: вагон № 66240557 ( залізнична накладна № 49439247 ), вагон № 65381121 {накладна № 49439276), вагон № 67845180 (накладна № 49439337), вагон 65944167 (накладна 49439338) вагон № 66961764 (накладна № 509460676), вагон № 67191619 (накладна №50385703) були відправлені вантажовідправником на станцію призначення Павлоград Придніпровської залізниці для вантажоодержувача ПНВП „Біос". Після прибуття на станцію Павлоград вищевказаних шести вагонів з вантажем було одержувачем здійснено переадресування вантажу у цих же вагонах.

При переадресуванні вантажів було складено шість нових залізничних накладних міжнародного зразку про перевезення вантажів у міжнародному залізничному сполученні ( далі –УМВС), оформлених відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

По вищевказаним шести вагонам з вантажем були складені наступні  залізничні накладні міжнародного зразка:-  вагон № 66240557 оформлено залізничною накладною № 46495252;-  вагон № 65381121 оформлено  залізничною накладною № 46495253;-  вагон № 67845180 оформлено  залізничною накладною № 46495254;-  вагон № 65944167 оформлено  залізничною накладною № 46495255;-  вагон № 66961764 оформлено  залізничною накладною № 46495256;- вагон № 67191619 оформлено залізничною накладною № 46495257;       

Таким чином, між ПНВП „Біос" та Придніпровською залізницею укладено договори міждержавного перевезення вантажів, за якими позивач відправив зі станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці шість вагонів з вугіллям на адресу ТОВ „Кербунаш", місцезнаходження якого м. Кишинів, Молдова.

Відповідно до п.1 ст.7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення договори перевезення оформлено накладними єдиного зразку.

Позивач - вантажовідправник у залізничних накладних зазначив, що прикордонною станцією переходу є станція Слобідка Одеської залізниці, при цьому в графах 4, 20, міжнародних залізничних накладних вантажовідправник вказав, що оплату по Молдові проводить „Бруквуд", а платежі по Україні проводить вантажовідправник ПНВП „Біос".

По прибутті вагонів на ст. Слобідка Одеської залізниці адміністрація повідомила позивача, що у зв'язку із конфліктом, що виник між Республікою Молдова та Придністров'ям всі вантажі, які слідували через станцію Слобідка, затримуються Придністровською владою і не пропускаються на територію Молдови.

Враховуючи зазначені обставини, ПНВП „Біос" направив до Укрзалізниці лист від 13.09.2004р. № 0913/1з проханням посприяти у доставці вантажу на станцію призначення через станцію прикордонного переходу Могилів-Подільський, та гарантував оплату всіх залізничних платежів.

Закордонний вантажоодержувач ТОВ „Кербунаш" м. Кишинів, Молдова листом  № 73 від 06.09.2004р. на адресу Дніпропетровської дирекції Придніпровської залізниці дав згоду на відправлення вантажів на його адресу через станцію Могилів-Подільський Південно-Західної залізниці.

Враховуючи волевиявлення вантажовідправника та зарубіжного  вантажоодержувача, Укрзалізниця телеграфним наказом № 432 від 15.09.2004р. дозволила Одеській залізниці відправити за призначенням вагони №№66961764; 67191613; 67845180; 65944167; 65381121; 66240557 з вугіллям, які простоювали на ст. Слобідка Одеської залізниці в зв'язку з поважними причинами і не прийомом вантажів із-за локального конфлікту між Республікою Молдова та Придністров'ям через прикордонний перехід „Могилів-Подільський -Велчинець", при умові погодження з органами державної митної служби України.

При цьому наказом Укрзалізниці № 432 від 15.09.2004р. Одеська залізниця зобов'язана була стягнути належні платежі з вантажовідправника ПНВП „Біос", що підтверджується копією листа ПНВП „Біос" № 0913/1 від 13.09.2004р. за підписом директора Макаренко Н.А.

Станційні документи за надані залізницею послуги було своєчасно передано ст. Слобідка Одеської залізниці факсом вантажовідправнику.

