Ухвала

від 01.05.2023 по справі 210/2562/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/906/23 Справа № 210/2562/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 12021040000000460 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не працює, одружений, має на утриманні дитину 2009 року народження, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 255,ч. 2 ст. 27,ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190,ч. 2 ст. 27,ч. 4 ст. 28, ч. 3,4 ст. 358КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року, було задоволено клопотання слідчого відділу слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 в рамках кримінального провадження №12021040000000460, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2021 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 28.03.2023 року по 25.05.2023 року включно.

Одночасно визначено ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах понад 650 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 437 261,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що в діях підозрюваного ОСОБА_8 вбачаються ознаки складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255,ч. 2 ст. 27,ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190,ч. 2 ст. 27,ч. 4 ст. 28, ч. 3,4 ст. 358КК України, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, які караються позбавленням волі з конфіскацією майна, прокурором в судовому засіданні доведено вагомі докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, достатні підстави вважати, що у діях та поведінці підозрюваного існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від слідства, а в подальшому і від суду, та з метою запобіганням цим спробам, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, відносно останнього, слідчий суддя вважає, що підозрюваному ОСОБА_8 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, визначаючи відповідно до вимог ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави, слідчий суддя вважав, що ОСОБА_8 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного, у розмірі понад 650 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 437 261,00 гривень у національній грошовій одиниці, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_8 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу. Такий розмір застави на думку слідчого судді, є справедливим та не порушує права підозрюваного.

Не погоджуючисьз вказанимрішенням, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Вважає, що ухвала є необґрунтованою, незаконною та такою що підлягає скасуванню.

Вказує, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу не містить викладу обставин, на підставі яких прокурор дійшов обгрунтованого висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні. Стороною обвинувачення також не наводяться посилання на конкретні матеріали (докази), що підтверджують обставини існування хоч би жодного з ризиків. Фактично, у клопотанні прокурор просто не зазначаючи доказів існування ризиків, наводить стандартний набір підстав і ризиків для застосування щодо підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу.

Прокурором також у судовому засіданні не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Судом не враховано, що підозрюваний має постійне місце проживання і реєстрації, має на утриманні дитину та батька похилого віку, працював робітником у Польщі, звідки повернувся у 2021 році додому. ОСОБА_8 не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, веде добропорядний спосіб життя людини із нормальними загальнолюдськими життєвими цінностями, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.

Вказує, що ризик незаконного впливу на свідків не підтверджений, так, у судовому засіданні з розгляду клопотання ОСОБА_8 повідомив суд про те, що серед інших підозрюваних він знайомий лише із ОСОБА_10 , а інші підозрювані йому взагалі невідомі та з ними жодних стосунків він ніколи не підтримував, у якихось злочинних організаціях ніколи участі не приймав.

Ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення не може бути врахований судом, оскільки також є лише припущенням сторони обвинувачення.

Зазначає, що ОСОБА_8 було затримано з суттєвими порушеннями вимог Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходячи з того, що відомості про можливий злочин (ч. 2 ст. 255 КК України) до ЄРДР щодо ОСОБА_8 були внесені ще 15.06.2021 року, а фігурантом кримінальних правопорушень, які описані у повідомленні про підозру, він взагалі не був, що убачається із доданих до клопотання витягів з ЄРДР. Так само, під час затримання ОСОБА_8 , а також під час численних обшуків за місцем його реєстрації та проживання, у автомобілі, а також у його родичів, жодних речей та документів, які б могли свідчити про його причетність до вчинених кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування виявлено та вилучено не було.

Зазначає, що статтею 218 КПК України передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту повідомлення про підозру від 25.08.2022 року, а також з ЄРДР за № 12021040000000460 вбачається, що події ймовірних кримінальних правопорушень були вчинені на території міста Дніпра.

Вважає, що досудове розслідування кримінального провадження здійснюється слідчими не того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_11 та підозрюваний ОСОБА_8 , підтримали апеляційну скаргу захисника та просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав викладених в ній.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та таким в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, як дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

- вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

- міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

- наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

- репутацію підозрюваного,обвинуваченого;

- майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

- наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

- дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Апеляційним переглядом встановлено, що в провадженні відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040000000460 від 15.06.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.

25 серпня 2022 року згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, до підозрюваного ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, строком до 23.10.2022 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28.09.2022 року підозрюваному ОСОБА_8 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23.10.2022 року включно, із можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 208000 (двісті вісім тисяч) гривень, у разі внесення якої ОСОБА_8 звільняється з-під варти.