ПНВП „Біос" погодилось з сумою наданих послуг та платіжними дорученнями № 9039 від 16.09.2004 та № 9040 від 17.09.2004 перерахувало на рахунок ТехПД-1 Одеської залізниці суму 23105,32 грн.

Судами встановлено,що відповідно до п.1 ст.7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення договори перевезення оформлено накладними УМВС єдиного зразку, що свідчить про  перевезення вантажу на підставі Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Згідно п. 13 ст.20 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення за зміну договору перевезення стягується збір, даний збір розраховується у відповідності з внутрішніми правилами,  які діють на залізниці, що здійснює зміну договору перевезення, та стягується у відповідності до ст.15 УМВС.

Якщо в результаті зміни договору перевезення відбудеться затримка в перевезенні або видачі вантажу не з вини Залізниці, то додаткові збори, штрафи та інші витрати за час затримки, а саме: за зберігання вантажу, за простій вагонів на транзитних залізничних дорогах розраховуються у відповідності з внутрішніми правилами і тарифами, діючими на тій залізниці, на якій відбулась затримка. Додаткові збори, штраф за простій вагонів та інші витрати підтверджуються відповідними документами та стягуються з відправника або одержувача в залежності від того, хто з них сплачує транзитні перевізні платежі у відповідності до ст. 15 УМВС.

Ст. 15 УМВС встановлює, що перевізні платежі, розраховані у відповідності із ст. 13 цієї Угоди, стягуються за перевезення по залізницях відправлення –з відправника.

При цьому  ст.3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення під словом "залізниця" розуміє всі залізниці однієї країни.   

Крім того, ст.36 цієї Угоди встановлює, що у разі відсутності в цій Угоді, в тарифах, що застосовуються та Службовій Інструкції до Угоди необхідних положень застосовуються постановлення, викладені у внутрішніх законах та правилах.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 4 Статуту залізниць визначив, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

П.44 Статуту залізниць України  надає право залізниці за заявою відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із ст.119 цього Статуту.

П.119 Статуту залізниць України встановлює,що за користування вагонами і контейнерами залізниці, зокрема, вантажовідправниками вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати встановлюється Правилами. Пункт 120 Статуту залізниць та пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами  (розділ 6 Правил перевезень вантажів) встановлюють випадки, за наявності яких вантажовідправник або вантажоодержувач звільняються від плати за користування вагонами, до яких затримка на кордоні через прикордонний конфлікт не включена.

Пункт 8 Правил зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезення вантажів) визначив, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх  після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Розмір плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажів та додаткових зборів встановлені наказами Міністерства транспорту України та є регульованими тарифами.

Згідно п.62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Належні за перевезення вантажів і надання послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення, або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Відправка вантажів може бути затримана до внесення платежів в повному обсязі за затримку вагонів в зв'язку з переоформленням митних документів, змінені маршруту прямування вантажів.

Таким чином, Одеським апеляційним господарським судом встановлено, що вантажовідправник ПНВП „Біос" зобов'язаний був внести плату, встановлену Тарифним керівництвом № 1, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України  № 551 від 15.11.1999р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 828/4121 від 01.12.1999р. за фактично надані Одеською залізницею послуги на загальну суму 16151,96 грн.. Різниця в оплаті за послуги в сумі 6948 грн. 36 коп. повернута Одеською залізницею позивачу ПНВП „Біос", платіжним дорученням № 3805 від 08.07.2005р. на рахунок позивача.

Судом визнано, що Одеська залізниця, керуючись телеграфним наказом Укрзалізниці № 432 від 15.09.2004р. згідно письмових гарантій ПНВП „Біос" відповідно до листа № 0913/1 від 13.09.2004р. на підставі Статуту залізниць України та керуючись  Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення правомірно   отримала з ПНВП „Біос" суму 16151,96 грн.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції досліджені всі наявні у справі матеріали, їм надано належну правову оцінку, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду з наведених у касаційній скарзі мотивів.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "БІОС" залишити без задоволення.

  Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007р. у справі № 20-26-8-16-8-11-12/27-05-763-7/146  господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий                                                                   Є. Першиков

Судді                                                                             Т. Данилова   

                                                                                        О.Муравйов