ОСОБА_8 звільнено з ДУ Дніпровська установа виконання покарань №4 з-під варти у зв`язку із внесенням застави у сумі 208 000 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14.12.2022 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжено дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком до 11.02.2023 року.

В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

З моменту внесення застави, підозрюваний є особою відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.

Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 статті 200 КПК України, передбачено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Клопотання розглядається слідчим суддею згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

При розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя має надати оцінку: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; існуванню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, з урахуванням нових обставин, які не були предметом оцінки під час застосування запобіжного заходу чи його продовженні.

Отже, законодавець наділяє слідчого заявляти клопотання про зміну раніше обраного запобіжного заходу.

Застосування будь-якого запобіжного заходу має наслідком покладання ряду процесуальних обов`язків на підозрюваного, обвинуваченого, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обов`язковими умовами за ч. 2 ст. 200 КПК України є обґрунтування слідчим обставин, які є передумовою звернення із клопотанням про зміну запобіжного заходу, оскільки виконання завдань кримінального провадження через їх наявність може бути утруднена.

У даному випадку слідчий, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваному посилається на те, що 03 лютого 2023 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

Слідчий суддя у своєму рішенні зазначив, що підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного є наявність обґрунтованої підозри у імовірному вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме того факту, що останній вчинив їх за попередньою змовою групою осіб, встановлені в рамках кримінального провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст. 87 КПК України в ході апеляційного розгляду не встановлено.

В своючергу колегіясуддів зазначає,що одинлише фактнаявності обґрунтованоїпідозри неможе бутипідставою длязміни розмірузастави абозміни запобіжногозаходу, оскільки необхідно встановлювати законність, виправданість та співмірність запобіжного заходу, запропонованого органом досудового розслідування, із характером протиправних дій, зокрема інкримінованих підозрюваному у кримінальному провадженні, особою підозрюваного, наявністю у нього родини та утриманців, можливими ризиками вчинення підозрюваним протиправної поведінки, що може зашкодити меті досудового розслідування.

Зі змісту клопотання вбачається, що слідчий, як на підставу необхідності обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 посилається на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини.

Разом з цим Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Водночас, при встановленні наявності ризиків, необхідністю запобігти яким може обґрунтовуватися обрання підозрюваній особі запобіжного заходу, необхідно виходити із загальних тверджень про наявність певного ризику, передбаченого тим чи іншим пунктом ч. 1 ст. 177 КПК, а існування кожного визнаного ризику має підтверджуватися конкретними фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована. Зокрема, такий висновок вбачається зі змісту п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine) від 30.01.2018, в якому суд вказав, що «До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого», «…. Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними». Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано».

При цьому, оцінюючи кожен факт, викладений на підтвердження заявлених стороною обвинувачення ризиків, необхідно оцінювати його у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Вказане вбачається не лише зі змісту відповідної норми, але й практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «… Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».

Разом з тим, ані слідчий у своєму клопотанні, ані прокурор під час апеляційного перегляду не довели, що з моменту внесення ОСОБА_8 застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, останній неналежним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки та намагався переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

На думку апеляційного суду, слідчий суддя не повною мірою дотримався вказаних вимог закону.

Так, підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце проживання і реєстрації, має на утриманні дитину та батька похилого віку, працював робітником у Польщі, звідки повернувся у 2021 році додому. ОСОБА_8 не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, веде добропорядний спосіб життя людини із нормальними загальнолюдськими життєвими цінностями, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.

Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту 3, зокрема, випливає, що влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79).

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Апеляційний суд зазначає, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього розміру застави в межах, встановлених, у даному випадку стосовно особи яка вчинила тяжкий злочин, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положення ч. 5 ст. 182 КПК України чітко регламентують те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На думку апеляційного суду, при постановленні оскарженої ухвали слідчим суддею не були належним чином виконанні вимоги ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує застосування до підозрюваного ОСОБА_8 застави саме в розмірі 5 437 261 (п`ять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч двісті шістдесят одна) гривня, яку підозрюваний та його родичі об`єктивно не мають можливості внести.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту.

Частиною 3 статті 407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст. 177-178, 182, 194, 200, 376, 404, 405, 407, 409, 418-419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відділу слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 в рамках кримінального провадження №12021040000000460, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2021 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , - відмовити.

Підозрюваного ОСОБА_8 , негайно звільнити з-під варти.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4